Постанова

від 16.10.2006 по справі 22/72а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/72а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

16.10.2006 р.                                                                                      справа №22/72а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Величко  Н.Л.

суддівАгапова  О.Л., Алєєвої  І.В.,

при секретареві судового засіданняЩетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Столяренко Н.М. – за дов.від 18.05.2006р.,

від відповідача:Бікбаєва А.Р. – за дов. від 16.06.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавна податкова інспекція у  м.Торезі

на постанову господарського суду

Донецької області

від14.08.2006 року

по справі№22/72а

за позовомЗакрите акціонерне товариство "Ремоввугілля"  м.Торез

доТорезька об'єднана державна податкова інспекція м.Торез

про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

          07.03.2006 року Закрите акціонерне товариство “Ремоввугілля” м. Торез звернулося з позовом до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 685,97 грн., від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн., першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. № 1/9.

Ухвалою від 09.03.2006р. позовна заява була залишена без руху на підстав п.3,п.4 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 15.03.2006р. було відкрито провадження у адміністративній справі.

03.05.2006 р. позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення –рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 685,97 грн., від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн., першу податкову вимогу від 18.02.2006 р. № 1/9, другу податкову вимогу від 22.03.2006 р. № 2/1, рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 25.04.2006 р. № 1986.

Ухвалами суду з4.05.2006р. по 4.08.2006р. зупинялося провадження у справі.

          Ухвалою від 04.08.2006 р. у зв'язку з реорганізацією Торезької об'єднаної державної податкової інспекції та створенням на її базі Державної податкової інспекції у м. Торезі, що є правонаступником реорганізованої об'єднаної державної податкової інспекції господарський суд здійснив процесуальне правонаступництво.  

Постановою господарського суду Донецької області від 14.08.2006 року (підписана 18.08.2006р.) по справі № 22/72а (суддя Волошинова Л.В.) позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Ремоввугілля” м. Торез задоволені частково.

Визнані недійсними податкові повідомлення –рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148 927,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 463,58 грн.  

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн.

Визнана недійсною першу податкову вимогу від 18.02.2006 р. № 1/9 на суму в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн.

Визнана недійсною другу податкову вимогу від 22.03.2006 р. №/1  в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Ремоввугілля” м. Торез судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.

Загальний строк розгляду справи склав 4 місяці 29днів.

2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач, не погоджуючись з постановою господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 14.08.2006 в частині визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.05.2005 № 0000462341/0, від 04.07.2005 № 0000462341/1, від 19.09.2005 № 0000462341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148 927,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 463.58 грн.; визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 19.09.2005 № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566.62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529.72 грн.; визнання недійсними першої податкової вимоги від 18.02.2006 № 1/9 в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн. та другої податкової вимоги від 22.03.2006 №/1  в частині визначення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 244 775,69 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 5 096,34 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Ремоввугілля".

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а також судом невірно надана юридична оцінка обставинам справи.

Посилається на те , що при проведені перевірки позивача були виявлені податкові накладні у яких відсутній порядковий номер.

Неможливість підтвердити суму податкового кредиту з ПДВ.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається Із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Посилається на те, що згідно ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно пункту 3 статті 9 цього    Закону  інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Зазначає, що суд першої інстанції посилається на те, що у вступній частині акту не має детального переліку податкових накладних, представлених до перевірки, що є порушенням розділу 2 "Склад і зміст акта документальної перевірки" Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами. їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429 , але Порядок приписує необхідний мінімум підстав, які необхідно висвітити у акті для застосування штрафних санкцій: відсутність повного переліку податкових накладних не є порушенням вказаного Порядку.

Щодо податку на прибуток відповідач зазначає, що висновки про завищення сум амортизації ґрунтуються на тому, що попередньою комплексною документальною перевіркою (акт перевірки від 23.01,2004 №14/23-111) встановлено завищення балансової вартості основних засобів першої групи на початок III кварталу 2003року в сумі 175 040.00грн. Позивачу необхідно було провести відповідні коригування у податковому обліку нарахування амортизації, а саме: зменшити балансову вартість І групи основних фондів станом на 01.10.2003 на 175.040,00грн. Проте таке коригування підприємством не було проведене, що призвело до завищення балансової вартості основних фондів і. як наслідок, до завищення амортизації та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Акт попередньої перевірки, на який підприємство посилається у позові, за період з 01.01.2002р. по 30.09.2003р. від 23.01.2004 №14/23-111 був підписаний посадовими особами ЗАТ "Ремоввугілля". податкові повідомлення-рішення, прийняті Торезькою ОДПІ підприємством не оскаржувались.

