Рішення

від 26.04.2011 по справі 6/041-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 т ел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р. С права № 6/041-11

Господарський суд Київ ської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у в ідкритому судовому засіданн і справу за позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю “Компанія “ПТАХ” до Това риства з обмеженою відповіда льністю “Успіх і Ко” про стяг нення боргу,

представники:

позивача: ОСОБ А_1 (дов. від 31.01.2011 року);

відповідача: ОСОБ А_2 (дов. № 1 від 08.01.2010 року).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Товарис тво з обмеженою відповідальн істю “Компанія “ПТАХ” (далі - Т ОВ “Компанія “ПТАХ”, позивач ) звернулося до господарсько го суду Київської області з п озовом до Товариства з обмеж еною відповідальністю “Успі х і Ко” (далі - ТОВ “Успіх і Ко”, відповідач) про стягнення бо ргу.

Позивач обґрунтовує позов ні вимоги неналежним виконан ням відповідачем своїх зобов ' язань за договором постача ння товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року, щодо оплати отриманого товару. У зв' язку з цим позив ач просить суд стягнути з від повідача 11 788,92 грн, з яких: 9 280 грн основного боргу, 2 320 грн штрафу , 69,84 грн 3% річних та 119,08 грн інфляційних втрат.

Ухвалою господарського су ду Київської області від 17 бер езня 2011 року порушено провадж ення у справі № 6/041-11 та призначе но її до розгляду на 12 квітня 201 1 року.

12 квітня 2011 року в судовому за сіданні суд оголосив перерву до 26 квітня 2011 року у зв' язку з необхідністю витребування н ових доказів у справі.

Позивачем декілька разів п одавались заяви, згідно яких він в порядку ст. 22 ГПК України зменшував розмір позовних в имог в частині заявленої до с тягнення сум.

Відповідно до останньої за яви від 26 квітня 2011 року, яку поз ивач подав у судовому засіда нні 26 квітня 2011 року, він просит ь суд стягнути з відповідача 6 280 грн основного боргу, 1 570 грн ш трафу, 117,60 грн 3% річних та 412,32 грн і нфляційних втрат. Зазначені заяви позивач обґрунтовує ча стковою оплатою відповідаче м суми боргу, а саме:

04 лютого 2011 року на 1000 грн;

11 квітня 2011 року на 1000 грн;

13 квітня 2011 року на 1000 грн.

Проте, доказів на здійсненн я двох останніх платежів поз ивач суду не надав.

За таких обставин в даному п ровадженні суд розглядає ост аточні вимоги позивача про с тягнення 6 280 грн основного бор гу, 1 570 грн штрафу, 117,60 грн 3% річних та 412,32 грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позову за перечив, проте, письмового ві дзиву на позовну заяву не над ав.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можлив е розглянути справу за відсу тності відзиву на позовну за яву за наявними в ній матеріа лами, так як його неподання не перешкоджає вирішенню спору .

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр едставників сторін, дослідив ши докази та оцінивши їх в сук упності, суд

Установив:

25 жовтня 2010 року між Товарис твом з обмеженою відповідаль ністю “Компанія “ПТАХ” (далі - постачальник, позивач у сп раві) та Товариством з обмеже ною відповідальністю “Успіх і Ко” (далі - покупець, відпов ідач у справі) було укладено д оговір постачання товару № 25/1 0/2010/ (далі - договір).

Сторонами погоджено (п. 1.2. до говору), що асортимент продук ції, кількість, ціна продукці ї визначається в специфікаці ї до даного товару.

Відповідно до умов договор у (п. 1.1.) постачальник забов'язу ється поставити та передати у власність покупцю продукці ю, що вироблена постачальник ом, а покупець забов'язується прийняти продукцію та своєч асно здійснити її оплату на у мовах даного договору.

Як визначено п. п. 2.1., 2.2. договор у вартість продукції за кожн ою поставкою визначається у видаткових накладних. Покупе ць здійснює оплату по факту п оставки продукції в безготів ковому порядку на розрахунко вий рахунок постачальника пр отягом 10 календарних днів з да ти поставки, що позначається у видаткових накладних.

Пунктом 3.2.1. договору визначе но, що покупець зобов' язуєт ься своєчасно здійснити опла ту вартості продукції згідно цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сто ронами і діє до 31 грудня 2011 року (п. 9.1. договору).

Водночас, між сторонами дог овору укладено специфікацію до договору постачання това ру № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року із в изначенням найменування тов ару, одиницю виміру, кількіст ь та ціну товару.

Судом встановлено, що позив ач поставив, а відповідач отр имав продукцію, а саме:

· огірки солоні, в к ількості 960 кг. та сік яблучний 3,0 л., в кількості 504 шт. на загаль ну суму разом з ПДВ 13 980 грн, що пі дтверджується видатковою на кладною № РН-359 від 01 листо пада 2010 року та

· огірки солоні, в к ількості 600 кг, на загальну сум у разом з ПДВ 5 100 грн, що підтвер джується видатковою накладн ою № РН-365 від 10 листопада 2010 року , які підписані та скріплені п ечатками обома сторонами дог овору (належним чином засвід чена копія знаходяться в мат еріалах справи).

Також, судом встановлено, що копії наявних в матеріалах с прави видаткових накладних о формлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалт ерський облік та фінансову з вітність в Україні»та Положе ння «Про документальне забез печення записів бухгалтерсь кого обліку»затвердженого н аказом Міністерства Фінансі в України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов' язко вих в них реквізитів, а саме:

· найменування пі дприємства, установи, від іме ні яких складений документ;

· назву документ а(форми);

· дату і місце скла дення документа;

· зміст та обсяг го сподарської операції;

· одиницю виміру г осподарської операції(у нату ральному та\або вартісному в иразі);

· посади і прізвищ а осіб, відповідальних за зді йснення господарської опера ції і правильність її оформл ення;

· особистий чи еле ктронний підпис або інші дан і, що дають змогу ідентифікув ати особу, яка брала участь у з дійсненні господарської опе рації.

Отже, факт передання від повідачу матеріальних цінно стей підтверджується видатк овими накладними, про що свід чать підписи сторін договору та за відсутності у відповід ача заперечень щодо найменув ання (номенклатури), кількост і, якості та щодо ціни отриман ої продукції.

Проте, судом встановлено, щ о у видаткових накладних від сутнє будь-яке посилання на д оговір, на який посилається п озивач у своєму позові, як на д оказ поставки продукції за д оговором.

Разом з тим, зі змісту самих видаткових накладних вбачає ться, що позивач передав відп овідачу огірки солоні та сік яблучний.

При цьому, як встановлено су дом вище, в матеріалах справ м іститься специфікація до дог овору постачання товару № 25/10/20 10 від 25 жовтня 2010 року, в якій сто рони визначили найменування товару, який позивач зобов' язаний поставити відповідач а за цим договором.

З даної специфікації вбача ється, що сторонами договору погоджено наступний товар: о гірки солоні, патисони солон і та сік яблучний.

Відтак, суд приходить висно вку, що товар, який отримав від повідач по видатковим наклад ним № РН-359 від 01 листопада 2010 рок у та № РН-365 від 10 листопада 2010 рок у відповідає найменуванню то вару визначених сторонами у специфікації до договору, що безпосередньо вказує на те, щ о поставка вказаного товару відбулась саме за договором постачання товару № 25/10/2010 від 25 ж овтня 2010 року.

Таким чином, позивачем було поставлено, а відповідачем о тримано продукцію за договор ом постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року на загальну су му 19 080 грн.

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 2.2. договору, відповідач зобо в' язаний був оплатити товар протягом 10 календарних днів з дати поставки, тобто, кінцеви й строк, в який відповідач пов инен був оплатити продукцію є 11 листопада 2010 року за ви датковою накладною № РН-359 від 01 листопада 2010 року та 22 лист опада 2010 року (з урахуванням то го, що останній день строку оп лати припав на вихідний день ) за видатковою накладною № РН-365 від 10 листопада 2010 року (дат а поставки +10 календарних днів ).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов 'язанні встановлений строк (т ермін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей стр ок (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України , строком є певний період у час і, зі спливом якого пов'язана д ія чи подія, яка має юридичне з начення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, дня ми або годинами.

Терміном є певний момент у ч асі, з настанням якого пов'яза на дія чи подія, яка має юридич не значення. Термін визначає ться календарною датою або в казівкою на подію, яка має нем инуче настати.

