Рішення

від 09.10.2006 по справі 5/249-06-7143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/249-06-7143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2006 р.Справа  № 5/249-06-7143

За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торгівельний порт”, Одеська область, м. Іллічівськ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нове місто”, Одеська область, м. Іллічівськ.

Про стягнення 60 000, 00 грн.                             

                                                                                                    Суддя Могил С. К.

Представники:

від позивача: Остапов В. В., на підставі довіреності.

від відповідача: Попескул О. Ф., на підставі довіреності.

Суть спору: про  стягнення 60 000, 00 грн.

У судових засіданнях були оголошені перерви з 23.08.2006 року до 05.09.2006 року, з 12.09.2006 року до 18.09.2006 року та з 18.09.2006 року до 09.10.2006 року, у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нове місто” про стягнення 60 000, 00 грн.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд за наслідками розгляду справи встановити розмір винагороди позивачу, відмовити у задоволенні повного розміру позовних вимог, витребувати від позивача повну калькуляцію понесених витрат, з підстав, доводів, заперечень та обґрунтувань, які викладені у відзиві на позовну заяву.

З боку позивача до суду були подані заперечення на відзив відповідача від 11.09.2006 року №817-943 в яких позивач доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву вважає необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу, а тому наполягає на задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за надані послуги та виконані роботи у розмірі 60 000, 00 грн., індекс інфляції у розмірі 495, 00 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 127, 47 грн.

Відповідачем до суду були надані доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач додатково обґрунтовує свої заперечення на позовну заяву позивача та одночасно просить суд призначити у справі судову експертизу, щодо визначення розміру винагороди позивачу за проведення рятувальної операції засобами позивача.

У ході судового засідання клопотання відповідача було розглянуто та у його задоволенні було відмовлено, в зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав для її призначення, а також того, що під час розгляду справи є необхідність для роз'яснення питань і ці роз'яснення потребують спеціальних знань.

З боку позивача було заявлено клопотання про вжиття заходів про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Заявлене клопотання судом було розглянуто та у його задоволенні було відмовлено на підставі того, що відсутні підстави які б свідчили про те, що невжиття заходів передбачених ст. ст. 66, 67 може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2006 року строк розгляду справи було продовжено до 18.10.2006 року.

В процесі розгляду справи представниками сторін по справі до суду були надані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті, судом прийняті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:

На підставі листа відповідача від 20.01.2006 року №123, згідно з яким відповідач гарантував оплату буксировки ПТС „Тропік” з місця аварії до Іллічівського СРЗ відповідно до діючих тарифів, позивачем відповідачу були надані послуги з буксировки судна, плавзасобами портофлоту.

Виконання послуг позивачем підтверджується відповідними нарядами від 20.01.2006 року та 21.01.2006 року з відмітками капітану ПТС „Тропік” та відомостями на зворотній стороні нарядів про хід їх виконання.

В наступному позивачем відповідачу було виставлено рахунок від 26.01.2006 року №354А на оплату наданих послуг на суму 86 140, 44 грн., який було отримано того ж дня представником підприємства відповідача Чернушенко, без зауважень щодо вартості наданих послуг.

Як видно з матеріалів справи та підтвердив у судовому засіданні представник позивача, Державне підприємство „Іллічівський морський торгівельний порт” свої зобов'язання виконало у повному обсязі, а відповідач за отримані послуги розрахувався частково у розмірі 26 140, 44 грн.

В зв'язку з фінансовими труднощами підприємства відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нове місто”, звернулось до позивача з листом від 12.05.2006 року №161 в якому гарантувало та зобов'язалось перед позивачем сплатити залишок заборгованості частково в травні, а в червні 2006 року розрахуватись повністю.  

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення за вимогами пунктів 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У даному випадку слід зазначити, що згідно з п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України –господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З наведених вище обставин, норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, наявних документальних доказів які є у матеріалах справи, доводи відповідача про відсутність зобов'язань за правочином судом не приймаються до уваги та відхиляються.

Отже, виходячи з вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та встановлених, на підставі документальних доказів обставин, можна зробити висновок про те, що між позивачем та відповідачем виник правочин та відповідні зобов'язання за правочином.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та у його доповненнях, судом не приймаються до уваги та відхиляються у повному обсязі, оскільки є необґрунтованими, не підтверджені документально та такими що спростовуються наявними документальними доказами які є у матеріалах справи.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу якій би спростував позовні вимоги позивача, або підтвердив би обґрунтування та доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Так, твердження відповідача про те, що позивачем проводились саме рятувальні роботи, у зв'язку з чим і посилання відповідача на ст. ст. 326 –340, глави 6 Кодексу торговельного мореплавства України, суд вважає помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач займався лише буксируванням судна відповідача ПТС „Тропік”. Вказані обставини чітко підтверджуються листом відповідача №123 від 20.01.2006 року в якому йдеться лише про буксировку судна з міста аварі, а не про проведення рятувальних робіт та заходів.

Заперечення відповідача, щодо вартості наданих позивачем послуг з буксировки і її необґрунтованістю, судом також не приймаються до уваги, оскільки виходячи з матеріалів справи відповідач самостійно частково провів оплату за отримані послуги з буксировки судна ПТС „Тропік” на підставі отриманого рахунку та в наступному взяв на себе зобов'язання по проведенню оплати залишку вартості отриманих послуг.          

Виходячи з вищенаведеного, на думку суду вимоги позивача є обґрунтованими в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі         60 000, 00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, слід зазначити наступне.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, але під час проведення розрахунку індексу інфляції та трьох відсотків річних позивачем було допущено помилки. Щодо заявлених позивачем сум судом було проведено перерахунок та вони становлять: індекс інфляції - 495, 00 грн., три відсотки річних - 1 040, 54 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи позивача і відповідача викладені у судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нове місто” (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Палубна, 9/2; код 32432910; р/р 26006011819980 у філії КБ „Фінанси та кредит” у м. Одесі, МФО 328823 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (р/р 26008301360029 у Воднотранспортному відділенні  «ПІБ»м. Іллічівська, МФО 328124, код 01125672 ( Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6) –

-          60 000 (шістдесят тисяч) грн. основного боргу;

-          495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. індексу інфляції;

-          1 040, 54 грн. трьох відсотків річних;

-          615 (шістсот  п'ятнадцять) грн. 35 коп. державного мита;

-          117 (сто сімнадцять) грн. 82 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Могил С.К.