Рішення

від 11.10.2006 по справі 7/145-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/145-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 жовтня 2006 р.           Справа 7/145-06

                Господарський суд Вінницької області  у складі : головуючого –судді Н.В. Мінєєвої , секретаря судового засідання  Юрчак Л.С.  

               За участю представників сторін:

Позивача:  Стрельцов  С.В. –засновник (директор).

Відповідач  Ольшанецький Д.В. – юрист, пост. дов. № 04-12 від 10.04. 2006 року.

 Розглянувши  в приміщенні суду справу за позовом  Малого приватного підприємства фірма  „Сонячний пелікан” м. Вінниця до  Акціонерного комерційного  промислово-інвестиційного банку в особі  філії „Вінницьке Центральне відділення Промінвестбанку” м. Вінниця  про визнання недійсним кредитного  договору.

В С Т А Н О В И В :

Подано  позов про  визнання  кредитного договору № 78/97 від 02.10. 1997р, укладеного між  Вінницьким регіональним  управлінням  Українського акціонерного промислово-інвестиційного Промінвестбанку, в особі заступника філії  Ріпені В.О.  та Малим  приватним підприємством „Сонячний пелікан”, в особі директора підприємства Стрельцова С.В.  недійсним, у зв”язку з закінченням строку дії.

Відповідач  проти позову заперечує по мотивах, викладених у відзиві на позов за №04-12/274 від 22.05. 2006 року, зокрема посилаючись на те, що  чинним законодавством  не передбачено  можливості визнання договору недійсним з підстав зазначених позивачем.   Крім того, позивачем не визначено  правову підставу для визнання договору недійсним. В той же час  за змістом заяви  вбачається, що договір має бути визнаний недійсним з підстав визначених  ст. 215 ЦК України. Однак позивач вже  намагався визнати договір недійсним   з підстав, визначених ст.  48 ЦК УРСР, т.я. дана стаття за змістом відповідає  ст. 215 ЦК України. Вважає що за таких підстав справа підлягає припиненню на підставі ч. 2 ст. 80 ГПК України.

В зв'язку з  неявкою в судове засідання позивача, невиконанням сторонами  в повному обсязі вимог ухвал суду, не наданням  усіх витребуваних судом документів, необхідністю  витребування додаткових письмових доказів, хворобою судді Н.В. Мінєєвої та перебуванням останньої у відпустці  розгляд справи, з урахуванням клопотання позивача, неодноразово відкладався, останній раз на  11.10. 2006 року.

 За письмовим клопотанням сторін справа розглядається без здійснення  технічної фіксації (звукозапису) судового процесу , що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України  та за межами термінів, передбачених ст. 69 ГПК України.

  21.06.2006 року  на адресу суду від позивача  надійшло клопотання (лист № 20-66 від 20.06. 2006р (вх. канцелярії суду № 9094 від 21.06. 2006 року), в якому останній, з посиланням на ст. 22 ГПК України  просить  прийняти до розгляду позов до Акціонерного комерційного  промислово-інвестиційного банку, в особі філії „Вінницьке Центральне відділення  Промінвестбанку”  у справі № 7/145-06, згідно прохальній частині якого просить „припинити  дію кредитного договору № 78/97 від 02.10. 1997 року  укладеного між Вінницьким  регіональним  управлінням Українського акціонерного промислово-інвестиційного Промінвестбанку, в особі заступника філії Ріпені В.О. та Малим приватним підприємством „Сонячний пелікан,” в особі директора  підприємства Стрельцова С.В., у зв'язку  з порушенням прав підприємства, закінченням строку позовних дії наказів суду по справі  № 46/13-53, які на даний час є більше трьох років від останнього наказу  та вісім років від дати виконання обов'язків підприємством по договору”. При цьому позовна заява за № 20-66 від 20.06.2006р.про припинення дії кредитного договору  заявлена  позивачем  з посиланням  на ст.ст.  16, 530, 251, 252, 253, 254, 257, 213 ЦК України,  положення „Про кредитування” № 246, що діяло на той час; ч. 2 ст. 366 Кримінального Кодексу України, ст.ст. 44, 153,154, ст.ст. 2, 54, 115, 116, 117 Цивільного процесуального Кодексу України.  

