Постанова

від 27.05.2008 по справі 8/272-07-8616

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 травня 2008 р.                                                                                   

№

8/272-07-8616 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Л.І.

Рогач -головуючого Н.О. Волковицької С.В. Бакуліної

за

участю представників:

позивача

Леснічевський

Р.Г., дов. від 16.01.08р.

відповідача

ОСОБА_2

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

на  постанову

Одеського

апеляційного господарського суду від 19.02.2008 року

у

справі

№

8/272-07-8616 господарського суду Одеської області

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

про

стягнення

69900,00грн.

ВСТАНОВИВ:

          Суб'єкт підприємницької діяльності

-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення

з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 60000грн.

неустойки за період з червня по листопад 2007р. та 9900грн. матеріальної шкоди,

посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку по поверненню орендованої

речі після відмови позивача як наймодавця від договору найму згідно статті 782

Цивільного кодексу України.

           Позовні вимоги вмотивовано

фактичними обставинами справи, що є встановленими попереднім судовим рішенням у

межах справи № 28-9/167 -07-4428 про зобов'язання відповідача повернути об'єкт

оренди позивачу та в силу приписів частини 2 статті 35 Господарського

процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню, статтею 785

Цивільного кодексу України, що передбачає сплату неустойки, наявністю підстав

для відшкодування відповідачем заподіяної позивачу шкоди відповідно до статті

1166 Цивільного кодексу України.

          Відповідач відхилив позов,

посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від

01.11.07р. у справі № 28-9/167-07-4428 (якою було скасовано рішення місцевого

господарського суду у даній справі) визначено, що строк дії договору оренди

торгового об'єкту повинен закінчитися в грудні 2007р., а дострокове його

розірвання можливе за взаємною згодою сторін, або за рішенням господарського

суду; позивачем не надано доказів завдання йому матеріальної шкоди винними

діями відповідача. 

        Рішенням від 18.01.2008р. (суддя

Атанова Т.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено; судове рішення

вмотивовано недоведеністю позивачем істотних обставин справи, що підлягають

встановленню - відмову позивача від договору за статтею 782 Цивільного кодексу

України з 08.05.07р. та передбачених законодавством наслідків у вигляді

повернення об'єкту оренди; судом відхилено посилання позивача на статтю 35

Господарського процесуального кодексу України через скасування рішення

господарського суду Одеської області від 18.07.2007р. апеляційним судом,

вказано про відсутність протиправної поведінки відповідача та її зв'язку з

завданою позивачу матеріальною шкодою; подані позивачем ксерокопії платіжних

документів ним не засвідчено, відтак вони не можуть вважатися належними та

допустимими доказами у справі.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. (судді: Савицький

Я.Ф. -головуючий, Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення місцевого

господарського суду залишено без змін з мотивів його відповідності чинному

законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної

скарги відхилено з мотивів відсутності порушень законодавства при прийняття

оскаржуваного рішення.

Також

апеляційним судом зазначено, що спірні вимоги позивача вже були предметом

розгляду господарського суду, що є додатковою підставою для відмови у

задоволенні позовних вимог.

Не

погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся

до Вищого господарсько го суду України з касаційною скаргою, в якій просить

рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про

задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скаржник зазначає про невідповідність

судових рішень фактичним обставинам справи, порушення судами норм матеріального

та процесуального права, зокрема, приписів частини 2 статті 35 Господарського

процесуального кодексу України. 

Відповідач

не направив відзив по суті касаційної скарги, усно у судовому засіданні

заперечив її доводи, вказавши на законність судових рішень.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні

та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно

до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України,

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав

встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи

апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

 Як вбачається з матеріалів справи, предметом

спору є наявність чи відсутність у відповідача передбачених законодавством

підстав для повернення орендованого майна до закінчення обумовленого сторонами

строку дії договору оренди та, відповідно, з'ясування наявності чи відсутності

порушення ним цивільно-правових зобов'язань.

Правовідносини

сторін за договором оренди комунального майна регулюються Цивільним кодексом

України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України

"Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та

доповненнями).

Згідно

статті 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни

та розірвання господарських договорів відповідно до якого зміна та розірвання

договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено

законом або договором; сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати

договір. надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона

договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у

двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У

разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі

неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу.

заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею

291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від

договору оренди не допускається, а договір оренди припиняється у разі

закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту

оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення)

об'єкта оренди.

Договір

оренди може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї з сторін може

бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України

для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього

Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до

умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Законом

України "Про оренду державного та комунального майна" (статтею 26 Закону),

встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається;

договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було

укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря),

банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.

Договір

оренди  може бути розірвано за

погодженням сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути

достроково розірваний у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших  підстав, передбачених законами України.

Частиною

1 статті 782 Цивільного кодексу України закріплено право наймодавця відмовитись

від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за

користування річчю протягом трьох місяців підряд; вказана можливість

кореспондується з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, що

передбачає настання правових наслідків, встановлених договором або законом в

разі порушення зобов'язання.  У разі

відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання

наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Дострокове

розірвання договору та припинення договору внаслідок відмови орендодавця від

договору за приписами статті 782 Цивільного кодексу України є самостійними

правовими конструкціями та взаємно не виключають можливості орендодавця діяти у

обраний ним спосіб (ставити питання про розірвання договору чи про відмову від

нього).

