Рішення

від 13.10.2011 по справі 12/17-3314-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/17-3314-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2011 р.Справа  № 12/17-3314-2011

За позовом: приватної виробничої фірми "Агроцентр";

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса плюс";

про стягнення 8366,40 грн.

   Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватна виробнича фірма "Агроцентр" (далі по тексту –ПВФ "Агроцентр"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса плюс" (далі по тексту –ТОВ "Аліса плюс") 8366,40 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-3314-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак відповідно до клопотання від 22.09.2011р. позовні вимоги підтримує та просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.10.2011р. наданими суду позивачем, про що свідчить телеграма від 04.10.2011р. про повідомлення відповідачу про час та місце судового розгляду, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, за період з 29.09.2009р. по 19.10.2009р. ПВФ "Агроцентр" поставило, а ТОВ "Аліса плюс" прийняло товару на суму 8366,40 грн., а саме:

29.09.2009р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3348 грн., про що свідчить видаткова накладна №АК-0006407 та довіреність ЯПС №578656.

09.10.2009р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1562,40 грн., про що свідчить видаткова накладна №АК-0006684 та довіреність ЯПС №578667.

19.10.2009р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3456 грн., про що свідчить видаткова накладна №АК-0006911 та довіреність ЯПС №578671.

Отже, за відповідачем утворилось зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 8366,40 грн.

Як зазначає позивач, враховуючи, що між сторонами не було оговорено строк оплати товару, позивач направив відповідачу претензію від 29.06.2011р. з вимогою погасити суму заборгованості в семи денний строк. На яку позивач відповіді не отримав.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України  (далі –Цивільного кодексу України) правочин  може вчинятися  усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена  обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує  їхню волю до настання  відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена  за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України  (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом  викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських  договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом  не встановлено спеціальні вимоги  до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобов'язання за правочином, що підтверджується видатковими накладними №АК-0006407 від 29.09.2009р., №АК-0006684 від 09.10.2009р., №АК-0006911 від 19.10.2009р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведених норм вбачається, що за отриманий від позивача товар, відповідач мав сплатити у семиденний строк від дня пред'явлення претензії від 29.06.2011р. Однак, в порушення викладених норм діючого законодавства, відповідач існуючу заборгованість не оплатив.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8366,40 грн. –суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аліса плюс" (65082, м. Одеса, вул. Ляпунова, 5, код 31977132) на користь приватної виробничої фірми "Агроцентр" (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Мільмана, 110,  код 24242721) 8366,40 грн. –суми основного боргу; 102 грн. –державного мита; 236 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 17.10.2011 р.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.