  Супровідним листом  № 20-66 від 20.06. 2006 року  (вх. канцелярії суду  № 9092 від 21.06. 2006 року ) позивач надав суду, серед іншого, „Обґрунтування заявленої вимоги про припинення дії договору”, відповідно до якого зазначив, що „наявність у договорі  періоду, на протязі якого воно підлягає виконанню –є строк виконання. Належне виконання  може бути тільки у границях цього періоду. Відповідно до ст. 252 ЦК України строк може бути у роках, місяцях, неділях, днях  та часах.  У свою чергу наявність у договорі  конкретної дати, с наступом  якої пов”язано виконання –це дата  виконання обов”язків....Відповідно до п. 1 договору № 78/97 від 02.10. 1997 р строк  виконання обов”язків  - десять місяців з 02.10. 97р до 20.08. 98 р. Відповідно наданих у справі № 46/13-53 господарського суду Вінницької області –доповнень до договору, строк дії його закінчився –02.10. 1999 р, тому  02.10. 1999 р – це дата  виконання  обов”язків  по договору № 78/97 від 02.10. 1997р.  Після прострочки виконання обов”язків по договору  № 78/97 від 02.10. 1997р було виконано стягнення на заставлене майно (справа № 46/13-53) та  виконаний виконавчий напис  нотаріуса на заставу (договір застави від 03.10. 1997р)” (дослівний текст документу).

  Зазначена позовна заява судом розцінюється як уточнення (зміна) предмету позову і  приймається на підставі ст. 22 ГПК України.

   11.10. 2006 року  на адресу суду від позивача надійшло письмове клопотання (лист № 11-106 від 11.10. 2006 року), в якому останній повідомив суд про те, що  працівниками  ВДСБЕЗ ВМВ УМВВС України у Вінницькій області  розглянуто звернення  засновника малого підприємства „Солнечний пелікан” на дії працівників ВЦВ Промінвестбанку про підробку кредитного договору  № 78/97 від 02.10. 97р та по даному факту  прокуратурою Вінницької  області порушена кримінальна справа № 06270627 по ст.ст.  366, 364 КК України, в зв'язку з чим  просить „розгляд справи № 7/145-06 зупинити”. В підтвердження наведеного суду  була надана ксерокопія листа Відділення  Державної служби боротьби з економічною злочинністю Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області за № 2/1035 від 07.07. 2006 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що  02.10. 1997 року  між сторонами було укладено кредитний договір № 78/97 про надання  Позичальнику (позивачу)  кредиту в сумі 30000 дол. США  на придбання будівельних матеріалів  строком на 10 місяців  з 02.10. 97 по 20.08. 1998 року зі сплатою 30% річних. (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору в забезпечення зобов'язань за договором Банком прийняти: Договір поруки № 12 від 02.10. 97; договір застави товарів в обороті № 5733 від 03.10. 97; договір застави квартири № 5732 від 03.10. 97.

П.п. 5,6 кредитного договору сторони обумовили  права та обов'язки сторін, у т.р. право на розірвання даного договору, а саме у випадках :  

1. У разі недотримання Позичальником умов кредитного договору Банк має право  розірвати договір  і достроково стягнути  кредит зі сплатою  штрафу у розмірі  25% від суми позички. При погіршенні  фінансового стану позичальника  (збиткова діяльність, значне зниження  надходжень на  розрахунковий рахунок в порівнянні  з початком дії  кредитної угоди, порушення касової дисципліни в частині  використання виручки від  реалізації продукції і послуг) Банк  має право  достроково розірвати договір позики. Договір  вважається  розірваним через 2 дні після одержання  письмового повідомлення про це від банку. В цьому випадку  позичальник достроково погашає кредит  та відсотки (п. 5.4 договору);

2. Позичальник  має право  достроково розірвати договір, повністю повернути  одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування , повідомивши про це Банк не пізніше, ніж за сім днів (п. 6.3 кредитного договору).  

Відповідно до  п. 7.7 кредитного договору строк дії цього  договору встановлюється з дня  надання кредиту  і до повного  погашення кредиту  та відсотків за ним.

Доповненням № 1  від 07.09. 1998 року до кредитного договору № 78/97 від 02.10. 1997р  п. 7.8 кредитного договору викладений у іншій редакції  щодо порядку сплати  відсотків за користування кредитом.

Доповненням № 2 від 15.01. 1999 року до кредитного договору № 78/97 від 02.10. 1997 року  п.п. 1.1, 2.1 кредитного договору були викладені у іншій редакції, а саме:

-  п. 1.1 договору –„ Банк надає позичальнику кредит на оплату  будівельних матеріалів згідно контрактів  № 47/ 1997 від 11.08. 1997р, № 109/DEOS/97-EX  від  02.10. 97р,  № 5 від  27.08. 97 р, № 209 від 29.09. 97 р, № 30/97 від  30.09. 97р в сумі  30000  USD (Тридцять тисяч доларів США)  з 2 жовтня  1997р по 2 вересня 1999 року зі сплатою 30% річних”.

