Постанова

від 21.05.2008 по справі 9/401-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 21 травня 2008 р.                                                                                   

№

9/401-07 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Кравчука Г.А.

суддів:

                               Мачульського

Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши

у відкритому судовому

засіданні

касаційну

скаргу

Дитячого

оздоровчого табору "Лісова казка"

на

постанову

Київського

міжобласного апеляційного господарського суду

від

19.02.2008р.

у

справі

№9/401-07

Господарського

суду

Київської

області

за

позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

до

Дитячого

оздоровчого табору "Лісова казка"

про

стягнення

81 010 грн.

за

участю представників

-

позивача:

1). ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий

Міським відділом Білоцерківського МУ ГУМВС України в Київській обл.

19.01.99р.) 2). ОСОБА_2. (довіреність від 21.05.08р.)

-

відповідача:

не

з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою

постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від

19.02.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Мостової Г.І., суддів

Писаної Т.О., Фаловської І.М.) залишено без змін рішення Господарського суду

Київської області від 11.12.2007р. (суддя Євграфова Є.П.), яким позов

задоволено. Постановлено стягнути з Дитячого оздоровчого табору "Лісова

казка" на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 69 871 грн. боргу, 8

664 грн. індексу інфляції, 2 475 грн. трьох процентів річних, 810, 10 грн.

витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

В

касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення і

прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення

господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального

права, а саме: ч.4 ст.853, ст.837 Цивільного кодексу України.

У

відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що після виконання ним взятих на

себе зобов'язань сторонами був оформлений акт приймання виконаних робіт та

довідка про вартість фактично виконаних робіт, при цьому ніяких зауважень і

претензій від відповідача не надійшло; відповідач у відповідях на претензії

визнав заборгованість та пояснив несвоєчасний розрахунок недостатнім бюджетним

фінансуванням; в подальшому відповідач послався на неповне виконання позивачем

своїх зобов'язань; аналогічні роботи проводилися позивачем для відповідача у

2005 та 2006 р.р.; директор відповідача ухилявся від оформлення акту звірки

взаємних розрахунків за договором №11 від 14.04.2006р., проте відсутність

формального акта звірки не перешкодила суду прийняти рішення по справі і не

може бути підставою для скасування судового рішення, а відтак позивач просить

судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Відповідач

не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому

засіданні, просив суд касаційної інстанції відкласти розгляд касаційної скарги

у зв'язку із хворобою керівника.

Відповідно

до приписів ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків,

встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин

спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Розглянувши

дане клопотання суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.

Згідно

приписів ст.111-5 ч.2 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні

права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин

справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно

до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

За

вказаних обставин зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Переглянувши

у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду

України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції,

приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Як

встановлено господарськими судами попередніх інстанцій згідно умов договору №11

від 14.04.2006р., відповідач (замовник) зобов'язався здати, а позивач

(підрядник) -прийняти  на себе виконання

робіт, забезпечених проектно-кошторисною документацією і фінансуванням,

вартість яких згідно протоколу погодження про договірну ціну на виконання

робіт, підписаного повноважними представниками сторін, складає 69 871 грн.

Оплата за виконані роботи проводиться на підставі Ф-2 відповідно з фактичним

об'ємом.

Позивач

свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується Актом

приймання виконаних підрядних робіт за травень 2006р. та відповідною Довідкою

про вартість виконаних робіт, підписаних без зауважень повноважними

представниками сторін та скріплених печатками. Згідно зазначеного акту та довідки

загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 69 871 грн.

Відповідач

свої зобов'язання за договором належним чином та своєчасно не виконав, виконані

позивачем роботи не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в

сумі 69 871 грн.

У

відповідь на претензію позивача б/н від 14.03.2007р. відповідач повідомив, що

заборгованість він визнає повністю однак погасити її не має можливості у

зв'язку з відсутністю на розрахунковому рахунку обігових коштів.

Стягнення

з відповідача суми заборгованості, а також інфляційних та трьох процентів

річних послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.

Місцевий

господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що за договором підряду

одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за

завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та

оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення,

обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її

результату замовникові; замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану

підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення

допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно

заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає

право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у

виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється

права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному

способі її прийняття; на день розгляду справи заборгованість в сумі 69 871 грн.

за виконані позивачем роботи відповідачем не погашена; зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного

кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом; відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, і позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 69 871 грн.

заборгованості за виконані роботи; 

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох

процентів річних від простроченої суми; за час прострочення виконання грошового

зобов'язання індекс інфляції склав 8 664 грн., а три проценти річних з простроченої

суми -2 475 грн., а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи

ст.ст.526, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, дійшов до висновків про

наявність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний

господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

Касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно

до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Статтею

111-10 цього кодексу визначено підстави для скасування або зміни рішення або

постанови. Згідно цієї норми підставами для скасування або зміни рішення

місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного

господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального

чи процесуального права.

Під

час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не

встановив.

Як

вбачається із встановлених судами обставин справи позивач свої зобов'язання за

договором №11 від 14.04.2006р., виконав належним чином, що підтверджується

Актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2006р. та відповідною

Довідкою про вартість виконаних робіт, підписаних без зауважень повноважними

представниками сторін та скріплених печатками. Згідно зазначеного акту та

довідки загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 69 871 грн.

Згідно

статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється

виконанням, проведеним належним чином.

Статтею

625 цього кодексу визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1). Боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Оскільки,

як встановлено судами, позивач виконав свої зобов'язання за договором, а

відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суди з урахуванням

викладено дійшли вірного висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

Наведеним

спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного

застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального

права.

Доводи,

викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують,

судові рішення постановлені відповідно до вимог закону і підстав для їх

скасування не вбачається.

За

вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних

висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних

правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак

постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав

для її скасування немає.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу Дитячого оздоровчого табору "Лісова казка" залишити без

задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського

суду від 19.02.2008р. у справі №9/401-07 Господарського суду Київської області

-без змін.

Головуючий

суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С

у д д і                                                                                    

Г.М. Мачульський

                В.І. Шаргало