Постанова

від 27.05.2008 по справі 13/260/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 27 травня 2008 р.                                                                                   

№

13/260/07 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

Рогач

Л.І. -головуючого, Волковицької Н.О., Бакуліної С.В.

за

участю представників:

позивача

ОСОБА_1,ОСОБА_2,

дов. від 03.03.08р., ОСОБА_3, дов. від 03.09.08р.

відповідача

Замедянська

Н.М., дов. від 22.01.2008р., Присяжнюк О.Г., дир.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 

Фізичної

особи -приватного підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Одеського

апеляційного господарського суду від 04.03.2008 року

у

справі

№

13/260-07  господарського суду

Миколаївської області

за позовом

Фізичної

особи -приватного підприємця ОСОБА_1

до

Первомайського

медичного училища

про

стягнення

103502,26 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача

103502,26грн. у відшкодування збитків, заподіяних невиконанням умов договору

оренди в частині обов'язку орендодавця своєчасно здійснювати капітальний ремонт

приміщення, посилаючись на статті 224, 225, 226 Господарського кодексу України,

статті 22, 623 Цивільного кодексу України.

Позивач

вважає, що закриття орендованого приміщення кафе внаслідок неналежного

технічного стану завдало йому прямі збитки, до яких входить сума орендної

плати, земельного податку, заробітної плати та інших відрахувань, а також

спричинило упущену вигаду через ненадані послуги та недоотриманий прибуток.

Відповідач

не приймав участь у судовому засіданні у суді першої інстанції та не виклав

письмово свою позицію, в зв'язку з чим спір розглянутий за приписами статті 75

Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням

господарського суду Миколаївської області від 15.01.2008р. (суддя Семенов А.К.)

позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача стягнуто

103502,26грн. збитків, 1035грн. державного мита, 118грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове

рішення вмотивовано встановленими згідно статті 33 та частини 2 статті 35

Господарського процесуального кодексу України обставинами справи про

позбавлення позивача у період з 17.05.2006р. по 22.05.2007р. можливості

використовувати орендоване приміщення для підприємницької діяльності у зв'язку

з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного

здійснення капітального ремонту, чим завдано збитків відповідачу; вказані

збитки підлягають відшкодуванню на підставі статей 224, 225 Господарського

кодексу України, статті 623 Цивільного кодексу України.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. (судді: Жеков В.І.

- головуючий, Картере В.І., Пироговський В.Т.) рішення місцевого господарського

суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову

апеляційного господарського суду вмотивовано відсутністю підстав для висновків

щодо наявності вини відповідача та шкоди у порядку та обсягах, визначених

відповідачем; вимоги про стягнення орендної плати, земельного податку та інших

витрат не відповідають поняттю збитків, визначеному статтями 224, 225

Господарського кодексу України, а наданий розрахунок позову в частині упущеної

вигоди ґрунтується на припущеннях, а не на реальних обсягах можливої реалізації

продукції; відсутня вина відповідача у завданні збитків.

          Не погоджуючись з висновками суду

апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить прийняту постанову скасувати, а рішення

місцевого господарського суду залишити без змін.

Скаргу

мотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським

судом норм матеріального та процесуального права, оскільки ним в порушення вимог

статті 35 Господарського процесуального кодексу України не прийнято до уваги

факти, встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від

05.12.2006р. у справі № 13/83/06, щодо винних дій відповідача; неправильно

застосовано статтю 225 Господарського кодексу України в частині переліку

збитків, що підлягають відшкодуванню; порушено процесуальний порядок подачі

додаткових доказів суду апеляційної інстанції в постанові не викладено

аргументи та доводи позивача, вказані у відзиві на апеляційну скаргу; постанова

не містить мотивування протилежності висновків апеляційної інстанції рішенню

місцевого суду.

Відповідач

не надіслав відзив на касаційну скаргу, усно у судовому засіданні відхилив

доводи касаційної скарги повністю.

Заслухавши

доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у

судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,

колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі

встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи

апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами

для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду

або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як

вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність підстав чи

відсутність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у

спірних правовідносинах та розміру цієї відповідальності.

Таким

чином, для правильного вирішення спору судам належало визначити, в чому полягає

невиконання чи неналежне виконання відповідачем зобов'язань, та встановити на

підставі належних та допустимих доказів наявність всіх елементів складу

цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного

зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.

Як

встановлено судом апеляційної інстанції, сторонами було укладено договір оренди

нежилих приміщень та обладнання від 01.06.1998р., предметом якого є передача в

строкове, платне користування частку нежилого приміщення та обладнання їдальні

Первомайського медичного училища, загальною площею 490,5кв.м. для використання

як об'єкт громадського харчування.

