Постанова

від 20.05.2008 по справі 189-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.05.2008

Справа

№2-24/189-2008А

За

адміністративним позовом СПД ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

До

відповідача  ДПІ в м. Сімферополі, (95053

м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9)

Про  визнання  

недійсними податкових повідомлень-рішень

   Суддя Колосова Г.Г.

При

секретарі Капустіної І.М.

За

участю представників:

Від

позивача  - ОСОБА_2, довіреність б.н. від

02.01.2008 р.

Від

відповідача - Шаравіна А.М., довіреність №58/100 від 14.04.2008 р.

Сутність

спору:

          Позивач звернувся з позовом  до господарського суду АР Крим про визнання

дій відповідача щодо складення податкового повідомлення - рішення № 0008861701/0

від 07.11.2007 р. неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення

- рішення від 28.09.2007р. № 0008861701/0, яким донараховано ПДВ у сумі

17835,43 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8917,72грн., всього

26753,15грн. за порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно

ухвали заступника Голови ГС АРК  Тіткова

С.Я. в зв'язку з закінченням повноважень судді Іщенко Г.М. справа передана на

розгляд судді Колосової Г.Г. з присвоєнням 

№ 2-24/189-2008А.

Ухвалою

ГС АР Крим від 15.02.2008 р. справа прийнята до провадження та призначена до

слухання.

          Заявою від 20.05.2008р. позивач

уточнив позовні вимоги та просить визнати 

недійсним податкове повідомлення - рішення від 28.09.2007р. №

0008861701/0

Відповідач

проти позову заперечує за мотивами, викладеними у  запереченні на позов від 07.04.2008 р.

                  Згідно з п. 6 Закону України

“Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІУ

від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності

окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи,

підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального

кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях

відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України.

Відповідно

до  ст.41 Кодексу Адміністративного

судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи

здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального

технічного засобу.

           Розглянувши матеріали справі,

дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -

Встановив:

          ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа 

виконкомом  Сімферопольської

міської ради   08.04.1999 р. та узятий на

податковий облік в ДПІ в м. Сімферополі.

29.10.2007р.

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь здійснена виїзна планова

документальна перевірка дотримання податкового, валютного та іншого

законодавства СПД ОСОБА_1 за період діяльності з 01.07.2006р. по 30.06.2007р.,

про що складений акт № 6894/17-1/2331011970 від 19.10.2007р.

  Згідно з висновками акту перевіркою

встановлено порушення вимог пункту п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону

України “Про податок на додану вартість”, що виразилось у завищенні у липні

2006 р. та жовтні 2006 р. податкового кредиту на суму 17835,43 грн., в

результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 17835,43 грн.

Вказані

висновки акту мотивовано тим, що позивач в перевіряємому періоді мав

взаємовідносини з ПП «Деметра 2002» (ЄДРПОУ 31955056), яке поставляло мазут,

пічне паливо відповідно до договору поставки б.н. від 30.12.2005 р., свідоцтво

про реєстрацію платника податку на додану вартість якого за №35601476, ІПН

319550526538, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 03.07.2002 р. на

бланку № 5-Р серії НВ анульоване згідно акту № 29-239/1886 від 17.04.2006 р.

ДПІ у Дніпровському районі м Києва, дата анулювання свідоцтва - 17.04.2006 р.

На

думку перевіряючих, ПП «Деметра 2002» за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2007

р. не мало права на нарахування податку та складення податкових накладних, а

тому позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суму сплаченого

(нарахованого) податку  у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними (податкові

накладні № 831 від 05.07.2006 р., № 876 від 20.07.2006 р., № 898 від 27.07.2006

р.. № 1029 від 02.10.2006 р. на загальну суму 107012,60 грн. у тому числі сума

ПДВ - 17835,43 грн.)

        На підставі акту перевірки  ДПІ в м. Сімферополі винесене податкове

повідомлення-рішення     від 07.11.2007р.

№ 0008861701/0, яким донараховано ПДВ у сумі 17835,43 грн. та застосовані

штрафні санкції у сумі 8917,72 грн., всього 26753,15 грн. за порушення п.п.

7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

        Після уточнення позовних вимог позивач

просить визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ в м.

Сімферополі  від 07.11.2007р. №

0008861701/0.

Суд

подальший розгляд справи здійснює в межах змінених позовних вимог.

        Позовні вимоги, з урахуванням

уточнення,  підлягають задоволенню за

наступних підстав.

 Відповідно до статті 19 Конституції України

правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не

може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

  Так, оскаржуване податкове

повідомлення-рішення було прийнято на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2

пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181.

 Відповідно до зазначеної норми закону

контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового

зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок

результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення

суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

 Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не

було достовірно встановлений факт заниження або завищення суми податкових

зобов'язань позивача.

 Зокрема, перевіряючи інспектори-ревізори

дійшли висновку про те що ПП «Деметра 2002» за період з 01.07.2006 р. по

30.06.2007 р. не мало права на нарахування податку та складення податкових

накладних у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану

вартість, а тому позивач не мав права включати до складу податкового кредиту

суму сплаченого (нарахованого) податку  у

зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими

накладними.

