Рішення

від 19.06.2008 по справі 3/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

№ 

За

позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Алекс-компані»

До                     Всеукраїнського товариства

політичних в'язнів і репресованих

Третя

особа, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»

Про                      усунення перешкод в користуванні

нежилою будівлею та виселення

Суддя

Сівакова В.В.

У

засіданнях брали участь

Представники:

Від

позивача          Поліщук С.В. -по дов. №

б/н від 24.03.2008

Від

відповідача     Литвин П.В. -по дов. №

055 від 15.04.2008

                               Дроботенко Ю.О.

-по дов. № 047 від 08.04.2008

                               Пронюк Є.В.

-голова

Від

третьої особи  Жидейкіна Н.Д. -по дов. №

155/1/11-5086 від 10.09.2007

Відповідно

до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні

10.06.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На

розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю

«Алекс-компані»про зобов'язання Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і

репресованих усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою

відповідальністю «Алекс-компані»нежилою будівлею по вул. Межигірська, 7/16,

літ. А в м. Києві.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю

«Алекс-компані»є власником нежилої будівлі по вул. Межигірській, 7/16, літ. А

на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2008, посвідченого приватним

нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.02.2008.

Водночас, позивач, як власник будівлі по вул. Межигірській, 7/16, літ. А, не

може реалізувати своє право власності, оскільки будівля незаконно зайнята

відповідачем (колишнім орендарем будівлі), який без належних правових підстав

користується нежилою будівлею, та не звільняє її добровільно, чим перешкоджає

позивачу в користуванні цим майном.

Позивачем

в судовому засіданні подана заява про доповнення підстав позову, в якій заявник

посилається на те, що листом від 23.04.2008 Товариство з обмеженою

відповідальністю «Алекс-компані» направило відповідачу листа з повідомленням

про те, що як власник будівлі заперечує щодо 

подальшого використання Всеукраїнським товариством політичних в'язнів і

репресованих спірного приміщення, а також повідомило що договір оренди

вказаного приміщення укладати не буде. Позивач у заяві про доповнення підстав

позову зазначає, що має намір використовувати буд. № 7/16 літ. А по вул.

Межигірській в місті Києві для здійснення власної господарської діяльності,

зокрема для розміщення належного Товариству Музею православної ікони.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Посилається на те, що

згідно статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші

майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті

20 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 ГК України, передбачено, що кожний суб'єкт

господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та

законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Згідно

ч. 1 статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм

майном. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, 

кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України, одним із

способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує

право.

Позивач,

як власник нежилої будівлі по вул. Межигірській, 7/16, літ. А в м. Києві, не

може реалізувати своє право власності, оскільки будівля незаконно зайнята

відповідачем (колишнім орендарем будівлі), який без належних правових підстав

користується нежилою будівлею, та не звільняє її добровільно, чим перешкоджає

позивачу в користуванні цим майном.

Також

посилається на те, що після 23.02.2006 відповідач не міг вважатись орендарем

нежилої будівлі по вул. Межигірській, 7/16 у м. Києві, оскільки строк дії

укладеного з ним договору оренди від 24.02.2005 р. закінчився 23.02.2006 р., а

Київська міська рада не приймала рішення про продовження терміну дії договору

оренди після 23.02.2006 р., як це передбачено умовами договору оренди ( п.5.4.,

п.9.3.).

Зазначав,

що твердження відповідача про те, що останній мав право на оренду будинку на

підставі рішення Київської міської ради від 24.06.2004 № 318/1528  про продовження дії договору до 25.04.2008.,

не відповідають дійсності, оскільки з додатків № 1-8 до згаданого рішення

Київради встановлюється, що в них йдеться про надання нежитлових приміщень в

оренду або про продовження таких договорів. В переліку підприємств, зазначених

в додатках №1-8, відповідач відсутній. Разом з тим, додатком № 9 до рішення

Київської міської ради від 24.06.2004 № 318/1528  передбачено перелік осіб, яким встановлено

пільгову оплату в існуючих договорах оренди нежилих приміщень у будинках

комунальної власності територіальної громади м. Києва. Саме в цьому переліку

відповідач вказаний.

На

думку позивача, це вказує на те, що відповідачу не було продовжено строк дії

договору оренди, оскільки додаток № 9 до рішення Київської міської ради від

24.06.2004 № 318/1528  стосувався тільки

ставок орендної плати, а не строків дії договору оренди. Тому вважає

безпідставним доводи відповідача стосовно того, що додатковою угодою від

23.02.07 між відповідачем та КП «Київжитлоспецексплуатація»дію договору оренди

від 24.02.2005 було продовжено до 24.04.2008.

