Рішення

від 10.06.2008 по справі 4/79-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від "10" червня 2008 р.                                                      

по справі  № 4/79-38.1

за

позовом Відкрите акціонерне товариство "Волиньобленерго"  Луцька міська філія 

до

відповідача Приватне

мале підприємство "Інекс"

про стягнення 612,00 грн.

Суддя   Слободян П.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від

позивача: Пархомчук В. М. - довіреність у справі

від

відповідача: Карпук І. І. - директор

Суть

спору: позивач - ВАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії,

м. Луцьк в позовній заяві на підставі ст.ст. 5, 26 Закону України "Про

електроенергетику", ст. 526 ЦК України, п. 6.14., 6.17 Правил користування

електроенергією просить стягнути з відповідача 612,00 грн. заборгованості за

перевищення договірної величини споживання електроенергії за березень 2007р.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач

у відзиві на позов № 01 від 09.06.2008р. та представник відповідача в судовому

засіданні позову не визнав, просить суд в позові відмовити, в зв'язку з

пропуском строку позовної давності, посилаючись на те, що двократна вартість

різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електроенергії

фактично є неустойкою. Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення

неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

21.06.2004р.

між ВАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії та ПМП

"Інекс" було укладено договір № 529-1458000 про постачання

електричної енергії.

Відповідно

до п. 7 Порядку постачання електроенергії споживачам (надалі - Порядок),

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24.03.1999р. в

редакції постанови КМУ №475 від 9.04.2002р., місцеві енергопостачальні

організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання

електроенергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги

очікуваного споживання електроенергії на наступний рік за місяцями

(кварталами).

Узгоджені

обсяги споживання електроенергії оформлюються додатком до договору як договірні

величини.

12.02.2007р.

сторонами було укладено додаток №1 до договору №529-1458000 від 21.06.2004р.,

яким визначено очікувані обсяги постачання електроенергії відповідачу на 2006р.

Як

видно з додатку очікуваний обсяг постачання відповідачу електроенергії на

квітень, березень 2007р. складав 3500 кВт/год.

Відповідно

до п. 1 договору №529-1458000 від 21.06.2004р. позивач зобов'язувався постачати

електроенергію відповідачу, а відповідач - оплачувати постачальнику вартість

електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та

додатками до нього.

Відповідно

до п.п. 8.1., 8.5. цього договору оплата електроенергії та інших платежів

здійснюється відповідачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні

розрахункові рахунки позивача в терміни, визначені додатком №2 “Порядок

розрахунків”.

Остаточний

розрахунок по всіх платежах згідно цього договору  проводиться протягом трьох операційних

(банківських) днів з дня отримання рахунків.

Як

визначено п. 1 Додатком № 3 до договору покази засобів обліку фіксуються

споживачем 21 числа ( при 31 календарному дні в місяці), 15 числа (при 30

календарних дні в місяці), 18 числа ( при 28 календарних дні в місяці) кожного

місяця, оформляються актом про обсяги переданої споживачу електроенергії у 2-ох

примірниках по одному для кожної сторони.

До

оплати величини споживання електроенергії позивачем видано рахунок

№529-1458000/03-АЕ від 22.03.2007р. З врахуванням наведеного фактично цю

кількість електроенергії було спожито відповідачем з 16.02.2007р. по

15.03.2007р.

Відповідно

до п. 1.2. Правил користування електроенергією, затверджених постановою НКРЕ

України від 31.07.1996р. №28 в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р.

№910, розрахунковий період - період часу, зазначений у договорі, за який

визначається обсяг спожитої та/або переданої електроенергії, величина

потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Пунктом

п. 7.6. договору № 529-1458000 від 26.06.2004р. передбачено, що розрахунковий

період - це період часу між датами зняття показів засобів обліку, за якими

визначається обсяг спожитої електроенергії.

Визначення

позивачем вказаного обсягу спожитої відповідачем електроенергії відповідає

вимогам Правил користування електроенергією та умовам договору №529-1458000 від

26.06.2004р.

Враховуючи

обсяги фактичного споживання відповідачем електроенергії та встановлені

додатком № 1 до договору №529-1458000 від 21.06.2004р. обсяги постачання,

відповідачем в березні 2007р. допущено перевищення договірної величини

споживання електроенергії на 1512кВт/год. (5012 - 3500).

Згідно

з поясненнями представника позивача, факт перевищення відповідачем договірних

величин споживання електроенергії було виявлено позивачем за підсумками

розрахункового періоду березні 2007р., тоді ж вперше були виписані і надіслані

відповідачу рахунки на оплату за перевищення договірної величини споживання

електроенергії. 20.03.2007р. позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату за

перевищення договірної величини споживання електроенергії рекомендованою

кореспонденцією.

Частиною

п'ятою ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що

споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих

навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм

власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за

розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці

фактично спожитої і договірної величини.

Споживання

електричної енергії понад договірні величини є правопорушенням в галузі

електроенергетики, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України

"Про електроенергетику" тягне за собою встановлену законодавством

України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Закони,

які б відповідно до статті 92 Конституції України визначали дії щодо споживання

електричної енергії понад договірну величину злочином або адміністративним

правопорушенням, і встановлювали кримінальну чи адміністративну

відповідальність за такі дії, відсутні.

Таким

чином, передбачена частиною 5 статті 26 Закону України "Про

електроенергетику" санкція, про що зазначається і у статті 27 цього

Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері

господарювання і за своєю природою є штрафною (про це, зокрема, вказано в

постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2007р. у справі

№29/247-06-6305).

Відповідно

до ст. 230 Господарського кодексу України штрафні санкції - це господарські

санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня ), яку учасник

господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил

здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання

господарського зобов'язання.

Відповідно

до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за

прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або

договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало

бути виконано.

За

змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення

неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Як

випливає із змісту ст. 256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до

суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку

позовної давності.

У

відповідності із ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України  до вимог про стягнення неустойки (штрафу,

пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг

позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла

довідатися  про порушення свого права або

про особу, яка його порушила.

Надані

позивачем пояснення, подані документи дають підстави дійти висновку про

те,  що про допущене відповідачем

перевищення договірних величин споживання електроенергії позивачу стало відомо

відповідно в березні 2007р.

З

позовом до господарського суду позивач звернувся 30.05.2008р., тобто після

спливу одного року.

Враховуючи

наведене, позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з

відповідача 612,00грн. вартості договірної величини перевищення споживання

електроенергії.

Відповідно

до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується

судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач

звернувся з клопотанням про застосування позовної давності.

Враховуючи

наведене, в позові про стягнення з відповідача 612грн. слід відмовити.

Керуючись

ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 256, 258, 261, 267

Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 27 Закону України "Про

електроенергетику", Правилами користування електроенергією, затвердженими

постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 в редакції постанови НКРЕ України

від 17.10.2005р. № 910, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд, -

в и р

і ш и в:

в

позові відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі

Луцької міської філії, м. Луцьк до відповідача приватного малого підприємства

"Інекс", м. Луцьк про стягнення 612,00грн., що складають вартість

перевищення договірної величини споживання електроенергії в і д м о в и т и.

          Суддя                                                                      Слободян

П. Р.