Ухвала

від 03.11.2011 по справі 31/17-2011-2231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/17-2011-2231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"03" листопада 2011 р.№ 31/17-2011-2231

            Суддя  РОВИНСЬКИЙ О.Ю., розглянувши матеріали  заяви Березівської міжрайонної податкової інспекції Одеської області, які надійшли до суду 02.11.2011р. та зареєстровані за № 6930/2011, до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю  ( надалі ТОВ ) „РАЙШИН” ( ( 67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівна, вул. Новоселів 102, код ЄДРПОУ 35713063 ) про визнання  відсутнього боржника банкрутом.

             ВСТАНОВИВ: 02.11.2011 р. Заявник –Березівська МДПІ Одеської області, звернувся до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „РАЙШИН” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  ( надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором на загальну суму у розмірі 3 833 грн. 22 коп. після настання встановленого строку їх сплати.

Заява Березівської МДПІ Одеської області про порушення провадження  справи про банкрутство ТОВ „РАЙШИН” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ)   підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до   п. 1 ст. 5   Закону  (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.      

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.  

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Статтею  93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” ( надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, однак доказів внесення вказаного запису до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до суду не надано.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника корінцем першої податкової вимоги форми „Ю1” від 15.04.2009 р. за № 1/17, другою податковою вимогою від 22.06.2009 р. за № 2/51, реєстром податкової заборгованості платників податків станом на 26.10.2011 р. та розрахунками податкового боргу.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі за ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме –справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, справа про банкрутство може бути порушена господарським судом за заявою кредитора за наявності безспірних вимог до кредитора, які сукупно складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником менше ніж протягом трьох місяців, у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви кредитора мають додаватись відповідні документи, а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до  Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано належних доказів вжиття необхідних заходів до стягнення заборгованості в установленому законом порядку, що робить неможливим встановлення факту неплатоспроможності ТОВ „РАЙШИН”.

Разом з тим загальний порядок направлення сторонам копії заяв визначений ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивачем при поданні до суду позовної заяви подаються документи, серед яких, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Між тим, як встановлено судом, матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство  ТОВ „РАЙШИН” не містять належних доказів, підтверджуючих факт надсилання копії заяви та доданих до неї документів відповідачу, оскільки опис вкладення поштового відправлення відсутній, що також не відповідає ст. 7 Закону (№2343-ХІІ), в зв'язку з чим 02.11.2011 р. складено акт за № 1422 про відсутність доказів направлення копії заяви боржнику.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника, не надано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих документів,  тому заява Березівської міжрайонної податкової інспекції Одеської області підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. п. 3, 6 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. п. 3, 6  ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Березівської міжрайонної податкової інспекції Одеської області  ( 67300, Одеська область, м. Березівка, пл. Генерала Плієва 21, код ЄДРПОУ 20985720 ( для поштових відправлень : 67200, смт. Іванівна, вул. Леніна 96 ) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю  „РАЙШИН” (  67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівна, вул.. Новоселів 102, код ЄДРПОУ 35713063 ) у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження  справи про банкрутство  на 32 аркушах та конверт.

Суддя                                          < /підпис/ >                                       Ровинський О.Ю.