АС-41/187-06
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2006 р.
12 год. 35 хвил. Справа № АС-41/187-06
вх. № 6026/1-41
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача – Кулеш Л.В. – головний державний податковий інспектор (за дорученням)
першого відповідача – Мон агарова О.Я. – представник (за дорученням)
другого відповідача – не з'явився
по справі за позовом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків
до ПП "Імпекс" м. Харків
та до ПП "Продсервіс-2", м. Київ
про визнання угоди н/д
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсною угоду, укладену між відповідачами, ПП „Імпекс”, м. Харків та ПП „Продсервіс-2”, м. Київ на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2003 р., на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України.
Другий відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Документи, які направлялись поштою, повернулися до суду з поміткою: „не розшукан”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
На обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова перебуває ПП „Імпекс”, код 31609994, яке зареєстроване згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 510074 від 11.09.2001 р. Харківським міськвиконкомом.
Між ПП „Імпекс” та ПП „Продсервіс-2” 01.04.2003 р. було укладено договір купівлі-продажу б/н на загальну суму 1184911,91 грн. Згідно договору були виписані податкові накладні та було здійснено фактичне отримання товару на суму 1184911,91 грн.
Другий відповідач, ПП „Продсервіс-2” було зареєстровано Святошинською районною державною адміністрацією у м. Києві 21.11.2002 р. за юридичною адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, про що було зроблено запис № 11482. До ЄДРПОУ ПП Фірма „Продсервіс-2” було внесено 26.11.2002 р. за № 32211525, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №; 36354550 підприємство отримало 25.12.2002 р., поставлена на податковий облік у ДПІ Святошинського района м. Києва 05.12.2002 р. за № 683.
Позивач наполягає на тому, що оскаржувана угода підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 49 ЦК України 1963р.
Оскільки оскаржувана угода була укладена в період дії Цивільного кодексу 1963р., була виконана сторонами в період дії Цивільного кодексу 1963р. та зважаючи на приписи п.4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України (що діє з 01.01.2004р.), суд вважає можливим застосування до оскаржуваної угоди положення Цивільного кодексу 1963р.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу 1963р., якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Таким чином, наявність у юридичної особи умислу на укладення угоди з метою, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, є основною умовою визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України 1963р.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. по справі № 2-3553/2003 визнано недійсними з моменту незаконної передачі корпоративних прав, а саме з 18.01.2003 р., установчі документи ПП „Фірма „Продсервіс-2”, а свідоцтво платника податку на додану вартість № 36354550, видане 25.12.2002 р. – з моменту видачі.
Позивач також вказує, що угода, яка оскаржується була укладена неправоздатною особою – ПП „Фірма „Продсервіс-2”. Засновник ПП „Фірма „Продсервіс-2” Давидюк С.А. пояснила, що дала оголошення в газеті „Авізо” про продаж свого підприємства. В середині січня 2003 р. їй зателефонував посередник, який запропонував купити підприємство та в подальшому здійснити перереєстрацію на нового власника – Голіка Я.В. Нотаріального оформлення договору купівлі-продажу даного підприємства здійснено не було. Давидюк С.А. всі документи передала згідно акту прийому-передачі від 18.01.2003 р. Після передачі документів Дави дюк С.А. ніяких фінансово-господарських документів, які пов”язані з діяльністю підприємства не підписувала, розрахункові рахунки не відкривала, звітність до ДПІ у Святошинському районі м. Києва не подавала, податкові декларації не підписувала. Позивач також зазначає, що згідно пояснень Голіка Я.В., він у червні 2001 р. загубив свій паспорт старого зразка Х1-МА № 516994, виданий Ватутінським УВС м. Києва 17.02.1994 р. Документами скористалась невстановлена особа, яка здійснювала фінансово-господарську діяльність, не маючи при цьому ніяких законних підстав. Згідно акту ДОПМ ДПІ у м. Маріуполі від 05.06.2003 р. ПП „Продсервіс-2” за місцем своєї реєстрації: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б відсутня, місцезнаходження невідоме.
Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що прийняття рішення про скасування державної реєстрації суб”єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсним угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру. Згідно ч. 9 ст. 8 Закону України „Про підприємництво” - втрата підприємництвом статуту юридичної особи пов”язується з виключенням його з реєстру суб”єктів підприємницької діяльності. В матеріалах справи є довідка органу держстатистики у м. Києві від 26.05.2006 р., згідно якої другий відповідач – ПП „Продсервіс-2”значиться в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Як зазначає перший відповідач, рішенням Деснянського суду м. Києва від 11.06.2003 р. скасовані установчі документи у зв”язку з протиправним заволодінням усіх документів та печатки ПП „Продсервіс-2” невстановленою особою. Факт укладання акту приймання-передачі з невстановленою особою від імені особи, що загубила паспорт свідчить про злочинне заволодіння документами та печаткою підприємства, але не свідчить про проведення дій, пов”язаних з державною реєстрацією зміни права власності на приватне підприємство.