За

статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач

зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була

одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в

договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

Істотні

обставини, що мають значення для правильного вирішення даного спору (припинення

договору оренди чи його чинність, підстави припинення, момент припинення),

підлягають встановленню судами на підставі належних та допустимих доказів у

розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас

за частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти,

встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 

Судами

першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 04.02.2007р. сторонами

було укладено договір оренди  торгового

об'єкта, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у

строкове платне користування 2 двадцяти футові контейнери, розташовані на

торговому місці 3756 на ІІ контейнерному майданчику вул. Рожева № 3756

Промринку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. Авангард,

вул. Базова, 20, строк дії договору - до 30.12.2007р.; щомісячна орендна плата

становить 5000грн.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2007р. по справі №

28-9/167-07-4428 скасовано рішення господарського суду Одеської області від

18.07.2007р. (яким було задоволено позовні вимоги суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача повернути позивачу

контейнери та про стягнення з відповідача 20000грн. заборгованості по орендній

платі та 20000грн. неустойки за приписами статті 785 Цивільного кодексу

України) та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог;

зобов'язано відповідача повернути позивачу об'єкт оренди та стягнуто 2000грн.

заборгованості з орендної плати; у стягненні 20000грн. неустойки відмовлено.

Також

судами встановлено, що 19.11.2007р. за актом державного виконавця відповідач

передав, а позивач прийняв предмет оренди.

Відмовляючи

у задоволенні позовних вимог, господарські суди визнали недоведеними обставини

справи, на які покликався позивач, належними та допустимими доказами, та не

прийняли його доводи про те, що постанова Одеського апеляційного господарського

суду від 01.11.2007р. містить встановлені факти про відмову позивача від

договору оренди в порядку статті 782 Цивільного кодексу України; натомість  суди вказали, що даною постановою було

відмовлено позивачу у стягненні неустойки за статтею 785 Цивільного кодексу

України за відсутності відповідних правових підстав; постанову Одеського

апеляційного господарського суду позивачем не оскаржено.

Доводи

касаційної скарги ґрунтуються на тому, що позовні вимоги позивача у справі №

28-9/167-07-4428 про повернення йому об'єкту оренди та сплату неустойки було

вмотивовано саме відмовою позивача від договору оренди за статтею 782

Цивільного кодексу України, а не достроковим розірванням договору оренди; отже,

задовольняючи позов у частині повернення предмету оренди до закінчення договору

оренди, суд вже надав правову оцінку листу-попередженню від 08.05.2007р. як

належному доказу відмови позивача від договору оренди за приписами статті 782

Цивільного кодексу України.

Однак

для застосування частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу

України необхідним є наявність у рішенні суду, на яке сторона посилається, як

на преюдиціальне, саме встановлених фактів, як прийнятих судом в обґрунтування

вимоги про захист права та законного інтересу, з якими норми матеріального

права пов'язують виникнення,  зміну,

припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Факти,

встановлені рішенням суду, необхідно відрізняти від їх правової оцінки судом,

мотивації судового рішення.

Судова

колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова

Одеського апеляційного господарського суду у справі № 28-9/167-07-4428 від  01.11.2007р. не містить встановлених фактів,

що відповідач одержав відмову позивача від договору (абзац постанови, наведений

самим скаржником  у касаційній скарзі,

говорить про лист-попередження про наступне розірвання договору, а не про

відмову від нього), так само, як і висновків, за якими повернуто об'єкт оренди;

доводи касаційної скарги про те, що суд міг прийняти рішення про повернення

об'єкту оренди, лише визнавши факт належної відмови позивача від договору

оренди, є припущенням про можливу мотивацію постанови, а не посиланням на

конкретний витяг з постанови, де міститься такий встановлений факт.

Таким

чином, суди попередніх інстанцій, вмотивовано відхиливши  посилання позивача на статтю 35

Господарського процесуального кодексу України, самостійно оцінили наявні

матеріали справи на предмет доведеності обставин, на які покликався позивач;

судові рішення містять доводи, за яких наданий позивачем лист-попередження не

прийнято як доказ відмови від договору оренди за його змістом та неналежним

оформленням.

Таким

чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115  Господарського процесуального кодексу

України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні

місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла

висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101

Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно,

повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх

сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та

заперечень докази; належним чином проаналізували зобов'язальні правовідносини

сторін, що виникли та існували між сторонами, та з урахуванням статей 33 та 35

Господарського процесуального кодексу України дійшли законних та обґрунтованих

висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги.

Як

наслідок, прийняті судами постанова та рішення відповідають вимогам статей 84

та 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму

Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі

змінами та доповненнями.

Доводи

скаржника стосовно оцінки обставин справи не приймаються колегією суддів до

уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження

скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм

матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень не знайшли

свого підтвердження, з огляду на що підстав для їх скасування колегія суддів не

вбачає.

         На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну

скаргу  Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2008р. у справі №

8/272-07-8616 господарського суду Одеської області та рішення господарського

суду Одеської області від 18.01.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                 

Л. Рогач

Судді:                                                                                            

Н. Волковицька

С. Бакуліна