Постанова

від 04.10.2011 по справі 2а-14603/09/11/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

  ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 р.

о 12 годині 20 хвилин

Справа №2а-14603/09/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 01.04.2011р.,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність №13/10-0 від 06.07.2011р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт"         

до   Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим             

про скасування податкових - повідомлень рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про  скасування податкових повідомлень-рішень №0007991502/2 від 24.09.2009р., в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 501875,02грн. та штрафних санкцій в сумі 247589,91грн., №0011601502/1 від 20.07.2009р. в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 3951,60грн., №0011601502/2 від 24.09.2009р. в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 3951,60грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених до податкового кредиту не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 11.12.2009р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.02.2010р. допущено заміну відповідача у адміністративній справі – Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів судово-економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. поновлено провадження у справі.

У судовому зсіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав.

Позивачем надано додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що перевірка була проведена з порушенням повноважень, наданих ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», відповідно до п.7.4. п.7 якого, документальна невиїзна перевірка заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість даних проводиться податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. В порушення зазначеної норми перевірка проведена не протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, а протягом 425 днів (з 01.03.2008р.).

Представник відповідача у судовому зсіданні проти позову заперечував, письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

  Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32672889, що підтверджується копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.7), з 16.10.2003р. знаходиться на обліку у СДПІ ВПП у м. Сімферополі АР Крим, як платник податків (т.6 а.с.27), та є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №389783.

Посадовими особами Державної податкової інспекції  в м. Сімферополі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.03.2008р. до 31.03.2009р.

За результатами перевірки складено акт №3942/15-2/32672889 від 30.04.2009р., в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фоззі-Порт» п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., абз.2 п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, п.п 15.1.1 п.15.1 ст.15  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 503338,02грн. і, відповідно до чинного законодавства підлягає донарахуванню податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 503338,02грн.(а.с.9-12).

Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що ТОВ «Фоззі-Порт» неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по податковим накладним, виписаним в період іншій, ніж той в якому такі суми були включені до податкового кредиту.

Відповідачем на підставі акту перевірки  №3942/15-2/32672889 від 30.04.2009р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 751055,43грн., у тому числі 503338,02грн. за основним платежем, 247717,41грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.13).

15.05.2009р. позивачем до ДПІ в м. Сімферополь направлено скаргу №496 на податкове повідомлення-№0007991502/0 від 05.05.2009р. (а.с.18-19).

Рішенням ДПІ в м. Сімферополь АР Крим №3437/10/1/25-010 від 10.07.2009р. скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 року залишено без змін, збільшено на 3951,60грн. суму застосованої штрафної санкції, визначену в податковому повідомленні-рішенні №0007991502/0 від 05.05.2009р. (а.с.20-22).

За результатом розгляду скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0007991502/1 від 20.07.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 751055,43грн., у тому числі 503338,02грн. за основним платежем, 247717,41грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.14) та №0011601502/1 від 20.07.2009р. (вих. №3538/10/1/15-2), яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3951,60грн.  (а.с.15).

21.07.2009р. ТОВ «Фоззі-Порт» направлено до ДПА в АР Крим  повторну скаргу на повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 року. (а.с.23-24), крім того 24.07.2009р. направлено уточнення до повторної скарги, де ТОВ «Фоззі-Порт» просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 року та №3538/10/1/15-2 від 20.07.2099р. (а.с.25).

Рішенням ДПА в АР Крим №2258/10/25-023 від 16.09.2009р. повторна скарга задоволена частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0007991502/0 від 05.05.2009 року (№0007991502/1 від 20.07.2009р.) в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 382,50грн. (податок на додану вартість 255,00грн., штрафні санкції з податку на додану вартість 127,50грн.),  податкове повідомлення-рішення №0011601502/1 (вих. №3538/10/1/15-2) та рішення ДПІ в м.Сімферополь АР Крим №3437/10/1/25-010 від 10.07.2009р. залишено без змін. (а.с.26-29).

За результатом розгляду повторної скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0007991502/2 від 24.09.2009р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 750672,93грн., у тому числі 503083,02грн. за основним платежем, 247589,91грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.16) та 0011601502/2 від 24.09.2009р., яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3951,60грн.  (а.с.17).

28.09.2009р. ТОВ «Фоззі-Порт» направлено до ДПА України   повторну скаргу на  повідомлення-рішення №0007991502/2 від 24.09.2009 року та  0011601502/2 від 24.09.2009р. (а.с.30-32).

Рішенням ДПА України від 27.11.2009р. №12296/6/25-0115 скарга залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення рішення – без змін. (а.с.33-34).

В процесі адміністративного оскарження позивач частково (у сумі 1208,00грн.) погодився із визначенням йому податкових зобов’язань податковим повідомленням-рішенням №0007991502/2 від 24.09.2009р., і тому оскаржує суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначену у спірному податковому повідомленні-рішенні частково у розмірі 501875,02 грн. (503338,02грн.-сума за основним платежем згідно податкового повідомлення рішення №0007991502/0 від 05.05.2009р. – 255,00грн. – скасовано ДПА в АР Крим рішенням №2258/10/25-023 від 16.09.2009р. – 1208грн. – визнано позивачем в процесі адміністративного оскарження).

Висновок про порушення позивачем правил оподаткування, заниження ним податку на додану вартість ґрунтується на тих обставинах, що ТОВ «Фоззі-Порт» включило до складу податкового кредиту суми ПДВ не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання, що на думку відповідача, є порушенням вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі чинного в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.  Як виняток з цього правила,  підставою  для  нарахування  податкового   кредиту   при поставці  товарів  (послуг)  за готівку чи з розрахунками картками  платіжних систем,  банківськими або персональними чеками  у  межах граничної  суми,  встановленої  Національним  банком  України  для готівкових розрахунків,  є належним чином оформлений товарний чек, інший   платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником  від  отримувача  таких  товарів (послуг),  з  визначенням  загальної  суми  такого  платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів  (послуг)  надати податкову накладну  або  при  порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право  додати  до  податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника,  яка є підставою для включення сум цього податку до

складу  податкового  кредиту.  До  заяви  додаються копії товарних чеків або інших  розрахункових  документів,  що  засвідчують  факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивач не мав права на включення спірних сум ПДВ до податкового кредиту попередніх податкових періодів, оскільки у нього були відсутні належним чином оформлені податкові накладні, та у разі включення таких сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були би порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Під час судового засідання судом встановлено, що у висновках акту перевірки №3942/15-2/32672899 від 30.04.2009р. було допущено арифметичну помилку. Так, в акті зазначено, що ТОВ «Фоззі-Порт» занижено податковий кредит з ПДВ,  у розмірі 502127,02грн., у зв’язку із включенням до такого податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних в період іншій, ніж той до якого вони включені, а також включенню до податкового кредиту ПДВ у розмірі 1208,00грн., по податковим накладним, по яких сплив строк позовної давності (1095 днів). Відтак загальна сума, яка на думку відповідача неправомірно включена позивачем до складу податкового кредиту, повинна складати 503335,05грн. (502127,02 + 1208). Тоді як у висновках акту перевірки, а в подальшому в податковому повідомленні-рішенні зазначена сума основного зобов’язання у розмірі 503338,02грн. Таким чином різниця складає 3.00грн. (503338,02грн. – 503335,02грн.)

Судом досліджено податкові накладні, на які посилається відповідач в акті перевірки №9826/23-2/30909683 від 09.10.2009р. на загальну суму 502127,02грн., та встановлено, що вони складені відповідно до вимог діючого законодавства та мають усі обов’язкові реквізити.

Отримання позивачем податкових накладних не в тому періоді, в якому вони були виписані, не позбавляє його права на отримання податкового кредиту, оскільки Закон №168 не ставить право платника податку на  включення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від того в якому періоді були виписані податкові накладні. Так, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у тому звітному періоді, коли вона складена, та на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Однак, на думку суду, законодавством обмежений строк включення сум ПДВ до складу податкового кредиту платника податків.

Так, відповідно до п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000р.(далі Закон 2181) чинного на момент виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із наведеного випливає, що строк давності передбачений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181, застосовується не тільки при поданні заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі, коли податковими законами передбачено відшкодування таких податків.

У даному випадку таким законом є Закон України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР від 03.04.1997р.