Проте, як свідчать матеріал и справи, відповідач належни м чином не виконав свої зобов ' язання за договором постач ання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2 010 року щодо оплати отриманого товару, а саме, сплатив лише 9 80 0 грн, що підтверджується наяв ними в матеріалах справи коп іями виписок з банку. У зв' яз ку з цим, позивач звернувся до суду про стягнення з відпові дача 9 280 грн основного боргу.

Водночас, судом враховано п одані позивачем заяви про зм еншення позовних вимог, згід но з останньою він просить су д стягнути з відповідача 6 280 гр н основного боргу за отриман у останнім продукції за дого вором постачання товару № 25/10/20 10 від 25 жовтня 2010 року.

Отже, господарський суд ді йшов висновку, що на момент ро згляду спору у суді борг відп овідача перед позивачем за д оговором постачання товару № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року станови ть - 6 280 грн.

Статтею 612 ЦК України визна чено, що боржник вважається т аким, що прострочив, якщо він н е приступив до виконання зоб ов' язання або не виконав йо го у строк, встановлений дого вором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання м ає виконуватися належним чин ом відповідно до умов догово ру та вимог цього кодексу, інш их актів цивільного законода вства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно д о звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно с тавляться.

При цьому, господарський су д зазначає, що цивільні права і обов' язки виникають з під став, встановлених ст. 11 ЦК Укр аїни та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених зак оном, а також угод, не передбач ених законом, але таких, які йо му не суперечать.

За договором поставки прод авець (постачальник), який зді йснює підприємницьку діяльн ість, зобов'язується передат и у встановлений строк (строк и) товар у власність покупця д ля використання його у підпр иємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з ос обистим, сімейним, домашнім а бо іншим подібним використан ням, а покупець зобов'язуєтьс я прийняти товар і сплатити з а нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідн о до ст. 509 ЦК України зобов'язан ням є правовідношення, в яком у одна сторона (боржник) зобов 'язана вчинити на користь дру гої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплат ити гроші тощо) або утриматис я від певної дії, а кредитор ма є право вимагати від боржник а виконання його обов'язку. Зо бов'язання виникають з підст ав, встановлених статтею 11 цьо го Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивіль ного законодавства, а також і з дій осіб, що не передбачені ц ими актами, але за аналогією п ороджують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорі в та інших правочинів.

Зважаючи на те, що в порушен ня вимог ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 712 ЦК Укр аїни та п. 2.2 договору основний борг у сумі 6 280 грн відповідаче м не погашений, розмір боргу в ідповідає фактичним обстави нам справи, тому вимога позив ача про стягнення з відповід ача 6 280 грн основного боргу за о триманий товар згідно видатк ових накладних є правомірною , обґрунтованою та підлягає з адоволенню.

Також, сторонами визначено (п. 5.3. договору), що у випадку, як що прострочка грошових зобов ' язань покупцем, становить більше ніж 60 днів, покупець зо бов' язаний також сплатити п остачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості.

Статтею 612 ЦК України визнач ено, що боржник вважається та ким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобо в' язання або не виконав йог о у строк, встановлений догов ором або законом.

Факт прострочення виконан ня відповідачем своїх зобов' язань перед позивачем щодо с воєчасної оплати орендної пл ати доведено позивачем належ ними та допустимими доказами , та не заперечено відповідач ем.

Відповідно до статті 611 ЦК Ук раїни, у разі порушення зобов ' язання настають правові на слідки, встановлені договоро м або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визнача є неустойку (штраф, пеню) як гр ошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кр едиторові у разі порушення н им зобов' язання. Штрафом є н еустойка, що обчислюється у в ідсотках від суми невиконано го або неналежно виконаного зобов' язання. Пенею є неуст ойка, що обчислюється у відсо тках від суми несвоєчасно ви конаного грошового зобов' я зання за кожен день простроч ення виконання.

На цій підставі, враховуючи прострочення терміну сплати відповідачем вартість отрим аної продукції, позивачем на раховано штраф у розмірі 1 570 гр н.

Здійснивши перерахунок су ми штрафу господарський суд дійшов до висновку про задов олення даної вимоги в сумі 1 570 г рн.

Крім того, позивачем, згідн о ст. 625 ЦК України, заявлено поз овну вимогу про стягнення з в ідповідача інфляційних втра т від простроченої суми борг у у розмірі 412,32 грн та 3 % річних у розмірі 117,60 грн.

