Постанова

від 18.10.2011 по справі 12627/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 12627/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді   Єгупенко В.В.  

за участю секрктаря  Вождаєва М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Хабусевої Е.Р.

представника відповідача - Буряківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Оптспецтех плюс"  

до

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста  Харкова  

про

визнання дій неправомірними та скасування наказу ,

В С Т А Н О В И В:

  Позивач, Приватне підприємство “Оптспецтех плюс”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати Наказ від 31.03.11 за №322 “Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП “Оптспецтех плюс” виданий ДПІ у  Жовтневому районі м. Харкова, визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП “Оптспецтех  плюс” (код ЄДРПОУ 37092427) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.10 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 12.04.11 за №622/23-03-05/37092427.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у спірних правовідносинах податковий орган не мав визначених Податковим кодексом України підстав для прийняття рішень про призначення документальних позапланових невиїзних перевірок, а відтак, дії по проведенню перевірок є неправомірними. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Приватне підприємство «Оптспецтех плюс» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.07.2010 року, ідентифікаційний код юридичної особи 37092427, згідно довідки від 28.04.2011 року №267 перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції Жовтневого району м. Харкова та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100296374 серії НБ №427404.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, була проведена документальна планова невиїзна перевірка ПП «Оптспецтех плюс» (ідентифікаційний код –37092427) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 12.04.2011 року № 622/23-03-05/37092427.

Судом встановлено, що перевірка була проведена на підставі наказу №322 від 31.03.2011 р. “Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс» (ідентифікаційний код –37092427).

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для видання спірного правового акту індивідуальної дії суб'єктом владних повноважень обрано положення ст.75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, а фактичною  підставою – доповідна записка в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів суб’єкта владних повноважень, покладених в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Оглянувши зміст спірного наказу ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 31.03.2011 р. №322, суд відмічає, що в тексті вказаного правового акту індивідуальної дії відсутні посилання як на положення ст.77 Податкового кодексу України, так і на положення ст.78 Податкового кодексу України.

Отже, при винесенні спірного наказу ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова обрано неналежну норму матеріального права, що зумовлює невідповідність спірного наказу приписам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом, право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до наявних у справі документів вбачається, що копію наказу про проведення документальної планової перевірки відповідачем  направлено кур‘єрскою поштою та повернуто кур‘єром відповідно накладної до ДПІ у зв‘язку з відсутністю посадових осіб за місцем знаходження.

Суд зазначає, що правила листування з платником податків врегульовані ст. 42 Податкового кодексу України, відповідно до п. 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення поштового відправлення в розумінні норм Закону України “Про поштовий зв’язок”, Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав. Відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 до матеріалів справи не подав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав.

Суд зазначає, що наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на адресу ПП «Оптспецтех плюс» рекомендованим  листом з повідомленням не надсилався та платником податків не отримувався.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги приписи ч.2 ст.71 КАС України, де указано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте відповідачем не надано до суду письмових заперечень проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 12.04.2011 року № 622/23-03-05/37092427 складеного за результатами документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс», код за ЄДРПОУ 37092427 з питань дотримання вимог податкового законодавства з 22.07.2010 року по 31.12.2010 судження суб’єкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь –якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключної прерогативи судових органів.

За приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом – Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту спірної перевірки, суд наголошує, що ці документи не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за визначенням КАС України є суб’єктом владних повноважень, не подав до суду доказів та не навів доводів обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного рішення та правомірності спірних дій з проведення перевірки.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов підлягає задоволенню в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р.  у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.155, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

  П О С Т А Н О В И В:

  Адміністративний позов Приватного підприємства "Оптспецтех плюс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста  Харкова про визнання дій неправомірними та скасування наказу - задовольнити.

Скасувати наказ від 31.03.2011 року № 322 "Про проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП "Оптспецтех плюс" (код 37092427) виданий Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки ПП «Оптспецтех плюс» (код ЄДРПОУ 37092427) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.07.10 по 31.12.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 12.04.11 за №622/23-03-05/37092427.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Оптспецтех плюс" (код ЄДРПОУ 37092427, 61020. м. Харків, пров. Метизний, 5) сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 21 жовтня 2011 року.  

            Суддя                                                                                     Єгупенко В.В.