Постанова

від 21.05.2008 по справі 37/370-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 21 травня 2008 р.                                                                                   

№

37/370-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди

Д.С.,

суддів:

Жаботиної

Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши

касаційну скаргу

Фермерського

господарства "Сила"

на

постанову

від

27.02.08 Харківського апеляційного господарського суду

та на

рішення

від

25.01.08

у

справі

№37/370-07

господарського

суду

Харківської

області

за

позовом

Фермерського

господарства "Сила"

до

Державного

підприємства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут

землеустрою"

про

визнання

проекту договору таким, що суперечить законодавству, та зобов'язання укласти

договір

за

участю представників сторін

від

позивача:

ОСОБА_1

-голова

від

відповідача:

Вітер

М.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське

господарство "Сила" звернулось до господарського суду Харківської

області з позовом до Державного підприємства "Харківський

науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання таким,

що суперечить законодавству запропонованого відповідачем проекту договору №860

щодо встановлення вартості виконання робіт із землеустрою стосовно виготовлення

документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, передану

позивачеві безоплатно в спільну сумісну власність відповідно до ст. 121

Земельного кодексу України, в сумі 3284,40 грн. та зобов'язання відповідача

укласти з позивачем договір на виконання вказаних робіт із землеустрою за

ціною, що не перевищує встановлену ст. 1 Закону України "Про захист

конституційних прав громадян на землю" суму -153 грн.

Відповідач

проти позову заперечив, позиваючись на ненадання позивачем доказів на підтвердження

неправомірності проекту договору №860 від 03.03.07, який не є укладеним,

оскільки позивач не погодився сплачувати технічну документацію за договірними

цінами згідно з кошторисом.

Відповідач

15.01.08 надав суду письмові пояснення, в яких заявив клопотання про припинення

провадження у справі, в задоволенні якого в судовому засіданні 15.01.08

відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для припинення провадження у справі.

Рішенням

від 25.01.08 господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.), яке

залишено без змін постановою від 27.02.08 Харківського апеляційного

господарського суду (колегія суддів у складі: Карбань І.С. -головуючий,

Бабакова Л.М., Кравець Т.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові

рішення мотивовані тим, що предметом спору є умови оплати виконаних робіт,

визначені у проекті договору №860 від 03.03.07 у розмірі 3284,40 грн., оскільки

передбачалася не лише виготовлення документа, що посвідчує право власності

позивача на земельну ділянку, а й виконання інших робіт із землеустрою. Також

судами визначено, що згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним,

якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а

позивач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надав доказів на

підтвердження дотримання зазначених норм ЦК України, зокрема, доказів

надіслання відповідачу пропозиції щодо укладання спірного договору в своїй

редакції тощо. Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження

волевиявлення позивача на укладання спірного договору.

Ухвалою

від 10.04.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за

касаційної скарги позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і

постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами правомірності вимог позивача,

ініціативу саме позивача щодо укладення договору з відповідачем.

Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,

судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно

до ст.ст. 26, 27 Закону України "Про землеустрій" замовниками

документації з землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого

самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із

землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення

робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і

розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Замовники документації із землеустрою мають право доручати розробникам

виконання робіт із землеустрою та зобов'язані прийняти виконані роботи та

оплатити їх. До того ж замовники документації із землеустрою за рахунок власних

коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше

не передбачено законодавством України.

Як

встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням господарського

суду Харківської області від 03.10.06 у справі №53/286-06 визнано право

фермерського господарства "Сила" на отримання в спільну сумісну

власність земельної ділянки загальною площею 31,05 га згідно з визначеною

Уланською сільською радою Золочівського району Харківської області нормою -6,21

га на 1 людину.

Для

належного оформлення правовстановлюючих документів на виділену земельну

ділянку, позивач звернувся до відповідача з приводу виконання робіт із

землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на

земельну ділянку. За виконання робіт із землеустрою щодо виготовлення

документів, які посвідчують право власності на вказану земельну ділянку,

відповідач запропонував позивачеві заплатити 3284,40 грн. та укласти договір

№860 щодо виконання робіт із землеустрою на цю суму.

Відповідно

до ст.ст. 638, 640, 641 ЦК України позивач, зробивши пропозицію щодо укладання

договору, повинен був запропонувати істотні умови договору, а відповідач мав

право їх прийняти чи відхилити.

Предметом

даного спору позивачем визначена вимога визнати суперечним законодавству проект

договору №860 запропонований відповідачем щодо встановлення вартості виконання

робіт із землеустрою стосовно виготовлення документа, який посвідчує право

власності на земельну ділянку.

Суди

першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність обов'язку

відповідача прийняти істотні умови в редакції позивача відповідно до

законодавства, що регулює розробку землевпорядної документації, а також про

недоведеність порушення позивачем цього законодавства.

При

цьому судами встановлено, що у 1990 році громадянин ОСОБА_1 оформив у довічне

користування земельну ділянку площею 20 га; друга ділянка площею 11,05 га була

виділена позивачеві в постійне користування рішенням 15 сесії 23 скликання

Золочівської районної ради від 29.05.01, яку громадянин ОСОБА_1 не оформив

згідно з вимогами чинного законодавства, не отримавши державний акт на право

постійного користування на землю. З огляду на таке геодезичні і землевпорядні

роботи щодо цієї земельної ділянки не проводились; для отримання ж кадастрового

плану земельної ділянки необхідно виїхати на місцевість та виконати весь

комплекс геодезичних робіт.

Приватизація

земельних ділянок членами фермерських господарств врегульована ст. 32 ЗК

України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист конституційних

прав громадян на землю" вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення

документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні

в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не

може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість

робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право

власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у

власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу

України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може

перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто

судам при розгляді справи слід було встановити склад технічної документації, на

розробку яких не поширюється вищенаведена законодавча норма, а також фактичний

кошторис робіт, передбачений у п. 1.1 проекту договорів, види документації з

землеустрою, відповідні цьому пункту договору. Проте як вбачається з рішення і

постанови у справі такі обставини судами не встановлені.

Оскільки

позивач і відповідач погодилися на розгляд спірних правовідносин, що виникли

при укладанні договору, в господарському суді, судова колегія не вбачає підстав

для поширення на предмет позову вимог ст. 80 ГПК України, враховуючи положення

ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України.

Виходячи

з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що справа розглянута судами за

неповним з'ясуванням суттєвих обставин щодо конкретизації п. 1.1 проекту

договору №860 і вартості робіт, зазначених у цьому пункті відповідно

законодавства. А відтак рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а

справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення

усіх суттєвих обставин у справі та прийняття законного рішення.

Керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити

частково.

2.          Рішення господарського суду

Харківської області від 25.01.08 та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 27.02.08 у справі №37/370-07 скасувати, а справу

передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                               

Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

А.Уліцький