Відповідач

та його представники, як в письмовому відзиві на позов, так і в судовому

засіданні,  проти позову заперечують.

Заперечення на позов мотивуються тим, що згідно ч.2 ст.14 Цивільного кодексу

України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим

для неї. Посилається на те, що рішенням Київської міської ради від 24.06.2004р.

№ 318/1528 термін дії договору оренди 

було продовжено до 24.04.2008р. 

Звертає увагу, що відповідно до ст.ст.23, 26 ЗУ «Про оренду державного

та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається,

а в разі переходу права власності  до

інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника, що також

підтверджується п.13 Програми приватизації комунального майна територіальної

громади м. Києва на 2007 - 2010 роки, затвердженої рішенням Київської міської

ради від 08.02.2007 № 62723. Вважає договір, на підставі якого позивач набув

право власності на нежилу будівлю по вул. Межигірській, 7/16, літ. А в м. Києві

незаконним. Виходить також з того, що згідно ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні

обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного

законодавства, а позивач порушує вимоги ст.13 ЦК України, якою встановлено межі

при здійсненні особами цивільних прав та згідно якої при здійсненні своїх прав

особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Посилаючись на ст.369 ЦК України, згідно якої особа, яка має речове право на

чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника,

відповідач просить в позові відмовити.

Третя

особа у письмовому відзиві на позов посилається на те, що позивач в

установленому порядку набув права власності на будинок № 7/16 літ. А по вул.

Межигірській у м. Києві, а тому як власник, самостійно вирішує питання

реалізації свого права власності щодо належного йому майна. В судовому

засіданні представник третьої особи надав аналогічні пояснення, проти позову не

заперечував.

Відповідачем

в судовому засіданні 10.06.2008 подано клопотання про відкладення розгляду

справи, в зв'язку з відсутністю Голови Всеукраїнського товариства політичних

в'язнів та репресованих Пронюка Є.В., який перебуває за межами міста Києва, права

якого як учасника розгляду даної справи можуть бути порушені.

Розглянувши

клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Стаття

77 Господарського процесуального кодексу України містить перелік підстав, з

яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема

нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового

процесу. 

Стаття

18 Господарського процесуального кодексу України визначає склад учасників

судового процесу, до яких входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи,

які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно

ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб

в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих

їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Голова

Всеукраїнського товариства політичних в'язнів та репресованих Пронюк Є.В. не є

учасником судового процесу, а є лише представником відповідача -юридичної

особи.

Оскільки

відповідач, скориставшись правилами ст. 28 Господарського процесуального

кодексу України надав повноваження щодо представництва іншим представникам

Литвин П.В. (довіреність № 055 від 15.04.2008) та  Дроботенко Ю.О. (довіреність № 047 від

08.04.2008), які присутні в даному судовому засіданні, відсутні підстави для

відкладення розгляду справи.

Відповідачем

в судовому засіданні 10.06.2008 подано клопотання про об'єднання  позовних вимог ТОВ «Алекс-Компані»до

відповідача про  усунення перешкод в

користуванні нежилою будівлею та виселення з позовом відповідача до позивача

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.02.2008, на підставі

якого ТОВ «Алекс-Компані»належить 7/16, літ. А 

по вул. Межигірській, в м. Києві.

Розглянувши

подане клопотання про об'єднання справ суд відзначає

Частина

2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України надає право суду

об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних

позовах.

Таке

об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

-          позовні вимоги мають бути

однорідними;

-          позови мають бути пред'явлені тим

самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними

позивачами до того самого відповідача.

Однорідними

вимогами слід уважати такі, що одночасно:

-          являють собою однаковий спосіб

захисту  права;

-          мають ті самі (з одного договору) чи

однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Враховуючи

те, що спір у даній справі та спір за позовом про визнання договору

купівлі-продажу недійсним не є однорідними, заявлені різними позивачами до

різних відповідачів, не являють собою однаковий спосіб захисту права та не

мають ті самі підстави виникнення, відсутні підстави для задоволення клопотання

про їх об'єднання. Крім того, відповідачем взагалі не подано доказів звернення

з позовом про визнання договору недійсним купівлі-продажу недійсним до суду та

прийняттям його судом до провадження.

Відповідачем

в судовому засіданні 10.06.2008 подано клопотання про зупинення провадження у

даній справі  до розгляду справи за

позовом відповідача до ТОВ «Алекс-Компані» про визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 26.02.2008, на підставі якого ТОВ «Алекс-Компані»належить

7/16, літ. А  по вул. Межигірській, в м.