Стаття 625 ЦК України передба чає, що боржник, який простроч ив виконання грошового зобов ' язання, на вимогу кредитор а зобов' язаний сплатити сум у боргу з урахуванням встано вленого індексу інфляції за весь час прострочення, а тако ж 3 % річних від простроченої с уми, якщо інший розмір не вста новлений договором.

Вбачається, що 3% річних нара ховані позивачем за період з 11 листопада 2010 року по 13 квітня 2011 року на суму боргу з урахува нням часткових оплат та з ура хуванням збільшення суми бор гу на 5100 (друга поставка).

Проте, як встановлено судом вище, прострочення відповід ача з оплати отриманої проду кції по видатковій накладній № РН-359 від 01 листопада 2010 року, у відповідності до положення п . 2.2. договору постачання товар у № 25/10/2010 від 25 жовтня 2010 року має м ісці з 12 листопада 2010 року, а по в идатковій накладній № РН-365 ві д 10 листопада 2010 року має місце з 23 листопада 2010 року, в відтак, визначений позивачем період нарахування 3% річних є неправ ильним та розрахунок арифмет ично невірним.

Враховуючи строки виникне ння зобов' язання по оплаті отриманої продукції, граничн ий період нарахування 3% річни х, заявлений позивачем, полож ення частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив роз рахунок 3% річних за правильни й період за формулою (С x 3 x Д:365:100, д е С - сума боргу; Д - кількіст ь днів прострочки):

Сума боргу (грн) Період прострочення Кількість днів прострочен ня Розмір процентів річних Загальна сума процентів

13980 12.11.2010 - 14.11.2010 3 3 % 3.45

12980 15.11.2010 - 15.11.2010 1 3 % 1.07

9980 16.11.2010 - 17.11.2010 2 3 % 1.64

7180 18.11.2010 - 22.11.2010 4 3 % 2.95

12280 23.11.2010 - 30.11.2010 8 3 % 8.07

11280 01.12.2010 - 02.12.2010 2 3 % 1.85

10280 03.12.2010 - 05.01.2011 34 3 % 28.73

9280 06.01.2011 - 03.02.2011 29 3 % 22.12

8280 04.02.2011 - 10.04.2011 66 3 % 44.92

7280 11.04.2011 - 12.04.2011 2 3 % 1.20

6280 13.04.2011 - 13.04.2011 1 3 % 0.52

всього

116,52

Враховуючи, що три процен ти річних є платою за користу вання коштами, що не були своє часно сплачені боржником, то господарський суд дійшов ви сновку про правомірність нар ахування позивачем 3% річних н а суму боргу.

Оскільки, вірна сума 3% річни х, за розрахунком суду, за вище вказаний період, становить 116, 52 грн, тому вимога позивача пр о стягнення з відповідача 117,60 г рн 3% річних підлягає частково му задоволенню в сумі 116,52 грн. Т аким чином, в іншій частині по зовної вимоги, а саме в частин і стягненні 1,08 грн (117,60 грн - 116,52 г рн) 3% річних, суд відмовляє.

Вбачається, що позивачем з аявлено позовну вимогу про с тягнення з відповідача інфля ційних втрат за період з 11 лис топада 2010 року по 13 квітня 2011 рок у на суму боргу з урахуванням часткових оплат та з урахува нням збільшення суми боргу н а 5100 (друга поставка).

Враховуючи, що інфляційні в трати пов' язані з інфляційн ими процесами в державі та за своєю правовою природою є ко мпенсацією за понесені збитк и, спричинені знеціненням гр ошових коштів, то господарсь кий суд дійшов висновку про п равомірність нарахування по зивачем інфляційних втрат на суму боргу.

Проте, як вже було встановле но судом вище позивачем не ві рно визначено момент настанн я прострочення у відповідача , а тому заявлений період, відп овідно, суд вважає неправиль ним та розрахунок арифметичн о невірним.

Перевіривши заявлені до ст ягнення суму інфляційних втр ат, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 536,60 грн і нфляційних втрат, а тому вваж ає, що поданий позивачем розр ахунок інфляційних є невірни ми. Проте виходячи з того, що п озивачем заявлено до стягнен ня 412,32 грн - інфляційних втрат , а заяви про збільшення або зм іни позовних вимог в цій част ині позивачем не подано, тому позовна вимога про стягненн я інфляційних втрат підлягає задоволенню саме у заявлено му до стягнення розмірі.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача вит рати, пов' язані з оплатою по слуг адвоката в розмірі 5 000грн .