В

п.п. 7.2.4.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №

168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 168)

визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних

надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,

передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не

підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не

підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4

ст. 7 Закону №168)

Відповідно

до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону 168 податкова накладна складається у момент

виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал

податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів

(робіт, послуг).

Порядок

заповнення податкової декорації у відповідності з Законом № 168 затверджений

Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, відповідно до п. 2 якого податкову

накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому

органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на

додану вартість, вона вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою,

ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як

вказано в акті перевірки, свідоцтво платника ПДВ - ПП «Деметра 2002» № 35601476

від 03.07.2002 р. анульовано актом ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва №

29-239/1886 від 17.04.2006 р.

Вказаний

акт наданий відповідачем та залучений до матеріалів справи (а.с.46)

Однак

позивачем надана копія свідоцтва № 35601476 про реєстрацію платника податку на

додану вартість ПП «Деметра 2002», видане ДПІ у Дніпровському районі м.

Києва.(а.с.20)

Тобто,

з матеріалів справи вбачається, що ПП «Деметра 2002» (код ЄДРПОУ 31955056)

03.07.2002 р. було видано інше свідоцтво платника податку на додану вартість,

котре має інші реквізити, а саме № 35601476, ІПН 319550526538, видне ДПІ у

Дніпровському район м. Києва на бланку формі № 2-Р серії НБ № 2202267.

Саме

ці номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та

індивідуального податкового номеру вказані ПП «Деметра 2002» у податкових

накладних, які виписані ним позивачеві. (а.с.22-25)

Відповідно

до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим

наказом ДПА України від 01.03.2000 р.  за

№ 79 будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість,

присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для

справляння цього податку. Індивідуальний податковий номер становить: для

юридичних осіб - 12-розрядний числовий код, структура якого така: 7 знаків

включають перші 7 знаків ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) без контрольного числа, 8-й

та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах державної

податкової служби, 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району за

системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 12-й знак

- контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган

державної податкової служби України. Індивідуальний податковий номер є єдиним

для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку

на додану вартість до моменту анулювання реєстрації платника податку на додану

вартість.

З

наведеного суд робить висновок що ПП «Деметра 2002» за період з 01.07.2006 р.

по 30.06.2007 р. було діючим підприємством, платником податку на додатну

вартість, а отже мало права на нарахування податку та складення податкових

накладних, а тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму

сплаченого (нарахованого) податку  у

зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними

(податкові накладні № 831 від 05.07.2006 р., № 876 від 20.07.2006 р., № 898 від

27.07.2006 р.. № 1029 від 02.10.2006 р. на загальну суму 107012,60 грн. у тому

числі сума ПДВ - 17835,43 грн.)

Вказані

податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України

«Про податок на додану вартість» та виписані відповідно до Порядку заповнення

податкової накладної, затвердженого наказом 

ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

  Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону

України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду

складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за

ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом

такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням

товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку.

   За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного

Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається

дата здійснення першої з подій:

- або

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або

дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

    Право на нарахування податкового кредиту

виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали

використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи

здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного

податкового періоду.

   Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного

Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами

згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного

Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є

платниками ПДВ.

   За таких обставин справи, суд вважає, що

позивач правомірно відніс понесені за цими операціями купівлі-продажу витрати

до складу валових витрат та вважає неправомірними доводи відповідача.

  За наведених умов висновок перевіряючих про

зменшення валових витрат та нарахування штрафних санкцій є безпідставним і

необґрунтованим.

          Частина 2 ст. 19 Конституції України

зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх

посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом,

передбаченими Конституцією та законами України.

         В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України

визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Доказів того, що  донарахування ПДВ у сумі 17835,43 грн. та як

слідство, застосування штрафних санкцій у сумі 8917,72грн., всього 26753,15грн.

за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», спірним

податковим повідомленням-рішенням здійснено обґрунтовано,  ДПІ в м. Сімферополі суду не надано.

        За таких обставин  позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсязі.

        У судовому засіданні  оголошена вступна та резолютивна частина

постанови.

   Постанова складена у повному обсязі  23.05.2008 року.

На

підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС

України, суд 

п о с

т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення  ДПІ в м.

Сімферополі  від 07.11.2007р. №

0008861701/0  яким донараховано ПДВ у

сумі 17835,43 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8917,72грн., всього

26753,15грн. за порушення Законів України «Про податок на додану вартість»,

складено до акту перевірки № 6894/17-1/2331011970 від 28.09.2007 р.

У

разі неподання  заяви про апеляційне

оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення

(у разі складання  постанови у повному

обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з

дня складення у повному обсязі).

      Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга

не подана, постанова вступає в законну силу 

через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження. 

     Постанова може бути оскаржена в порядку і

строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                       

Колосова Г.Г.