За

положеннями договору орендар зобов'язується використовувати орендоване

приміщення та обладнання відповідно до умов договору, вносити своєчасно та в

повному обсязі орендну плату, своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованих

приміщень та обладнання; в свою чергу орендодавець зобов'язаний здійснювати

капітальний ремонт та підтримувати у належному стані інженерні комунікації.

Постановою

Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 17.05.2006р. з

22.05.2006р. до проведення ремонту даху та приміщень тимчасово заборонена

робота кафе "Атлантіс", розташованого у орендованому приміщенні;

роботу кафе відновлено з 21.05.2007р. відповідно з рішенням Державної

санітарно-епідеміологічної служби.

На

підставі оцінки збитків від упущеної вигоди, виконаної ТОВ "Підприємство

"Бізнес-Експерт", та бізнес-план розвитку підприємства СПД

"ОСОБА_1", складеного ОСОБА_1, позивачем визначено суму заподіяних

йому за період вимушеного простою збитків в розмірі 102502,26грн., що

складається зі сплачених сум орендної плати, земельного податку, єдиного

податку, заробітної плати, відрахувань до Пенсійного фонду України, відрахувань

у Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а також сум збитків від

ненаданих послуг та неотриманого прибутку.

В

спростування доводів позивача відповідач надав суду акти виконаних робіт з

ремонту даху.

Відмовляючи

у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд керувався статтями

224 та 225 Господарського кодексу України, що визначають склад збитків, які

підлягають відшкодуванню, та приписами статті 33 Господарського процесуального

кодексу про розподіл обов'язку доказування обставин справи між сторонами

господарського процесу.

Відповідно

до статті 218 Господарського кодексу України підставою для

господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є

вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник

господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені

вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані

цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками

розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її

майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі

належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

Зі

змісту статті 22 Цивільного кодексу України випливає, що збитками є  втрати особи, яких вона зазнала у результаті

порушення її цивільного права.

Таким

чином, апеляційний господарський суд дійшов правомірного та законного висновку,

що вказані в якості прямих збитків суми орендної плати, земельного податку,

єдиного податку, заробітної плати, відрахувань до Пенсійного фонду України,

відрахувань у Фонд соціального страхування від нещасних випадків, підлягали

сплаті позивачем незалежно від ступені виконання відповідачем своїх

зобов'язань, а відтак не підпадають під поняття збитків у розумінні

вищеперерахованих норм законодавства.

В

якості збитків позивач також визначив доходи, які він міг би реально одержати

за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода); однак

апеляційним судом не прийнято в якості належних надані позивачем докази в їх

підтвердження, як такі, що ґрунтуються на припущеннях, а не на реальних

розрахунках.

Дослідивши

наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної

поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою

відповідача і збитками, вину відповідача, апеляційний господарський суд дійшов

висновку про недоведеність розміру заподіяних збитків та відсутність вини

відповідача, що вбачається з додатково наданих відповідачем доказів; тобто, про

відсутність певних необхідних елементів складу цивільного правопорушення та

підстав для цивільно-правової відповідальності.

Касаційна

інстанція відхиляє доводи касаційної скарги в частині порушення апеляційним

судом процесуальних норм при прийнятті додаткових доказів, оскільки з самого

судового рішення місцевого суду вбачається прийняття його за приписами статті

75 Господарського процесуального кодексу України, в першому засіданні за

відсутності сторони, яка заявила письмове клопотання про відкладення розгляду

справи.

Також

необґрунтованими є доводи касаційної скарги про дослідження місцевим

господарським судом при прийнятті рішення усіх необхідних елементів складу

цивільного правопорушення, оскільки зміст судового рішення не містить

відповідних встановлених обставин справи.

Безпідставним

є посилання скаржника на порушення положень частини 2 статті 35 Господарського

процесуального кодексу України, оскільки питання вини відповідача у заподіянні

збитків та розмір цих збитків не належали до істотних обставин справи у спорі

про розірвання договору оренди.

Таким

чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115  Господарського процесуального кодексу

України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові

апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що

апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського

процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, всебічно, повно та

об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;

дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази;

належним чином проаналізував зобов'язальні правовідносини сторін, що виникли та

існували між сторонами, та з урахуванням статті 33 Господарського

процесуального кодексу України дійшов законних та обґрунтованих висновків за

наслідками розгляду апеляційної скарги.

Як

наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105

Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного

суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та

доповненнями.

Доводи

скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не

приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження

скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським

судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не

знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної

постанови колегія суддів не вбачає.

         На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу  Фізичної особи -приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. у справі №

13/260/07 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                         

Л. Рогач

Судді:                                                                                                   

Н. Волковицька

С. Бакуліна