Постанова

від 29.09.2011 по справі 2а-9246/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2011 року           13:22           № 2а-9246/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.01.2011 року № 5/10-021) ,

від відповідача: не з’явився  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до

Акціонерного товариства закритого типу "КВО" ПРОСТОР"

про

стягнення заборгованості у розмірі 129 954,38 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Святошинському  районі м. Києва (далі –позивач, ДПІ у Святошинському  районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Київське виробниче об’єднання «Простор»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 129 954,38 грн. по земельному податку з юридичних осіб.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18. ст. 20, п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 27 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року справу прийнято до провадження суддею Патратій О.В. та призначено справу до судового розгляду на 02 вересня 2011 року.

У судові засідання 02 вересня, 15 вересня та 29 вересня 2011 року представник відповідача не з’явився; належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду.

Судові повістки згідно ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України були направлені відповідачу за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а тому відповідно до ч. 8, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки вважаються врученими відповідачу.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

АТЗТ «Київське виробниче об’єднання «Простор»(код за ЄДРПОУ 21551324) зареєстроване як юридична особа 08.08.1988 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 27.12.1993 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 24.06.2011 року № 10328498 та довідкою форми № 4 –ОПП від 10.04.2007 року № 996/29-109.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку за період з січня 2010 року по травень 2011 року у розмірі 129 954,38 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 1742 від 25.01.2010 року за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку за 2010 рік у розмірі 92 337,74 грн. (по 7 694,81 грн. за кожен місяць) –а.с. 20-23

- самостійно поданої податкової декларації з плати за землю № 18467 від 28.02.2011 року за 2011 рік, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання по земельному податку за 2011 рік у розмірі 92 337,74 грн. (по 7 694,81 грн. за кожен місяць) –а.с. 24-27.

Вказані вище суми податкових зобов’язань були погашені відповідачем частково - у розмірі 857,38 грн. за рахунок існуючої переплати. Таким чином, заборгованість відповідача по земельному податку за вищевказаний період складає 129 954,38 грн. (130 811,77 грн. –857,38 грн. = 129 954,38 грн.).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення податкових зобов’язань за 2010 рік) від 03.07.1992 року № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки  державної  або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки  податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкові зобов’язання відповідача по платі за землю за 2010 рік виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 - III від 21.12.2000 року (далі –Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи в даній частині застосовуються норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкові зобов’язання по податку за землю за 2010 рік є узгодженими з дня подання відповідної податкової декларації (розрахунку).

Відповідно до п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки суми податкових зобов’язань за період з січня по грудень 2010 року не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов’язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. – 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/193 від 05.03.2009 р. на суму 13 760,54 грн. (а.с. 28) та другу податкову вимогу № 2/905 від 09.06.2009 р. на суму 45 441,87 грн. (а.с. 29).

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою та вручені йому відповідно 06.05.2009 р. та 22.06.2009 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 28-29).

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання вищевказаних податкових вимог заборгованість відповідачем не була погашена.

Враховуючи те, що податкові зобов’язання по земельному податку за 2011 рік, самостійно визначені відповідачем у податковій декларації з плати за землю № 18467 від 28.02.2011 р., виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України  не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, виходячи з положень п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України податкове зобов’язання, визначене відповідачем у податковій декларації № 18467 від 28.02.2011 р., є узгодженим у день подання вказаної декларації та не підлягає оскарженню.

Підпункт 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення, що податковий борг –це сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що грошове зобов’язання по платі за землю за 2011 рік, яке було самостійно визначене відповідачем, не було погашене протягом граничного строку, відповідно до Податкового кодексу України воно визнається податковим боргом та підлягає стягненню.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обов’язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов’язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов’язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 129 954,38 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Київське виробниче об’єднання «Простор»  (код ЄДРПОУ 21551324, адреса: 03134, м. Київ, вул. Трублаїні, 2-Б) заборгованість у розмірі 129 954,38 гривень (сто двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят чотири грн. 38 коп.) на користь Державного бюджету України (одержувач УДК у Святошинському районі м. Києва, рахунок № 33218811700009 в ГУ ДКУ у місті Києві, ідентифікаційний код 26077945, МФО 820019, КЕКД 13050100).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Суддя                                                                                                О.В. Патратій