Києві.

Розглянувши

клопотання про зупинення провадження у справі, суд відзначає

Відповідно

до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до

вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи

те, що відповідачем не подано доказів, що підтверджують знаходження в

провадженні суду справи за позовом 

відповідача до ТОВ «Алекс-Компані» про визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 26.02.2008, на підставі якого ТОВ «Алекс-Компані»належить

7/16, літ. А  по вул. Межигірській, в м.

Києві,  господарський суд вважає що

відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Розглянувши

матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський

суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно

до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним

громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної

власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти,

землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі

банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств,

житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони

здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права,

рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права

комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно

до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від  імені 

та в  інтересах  територіальних  громад 

права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням

Київської міської ради №  34/91 від

28.09.2006 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади

міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном

територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна

територіальної громади міста Києва»затверджено Порядок передачі майна територіальної

громади міста Києва в оренду (далі - Порядок).

Згідно

п. 2 за даним Порядком орендодавцями є - підприємства, установи, в

господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно

територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме

індивідуально визначене майно), в даному випадку КП

«Київжитлоспецексплуатація».

Пункт

2.2.5 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»одним з

предметів діяльності позивача визначає передачу нежитлового фонду в користування

на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу,

здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.

Відповідно

до п. 10 Порядку підставою для укладення основного договору оренди майна є

рішення Київської міської ради.

24

лютого 2005 року між Комунальним підприємством

«Київжитлоспецексплуатація»(орендодавець) та Всеукраїнським товариством

політичних в'язнів і репресованих (орендар) було укладено договір № 07/1298

оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної

власності територіальної громади міста Києва (далі договір оренди).

Відповідно

до п. 1.1. договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської

ради від 24.06.2004 № 318/1528 передав, а орендар прийняв в оренду нежилу будівлю,

споруду, далі об'єкт оренди, за адресою 

вул. Межигірська, 7/16 (Згідно нових поверхових планів Київського

міського БТІ -будинок 7/16 літер А) для розміщення підрозділів.

Згідно

п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежила будівля, споруда загальною площею

400,40 кв. м., в т.ч. на 1, 2 поверхах -313,20 кв. м., підвалі -87,20 кв. м.

У

відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою

договору оренди.

Частина

1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає,

що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно

до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк,

встановлений договором.

Пунктом

9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 24.02.2005 до

23.02.2006.

23.02.2006  сторонами договору оренди були внесені

наступні зміни до договору оренди: в пункт 9.1. договору  слова та цифри «з 24 лютого 2006 по 23 лютого

2006»замінено на слова та цифри «з 24 лютого 2006 по 22 лютого 2007».

28.02.2007

сторонами договору оренди укладено додаткову угоду до договору оренди, якою в

п. 9.1. договору внесено такі зміни: слова та цифри «з 24 лютого 2006 по 22

лютого 2007»замінено на слова та цифри «з 23 лютого до 24 квітня 2008».

26.02.2008

між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   та Товариством з обмеженою відповідальністю

«Алекс-Компані»укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого

позивач придбав нежилий будинок (літ А) загальною площею 400,40 кв. м., який

розташований за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 7/16.

Договір

купівлі-продажу від 26.02.2008 посвідчений приватним нотаріусом Київського

міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований до Державного реєстру

правочинів.

Право

власності  позивача на нежилу будівлю по

вул. Межигірській, 7/16, літ. А. в м. Києві зареєстроване в Київському міському

бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 11 березня 2008

року, про що здійснений запис в реєстрову книгу д.28п-150 за реєстровим  № 724п.

Згідно

ст. 204 Цивільного кодексу України, 

правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно

до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності

вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або

незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідач

не надав доказів того, що договір від 26.02.2008 на підставі якого позивач

набув право власності на нежилу будівлю по вул. Межигірській, 7/16, літ. А в м.

Києві визнано недійсним на момент розгляду даної справи в суді.  Не надано доказів в підтвердження

незаконності набуття позивачем права власності на нежилу будівлю по вул.

Межигірській, 7/16, літ. А. в м. Києві.

Згідно

ч. 2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в

разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність

для нового власника.

Пунктом  1 ст. 770 Цивільного кодексу України

встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового

власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно

до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального

майна»у  разі  відсутності заяви однієї із сторін про

припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після

закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін

і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Положеннями

статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує

користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності

заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на

строк, який був раніше встановлений договором.

