ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"25" жовтня 2011 р. Справа № 23/125-11
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Бест Фарма», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010», м. Бровари
про стягнення 10488,10 грн.
секретар судового засідання Федорець А.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №2 від 27 вересня 2011 року);
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство «Бест Фарма»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(далі - відповідач) про стягнення 10488,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 15 вересня 2010 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 8490,35 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов’язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1115,05 грн., 3% річних в розмірі 215,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 666,89 грн.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та/або на майно відповідача у розмірі 10828,98 грн.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Згідно п. 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»за №02-5/611 від 23 серпня 1994 року умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Судом відмовлено в задоволені заяви про забезпечення позову, оскільки, заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 9 вересня 2011 року та призначено справу до розгляду на 27 вересня 2011 року.
Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 9 вересня 2011 року, від 27 вересня 2011 року та від 11 жовтня 2011 року, в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
25 жовтня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним підприємством «Бест Фарма»(за договором –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(за договором –покупець) 15 вересня 2010 року укладено договір.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар по цінам згідно з накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно пункту 2.1 договору ціна на поставлені товари по даному договору зазначається в накладних.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов’язаний після отримання товару сплатити його вартість, яка зазначається в накладній, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно пункту 3.2 договору в разі прострочки оплати товару в строк, обумовлений даним договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 серпня 2011 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, на загальну суму 21846,21 грн. Факт приймання товару за видатковими накладними уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.
В матеріалах справи наявні копії банківських виписок та накладні на повернення товару з яких вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем та повернув йому товар на загальну суму 13355,86 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання 25 жовтня 2011 року не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 9 вересня 2011 року, від 27 вересня 2011 року та від 11 жовтня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 9 вересня 2011 року) відповідач суду не надав.
Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками сторін. Із зазначеного акту звірки вбачається, що станом на 30 червня 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 8490,35 грн.
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8490,35 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1115,05 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 215,81 грн. та інфляційних втрат у сумі 666,89 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салгір-2010»(07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 2-А, офіс 54, код 36832932) на користь Приватного підприємства «Бест Фарма»(03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 14-Б, кв. 59, код 30929769) –8490 (вісім тисяч чотириста дев’яносто) грн. 35 коп. заборгованості, 1115 (одна тисяча сто п'ятнадцять) грн. 05 коп. пені, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 81 коп. 3% річних та судові витрати: 104 (сто чотири) грн. 88 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Д.Г. Заєць
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.10.2011 |
Оприлюднено | 10.11.2011 |
Номер документу | 19022232 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Заєць Д. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні