Рішення

від 05.10.2011 по справі 33/144пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/144пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.10.11 р.                                                                                 Справа № 33/144пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України”, м.Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 22599262)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32749249)

про визнання недійсним пункту 3.11 договору №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Телесистеми України”, м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд”, м.Донецьк про визнання недійсним пункту 3.11 договору №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р.

Ухвалою суду від 20.09.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/144пд, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що п 3.11. договору №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р. суперечить ч.1 ст. 884 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим, підлягає визнанню недійсним.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р., калькуляції (додаток №1 до договору).

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.217 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу зазначену відповідно до витягу з ЄДРПОУ, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

29.10.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Телесистеми України” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” (виконавець) укладено договір на виконання підрядних робіт №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 (далі – Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з розробки проектної документації, отриманню експертних висновків у відповідних органах, оформленню санітарного паспорту, здачу комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту в сфері телекомунікації з оформленням відповідного акту та будівництву базової станції стандарту CDMA, об'єкту мережі мобільного зв'язку замовника Е DON GOR 0086, далі по тексту цього договору – Об'єкту, розташованого за адресою: м.Горлівка, вул.Ковпака, колгоспний ринок далі за текстом цього договору – роботи, а  замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені вище роботи на умовах цього договору (п.1.1. Договору).

У відповідності до п.1.01. статуту Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України” останнє (далі – Товариство) засноване на підставі законодавства України і є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю компанії „Телесистеми України”, зареєстрованого розпорядженням виконкому Тернопільської міської Ради від 24 грудня 1996 року №866, нова редакція Статуту якого зареєстрована в Дніпропетровській районній державній адміністрації м.Києва, за №03714 від 29.07.1999р. (зміна назви – з Закритого акціонерного товариства „Телесистеми України” на Приватне акціонерне товариство „Телесистеми України” відбулась у відповідності до Закону України „Про акціонерні товариства”, та зареєстрована Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.11.2009р.).

Пунктом 3.11. Договору передбачено, що гарантувати за свій рахунок, з своїх матеріалів та своїми ресурсами усунення прихованих дефектів, виявлених протягом гарантійного строку, який складає 1(один) рік з дня підписання акту приймання-здавання робіт за договором в цілому.

Однак, за твердженням позивача вищезазначена умова суперечить принципу законності змісту правочину, порушує права замовника будівельного підряду, оскільки обмежує відповідальність виконавця робіт, тому підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши зазначений Договір, судом встановлено, що останній є договором будівельного підряду, який підпадає під регулювання ст.ст.875-886 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.884 Цивільного кодексу України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Гарантійний термін являє собою інтервал часу, при перебігу якого при правильній експлуатації об'єкта будівництва і виявленні недоліків підрядник зобов'язується їх усунути за свій рахунок.

Також вказаною вище статтею визначено, що гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Тобто, враховуючи приписи зазначено статті, останньою передбачено право сторін договором встановлювати виключно більш тривалий строк гарантійного терміну в межах правовідносин в сфері будівельного підряду.

У зв'язку із чим, встановлення меншого строку гарантійного терміну сторонами у договорі є неприпустимим, оскільки суперечить нормам чинного законодавства, зокрема, ч.1 ст. 884 Цивільного кодексу України.

За приписом ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхнім малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, з урахуванням вищевикладеного, наявності протиріччя, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.203, ст. 215 Цивільного кодексу України п.3.11. договору на виконання підрядних робіт  №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р. є недійсним, та таким, що не може породжувати права та обов`язки сторін.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину немає наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним пункту 3.11. договору на виконання підрядних робіт №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р., який укладено між Приватним акціонерним товариством „Телесистеми України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 202, 203, 215, 217, 884 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд”, м.Донецьк про визнання недійсним пункту 3.11 договору №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р. задовольнити.

Визнати недійсним пункт 3.11. договору на виконання підрядних робіт №Р-02/ Е DON GOR 0086/291007 від 29.10.2007р., який укладено між Приватним акціонерним товариством „Телесистеми України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГТІ-Буд” (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.78, код ЄДРПОУ 32749249, р/р 26008051701435 в ДРУ Приватбанка у м.Донецьку, МФО 335496) на користь Приватного акціонерного товариства „Телесистеми України” (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Плеханова, буд.7А, код ЄДРПОУ 22599262, р/р 26008050202604 в КБ „Приватбанк” м.Дніпропетровська, МФО 305299) державне мито в розмірі 85грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011 р.

Суддя                                                               Сич Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >