Рішення

від 11.10.2011 по справі 9/092-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р.                                                                  Справа № 9/092-11

За позовом  Комунального підприємства Управління Житлово - Комунального Господарства

До  Українсько-чеського товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтет-Україна"

Про стягнення 36 289,65 грн.

            Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:           

Від позивача               ОСОБА_1  (дор. № 01-07/1162 від 15.07.2011р.)

Від відповідача   не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” до Українсько-чеського товариства з обмеженою відповідальністю “Квінтет-Україна” про стягнення 36 289,65 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2011 року порушено провадження у справі № 9/092-11 та призначено розгляд справи на 19.07.2011 р.; зобов’язано позивача надати пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмові пояснення, в яких зазначити період заборгованості  (щомісячно із зазначенням суми боргу; із зазначенням тарифу; підстави нарахування за визначеним тарифом); докази направлення рахунків-фактур; надати розширену довідку про правовідносини сторін за весь період дії договору (щомісячно, щорічно) із зазначенням дати всіх проплат відповідачем; надати уточнений розрахунок 3% річних та інфляції із обґрунтуванням дати початку їх нарахування; надати уточнений розрахунок пені із урахуванням вимог ст. 232 ГПК України та обґрунтувати дату початку її нарахування; письмові пояснення в яких зазначити причини не звернення  до суду протягом 2005-2010 рр.; зобов’язано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 19.07.2011р. представник позивача з'явився; представник відповідача не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим ухвалою суду від 19.07.2011 року розгляд справи відкладено на 09.08.2011 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів у справі; зобов'язано позивача надати письмові пояснення, в яких зазначити період заборгованості (щомісячно із зазначенням суми боргу; із зазначенням тарифу); докази направлення повідомлення відповідачу про зміну тарифу (у випадку їх наявності); докази направлення всіх рахунків-фактур;надати уточнений розрахунок 3% річних та інфляції із обґрунтуванням дати початку їх нарахування; надати уточнений розрахунок пені із урахуванням вимог ст. 232 ГК України та обґрунтувати дату початку її нарахування  з урахуванням дати, з якої виникло прострочення; письмові пояснення, в яких зазначити причини не звернення до суду протягом 2005-2010 рр.

09.08.2011 р. представником позивача через загальний відділ господарського суду Київської області подано уточнений розрахунок пені, відповідно до якого позивач зменшив суму пені з 2693,49 грн. до 1208,12 грн.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, вказаний розрахунок позивача за своєю юридичною природою є зменшенням розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.

У судове засідання 09.08.2011р. представник позивача з‘явився; уточнений розрахунок ціни позову підтримав; представник відповідача вдруге не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Для всебічного та об’єктивного розгляду справи та об’єктивного розгляду справи представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2011 року розгляд справи відкладено на 20.09.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів у справі; клопотання про продовження розгляду справи задоволено; зобов'язано позивача надати докази опублікування тарифів у засобах масової інформації.

19.09.2011 р. через загальний відділ господарського суду від представника позивача надійшла телеграма з проханням про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою останнього.

У судове засідання 20.09.2011р. представники сторін не з‘явилися; документи, витребувані ухвалою суду, не надали та не надіслали.

Ухвалою суду від 20.09.2011 року розгляд справи відкладено на 11.10.2011 року.

У судове засідання 11.10.2011р. представник відповідача не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача позовні вимоги підтримав; вважає їх обгрунтованими та такими, щл підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, але відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/092-11 неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

08.10.2004 р. між Комунальним підприємством "Управління житлово-комунального господарства" (енергопостачальна організація) та Українсько-чеським товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтет Україна" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 27-03-Т (далі –Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати на об’єкти Споживача (згідно з Додатком 1) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати  одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач сплачує вартість спожитої теплової енергії за розрахунковий період протягом 5 днів з моменту отримання рахунку від позивача (п. 6.1, 6.2., 6.3. договору).

Згідно п. 10.1. договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до повного взаєморозрахунку. Термін надання послуги з 01.10.2004 р. по 31.09.2005 р.

Договір, відповідно до п. 10.5 договору, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмового заявлено однією із сторін.

Станом на 31.12.2010 р. заяви про припинення договору не надходило, у зв’язку з чим він вважався пролонгованим.

Обсяги постачання теплової енергії відповідачу затверджені у додатку 1 до договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, він свої зобов’язання виконував належно та пред’являв відповідачу рахунки-фактури на оплату, копії яких наявні в матеріалах справи, але відповідач зобов’язання за договором виконував неналежно, в результаті чого за ним утворилась  основна заборгованість за надані послуги на суму 31 610,08 грн., яка утворилася за період з березня 2005 року по квітень 2007 р.

З метою оплати наданих послуг енергопостачання позивач виставляв споживачу рахунки – фактури за спірний період: за березень 2005 року № 000000360 від 31.03.2005 року в сумі 2480,18 грн., за квітень 2005 року № 000000483 від 30.04.2005 року на суму 281,81 грн., за жовтень 2005 року № 000000899 від 31.10.2005 року на суму 735,98 грн., за листопад 2005 року № 000001019 від 30.11.2005 року на суму 1139,54 грн., за грудень 2005 року №000001147 від 31.12.2005 року на суму 1543,10 грн., за січень 2006 року № 000000116 від 31.01.2006 року на суму 2867,76 грн., за лютий 2006 року № 000000245 від 28.02.2006 року на суму 2436,38грн., за березень 2006 року № 000000368 від 31.03.2006 року на суму 2981,29 грн., за квітень 2006 року №000000735 від 03.04.2006 року на суму 36,12 грн., за жовтень 2006 року №000001369 від 31.10.2006 року на суму 49,97 грн., за листопад 2006 року №000001483 від 30.11.2006 року на суму 2964,28 грн., за грудень 2006 року №000001620 від 31.12.2006 року на суму 2822,36 грн.,  за січень 2007 року №00000108 від 31.01.2007 року на суму 3794,87 грн., за лютий 2007 року №000000264 від 28.02.2007 року на суму 6229,55 грн., за березень 2007 року №000000432 від 31.03.2007 року на суму 2825,40 грн. та за квітень 2007 року №000000588 від 30.04.2007 року на суму 1455,43 грн.

Докази направлення зазначених рахунків-фактур та актів про використану теплову енергію долучені до матеріалів справи.

Від відповідача надійшли на розрахунковий рахунок КП «УЖКГ»кошти на загальну суму 3033,94 грн.: 31.03.2006 року –942,26 грн., 01.04.2006 року 249,46 грн. –корегування рахунку за квітень 2005 року тобто вказана сума не враховується в суму основного боргу і була знята з оплати (підтверджено рахунком –фактурою №000000503 від 31.03.2005 року, що додається до справи), 11.05.2006 року –680,30 грн., 13.07.2005 року 281,81 грн., та 30.11.2005 року –735,98 грн. - корегування рахунку, тобто вказана сума не враховується в суму основного боргу і була знята з оплати (підтверджено рахунком –фактурою №000000899 від 31.10.2005 року, що додається до справи), 02.04.2006 року –144,13 грн. - це корегування рахунку, тобто вказана сума не враховується в суму основного боргу і була знята з оплати(підтверджено рахунком –фактурою №000000634 від 02.04.2006 року, що додається до справи).

Таким чином, протягом спірного періоду, а саме протягом березня 2005 року по квітень 2007 року позивачем надано послуг на загальну суму 33 516,45 грн.; відповідач частково виконав свої зобов’язання по оплаті, перерахувавши на рахунок відповідача 3033,94 грн., у зв’язку з чим утворилась заборгованість на суму 31 610,08 грн.

В якості підстав нарахування плати за надані послуги за визначеними тарифами, позивачем долучено рішення рішення Славутицької міської ради, в яких зазначено тариф, діючий на момент дії договору за спожиту електроенергію, на основі якого позивач зобов’язаний нараховувати та виставляти рахунки – фактури за спожиту теплову енергію.

За період виникненої заборгованості (з березня 2005 року по квітень 2007 року) діяли наступні тарифи:

1.          136,80 грн/Гкал згідно з рішенням Славутицької міської ради № 502 від 08.10.2003 року (сума вказана в рішенні з НДС, а в рахунках –фактурах без НДС);

2.          169,03 грн/Гкал до 19 лютого 2006 року, а з 20 лютого 2006 року грн/Гкал згідно рішення №131 від 23.03.2006 року;

3.          199,88 грн/Гкал згідно з рішенням Славутицької міської ради №469 від 13.09.2006 року;

4.          244,20 грн/Гкал згідно рішення Славутицької міської ради № 22 від 26.01.2007 року.

Відповідно до п. 4.2.3 договору позивач зобов’язаний повідомляти відповідача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

На виконання вимог ухвали суду від 09.08.2011 р. позивачем долучено до матеріалів справи докази опублікування тарифів у засобах масової інформації, а саме в інформаційному віснику Славутицької міської ради та виконавчого комітету «Теледень-Славутич».

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору про надання послуг теплопостачання, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714  ЦК  України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів спростування наявності заборгованості або її погашення у сумі 31 610,08 грн. не надав та не надіслав; доказів розірвання або визнання спірного договору недійсним також не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 31 610,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 7.2.3 договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання    (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг на суму 1208,12 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.07.2011 р.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв’язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 1208,12 грн. за розрахунком позивача, наданого позивачем  09.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 1513,16 грн. та 3 % річних у сумі 472,92 грн. за період, зазначений у розрахунку позивача, наданого позивачем  09.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків та 3 % річних, в зв’язку з чим інфляційні збитки у розмірі 1513,16 грн. та 3 % річних у сумі 472,92 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Українсько-чеського товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтет-Україна" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Героїв Дніпра, 2, код ЄДРПОУ 31494913) на користь Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, код ЄДРПОУ 31476318)  31 610 (тридцять одна тисяча шістсот десять) грн. 08 коп. основного боргу, 1513 (одна тисяча п’ятсот тринадцять) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 92 коп. -  3% річних, 1208 (одна тисяча двісті вісім) грн. 12 коп. пені та судові витрати: 348 (триста сорок вісім) грн. 04 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість гривень) 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                               Л.В. Сокуренко

        Рішення суду підписано 17.10.2011 р.