Статтею 1 Закону №168 встановлено, що у цьому Закону терміни вживаються у такому значенні:

1.6. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

1.7. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

1.8. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Так, як зазначалося вище, відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право позивача на податковий кредит звітного періоду впливає безпосередньо як на визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ, так і на виникнення надміру сплаченого податку тобто права на отримання бюджетного відшкодування з цього податку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що включення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно відбуватися з урахуванням строків, передбачених п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону 2181.

Згідно висновку експерта №34/4135/4136/10-19 від 29.10.2010р. у періоді, що перевірявся, позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які виписані більш ніж за 1095днів до періоду, в якому такі суми включені до складу податкового кредиту, всього на суму 18616,54грн.  (а.с.99).

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував щодо того, що позивачем протягом перевіряємого періоду до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 18616,54грн. по податкових накладних, виписаних більш ніж за 1095днів до відповідного податкового періоду в якому такі суми були включені до складу податкового кредиту.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні пояснив про те, що для проведення експертного дослідження експерту надавалися документи, які підтверджують право на податковий кредит у розмірі суми податкового зобов’язання, яке нараховане відповідачем спірним рішенням та яке оскаржуються позивачем. В іншій частині документи експерту для дослідження не надавалися, внаслідок чого експертом не перевірялися та не досліджувалися.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся ПДВ у сумі 18616,54грн., тому податкове повідомлення-рішення від 24.09.2009р. №0007991502/2 в частині визначення суми ПДВ у розмірі 18616,54грн. за основним платежем та 9308,27грн. (18616,54грн. х 50%) за штрафними санкціями, винесено правомірно та у межах повноважень, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Податкове повідомлення-рішення №0007991502/2 від 24.09.2009р. в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 483513,48грн. (503083,02грн. – 18616,54грн. за основним платежем та 238281,64грн. (247589,91грн. – 9308,27грн.) за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0011601502/2 від  24.09.2009р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності проведення перевірки, то суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Повноваження, підстави та порядок проведення перевірок органами державної податкової служби в момент проведення перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване рішення, був встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні»  від 04.12.1990 року № 509-ХІІ(далі Закон №509).

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону №509  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право  здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати  та/або сплачувати податки і збори   (обов'язкові   платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Статтею 11-1 Закону №509 встановлений порядок та підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) податковими органами.

За таких обставин, посилання позивача на порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог ст.11-1 Закону №509 є необґрунтованим, оскільки зазначена норма не регулює порядок та підставі проведення документальних невиїзних перевірок.

Пунктом 7.7.5 ст. 7 Закону №168 було встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»  затверджені форма податкової декларації, порядок її заповнення і подання.

Підпунктом 7.2. п.7 Порядку передбачено, що зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. Підпунктом 7.4. п.7 встановлено, що документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Посилання позивача на зазначений наказ, як на підставу позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не регулює порядок проведення перевірок, а тільки встановлює обов’язок органу податкової служби проведення невиїзної перевірки протягом 30 денного строку з моменту подання декларації.

Окрім того, ч.1 ст.11 Закону №509 передбачено право органів державної  податкової служби  здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) без обмеження будь яким строком.

Іншими нормами зазначеного Закону або Закону України «Про податок на додану вартість» також не обмежене будь яким строком право відповідача здійснювати саме документальні невиїзні перевірки.

Із наведеного випливає, що встановлений ст. 7 Закону №168 та наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. 30 денний строк перевірки податкових декларацій з ПДВ є обов’язком податкового органу, але це не позбавляє податковий орган права здійснювати відповідні перевірки після спливу зазначеного строку.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд також вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати та з урахуванням часткового задоволення позову витрати з оплати експертизи у розмірі 50 відсотків в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

При цьому, до судових витрат не віднесено сплата податку на додану вартість, а відтак суд при здійсненні розрахунку належних до повернення позивачу сум судових витрат враховує вартість експертного дослідження без врахування ПДВ.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.10.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 10.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 122, 158-161, ч.1 ст. 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0011601502/1 від 20.07.2009р., №0011601502/2 від 24.09.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0007991502/2 від 24.09.2009р. в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт»податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 483513,48грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 238281,64грн.

У задоволенні інших позовних вимог –відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Порт»витрати зі сплати судового збору у сумі 1,70грн., та витрати з оплати судово-економічної експертизи у сумі 6266,20грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

  Суддя                                Москаленко С.А.