Рішення

від 24.10.2011 по справі 48/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/393

24.10.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кочак"

простягнення 60 516,60 грн.

       Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Джулай Ю.В.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (надалі –ТОВ "Укіо Банк Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кочак" (надалі –ТОВ "Кочак") про стягнення 60 516,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору фінансового лізингу №KL 0805130 від 06.05.2008 р. передало відповідачу на умовах фінансового лізингу майно, а відповідач свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 60 002,07 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 514,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. розгляд справи відкладено до 03.10.2011 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. розгляд справи відкладено до 24.10.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням ними витребуваних документів.

21.10.2011 р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 60 002,07 грн., пеню у розмірі 514,53 грн. та штраф у розмірі 375 982,83 грн.

Заява позивача від 21.10.2011 р. в частині, якою доповнюється предмет позову додатковими вимогами (стягнення штрафу у розмірі 375 982,83 грн.) прийняттю до розгляду не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно абз. 2 п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, заява від 21.10.2011 р. про збільшення позовних вимог в частині пред'явлення додаткових вимог не може бути прийнята судом, а тому в її прийнятті у вказаній частині необхідно відмовити.

Таким чином судом розглядається вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 60 002,07 грн. та пені у розмірі

514,53 грн.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2011 р. з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. Київ, вул. Ново-костянтинівська, 7, кв. 57, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10806447 від 15.08.2011 р. та вказана в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2008 р. між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Кочак" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №KL 0805130 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець відповідно до заявки лізингоодержувача набуває (купує) у продавця майно, сказане лізингоодержувачем,  і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Згідно з п. 3.1 Договору всі платежі, що виплачуються лізингодавцю на підставі цього договору, лізингоодержувач виконує в строки і на умовах, вказаних в спеціальних умовах фінансування і уточненому графіку платежів. На дату передачі майна (або його частини), відповідно до умов цього договору, лізингодавець складає уточнений графік платежів. Сторони домовилися, що всі лізингові платежі оплачуються або на 15 день місяця, при цьому перший період починається від дня передачі предмету лізингу лізингоодержувачу і до 15 числа місяця, наступного за місяцем передачі, або на 30 день місяця при цьому, перший період починається від дня передачі предмету лізингу лізингоодержувачу і до 30 числа місяця, наступного за місяцем передачі. Датою останнього лізингового платежу є останній день строку лізингу.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що передача лізингодавцем майна лізингоодержувачу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання акту прийому-передачі майна, який повинен підтверджувати якість, комплектність, справність майна і його відповідність техніко-економічним показникам і умовам договору.

Відповідно до п. 11.5 Договору цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договору) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання.

На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 29.07.2008 р.

29.07.2008 р. сторонами погоджено уточнений графік лізингових платежів за Договором.

24.11.2008 р. на адресу відповідача позивачем направлене повідомлення про розірвання договору у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Кочак" зобов'язання по сплаті лізингових платежів.

Актом повернення предмету лізингу від 29.01.2009 р. ТОВ "Кочак" повернуло, а ТОВ "Укіо Банк Лізинг" прийняло предмет лізингу у зв'язку із розірванням Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів за жовтень та листопад 2008 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується передача майна у лізинг відповідачу та користування ним відповідачем у спірний період.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за жовтень та листопад 2008 р., становить 60 002,07 грн. (з них борг по несплаченим платежам у розмірі 50 411,06 грн. та відсотки за надання майна в лізинг у розмірі 9 591,01 грн.), а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Уточненого графіку лізингових платежів зобов'язання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у розмірі 60 002,07 грн. на підставі Договору. Вказана заборгованість відповідачем не визнана, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Кочак" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Укіо Банк Лізинг" про стягнення з ТОВ "Кочак" основного боргу у розмірі 60 002,07 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 514,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.10.2008 р. по 04.12.2008 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 10.2 Договору за невчасне виконання зобов'язань, передбачених п.п. 2.4, 2.6, 3.2 і 6.4 даного договору лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9 договору).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 514,53 грн., які нараховані по подвійній обліковій ставці НБУ.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Кочак" на користь ТОВ "Укіо Банк Лізинг" заборгованості у розмірі 60 002,07 грн. та пені у розмірі 514,53 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кочак" (04080, м. Київ, вул. Ново-костянтинівська, 7, кв. 57; ідентифікаційний код 33104297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5; ідентифікаційний код 34003414) заборгованість у розмірі 60 002 (шістдесят тисяч дві) грн. 07 коп., пеню у розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 53 коп., державне мито у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –27.10.2011 р.