Рішення

від 05.10.2011 по справі 51/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/330

05.10.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" 

про стягнення 2 410, 89 грн.             

                                                                                                  Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: не з'явились  

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 3103-10-01-м від 31.03.2010 р. у розмірі 2 410, 89 грн.  Позовні вимоги обґрунтовані  неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представників сторін та невиконанням ними вимог ухвал суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. строк вирішення спору у даній справі продовжено на п'ятнадцять днів.

05.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від

У  судове засідання 05.10.2011 р. представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Суд відзначає, що сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду даної судової справи.

Частиною 2  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 12.08.2011 р. вбачається, що місцезнаходженням  відповідача є: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд.9, кімната 414.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р., від 22.08.2011 р. та від 26.09.2011 р., направлено судом на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача та одержано останнім 06.08.2011 р., 01.09.2011 р. та 30.09.2011 р. що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться у матеріалах справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходили.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/330.

          Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

           У судовому засіданні 05.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

     Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

  31.03.2010 року між сторонами укладено договір поставки № 310310-01-м, за умовами якого позивач зобов'язався передати у зумовлені строки товар, а відповідач –прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму.

  Відповідно до п. 2.2. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. позивач разом з товаром повинен передати відповідачу документи, які мають відношення до товару і належить до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. В протилежному випадку відповідач має право відмовитись від придбання товару та повернути товар позивачу.

Згідно з п. 2.3.  договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. право власності на поставлені товари переходить до відповідача  в момент отримання товару від позивача за транспортним документом.

Пунктом 4.6. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. встановлено, що позивач зобов'язаний за власний рахунок надати разом з товаром відповідачу звичайний транспортний документ відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення партії товару, видатково-прибуткову накладну, податкову накладну та рахунок-фактуру на оплату поставленої партії товару, строк дії якої обмежується строком, встановленим у цьому договорі для оплати поставленого товару відповідачем.

Відповідно до п. 7.3. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. сума договору складається з суми вартості партії товарів, поставлених позивачем на протязі строку дії цього договору.

Згідно з п. 7.4. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. ціни встановлюються у національній валюті України.

У розділі 8 договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. вказано, що відповідач повинен сплатити поставлений товар не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару позивачем.

Пунктом 8.1. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача в цьому договорі.

Відповідно до п. 8.4. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. розмір поставленного відповідачу за цим договором  товару і не оплаченного ним не може перевищувати суму 7 000,00 грн., з врахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. сторони погодили, що договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє протягом одного року.

Відповідно до п. 11.2. договору  № 310310-01-м від 31.03.2010 р. дострокове розірвання договору можливе лише у випадку, передбачених чинним законодавством України.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо розірвання договору порядку п. 11.2., суд приходить до висновку, що він є чинним та обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 310310-01-м від 31.03.2010 р. за період з 20.01.2011 р. до 02.02.2011 р. здійснена поставка товару на загальну суму 3 206, 94 грн., що підтверджується накладними № 200111 від 20.01.2011 р., № 020201 від 02.02.2011 р. та № 180226 від 18.02.2011 р. (копії - у матеріалах справи).

Відповідач заперечень щодо отримання ним товару за договором № 310310-01-м від 31.03.2010 р. не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару,  у зв'язку з чим у нього   виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" у розмірі 2 410,89 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 310310-01-м від 31.03.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до ч.1   ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору № 310310-01-м від 31.03.2010 р. встановлено оплату поставленого товару не пізніше 90 календарних днів з дати його поставки.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Умовами договору встановлено, що відповідач має оплатити одержаний ним товар не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару позивачем.

Таким чином, товар, одержаний відповідачем за накладними № 200110 від 20.01.2011 р. та № 200111 від 20.01.2011 р. мав бути ним оплачений не пізніше 21.04.2011 р., а за накладаними № 020201 від 02.02.2011 р. та № 180226 від 18.02.2011 р. –не пізніше 04.05.2011 р. та 20.05.2011 р. відповідно.

Разом з тим, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2011 р. порушено провдження у справі № 50/210-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" у порядку ст.ст. 1, 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. зобов'язано  заявника (відповідач) у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" щодо оплати вартості товару за накладними № 200110 від 20.01.011 р., № 200111 від 20.01.2011 р. та № 020201 від 02.02.2011 р. виникли 21.04.2011 р. та 04.05.2011 р. відповідно, тобто до порушенння провадження у справі № 50/210-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс", то Товариство з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" за вказаними вимогами є конкурсним кредитором у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Судом встановлено, що оголошення про порушення справи № 50/210-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" опубліковано в газеті «Голос України»№ 128 від 16.07.2011 р.

Разом з тим, судом встановлено, що у встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Товариства з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" не звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс".

У відповідності до п. 8.13. рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній, зокрема, у постанові Пленуму Верхового Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" заборгованості у розмірі 2 049, 94 грн. є конкурсними у розумінні ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак –вважаються погашеними у відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 049, 94 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, враховуючи, що зобов'язання з оплати вартості товару, отриманого відповідачем за накладною № 180226 від 18.02.2011 р. виникли 20.05.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" із зазначеними вимогами є поточним кредитором у розумінні ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару, а відповіачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини у невиконанні зобов'язання з оплати товару за договором №  310310-01-м від 31.03.2010 р., суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 360, 95 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

          1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" задовольнити частково.

          2. Стягнути  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Салюкс" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414,  ідентифікаційний код –35635834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діллер - Центр" (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, буд. 1,  ідентифікаційний код –3190623) заборгованість у розмірі 360, 95 (триста шістдесят грн. 95 коп.) грн., 15, 23 (п'ятнадцять грн. 23 коп.) –державного мита та 35, 33 (тридцять п?ять грн. 33 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 17.10.2011 р.