Ухвала

від 01.11.2011 по справі 17/17-2011-2213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/17-2011-2213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви про визнання банкрутом без розгляду

"01" листопада 2011 р.№ 17/17-2011-2213

Суддя Брагіна Я.В., розглянувши матеріали за реєстраційним №6834/2011 за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” ( 65009, м. Одеса, проспект Шевченка, 12/1 офіс 4, код ЄДРПОУ 37170494 ) про визнання останнього банкрутом в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 р. голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання банкрутом останнього в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( надалі Закон України №2343-ХІІ ).

Відповідно до ст.51 зазначеного Закону України №2343 -ХІІ, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим  Законом.  

Проте, заява голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” про визнання останнього банкрутом підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому законодавством порядку, не вказано обставин, на яких ґрунтується заява, та доказів, що підтверджують викладені в ній обставини.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного вище Закону України №2343-ХІІ, суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду, зокрема, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; у заяві не вказано відомості, перелічені в ст.7 цього Закону, а також із інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Пунктами  3, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду: якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом  України №2343-ХІІ (ст.4-1 ГПК України).

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (п.1 ст.5 Закону України №2343-ХІІ).    

Частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів  з банківського або кореспонденського рахунку боржника та дату його прийняття  банківською установою боржника до виконання.

     Крім того, згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява кредитора повинна містити найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

     Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України №2343-ХІІ до заяви боржника додаються, зокрема: бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства - боржника,  інші документи, які підтверджують  неплатоспроможність боржника.

Проте, заява голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” не відповідає вимогам ч.1,2 та ч.3 ст.7 Закону України №2343-ХІІ, оскільки не містить  зазначених відомостей та документів.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів  (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати (ст.1 Закону України № 2343-ХІІ).

Разом з тим,  до заяви не надано взагалі будь-яких доказів, які б свідчили про  неплатоспроможність, - відсутність майна, наявність чи відсутність земельних ділянок, транспорту, зареєстрованого  ДАІ Держтехнаглядом, відомості з БТІ, та інші, вартістю якого неможливо задовольнити  кредиторські вимоги.

        Крім того, з метою відтворення реального фінансово-економічного стану підприємства (співвідношення його активу та пасиву), який господарському суду необхідний для дослідження та оцінки при розгляді питання щодо наявності або відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 51 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнанням його банкрутом”, заявник зобов'язаний вжити заходи, передбачені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють етапи проведення досудової процедури ліквідації  підприємства у загальному порядку.

Так, комісією з припинення юридичної особи, призначеною у зв'язку з прийняттям власником рішення про ліквідацію, повинні бути проведені слідуючи заходи:

-          опублікування в друкованих засобах масової інформації в порядку ст. 105 Цивільного кодексу України повідомлення про припинення підриємства з метою виявлення його кредиторів;

-          повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства з метою проведення податковим органом позапланової перевірки підприємства, передбаченої податковим законодавством;

-          отримання заяв кредиторів та прийняття рішення щодо їх обґрунтованості (необґрунтованості);

-          оцінка вартості наявного у підприємства рухомого та нерухомого майна, а також інших майнових активів,  в порядку ст.60 Господарського кодексу України;

-          складання проміжного ліквідаційного балансу відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог  кредиторами, який повинен містити відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду;

-          проведення аналізу виявлених активів та пасивів підприємства, з якого вбачається неможливість задоволення виявлених вимог кредиторів через недостатність вартості майна товариства та прийняття у зв'язку з вказаними обставинами рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Статтею 111 Цивільного кодексу України встановлено, що проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проте, доданий до заяви проміжний ліквідаційний баланс Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” засновником підприємства не затверджений.

Також до заяви не додано доказів, які б підтверджували опублікування в друкованих засобах масової інформації відомостей про ліквідацію Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М”, порядок і строк заявлення вимог кредиторів.

Тільки дотримання вищезазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону  України № 2343-ХІІ.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.  

Також слід зазначити, що додані до заяви матеріали не засвідчені, що є порушенням вимог ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.  

Враховуючи вищевикладене, заява голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з підстав, передбачених п.п. 3, 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Повернення заяви про визнання банкрутом не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. п. 3, 4, 10 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

                                                        У Х В А Л И В:

   Заяву голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Продуктова компанія „Рубін-М” ( 65009, м. Одеса, проспект Шевченка, 12/1 офіс 4, код ЄДРПОУ 37170494 ) про визнання банкрутом - повернути заявнику без розгляду.

           Додаток: заява про визнання банкрутом на 3 аркушах з додатком на 17 аркушах.

              Суддя                                          < /підпис/ >                                       Брагіна Я.В.