Посилається на те, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання, то у податкового органу не має іншої можливості, перевірити правильність нарахування, як звернутися до акту попередньої перевірки.

Щодо визнання недійсними податкових вимог зазначає, що згідно п.1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно ч.3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Зазначає, що згідно з п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником  податків рішення  контролюючого органу,  що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Порядок відображення у податковому обліку сум податкових зобов'язань, які оскаржуються платниками податків у судовому порядку передбачений у п. 5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, який затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

Вважає, що спірні податкові зобов'язання узгоджені 12.09.2005р. (ксерокопія листа ДПА у Донецький області, ксерокопії повідомлення про вручення поштового повідомлення є у матеріалах справи), так як позивач звернувся до суду не своєчасно

Зазначає, що податкова вимога направлена згідно п.п 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в  якому зазначає, що частка спірних податкових накладних на загальну суму 2 140,01 грн. мають усі передбачені  законодавством  реквізити  і  тому вважає,  що  вони  правомірно були віднесені до складу податкового кредиту.  Копії податкових накладних були надані відповідачу, але не були прийняти їм до уваги. Підпунктом 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", на якій посилається відповідач у акті-перевірки, встановлює перелік вимог до податкової накладної, але він не містить обмежень до формування податкового кредиту за податковими накладними, в яких відсутній будь-який реквізит. Законами України "Про державну податкову службу" № 509-12 від 04.12.90р. (із змінами та доповненнями), "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р., державній податковій службі не надано право встановлювати умови недійсності документів, у тому числі податкових накладних, а також не надано право визнавати документи недійсними. Ця прерогатива відноситься до виключної компетенції судової влади.

Вважає, що господарським судом Донецької області при розгляді справі були досліджені представлені ЗАТ "Ремоввугілля" податкові накладні та встановлено, що позивач має право на податковий кредит по вказаним накладним, а відповідач у свою чергу не довів суду, що підприємства-контрагенти, зазначені у спірних податкових накладних суми податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань відповідних періодів не включили.

Відповідач вважає, що відсутність у акті перевірки детального переліку податкових накладних, представлених для перевірки, не є порушенням розділу 2 Порядку оформлення Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затв. Наказом ДПА України від 16.09.2002 р. N 429. Вважає, що ця думка відповідача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, а саме суду були надані податкові накладні, які в супереч діючому законодавству відповідачем не були враховані у період перевірки 26.04.2005р. та 27.04.2005р. на загальну суму 146 787,15 грн. Окрім того, акт перевірки, а саме п.2.5.2. розділу 2 не відповідає вимогам наказу Державної податкової адміністрації України від 15.10.2004р. № 599 «Про затвердження Методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок». Так, в порушення п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 4 Рекомендації щодо розділу 2, 4 відповідачем не були у кожному випадку зазначені первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку і які свідчать про порушення, не був зазначений повний перелік документів, що не були надані у ході перевірки; у розділі «Висновок»акту не зроблений запис про те, що додаткових (інших) документів, які свідчать про діяльність позивача за період, що перевіряється немає. Це призвело до того, що документи, не були прийняті до уваги відповідачем під час перевірки, що призвело до невірного висновку. Тому вважає цілком законним постанову суду.

Зазначає, що у скарзі відповідач не погоджується с висновками суду відносно амортизаційних виплат, за думкою відповідача податковому органу достатньо лише попереднього акту перевірки платника податків, щоб самостійно визначити суму податкових зобов'язань не перевірив правильність нарахування.

Вважаємо, що цей висновок відповідача не має нічого спільного із нормами діючого законодавства. Так, відповідно розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо отримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затв. Наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства. Тобто висновок про порушення платником податків вимог законодавства може бути зроблений лише за результатами    дослідження    первинних    документів податкового    та бухгалтерського обліку підприємства. Під первинними документами законодавець розуміє документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Вважає, що господарським судом Донецької області зроблений привільний висновок, що акт документальної перевірки не є первиннім документом бухгалтерського обліку, тому суд не прийняв до уваги висновок відповідача зробленій лише на підставі цього акту, висновки про завищення позивачем балансової вартості 1-й групи основних фондів на суму 172852 грн., завищення амортизаційних відрахувань на суму 10161,52 грн. та завищення амортизаційних відрахувань на суму 1603,53 грн. (амортизація електровозу АМ за батареями та зарядного пристрою для електровозу). Закон України №283/97-ВР від 22.05.97 року «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями не ідентифікує поняття "власне виробниче використання" з поняттям «технологічний процес». Окрім того, проектом «Повторное вскритие и подготовка запасов угля на виходе пласта", який було складено Проектно-конструкторським бюро Державної холдингової компанії "Шахтарскантрацит" Міністерства вугільної промисловості України для ЗАТ "Ремоввугілля" та узгоджено листом Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Донецькій області, зазначено, що відкочування по виробіткам відкаточного горизонту прийнято акумуляторним електровозом АМ-8Д на колію 900 мм (див, п.4.6 проекту). Тому, на думку позивача, не можна стверджувати, що електровоз з батареями та зарядний пристрій до нього не використовуються у виробничій діяльності ЗАТ "Ремоввугілля". Вважає, що позивачем нараховується амортизація на зазначені об'єкти основних фондів згідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України №283/97-ВР від 22.05.97 року "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями.

Відповідач заперечує проти визнання судом недійсними податкових вимог, та вважає що позивач звернувся до суду не своєчасно, посилаючись при цьому на Закон України, тому, на думку відповідача, у позивача нібито виник податковий борг.

Позивач зазначає, що пунктом 1.10 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З наведених норм вбачається, що податкові вимоги можуть надсилатися платнику податків виключно за умови наявності у нього узгодженого податкового зобов'язання. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також чітко встановлює, що у випадку оскарження платником податків нарахованого йому податкового зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим до закінчення процедури адміністративного оскарження чи, відповідно, до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, тому вважає, що суд вірно дійшов висновку про безпідставність направлення позивачу податкових вимог.

Просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

        4.Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується сторонами по справі:

Податковим органом була здійснена комплексна виїзна планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством “Ремоввугілля” за період з 01.10.2003 року по 31.12.2004 року, за результатами якої складений акт перевірки від 14.05.2005 р. № 129/23-111 (т.1,л.с.12-24).

Актом перевірки встановлені порушення:

-          п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” –до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні –грудні 2003 р., січні –червні 2004 р. та вересні 2004 р. був включений податок на додану вартість, не підтверджений податковими накладними, на суму 171 617 грн.

-          п. п. “а” п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” –до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні –грудні 2003 р., січні –липні 2004 р., вересні 2004 р. та листопаді 2004 р. був включений податок на додану вартість в сумі 2 282,57 грн. за податковими накладними, які не містять обов'язкового реквізиту –порядкового номеру.

-          п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” –завищена балансова вартість основних фондів першої групи на початок розрахункового кварталу на суму 172 852 грн.

-          п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – нараховувалась амортизація на основні фонди, які не призначені для власного використання, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на 1 603,53 грн.      

17.05.2005р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000462341/0, яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 195 631 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 97 815,50 грн. (т.3,л.с.46);

№ 0000502341/0, яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 11 374 грн. та застосовані штрафні  (фінансові)  санкції  в  сумі  3 428,70 грн. (т. 3,л.с.45).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2005 р. № 3453/10/25-013-2 (т.1,л.с.90-193) Торезька об'єднана державна податкова інспекція залишила без змін спірні податкові повідомлення –рішення.

04.07.2005р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення –рішення:

№ 0000462341/1 (т.3л.с.48), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 149 069,72 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними  цільовими  фондами”  штрафні  (фінансові)  санкції  в  сумі  95 685,97 грн.;

№ 0000502341/1 (т.3л.с.47), яким Закритому акціонерному товариству “Ремоввугілля” м. Торез було визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед  бюджетами та державними  цільовими  фондами”  штрафні  (фінансові)  санкції  в  сумі  1 529,72 грн.

Різниця між сумами податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, визначених у податкових повідомленнях –рішеннях, прийнятих за результатами перевірки та за результатами розгляду первинної скарги, представники податкового органу пояснюють тим, що підприємством частково визнані здійснені донарахування.  

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду повторної скарги від 09.09.2005 р. № 14738/10/25-013-5 було залишене без змін податкове повідомлення-рішення Торезькою ОДПІ від 17.05.2005 р. № 0000462341/0 про визначення податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та скасоване податкове повідомлення –рішення від 17.05.2005 р. № 0000502341/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 96,80 грн.

19.09.2005 р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000462341/2 визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 195 631 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 97 815,50 грн. (т.1,л.с.30);

№ 000050341/2, яким визначене податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 11 374 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 331,90 грн. (т.1,л.с.31).

18.02.2006 р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією була виставлена перша податкова вимога № 1/9 (т.1,л.с.31) на суму 262 391,28 грн.: податок на додану вартість –248 831,29 грн. (підстава  виникнення –спірні податкові повідомлення - рішення); податок на прибуток підприємств –13 559,99 грн. (підстава виникнення –спірні податкові повідомлення - рішення).

22.03.2006р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією була виставлена друга податкова вимога № 2/1с (т.2,л.с.9) на суму 262 849,57 грн.: податок на додану вартість –249 386,30 грн. (підстава виникнення –248 830,29 –спірні податків повідомлення –рішення, 556 грн. –декларація з податку на додану вартість за січень 2006 р., 0,01 грн. - пеня); податок на прибуток підприємств –13 463,27 грн. (підстава виникнення –11 459,99 грн. спірне податкове повідомлення –рішення, 2 000 грн. - декларація з податку на прибуток підприємств за 4-й кв. 2005 р., 3,28 грн. - пеня).

25.04.2006 р. Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу № 1986 (т.2,л.с.45).  

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом.

У апеляційній скарзі відповідач посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

1. Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 146787грн.15коп.

Згідно Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу   валових   витрат   виробництва (обігу)   та   основних   фондів   чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися  іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит  може бути підтверджене тільки податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних на загальну суму 146 787,15 грн. (т.1,л.с.33-91, т.2,л.с.13,23-24),  які містять усі обов'язкові реквізити.

Позивач належними доказами підтвердив своє право на податковий кредит  відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) з дотриманням норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону, згідно якого вартість придбаних товарів (робіт, послуг) віднесена до складу валових витрат виробництва.

Розділом 2 “Склад і зміст акта документальної перевірки” Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429, передбачено ,що у вступній частині акту документальної перевірки обов'язково зазначається інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами.

Зі стор. 5 акту перевірки від 14.05.2005 р. № 129/23-111 (том1,л.с.14) вбачається, що податковим органом під час перевірки були досліджені податкові накладні підприємства за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2004 р., тобто податкові накладні, щодо яких виник спір, охоплені цим періодом. Більш детального переліку податкових накладних, представлених до перевірки, вступна частина акту перевірки не містить, тому посилання податкового органу на те, що платник податку не надав до перевірки спірні податкові накладні обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції.

За таких підстав, судова колегія вважає, що  позивач обґрунтовано відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 146787грн.15коп., які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виданих платниками податку на додану вартість, тому відповідач безпідставно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у цій сумі.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з доданих позивачем до матеріалів справи копій податкових накладних, які видані ТОВ "Світанок" (том3,л.с.13,том3,л.с.50-62) на загальну суму 1 897,45 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю “Обласна аптечна холдінгова компанія” від 03.10.2003 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 46,31 грн., від 20.10.2003 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 39,71 грн. (т.3, л.с.43-44) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Світанок” від 18.11.2004 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 156,59 грн. (т.3 л.с.57), всього в сумі 242,56 грн., вони видані з дотриманням вимог закону, податковий орган не довів, що  підприємства ,які видали податкові накладні, суми податку на додану вартість не включили до складу податкових зобов'язань відповідних періодів.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними доказами не доведено, що позивач порушував Закон України “Про податок на додану вартість” при декларуванні ПДВ.

          Таким чином, судом першої інстанції податкові повідомлення –рішення від 17.05.2005 р. № 0000462341/0, від 04.07.2005 р. № 0000462341/1, від 19.09.2005 р. № 0000462341/2 правомірно визнані недійсними в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148 927,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 74 463,58 грн.

2. Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток

Як вбачається з акту перевірки (т.1,л.с.16), податковим органом висновок про порушення позивачем вимог п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблений на підставі акту планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Закритим акціонерним товариством "Ремоввугілля" м. Торез за період з 01.01.2002 р. по 30.09.2003 р. від 23.01.2004 р. № 14/23-111/24816634.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. № 429, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факти встановлені Актом документальної перевірки №14\23-111 за попередні періоди повинні доказуватися податковим органом на загальних підставах належними доказами, оскільки відповідно до ст.. 72 КАСУ обставини встановлені цим актом не звільнені від доказування ,тим більш, що ці обставини не визнаються стороною, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, про недоведеність факту порушення платником податку вимог п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно визнано недійсним податкове повідомлення –рішення від 19.09.2005 р. № 000050341/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 566,62 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 529,72 грн.

3. Щодо визнання недійсними першої податкової вимоги від 18.02.2006 р. на та другої податкової вимоги від 22.03.2006 р. № 2/1с.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абз. 3 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах „а” –„в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.      

Відповідно до п. п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає ,що суд першої інстанції дав вірну правову оцінку нормам, які регламентують порядок направлення податковим органом  платникам податку першої та другої податкових вимог та обґрунтовано визнав їх недійсними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,

                                  У   Х   В   А    Л   И   Л   А :

Постанову господарського суду Донецької області по справі №22/72а від 14.08.2006 року (підписану 18.08.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена в повному обсязі  19.10.2006р.

Головуючий:          Н.Л.  Величко

Судді:           О.Л.  Агапов

          І.В.  Алєєва

          Надруковано:  4 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС