Постанова

від 10.10.2006 по справі 12038-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12038-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.2006Справа №2-24/12038-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Господарського суду Автономної Республіки Крим  Колосової Г.Г.,

секретаря судового засідання Кузьміної О.В., розглянувши за участю представників:

від позивача – Петричук В.Р., представник, довіреність від 29.06.2006р.

від відповідача   – не з'явився,

у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Сонячна затока» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, оф. 432).

до відповідача – Державної податкової інспекції у м. Сімферополь (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9).

про  визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

Позивач  звернувся  з позовом до суду  про  визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000362200 та № 0000352200/0 від 27.04.2006р.

Уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати нечинними та відмінити  податкові повідомлення-рішення № 0000362200 та № 0000352200/0 від 27.04.2006р.

Відповідач просить у позові відмовити за мотивами, викладеними у судових засіданнях та запереченні на позов.

Слухання адміністративного позову було призначене на 29.08.2006р.

29.08.2006р. в порядку ст. 150 КАС України по справі оголошено перерву до 12.09.2006р., 12.09.2006р. по справі оголошено перерву до 21.09.2006р.,  21.09.2006р. по справі оголошено перерву до 10.10.2006р., після перерви слухання справи продовжено, представник позивача - Харманська Д.А.,  довіреність у справі, представник відповідача -  не з'явився.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Вказаних вимог від сторін не надходило.

Суд вважає можливим проведення судового процесу без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч.4 ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд -  

                                                                    в с т а н о в и в:

У період з 03.04.2006р. по 14.04.2006р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сонячна затока» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.01.2006р. та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 01.01.2006р., по результатам якої складений акт № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006р. (а.с. 8-38).

ТОВ «Сонячна затока» взято на податковий облік у ДПІ Київського району м. Сімферополя з 23.11.1998р., у ДПІ м. Сімферополя - з 14.02.2006р.

На підставі акту № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006р. було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.04.2006р. № 0000352200/0 за порушення ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України (ДКМУ) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р. із змінами та доповненнями та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» і згідно зі ст. 16  (ДКМУ) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р. із змінами та доповненнями (а.с. 7).

Як вбачається з акту перевірки, у періоді, що перевіряється, позивачем декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, не проводилось. За результатами перевірки встановлено, що станом на 01.07.2005р. ТОВ «Сонячна затока» мало валютні цінності за межами України за контрактом № 27 від 03.01.2005р., що був укладений з АО «SB Solution AG» (Швейцарія) у сумі 24000 доларів США, які необхідно було відобразити у розділі ІІІ «Майно і товари за рубежем» п. 5 «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом  за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли у встановлений термін валютні засоби на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Тому ДПІ у м. Сімферополі застосовані до позивача  штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1139 грн. за порушення ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України (ДКМУ) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р. із змінами та доповненнями, а саме за порушення термінів надання Декларації станом на 01.07.2005р.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним вказаного рішення, оскільки вважає його таким, що не відповідає діючому законодавству.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить визнати вказане рішення нечинним.  

Позивач посилається на те, що відповідальність за порушення вимог ДКМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлена ст. 16 даного Декрету, згідно з якою штрафні санкції повинні застосовуватись Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами, тоді як серед підпорядкованих НБУ установ немає державних податкових органів.

Уточнені вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв`язку з наступним.

Частиною 1 ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України (ДКМУ) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993р. із змінами та доповненнями передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно з п. 3 Наказу Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.1995р., що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.01.1996р. за № 18/1043, обов`язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. встановлено, що підприємства  зобов'язані  подавати  квартальну  та  річну фінансову  звітність  органам,  до  сфери  управління  яких   вони належать,    трудовим   колективам   на   їх   вимогу,   власникам (засновникам) відповідно до установчих документів,  якщо  інше  не передбачено   цим  Законом.  Органам  виконавчої  влади  та  іншим користувачам   фінансова   звітність   подається   відповідно   до законодавства.  Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, який затверджений Постановою Кабінету міністрів України  № 419 від 28.02.2000р. встановлено, що квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам, зазначеним у п. 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Факт недекларування валютних цінностей, доходів та майна ТОВ «Сонячна затока» у визначений термін встановлений при проведенні перевірки ДПІ у м. Сімферополі та не заперечується позивачем у судових засіданнях.

Доказів того, що вказана декларація була здана у встановлений законодавством термін, позивач також не надав.

Статтею 19 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства», та встановлено, що вказані санкції застосовуються Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами.

