Постанова

від 18.10.2011 по справі 2а/1570/3204/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а/1570/3204/2011

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року                                                                                 м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                                   головуючого судді         Корой С.М.

                              секретар  судового засідання         Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,  суд, -

В С Т А Н О В И В:

          До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект»(далі –ТОВ «Інститут «Укрпрофпроект»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі –ДПІ у Малиновському районі), в якому позивач просить визнати неправомірвним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року  №0000011701/0  про  нарахування ТОВ «Інститут «Укрпрофпроект»податку з доходу фізичних осіб у сумі 8095,5 грн. та штрафних санкцій у розмірі 16191,00 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Малиновському районі було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, за результатом якої було складено акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем п. 2.1. ст. 2, пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, пп. 4.2.6. п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п. 12.1 ст. 12, п. 16.1. ст. 16, з урахуванням вимог п. 1.6. ст. 1, п. 22.3. ст. 22, пп.17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 8095,50 грн.. На підставі зазначеного акту складено відповідне податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає це податкове повідомлення-рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Зниження суми податку, на думку відповідача, виникло під час здійснення господарської операції щодо внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Укрпрофпроект»під час заснування та державної реєстрації підприємства, однак, позивач вважає, придбання інвестиційного активу у вигляді внеску до статутного капіталу товариства не є доходом у розумінні  Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 61-63), в яких зазначив, що актом перевірки був зафіксований факт того, що  згідно з рішенням № 1, Протоколу зборів засновників ТОВ «Інститут  Укрпрофпроет»№ 1 від 19.08.2008 року було створено юридичну особу ТОВ «Інститут  Укрпрофпроет»та затверджено статут, відповідно до якого до статутного капіталу вносять: ОСОБА_1 –26985,00 грн., з них майном –26985,00 грн., ОСОБА_2 –26985,00 грн., з них майном – 26985,00 грн. Перевіряючими зроблено висновок, що при передаванні учасником майна до статутного фонду майно учасника стає майном товариства, а засновники при цьому отримують корпоративні права у ТОВ «Інститут Укпрофпроект». Посилаючись на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідач зазначив, що підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п. 1.15. Закону є податковим агентом щодо вартості такого майна, однак у порушення вимог законодавства позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб у сумі 8095 грн. від вартості внесеного майна, що призвело до заниження ним податкових зобов’язань з цього податку на суму 8095,5 грн. Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до відповідача були застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі від суми зобов’язання з податку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому суду запереченні.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи адміністративного позову, додаткових пояснень та заперечень до нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються,  встановив наступне.

З 09.12.2010 року по 22.12.2010 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інститут Укпрофпроект»(код ЄДРПОУ 36109408) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2008 року по 22.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.12.2010 року № 209/23-214/136109408 (а.с. 65-79).

В акті перевірки було встановлено порушення ТОВ «Інститут Укрпрофепроект»п. 2.1.              ст. 2, пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, пп. 4.2.6. п.4.2. ст. 4, пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8, п.12.1. ст. 12, п.16.1.ст.16, з урахуванням вимог п. 1.6. ст. 1, п.22.3. ст. 22, абзацу «а»пп. 17,2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8095,5 грн.

29.12.2010 року позивачем були надані заперечення на акт перевірки від 27.12.2010 року   № 209/23-214/136109408 (а.с. 18), на які була надана відповідь від 31.12.2010 року № 58799/17-01, в яких позивача повідомлено про залишення заперечень на акт перевірки без задоволення, а висновок перевірки без змін (а.с. 19-22).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року № 0000011701/0, яким визначено суму податкового зобов’язання  ТОВ «Інститут Укрпрофпроект»у сумі 24286,50 грн., в тому числі за основним платежем 8095,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 16191,0 грн.

За результатами розгляду скарги  позивача від 21.01.2011 року ДПА в Одеській області прийняла рішення від 09.02.2011 року № 4271/10/25-0007, якою скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 06.01.2011 року № 0000011701/0 –без змін.

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Інститут Укпрофпроект»від 19.08.2008 року № 1 було вирішено створити ТОВ «Інститут Укрпрофпроект», затвердити статут підприємства та статутний капітал у розмірі 53970,00 грн.. В якості уставного капіталу учасниками внесено майно у формі  матеріальних активів –оргтехніку та офісні меблі, які оцінені у 53970,00 грн. Учасники товариства володіють наступними розмірами частки у статутному капіталі: ОСОБА_1 –26985,00 грн., що складає 50% статутного капіталу та ОСОБА_2 –26985,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу (а.с. 26).

