Рішення

від 20.10.2011 по справі 5026/2174/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           20 жовтня 2011 року                                        Справа № 02/5026/2174/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: Василига В.І. –директор підприємства,  

відповідача: ОСОБА_1. –за довіреністю,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Цербер"     

до  виконавчого комітету Придніпровської районної ради   

про  стягнення 4 024 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з другого відповідача 4 024 грн. 20 коп. боргу за надані послуги охорони об'єкта протягом 15 днів вересня 2011 року відповідно до укладеного договору № 035  на охорону об‘єктів від 30 грудня 2009 року, з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті вартості наданих послуг по договору на охорону об‘єктів на умовах і в строки, встановлені у вказаному договорі.   

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, просив задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечив та пояснив,  що  послуги позивачем надавалися, обов’язок оплати їх вартості існує, однак, відповідач не може сплатити борг через відсутність коштів, так як існує розпорядник коштів вищого рівня.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив таке.                              Приватне підприємство "Цербер" (Охорона за договором, позивач у справі) в особі директора Василиги В.І., діючого на підставі Статуту, та виконавчий комітет Придніпровської районної ради   (Замовник за договором, відповідач у справі) в особі голови районної ради Дубини В.М., діючого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", уклали договір № 035 на охорону об‘єктів від 30 грудня 2009 року, далі - Договір, за умовами якого Замовник передає, а Охорона приймає під охорону об’єкти, перераховані у дислокації (додаток 1) і позначені у плані (схемі) об‘єктів, що охороняються.

Згідно п. 10 Договору оплата за надання охоронних послуг проводиться замовником відповідно до виставленого рахунку та акту виконаних робіт з розрахунку 11 грн. 00 коп. за одну годину надання охоронних послуг, та перераховується на розрахунковий рахунок виконавця.

Охорона об’єкту здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (переліку об‘єктів охорони), що додається до Договору. Система охорони об’єкту та дислокація постів визначається Охороною та узгоджується з Замовником, може бути змінена по узгодженню сторін (п. 4 Договору).

28 квітня 2011 року сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору № 035 на охорону об‘єктів від 30.12.2009, якою продовжили термін дії Договору до 31.12.2011, встановили вартість однієї години надання охоронних послуг у розмірі 11 грн. 40 хв., та встановили, що додаткова угода набуває чинності з "01" травня 2011 року і діє протягом терміну дії договору та є невід‘ємною частиною договору.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечено  відповідачем, позивач надав відповідачу замовлені послуги, а  останній прийняв їх, про що сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 039  за період з 01.09.2011 по 15.09.2011 на суму 4 024 грн. 20 коп. Акт здачі-прийняття робіт підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками. На ньому відсутні будь-які зауваження чи заперечення. У акті зазначено, що сторони претензій одна до іншої не мають.    

За своєю правовою природою Договір № 035 від 30 грудня 2009 року є договором про надання послуг, він відповідає вимогам   статті 901 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України, за якою за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.   

 За приписом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими   суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов’язаннями.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України  майново-господарські зобов’язання є одним із видів господарських зобов’язань.

  Відповідно до статті 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 530 ЦК України визначено, що у разі, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В зв’язку з невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором та наявністю заборгованості по оплаті послуг в сумі 4 024 грн. 20 коп. позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відповідач не спростував встановлені  факти, не заперечив доводи позивача, не подав заперечень проти позовних вимог позивачу у даній справі,  не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 024 грн. 20 коп. боргу є такою, що підтверджена належними доказами, не спростована відповідачем, тобто, є підлягаючою до задоволення.   

Доводи відповідача про відсутність у нього коштів для оплати вартості наданих послуг та про те, що він є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, суд вважає такими, що не мають  значення для даного спору, оскільки, як  встановлено судом, Договір на охорону об’єктів № 035 від 30.12.2009 укладений сторонами в межах наявних  у них повноважень на укладення такого договору, цей договір підписаний повноважними представниками обох сторін, він виконувався  обома сторонами протягом тривалого часу, він не розірваний і не визнаний недійсним.

Зміна головного розпорядника коштів не може  негативно впливати на фінанову діяльність позивача як господарюючого суб’єкта, виходячи  із припису частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, в якій вказано, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

    Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку,  додержуючись вимог законодавства.  

     В частині  2 статті 13 Цивільного кодексу України вказано, що при здійсненні  своїх прав особа зобов’язана  утримуватися від дій,  які  могли  б порушити права інших осіб.   

Суд звертає також увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано про  знаходження виконавчого комітету Придніпровської районної ради у стані припинення підприємницької діяльності, однак, у ЄДР відсутня інформація про реєстрацію припинення юридичної особи, тобто, така юридична особа є і її зобов’язання по оплаті вартості фактично наданих послуг по охороні об’єкта не припинені.     

З огляду на викладене, позов підлягає  до задоволення  у заявленій сумі  4024 грн. 20 коп.

На підставі статті 49 ГПК України з  відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита в сумі  102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути із Виконавчого комітету Придніпровської районної ради (18036, м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, ідентифікаційний код 04061487) на користь приватного підприємства "Цербер" (18005, м. Черкаси, вул. Гоголя, 458, к. 83, ідентифікаційний код 31855651)  - 4 024 грн. 20 коп. боргу, 102 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          А.Д.Пащенко

           Повне рішення складено та підписано 21.10.2011.