Частиною 4 Перехідних положень Конституції України передбачено, що Президент  України  протягом  трьох  років  після  набуття чинності   Конституцією   України   має  право  видавати  схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом  Прем'єр-міністра України укази з економічних питань,  не врегульованих законами,  з одночасним поданням відповідного законопроекту до  Верховної  Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

         Такий указ Президента України вступає в  дію,  якщо  протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не  прийме  закон або   не   відхилить   поданий   законопроект   більшістю  від  її конституційного  складу,  і  діє  до  набрання  чинності  законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Статтею 3 Указу Президенту України № 734/99 від 27.06.1999р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» встановлено, що санкції, передбачені пунктом 2 ст. 16 Декрету Кабінету міністрів України  «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби – до інших резидентів та нерезидентів України.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу України” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати  до  платників податків фінансові (штрафні) санкції,  стягувати до бюджетів та державних цільових фондів  суми недоїмки,  пені  у  випадках,  порядку  та розмірах,  встановлених законами  України.

Згідно з п. 2 ст. 19 ДКМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету – застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 542 від 04.10.1999р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999р. за № 712/4005, також встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Пунктом 2.7 розділу Положення про валютний контроль, який затверджений Постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за № 209/4430, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.

Таким чином, уточнені вимоги позивача про визнання нечинним рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000352200/0 від 27.04.2006р. задоволенню не підлягають, у позові  у цій частині відмовлено.

Крім того, на підставі акту № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006р. було також  винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006р. № 0000362200/0, яким згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями визначено суму податкового зобов`язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757,55 грн., у тому числі 1585,85 грн. податку та 3171,70 грн. штрафних санкцій (а.с. 6).

У позовній заяві позивач просить визнати вказане повідомлення-рішення недійсним.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить вказане повідомлення-рішення визнати нечинним, посилаючись на те, що відповідачем неправильно застосований п.п. й) п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки з угоди, що укладена з Компанією Oracle (Ірландія), вбачається, що мова йде про партнерську мережу інформаційного та програмного характеру.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, 15.02.2005р. укладена угода про Партнерську мережу Oracle № UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 між ТОВ «Сонячна затока» і Компанією «Oracle East Central Europe Limited (East Point Business Park, Fairview, Dublin 3, Ireland) про вступ у Партнерську Мережу Oracle.

15.02.2005р. з валютного рахунка № 26003326552002/840, відкритого в КРУ КБ «Приватбанк», на адресу нерезидента згідно інвойсу по замовленню № 317582554132 по угоді від 15.02.2005 № UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 перераховані валютні кошти у сумі 1995 доларів США (еквівалент 10572,3 грн.) (а.с. 85,86).

У акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі вказано, що пунктами C, D, G, H угоди передбачено, що Oracl надає ТОВ „Сонячна затока” невиняткову, непередавану, обмежену ліцензію на право користування різним програмним продуктом, власником або розповсюджувачем яких є  Oracl.

Пунктом N ”Ліцензія на використання логотипа” передбачено, якщо Ви (ТОВ „Сонячна затока”) зареєстровані як учасник Партнерської Мережі Oracl, Oracl надає Вам невиняткове, непередаване право використати протягом терміну дії даної угоди логотип Oracl, що відповідає Вашому рівню участі („логотип”), з метою розвитку Ваших відносин з Oracl за дійсною угодою. Oracl може час від часу змінювати логотип і Ви повинні припинити використання будь – яких попередніх версій після такої зміни.

Пунктом О „Права власності й обмеження” передбачено, що Oracl зберігає за собою усі права власності й права інтелектуальної власності відносно програм, матеріалів, маркетингових послуг, і ін. розробленого Oracl і переданого на підставі даної угоди.

Пунктом Т „Термін дії, розірвання й продовження” передбачено, що дана угода діє протягом 1 року. Після розірвання або витікання терміну діє даної угоди Ви перестаєте бути членом Партнерської Мережі Oracl, і всі Ваші права на одержання послуг на використання власності Oracl втрачають силу.

Листом від компанії „Oracl East Central Europe Limited” (Ірландія) підтверджено, що 15.02.2005р. ТОС „Сонячна затока” була прийнята в члени програми терміном на 1 рік і має право користуватися правами і привілеями, обговореними в угоді від 15.02.2005р. № UA-OPN-11786804-15-FEB2005.

Крім того, у акті перевірки вказано, що пунктом 13.1 й) ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР визначено, що інші доходи нерезидента, з джерелом їх походження із України, оподатковуються у порядку і за ставкою, визначеною цією статтею.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь - яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передлбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п.18.1 ст. 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 21 Конвенції між урядом України і урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993р., яка вступила в дію 11.08.1993р., передбачено, що види доходу, справжнім власником яких є резидент Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Відповідно до п.4 “Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до міжнародних договорів України про запобігання подвійного оподаткування”, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. за №470, підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є надання нерезидентом довідки, що підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір.

До дійсної перевірки вищевказана довідка не представлена.

Тому за результатами перевірки ДПІ у м. Сімферополі встановила, що ТОВ „Сонячна затока” у порушення вимог п. 13.2 ст. 13, ст. 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) при перерахуванні 15.02.2005р. на адресу нерезидента іноземної валюти у сумі 1995 дол. США (еквівалент 10572,30грн.) не утриманий податок з доходів нерезидента, одержаний нерезидентом із джерелом його походження з України за ставкою 15%, що складає 1585,85грн. (10572,3 х 15%) та не сплачений до бюджету під час такої виплати – 15.02.2005р.

У судових засіданнях та запереченнях на відзив відповідач додатково до доводів, що викладені у акті перевірки, зазначає наступне.

Призначення платежу у сумі 1995 доларів США - плата за членство у програмі Oracle PartnerNetwork.

У відповідності до Партнерської програми та угоди, крім доступу до on-line, технічним та консалтинговим ресурсам, позивач має право опубліковувати свої рішення у каталозі партнерських рішень та субліцензувати програмні продукти Oracle, перепродуючи їх зі своїми рішеннями, збільшуючи тим самим об`єм продажу та повишаючи прибутковість шляхом перепродажу  програмних продуктів Oracle за рахунок придбання невиняткової, такої, що не перепродається, обмеженої ліцензії на відповідне число ліцензій.

Відповідач вважає, що Компанія Oracle надає оплачувані послуги використання програмних продуктів, що є вартісною послугою.

Статтею 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміє діяльність по наданню послуг вартісного характеру.

Тому ДПІ у м. Сімферополі вважає вимоги позивача необґрунтованими, у позові у цій частині просить відмовити.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 2.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (Закон 283/97-ВР) платниками податку є: з   числа   резидентів   -   суб'єкти  підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації,  які  здійснюють діяльність,  спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Статтею 3 Закону 283/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних   відрахувань,   нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 1.21 Закону 283/97-ВР доходи  з  джерелом  їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті  та  будь-які  інші  види   пасивних   доходів,   сплачених резидентами   України,   доходи   від   надання   резидентам   або нерезидентам  в  оренду  (користування)  майна,  розташованого   в Україні,   включаючи  рухомий  склад  транспорту,  приписаного  до портів,  розташованих в Україні,  доходи  від  продажу  нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування  ризиків  на  території України,  а  також  доходи  страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України,  інші доходи від  господарської  діяльності  на митній території України або на територіях,  що перебувають під контролем митних служб України  (у зонах  митного  контролю,  на  спеціалізованих  ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з п. 13.2 Закону 283/97-ВР резидент або постійне  представництво  нерезидента,  що здійснюють  на  користь  нерезидента  або  уповноваженої ним особи будь-яку  виплату  з  доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом  від  провадження  господарської діяльності  (у  тому  числі  на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях),   крім   доходів,   зазначених   у   пунктах  13.3-13.6, зобов'язані  утримувати  податок  з  таких  доходів,  зазначених у пункті  13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми  та  за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати,  якщо  інше  не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали  чинності.

Підпунктом й) пункту 13.1 вказаного Закону передбачено, що інші  доходи  від   здійснення   нерезидентом   (постійним представництвом   цього   або  іншого  нерезидента)  господарської діяльності на території України,  за винятком  доходів  у  вигляді виручки  або  інших  видів  компенсації  вартості  товарів (робіт, послуг),  переданих  (виконаних,  наданих)  резиденту  від  такого нерезидента (постійного представництва),  у  тому  числі  вартості послуг  з  міжнародного  зв'язку  чи  міжнародного  інформаційного забезпечення.

Як вбачається з укладеної угоди, а також Партнерської програми Oracle, позивач мав статус бизнес-партнера – базовий рівень.

Угодою передбачено (у тому числі п.п. C, D, G, H) що Oracl надає ТОВ „Сонячна затока” право користування різним програмним продуктом, власником або розповсюджувачем яких є  Oracl.

Тобто це є інформаційна послуга, якою користувався позивач.

На вказаному рівні позивач має можливість субліцензувати програмні продукти Oracle, а також має можливість користування іншими правами, за які необхідна додаткова оплата.

Однак доказів того, що позивач користувався якимись-іншими послугами, крім інформаційної, до матеріалів справи не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо відсутності довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір, у зв`язку з чим були б підстави для звільнення позивача від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, уточнені вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000362200/0від 27.04.2006р. підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь пропорційно у розмірі 2 грн. 74 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини  постанови.

Постанова складена у повному обсязі  16.10.2006року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.94, 98, 158-161, ч. 2 ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь, м. Сімферополь № 0000362200/0 від 27.04.2006р.

3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002, в банку одержувачі: Управління Держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ОКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна затока» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, оф. 432, ЄДРПОУ 30227947)  2 грн. 74 коп.  державного мита.

В іншій частині у позові відмовити.

Виконавчі документи видати після вступу постанови у законну силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.