20.10.2010 року загальними зборами учасників ТОВ «Інститут Укрпрофпроект»було вирішено припинити підприємство шляхом ликвидації, про що свідчить протокол загальних зборів від 20.10.2010 року № 2 (а.с. 27).

Згідно з протоколом загальних зборів позивача від 15.11.2010 року № 3 було вирішено повернути майно учасників ТОВ «Інститут Укрпрофпроект»у розмірі 53970,00 грн. пропорційно їх часткам у статутному капіталі згідно з актом прийому-передачі та затвердити ліквідаційний баланс (а.с. 28).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 15.11.2010 року майно загальною вартістю 53970,00 грн. було прийнято учасниками товариства (а.с. 29).

Як вбачається з акту перевірки, виявлені порушення з боку позивача полягають в отриманні  засновниками товариства корпоративних прав в обмін на внесене до статутного фонду майно без утримання податку з доходів фізичних осіб. При цьому, виходячи з визначення терміну «інвестиція», викладеному у Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач розглядає операцію з придбання корпоративних прав шляхом внесення майна до уставного капіталу підприємства як договір міни об’єктів рухомого майна.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний на момент внесення засновниками ТОВ «Інститут Укрпрофпроект»внесків до статутного капіталу, платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

При цьому пунктом 1.2. ст. 1 Закону передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг):

нерухомості, розташованої на території України;

рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Згідно з пп.3.1.1. п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Підпунктом 4.2.6. п.4.2. ст. 4 Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу відноситься, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону.

Відповідно до п. 12.4. ст. 12 Закону якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін.

Згідно з пп. 9.6.2. п. 9.6. ст. 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 цього Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. При цьому під терміном «інвестиційний актив»розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до положень п. 1.28. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент формування статутного капіталу підприємства, інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Статтею 140 ЦК України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації,  створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. 

Статтею 12 згаданого Закону, а також ст. 85 ГК України визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Крім того, відповідно до п. 12.5. ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону.

Таким чином, виходячи з вимог чинного на момент внесення вкладів до статутного капіталу ТОВ «Інститут Укрпрофпроект»законодавства, підприємство не є власником такого виду майна як корпоративні права, які придбаваються його учасниками шляхом внесення вкладів до статутного капіталу, у зв’язку з чим не може виступати продавцем цього майна за договором міни. Натомість господарська операція з придбання корпоративних прав не може вважатися договором міни, а має самостійну правову природу, яка за своєю суттю передбачає внесення вкладу засновників товариства до статутного капіталу відповідного товариства.

Внесення фізичною особою майна до статутного фонду господарського товариства в обмін на емітовані такою юридичною особою корпоративні права за правовою природою є придбанням фізичною особою інвестиційного активу, а не договором міни та не договором купівлі-продажу.

Більш того, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», виступає нотаріус, який посвідчує відповідний договір. Правова форма внесення внесків до статутного капіталу не передбачає укладання договору міни, який повинен посвідчуватись нотаріусом, що також спростовує позицію відповідача щодо правової природи господарської операції з формування статутного капіталу товариства.

Учасник товариства має корпоративне право на отримання прибутку (доходу) в майбутньому, а не прибуток (дохід), як такий, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи–резидента з придбанням такою фізичною особою права на частку у статутному фонді такої юридичної особи, є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, прямою фінансовою інвестицією і не є доходом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а вказана операція не є об'єктом оподаткування в розумінні цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, позиція відповідача щодо спірних правовідносин є безпідставною та такою, що суперечить суті відповідних правовідносин.

На підставі встановленого, суд вважає, що вимоги  позивача є обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 06.01.2011 року № 0000011701/0 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут Укрпрофпроект» податку з доходу фізичних осіб у сумі 8095 (вісім тисяч дев’яносто п’ять) гривень 05 копійок та штрафних санкцій у розмірі 16191 (шістнадцять тисяч сто дев’яносто одна) гривня.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства  України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею  18.10.2011 року.

     Суддя                                                                                С.М.Корой

18 жовтня 2011 року