Рішення

від 10.10.2011 по справі 12/17-1692-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/17-1692-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2011 р.Справа  № 12/17-1692-2011

За позовом: Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство";

до відповідача: приватного підприємства "Гром";

про розірвання договору та стягнення 49289,10 грн.

Головуючий суддя                                                                                               Цісельський О.В.

Судді:                                                                                                              Лічман Л.В.

                                                                                                              Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство" (далі по тексту –ДСК "ЧМП") звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача приватного підприємства "Гром" (далі по тексту –ПП "Гром") про розірвання договору позички №ОД-117 від 15.03.2006р. та стягнення з ПП "Гром" 49289,10 грн., що складається з 43978,77 грн. –основної заборгованості; 2471,25 грн. –3% річних; 2839,08 грн. –індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-1692-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2011р. справу було призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2011р. справу було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В.,суддя Літвінов С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011р. справу було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В., суддя Брагіна Я.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2011р. справу було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя суддя Лічман Л.В., суддя Оборотова О.Ю

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Остаточною редакцією позовних вимог, яка підлягає розгляду судом, є стягнення з ПП "Гром" 48527,49 грн., що складається з 43978,77 грн. – основної заборгованості; 3098,10 грн. –3% річних; 1450,62 грн. –індексу інфляції.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2011р. наданими суду позивачем, про що свідчать поштові повернення повідомлень про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

"15" березня 2006 року між ДСК "ЧМП" (Позичкодавець) та ПП "Гром" (Користувач) було укладено договір позички №ОД-1117 (далі –Договір позички), згідно якого Позичкодавець передав у тимчасове платне користування Користувачу позичку у вигляді нежитлових приміщень (надалі - Майно) загальною площею 117,90 кв.м., що розміщене за адресою: м.Одеса, вул.. Піонерська, 30 що знаходиться на балансі Позивача. Згідно зміни умов договору позички від 21.03.2008р. «Користувач»користується нежитловими приміщеннями загальною площею 75,20 кв.м. і розмір плати становить за місяць користування 4304,49грн.

Згідно п.3.3 Договору позички, Відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати авансовий платіж за позичку шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок Позивача за кожний календарний місяць до 5-го числа. Відповідач зобов'язався самостійно одержувати від Позивача оформлений рахунок.

Згідно п.3.4 Договору позички Позивач зобов'язався щомісяця до 15 числа виставляти Відповідачу рахунок на передоплату.

Згідно п.10.1 Договору позички дійсний договір укладений строком на один рік, що діє до 01.02.2007р. включно. Згідно з п. 10.6. у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну даного Договору по закінченні строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені донним Договором.

За угодою № ОД-2191 договір позички №ОД-1117 від 15.03.2006р. вважається продовженим на строк до 01.02.2009р. Всі інші умови вищевказаного договору, не зазначені додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. Дана додаткова угода № ОД-2191 є невід'ємною частиною договору позички № ОЛ-1117 від 15.03.06р. Що означає, що відповідач відповідно до п.6.1.2. договору позички зобов'язаний сплачувати користування позичкою та інші платежі передбачені умовами договору вчасно та в повному обсязі.

15.03.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір (ВЕВ) № ОД-1118 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання майна і надання комунальних послуг до договору позички № ОД-1117 від 15.03.2006р.

Згідно договору (ВЕВ) Балансоутримувач забезпечує утримання будівель, споруд, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська,30 загальною площею 19821,50 кв.м. та прибудинкової території, а Користувач відшкодовує витрати пов'язані з утримуванням будівлі пропорційно до займаної їм площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих за договором ВЕВ. Відповідно до додатку 11.1 що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.2 Договору ВЕВ щомісяця до 15 числа Балансоутримувач виставляє Користувачеві рахунки на передоплату за цим договором та оплату додаткових послуг( комунальні послуги), визначених у п.п.2.3.1., 2.3.2. та акти наданих послуг за попередній календарний місяць.

Відповідно до договору позички та договору ВЕВ позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №6 від 02.02.2008, № СФ-6412 від 09.01.2009р., №СФ-1049 від 16.02.2009р., №СФ-1421 від 12.03.2009р., №СФ-1356 від 08.04.2009р., №СФ-1733 від 08.05.2009р., №СФ-1829 від 09.06.2009р., №СФ-2141 від 10.07.2009р., №ЧФ-2465 від 10.08.2009р. Які відповідачем були отриманні, однак не оплачені.

Відповідно до п.8.2. Договору позички, договір може бути, розірвано достроково Позикодавцем в односторонньому порядку з письмовим попередженням Користувача за 10 календарних днів, а майно повернуто зокрема якщо Користувач має заборгованість по оплаті користування позичкою або ВЕВ більше 15 днів.

04.09.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією, відповідно до якої позивач наполягає на сплаті боргу та відповідно до п. 8.2. Договору позички ініціює дострокове розірвання Договору позички, яку позивачем було отримано 04.09.2011р.

Отже, договір позички №ОД-1117 від 15.03.2006р. достроково розірвано з 15.09.2009р.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Як встановлено судом, Договір позички припинив свою дію 15.09.2009р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Відповідно до ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання (його невиконання або виконання з порушенням умов), визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості наданого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 43978,77 грн. –основної заборгованості; 3098,10 грн. –3% річних; 1450,62 грн. –індексу інфляції.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх обґрунтованість та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Гром" (65009, м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 30, корп. 3, код 25037292) на користь Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код 01125614) - 48527,49 грн. - заборгованості (що складається з 43978,77 грн. –основної заборгованості, 3098,10 грн. –3% річних, 1450,62 грн. –індексу інфляції); 485,27 грн. –витрат на оплату державного мита; 236 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 17.10.2011 р.

Головуючий суддя                                                                                               Цісельський О.В.

Судді:                                                                                                              Лічман Л.В.

                                                                                                              Оборотова О.Ю.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.