Ухвала

від 08.09.2011 по справі к-29783/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-29783/10

“08” вересня 2011 року                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,   

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року

по справі №2а-41158/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК»(надалі –ТОВ фірма «ТДК»)

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (Дергачівська МДПІ Харківської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

          

У серпні 2009 року позивач з вернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення –рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області від 14.08.2009р. №0000582310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237188,00грн. (основний платіж - 158125,00грн., штраф –79063,00грн.) та №0000592310/0 про визначення податкового зобов’язання по збору в вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в загальному розмірі 249344,00грн. (основний платіж –166229,00грн., штраф –83115,00грн.).

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що здійснені ТОВ фірма «ТДК»господарські операції відповідають закону, є реальними та мають безпосереднє відношення до власної господарської діяльності названого платника податків, податковий кредит з ПДВ був сформований на підставі належно оформлених податкових накладних, а відтак ніякого заниження податку на додану вартість ТОВ фірма «ТДК» не допускала. Стосовно нарахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ позивач зазначав, що таке нарахування було здійснено контролюючим органом за власно розробленою методикою та при тому, що в самому акті перевірки не наведено жодного порушення з боку ТОВ фірма «ТДК»з цього питання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області від 14.08.2009 року №0000582310/0 та №0000592310/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті державного мита у розмірі 03,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи в супереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правовірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.    

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями Дергачівська МДПІ у Харківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками Дергачівської МДПІ у Харківської області було здійснено виїзну планову документальну перевірку ТОВ фірма «ТДК»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт №709/23-104/32796917 від 08.08.2009 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат зайво включено суму витрат по актам наданих послуг у другому півріччі 2008 року на загальну суму 484500,00грн., в результаті чого зменшено збитки підприємства у сумі 484500,0грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищено податковий кредит у розмірі 158125,00грн.

На підставі зазначеного відповідачем 14.08.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000582310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237188,00грн., з яких 79063,00грн. штрафні (фінансові) санкції.;

- 0000592310/0 про визначення податкового зобов’язання по збору в вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в загальному розмірі 249344,00грн., з яких 83115,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ фірма «ТДК»(замовник) та ПФ «ТТВ»(виконавець) 25.08.2008р. був укладений договір на інформаційно-консультативне обслуговування.

Предметом зазначеного договору є надання послуг з інформаційно –консультаційного обслуговування, а саме: усних та письмових консультацій з питань цивільного, кримінального, трудового права, консультацій з правових питань господарської діяльності, надання нормативних та інструктивних документів, складання договорів, довіреностей та інших документів юридичного характеру, розробка правових схем по досудовому врегулюванню спорів з дебіторами, складання претензій та позовів, надання правової допомоги щодо оформлення кредиторської та дебіторської заборгованості простими та переказними векселями, ведення перемовин в інтересах замовника.

12.06.2008р. ТОВ фірма «ТДК»та ПФ «ТТВ»уклали договір про надання послуг по збору врожаю зернових культур, кукурудзи, соняшника.

Як зазначають суди, актами від 29.09.2008р. та від 29.10.2008р., а також податковими накладними від 29.09.2008р. №1200 та від 29.10.2008р. №1475 підтверджується виконання зобов’язань за договором від 25.08.2008р. Актом від 31.07.2008р. та податковою накладною від 31.07.2008р. №726 підтверджується виконання зобов’язань за договором від 12.06.2008р. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Суди посилаються на те, що згідно з п.5.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього судами зазначено, що приєднані до матеріалів справи копії складених ПФ «ТТВ»податкових накладних не мають недоліків, які згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату означеними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що факт порушення позивачем положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за взаємовідносинами з ПП «ТТВ»не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.  

Разом з тим, суд касаційної інстанції з тами висновками не погоджується з огляду на те, що зазначені висновки судів попередніх інстанції зроблені тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з’ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Отже, поза увагою судів попередніх інстанції залишились доводи податкового органу про те, що надання послуг інформаційно-консультаційного характеру та виконання послуг по збиранню врожаю, документів, які підтверджують списання коштів з банківських розрахунків платника податку на оплату наданих послуг або документів, що підтверджують факт видачі готівкових коштів з каси платника податку (вексельна форма оплати, вексель, строк оплати по векселю та інше) в рахунок оплати за надані послуги у ПФ «ТТВ», тобто документів, які підтверджують право віднесення до валових витрат у другому півріччі 2008 року та до податкового кредиту з ПДВ у липні в сумі – 46900,00грн. вересні в сумі –25000,00грн., жовтні 25000,00грн. витрат з придбання послуг інформаційно-консультаційного характеру від ПФ «ТТВ»в сумі 484500,00грн. підприємством не надані.

Судами також не надано належної правової оцінки щодо взаємовідносин з ПП «Різнороб 2006», витрати за виконані роботи (послуги) віднесені до складу валових витрат підприємства в сумі –509200,00грн., а суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ фірмою «ТДК»до складу податкового кредиту у відповідних періодах 2008 року на загальну суму 101840,00грн. Враховуючи те, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2008 року (податкової декларації з податку на додану вартість та додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») між відображеними показниками ПП «Різнороб 2006»(ЄДРПОУ 34392351) та ТОВ фірма «ТДК» (ЄДРОПУ 32796917) виникла розбіжність у сумі 40000,00грн. за результатами перевірки ТОВ фірма «ТДК»зменшено суму податкового кредиту на 40000,00грн.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що ТОВ фірма «ТДК»в ході перевірки не надані підтверджуючі документи щодо проведених взаєморозрахунків, а саме відсутній договір на виконання будь-яких робіт (послуг), акти прийому –передач виконаних робіт (послуг), податкові накладні від 29.08.08 №1073 на загальну суму 161040,00грн. в т.ч. ПДВ –26840,00грн., від 02.09.08 №1096 на загальну суму 105000,00грн. в т.ч. ПДВ - 17500,0грн., від 17.09.08 №1206 на загальну суму 105000,0 гри. в т.ч. ПДВ –17500,00грн., від 03.10.08 №1325 на загальну суму 105000,00грн. в т.ч. ПДВ –17500,00грн., від 17.09.2008 №1363 на загальну суму 135000,00грн. в т.ч. ПДВ –22500,00грн. та векселя від 29.08.2008 на загальну суму –161040,00грн., від 02.09.2008 на загальну суму –105000,00грн., від 17.09.2008 на загальну суму –105000,00грн., від 03.10.2008 на загальну суму –105000,00грн. та від 09.10.2008 на загальну суму 135000,00грн. Підтверджуючі документи ТОВ фірмою «ТДК»не надані в зв’язку з тим, що на підприємстві проведено виїмку документів, відповідно протоколу виїмки від 18.02.2009 року, яка проведена начальником відділення ГВПМ СДПІ КПН м.Харкова майора податкової міліції Бігуріна О.Х., тому посилання на п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є правомірним, зазначена обставина судами не досліджувалась.

Слід також звернути увагу на те, що ТОВ фірма «ТДК»не отримавши від постачальників, протягом 2006 та 2007 років відповідно до додатку податкові накладні, не звернулось до нього із вимогою про її надання. Не додано ним до податкової декларації за відповідні періоди 2006 та 2007 років (згідно додатку) і заяву зі скаргою на такого постачальника, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Крім цього, висновок податкового органу про те, що ТОВ фірмою «ТДК»до початку перевірки не надано уточнюючий розрахунок та не нараховано податкові зобов’язання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за 12 днів січня 2009 року, в повній мірі не перевірявся.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.  

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області –задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:                                                   

---

 Н.Є. Маринчак

          

Судді:                                                                      

---

 Л.І. Бившева   

---

 О.В. Карась  

---

 С.Е. Острович

---

 О.І. Степашко