- п. 2.1 договору –„ В забезпечення зобов'язань  за договором Банком прийняти: договір поруки  № 12 від 2.10. 97р, договір застави товарів в обороті від 3.10.97 (реєстраційний  № 5733), договір застави від  3.10.1997р (реєстраційний номер № 5732), договір застави товарі в обороті  № 74а від 24 березня  1998р та доповнення до нього № 1 від 15.01. 1999р”.

Крім того,  в  доповненні № 2 до кредитного договору № 78/97  від  2.10.97р  має місце доповнення наступного змісту: „Маркування двох екземплярів доповнення № 2 до кредитного договору № 78/97 від 2.10.97р та сплату гербового збору здійснює Позичальник”.

Оцінивши надані докази суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Виходячи із змісту позовних вимог йдеться про припинення правовідношення, як одного із способів захисту цивільних прав та інтересів, встановлених ст.  16 ЦК України.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, між сторонами виникли правовідношення (зобов'язання), визначені кредитним договором № 78/97 від 02.10.1997р.

Підставами для припинення зобов'язань за кредитним договором № 78/97 від 02.10.1997р. позивач зазначає :

-          порушення прав підприємства;

-          закінчення строку позовних дій наказів суду по справі № 46/13-53, які на даний час є більше трьох років від останнього наказу та вісім років від дати виконання обов'язків підприємством по договору

Однак при цьому позивачем не названо та не надано жодного доказу в підтвердження порушення прав підприємства. Більш того, позивачем не названо, які саме права підприємства, на його думку, є порушеними. А тому суд, ураховуючи межі позовних вимог, позбавлений можливості самостійно визначити наявність порушених прав, за захистом яких має право звернутися позивач.

            Крім того, вимоги позивача про „припинення дії кредитного договору у зв”язку з закінченням строку позовних дій наказів суду по справі № 46/13-53 , які на даний час є більше трьох років від останнього наказу та вісім років від дати виконання обов'язків підприємством по договору” не ґрунтуються на вимогах закону.

            Глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України визначає підстави припинення зобов”язань, зокрема ст. 598 ч. 1 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах,  встановлених договором або законом.

Перелік встановлених законом підстав, за яких припиняється зобов'язання, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Жодної із передбачених законом підстав для припинення зобов'язань за кредитним договором № 78/97 від 02.10.1997р. позивачем не наведено.

Поряд з цим кредитний договір № 78/97 від 02.10.1997р. чітко визначає підстави для припинення зобов'язань сторін –повне погашення кредиту та відсотків за ним (п.7.6. кредитного договору). Отже, підставою для припинення зобов'язань за спірним кредитним договором є виконання. Дана підстава встановлена ст. 599 ЦК України.

Позивач помилково ототожнює період, на який відповідачем був наданий кредит, зі строком дії кредитного договору.

Так, виходячи із юридичного змісту поняття кредиту, визначеного Положенням Національного банку України № 246 від 28.09.1995р. „Про кредитування”, діючим на момент укладення спірного кредитного договору, це - позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Тобто, кредит, як юридична категорія, має наступні обов'язкові ознаки : забезпеченість, поверненість, встановлений строк користування, оплатність за користування та цільовий характер використання.  Отже період з 02.10.1997р. по 02.10.1999р.це  –строк користування кредитом.

В той же час,  невиконання з боку позивача в обумовлені терміни зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за користування ним, є порушенням умов кредитного договору, а не закінченням його дії, оскільки закінчення дії договору збігається з повним погашенням отриманого кредиту та відсотків за користування ним.

Суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами за кредитним договором № 78/97 від 02.10.1997р., зважаючи на непогашення позивачем кредиту, продовжують існувати, а тому суд застосовує норми ЦК України в редакції 2003р. відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Окремо слід зазначити, що позивачем не сформульовані позовні вимоги відповідно до ст.  54 ГПК України, що позбавляє суд можливості визначити зміст позовних вимог.

За таких підстав  в позові  слід відмовити.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на  позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

З урахуванням  викладеного, керуючись  п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 16, 509,598,599 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 75,  82, 84, 85, 115 ГПК України.

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя                                             Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84ГПК України  19.10.06