Як

вбачається з матеріалів справи позивач, як новий наймодавець нежилої будівлі по

вул. Межигірській, 7/16, літ. А. в м. Києві, направив 23.04.2008 відповідачу

лист з повідомленням  про те, що

заперечує щодо подальшого використання будівлі відповідачем, а також повідомив,

що договір оренди вказаного приміщення укладати не буде, оскільки має намір

використовувати б.7/16 літ. А по вул. Межигірській в місті Києві для здійснення

власної господарської діяльності, зокрема для розміщення належного Товариству

Музею православної ікони.

Відповідно

до п. 9.5. договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його

було укладено.

Згідно

із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і

громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі

договорів.

Відповідно

до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є

засноване на договорі строкове платне 

користування майном, 

необхідним  орендареві  для здійснення підприємницької та іншої

діяльності.

Тобто,

згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування

певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали

справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено

не було.

Таким

чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, чим заважає

позивачу (власнику) здійснювати господарську діяльність в зазначеному

приміщенні.

Відповідно

до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на

який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт

оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом

2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди

припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно

п. 7.5. договору у разі закінчення строку договору або при його розірванні

орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди

орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в

оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо

відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу

за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається

технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно

до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму

наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона

була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було

обумовлено в договорі.

Частина

1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлює, що власникові належать права

володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина

1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє,

користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною

1 ст. 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право

використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім

випадків, встановлених законом.

Згідно

ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не

може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно

до статті 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові

права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20

цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України, передбачено,

що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних

інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому

числі шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його

порушення.

Згідно

ч. 1 статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм

майном.

Частина

1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що  кожна особа має право на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно

ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та

інтересів є припинення дії, яка порушує право.

 Таким чином, позивач будучі законним власником

спірного приміщення, не маючи наміру продовжувати договірні відносини з

відповідачем правомірно звернувся з позовом до суду про зобов'язання

Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих усунути перешкоди в

користуванні приміщенням та виселення.

Згідно

ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Відповідно

до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання

відповідача стовно того, що рішенням Київської міської ради № 318/1528  термін дії договору оренди був

продовжений  до 24.04.2008, є помилковими

з огляду на те, що

Рішенням

Київської міської ради від 24.06.2004 № 318/1528  «Про передачу в тимчасове користування на

умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди

нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та

про зміни орендних ставок» особам, вказаних в додатках №1-8, було надано

нежитлові приміщення в оренду або продовжено дію договорів оренди. Відповідач в

додатках №1-8 не вказаний в якості особи, якій 

було продовжено або надано дозвіл на укладення договору оренди.

Натомість, відповідач вказаний в додатку № 9 до згаданого рішення Київради та

віднесений до кола осіб, яким було встановлено пільгову оплату в існуючих

договорах оренди.

Зважаючи

на вищевказане, вимоги позивача про зобов'язання Всеукраїнське товариство

політичних в'язнів і репресованих усунути перешкоди в користуванні Товариством

з обмеженою відповідальністю «Алекс-компані»нежилою будівлею по вул.

Межигірська, 7/16, літ. А  в м. Києві та

про виселення відповідача з вказаного приміщення підлягають задоволенню

повністю.

Витрати

по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно

до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво

сплачене позивачем при подачі позову до суду державне мито в розмірі 17

(сімнадцять) грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В

И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.

Зобов'язати Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих  (04070, м. Київ, вул. Межигірська, 7/16, код

ЄДРПОУ 00065034) усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою

відповідальністю «Алекс-компані»(04070, м. Київ, вул. Межигірська, 7/16, код

ЄДРПОУ  32668888) нежилою будівлею по

вул. Межигірська 7/16, літ. А  в м.

Києві, загальною площею 400,40 кв. м.

3.

Виселити Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих  (04070, м. Київ, вул. Межигірська, 7/16, код

ЄДРПОУ 00065034) з нежилої будівлі, загальною площею 400,40 кв. м. по вул.

Межигірська, 7/16, літ. А  в м. Києві.

4.

Стягнути  з Всеукраїнського товариства

політичних в'язнів і репресованих 

(04070, м. Київ, вул. Межигірська, 7/16, код ЄДРПОУ 00065034) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-компані»(04070, м. Київ, вул.

Межигірська, 7/16, код ЄДРПОУ 

32668888)  85 (вісімдесят п'ять)

грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Алекс-компані»(04070, м.

Київ, вул. Межигірська, 7/16, код ЄДРПОУ  32668888) з Державного бюджету України зайво

сплачене державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) грн. перерахованого платіжним

дорученням № 14 від 26.03.2008. Платіжне доручення № 14 від 26.03.2008 залишити

в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/174.

Суддя

В.В.

Сівакова