Ухвала

від 08.09.2011 по справі к-525/09-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-525/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,  

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 22 березня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року

у справі  №34/73-А

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі –ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

до Дочірнього підприємства «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально –консервний завод «Лебедянський» (надалі –ДП «Санданс»ВАТ «Експериментально –консервний завод «Лебедянський»)

за участю третьої особи: Голосіївської районна у місті Києві державної адміністрації

про припинення юридичної особи, -

встановив:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Господарського суду м.Києва з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про припинення юридичної особи ДП «Сандас»ВАТ «Експериментально –консервний завод «Лебедянський».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у супереч вимогам статті 42 Господарського кодексу України (далі –ГК України), пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 2.1 розділу 2 власного Статуту здійснює збиткову діяльність, що підтверджується деклараціями з податку на прибуток, з яких вбачається від’ємне значення об’єкту оподаткування. Вказані обставини, на думку податкового органу, відповідно до ст.247 ГК України та ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»є підставою для припинення юридичної особи.

Постановою Господарського суду м.Києва від 22 березня 2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для того, щоб отримувати прибутки від своєї діяльності, а тому застосування до нього такої адміністративно-господарської санкції як скасування державної реєстрації юридичної особи є необґрунтованим.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Голосіївському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДП «Санданс»ВАТ «Експериментально –консервний завод «Лебедянський» (ідентифікаційний код 32105499) зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.10.2002р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №10681200000002464. Підприємство постановлено на податковий облік у податковому органі з 07.10.2002р. за №7879.

За результатами діяльності за 2003 рік, 2004 рік, 2005 рік та І півріччя 2006 року на підставі п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем до податкового органу подавались декларації про прибуток за звітній період, з яких вбачається, що працювало збитково.

На підставі зазначених декларацій контролюючий орган дійшов висновку про порушення відповідачем приписів ст.42 ГК України, якою визначено поняття «підприємництво», згідно з яким підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, передбачені ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців». Такими підставами є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Так, в ході судового розгляду справи не підтверджено посилання позивача на провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом. При цьому, збитковий результат діяльності суб’єкта господарювання сам по собі не може бути підставою для висновку про те, що діяльність даного суб’єкта не направлена на одержання прибутку.

Судом встановлено, що з початку своєї діяльності в Україні відповідач здійснював кроки на досягнення позитивного результату, шляхом вкладення значних коштів в просування та представлення товару, навіть ціною отримання на перших порах збитків. У 2003 році відповідачем було витрачено на телевізійну рекламу понад 2,8 млн. гривень. В 2005 році було створено потужний відділ прямих продаж, для чого було збільшено штатну кількість працівників на 40 осіб, залучено до роботи вантажний автотранспорт, збільшено площу складських приміщень, взято в оренду додаткове офісне приміщення. При даній схемі реалізація збільшилася в порівняні з 2004 роком вдвічі і склала 13,9 млн. літрів, витрати теж були значними тому податковий збиток 2005 року лишився на рівні 2004 року і склав 6,6 млн. гривень.

Позаяк дана стратегічна діяльність відповідача не привела до отримання прибутку, то керівництвом компанії у другому півріччі 2006 року було прийнято рішення про оптимізацію господарської діяльності відповідача, метою якої було зупинення на досягнутих результатів завоювання сокового ринку України та отримання прибутків найближчим часом.

Таким чином, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження вжиття відповідачем залежних від нього заходів для того, щоб отримувати прибутки від своєї діяльності, а тому застосування до відповідача такої адміністративно-господарської санкції як скасування його державної реєстрації є необґрунтованим.

Доводами касаційної інстанції не спростовано зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.  

             

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва –залишити без задоволення.  

Постанову Господарського суду м.Києва від 22 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  

---

Н.Є. Маринчак

          

Судді:                                                                      

---

Л.І. Бившева   

---

О.В. Карась   

 

---

С.Е. Острович

---

О.І. Степашко   

Суддя                                                                         Н.Є. Маринчак