На підтвердження своїх вим ог позивачем надано суду, зок рема, копію договору про нада ння адвокатських послуг від 31 січня 2011 року, який укладений між ОСОБА_1 та позивачем у даній справі, копію свідоцтв а про право на зайняття адвок атською діяльністю № 393 від 31 гр удня 2010 року на імя - ОСОБА_1 , акт приймання - передачі а двокатських послуг від 12 квіт ня 2011 року згідно договору про надання адвокатських послуг від 31 січня 2011 року, копію квита нції № 5 від 31 січня 2011 року на за гальну суму 5 000 грн та копію ви даткового касового ордеру № 88 від 31 січня 2011 року на загальну суму 5 000 грн.

Відповідно до ст. 44 Господа рського процесуального коде ксу України, судові витрати с кладаються з державного мита , оплати послуг перекладача, а двоката, витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу та інше.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, су ми, які підлягають сплаті за п роведення судової експертиз и, послуг перекладача, адвока та, витрат на інформаційно-те хнічне забезпечення судовог о процесу та інші витрати, пов ' язані з розглядом справи, п окладаються при відмові в по зові на позивача.

В інформаційному листі Вищ ого господарського суду Укра їни №01-8/155 від 13 лютого 2002 року заз начено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підл ягають сплаті за послуги адв оката, господарський суд має враховувати, що розмір відшк одування названих витрат не повинен бути неспіврозмірни м, тобто явно завищеним.

Відповідно до ст. 22 Закону Ук раїни “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальни й розмір заробітної плати з 1 к вітня 2011 року складає 960,00 грн.

Враховуючи наведене, мінім альний розмір заробітної пла ти станом на момент винесенн я рішення, а також предмет дан ого спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на опл ату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність суд ових витрат для даної справи та вважає, що вимога позива ча про стягнення з відповіда ча 5 000 грн витрат, пов' язаних з оплатою послуг адвоката пі длягає частковому задоволен ню в розмірі однієї мінімаль ної заробітної плати, а саме у розмірі 960 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК У країни сторони та інші особи , які беруть участь у справі, о бґрунтовують свої вимоги і з аперечення поданими суду док азами.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючис ь до суду повинні враховуват и те, що визначення та наповне ння доказової бази переданог о на розгляд суду спору покла даються саме на сторони, а не н а суд. Суд вирішує спір на підс таві поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сто ронами доказів.

За таких обставин, суд вваж ає, що вимоги позивача про стя гнення з відповідача 6 280 грн ос новного боргу, 1 570 грн штрафу, 412 ,32 грн інфляційних втрат , 116,52 грн 3% річних, а також 960 грн ви трат на послуги адвоката є пр авомірними, обґрунтованими, документально підтверджени ми, відповідачем належним чи ном не запереченими та не спр остованими, а тому підлягают ь задоволенню.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз' яснення Вищого господарсько го суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практик и застосування розділу VІ Гос подарського процесуального кодексу України»якщо позива ч завищив ціну позову, або у пр оцесі розгляду спору змен шив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по сплаті державно го мита та витрати на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідн о до ст.ст. 44, 49 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, покладаються судом на від повідача, пропорційно розмір у задоволених позовних вимог .

Враховуючи викладене, керу ючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарськ ого процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнит и частково.

2. Стягнути з Товарис тва з обмеженою відповідальн істю “Успіх і Ко” (код ЄДРП ОУ 37075684) на користь Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Компанія “ПТАХ” (код ЄД РПОУ 33365767) 6 280 грн основного боргу 1 570 грн штрафу, 412,3 2 грн інфляційних втрат та 116,52 грн 3% річних, а та кож судові витрати: 960 грн витрат на послуги адво ката, 101,99 грн державного мита та 235,97 грн витрат на інформаційно-технічне забез печення судового процесу.

3. Видати наказ після на брання рішенням законної сил и.

4. В частині позову про стягнення 1,08 грн 3% річних та 4 040 грн витра т на послуги адвоката відмо вити.

Рішення господарськог о суду Київської області наб ирає законної сили після зак інчення десятиденного строк у з дня його належного оформл ення і підписання та може бут и оскаржено в апеляційному а бо касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.