Відповідач у відзиві на позов вказує, що при виконанні спірної угоди кошти не отримували. Розрахунки між контрагентами здійснилися шляхом заліку взаємної заборгованості, яке підтверджується двостороннім актом заліку від 22.04.2003 р., згідно якого заборгованість ПП „Імпекс” перед ПП „Продсервіс-2” за договором постачання від 01.04.2003 р. у розмірі 1184911,91 грн. є погашеною. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. не встановлено факту порушення податкового законодавства по операціям, здійсненим ПП „Фірма „Продсервіс-2” та ПП „Імпекс” на підставі договору купівлі-продажу від 01.04.2003 р. Податкові накладні, виданих ПП „Продсервіс-2” на поставлений товар, на момент їх складання, не були визнані недійсними та мали усі необхідні реквізити, які передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. ПП „Імпекс” за угодою від 01.04.2003 р. нарахував та сплатив усі податки та обов”язкові платежі.
26.10.2005 р. було здійснено документальну невиїзну перевірку ПП „Імпекс” за І півріччя 2003 р., за результатами якої було складено акт № 512/23-31609994. Згідно з висновками акту перевірки підприємством порушено:
- п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого донараховано податок на прибуток за ставкою 30 % за 1 півріччя 2003 р. у розмірі 329400,00 грн.;
- п.п. 7.2.4., п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок чого донараховано ПДВ за лютий, квітень, травень 2003 р. у розмірі 219579,00 грн.
Висновок про порушення ПП „Імпекс” норм п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.2.4., п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зроблено на підставі того, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. та рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. визнані недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ, фінансово-господарські документи ПП „Прокус мастер-принт” та ПП „Продсервіс-2”.
На підставі акту перевірки Харківською ОДПІ у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.11.2005 р. № 0002042310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002042310/1 про визначення підприємству податкових зобов”язань з податку на прибуток у розмірі 494100,00 грн., у тому числі основного платежу – 329400,00 грн., штрафних санкцій – 164700,00 грн. та податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області від 01.11.2005 р. № 0002052310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002052310/1 про визначення підприємству податкових зобов”язань з податку на додану вартість у розмірі 329368,50 грн., у тому числі основного платежу – 219579,00 грн. та штрафних санкцій – 109789,50 грн. Ці повідомлення-рішення були визнані нечинними постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. по справі № АС-04/64-06.
Позивачем під час розгляду справи не доведено, чи був умисел на досягнення суперечної інтересам держави та суспільства мети у першого відповідача по оскаржуваній угоді, чи у однієї з сторін та в чому саме виражався даний умисел. Між тим, наявність умислу на досягнення мети, що суперечить правоохоронюваним інтересам суспільства та (або) держави є обов'язковою умовою та підставою для визнання угоди недійсною по ст. 49 ЦК України 1963р. Позивач стверджував та не довів суду, яку саме протиправну антидержавну та антисуспільну мету мали відповідачі під час укладення оскаржуваної угоди, чи обидва відповідачі мали цю мету, чи тільки один з них, в чому конкретно виразився умисел відповідачів (чи одного відповідача) на досягнення суперечної інтересам України та Українського суспільства мети. Таким чином, мети, щоб заздалегідь суперечила державі та суспільству, а саме не нарахування та несплата податків спірна угода не мала, тому твердження позивача про визнання угоди недійсною згідно ст. 49 Цивільного кодексу України є неправомірними. Відповідно до абз. 4 п. 11 роз”яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 р. умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Спірна угода була укладена від імені ПП „Продсервіс-2” Шнит А.Л., а ні Давидюк С.А., а ні Голіком Я.В. Для того, щоб стверджувати про не уповноваження особи, що уклала договір від імені ПП „Продсервіс-2”, необхідно довести, що саме особа Шнит А.Л. не мала повноважень на укладання угоди з ПП „Імпекс”. Доказів про відсутність таких повноважень позивач до суду не надав. Позивачем не доведено умисел посадових осіб юридичної особи ПП „Продсервіс-2”.
За таких обставин, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони та інші особи, якіберуть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 16.10.2006р. о 09-30 год.
Суддя Мамалуй О.О.
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2006 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 190221 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Мамалуй О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні