Рішення

від 26.10.2011 по справі 27/17-3294-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/17-3294-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р.Справа  № 27/17-3294-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна";         

до відповідача: Приватного підприємства "Стіл";   

про стягнення 52000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Приватного підприємства "Стіл", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 52 000,00  грн.  та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортного експедирування від 03.12.2007р., позивачем було внесено до каси відповідача грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн., як забезпечення виконання договору шляхом внесення передплати. При цьому, 29.02.2008р. між сторонами укладено договір про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03.12.2007р., згідно умов якого, відповідач зобов'язався здійснити повернення суми передплати до 31.08.2008 року у відповідності до графіку погашення заборгованості, між тим, у встановлений графіком строк відповідач заборгованість у розмірі 52000,00 грн. не погасив, що стало підставою для звернення ТОВ "Біготті Україна" з відповідним позовом.

У судовому засіданні 05.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України виданий Головним управлінням статистики в Одеській області станом на 14.09.2011р. (а.а. 57). Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03 грудня 2007 року між ТОВ "Біготті Україна" (надалі - замовник) та ПП "Стіл" (надалі - експедитор) укладено договір транспортного експедирування (надалі –договір 1), згідно якого експедитор зобов'язався від свого імені та за заявою замовника забезпечувати здійснення замовлення, перевезення вантажу замовника потрібними видами транспорту та зберігання вантажу в умовах, що забезпечують неушкодженість вантажу, а замовник на підставі звіту експедитора зобов'язався відшкодувати витрати та сплатити послуги експедитора.

Положеннями п.п. 4.2.6 договору 1 встановлено обов'язок замовника внести в касу експедитора передплату грошових коштів у розмірі 52 000,00 грн., як забезпечення виконання експедитором даного договору, не пізніше 10 днів з моменту підписання даного договору. Форма оплати –розрахунок готівкою в касу експедитора з видачею замовнику квитанції по прибутково-касовому ордеру.

Пунктом 7.1 договору 1 передбачено, що за порушення (невиконання або неналежне виконання) умов договору винна сторона несе відповідальність згідно із законодавством України та умовами договору.

Умовами п. 11.1 договору 1 встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 12.1 договору 1 передбачено, що договір можна розірвати достроково за взаємною згодою сторін.

На виконання умов договору транспортного експедирування від 03.12.2007р. ТОВ "Біготті Україна" було внесено до каси ПП "Стіл" грошові кошти у розмірі 52 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 13.12.2007р., підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками обох сторін.

Разом з тим, 29 лютого 2008р. між ТОВ "Біготті Україна" та ПП "Стіл" укладено договір про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03 грудня 2007 року (надалі –договір 2), згідно умов якого сторони за взаємною згодою вирішили достроково розірвати договір транспортного експедирування від 03.12.2007 року.

Умовами п. 2 договору 2 встановлено, що сторони підтверджують, що у експедитора станом на 29 лютого 2008 року, існує заборгованість по поверненню передплати грошових коштів у розмірі 52 000,00 грн., що були внесені до каси експедитора, згідно п. 4.2.6 договору транспортного експедирування від 03 грудня 2007 року.

Положеннями п. 3 договору 2 встановлено обов'язок експедитора погасити свою заборгованість у розмірі 52 000,00 грн. до 31 серпня 2008 року за наступним графіком оплат:

-10400,00 грн. –до 30.04.2008 року;

-10400,00 грн. –до 31.05.2008 року

-10400,00 грн. –до 30.06.2008 року;

-10400,00 грн. –до 31.07.2008 року;

-10400,00 грн. –до 31.08.2008 року.

У відповідності до п. 4 договору 2, договір транспортного експедирування від 03 грудня 2007 року, вважати розірваним з моменту набуття чинності даного договору, але у будь-якому разі зобов'язання фінансового характеру припиняються з моменту повного розрахунку між сторонами за договором транспортного експедирування від 03 грудня 2007 року.

Згідно умов п. 6 договору 2, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

В порядку досудового врегулювання спору, 30.09.2008р. та 31.10.2008р. позивачем було направлено на адресу ПП "Стіл" претензії з вимогою невідкладно погасити існуючу заборгованість перед ТОВ "Біготті Україна" у розмірі 52000,00 грн., а також даними претензіями відповідача попереджено, що у разі невиконання вимог претензії                ТОВ "Біготті Україна" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Як зазначає позивач, дані претензії були отримані відповідачем, між тим, залишені ним без відповіді та задоволення. При цьому, позивач доказів отримання ПП "Стіл" зазначених претензій до суду не надав.  

В порушення вимог договору від 29.02.2008р. про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03.12.2007р., відповідач повернення грошових коштів у розмірі 52000,00 грн. не здійснив.

Отже, станом на момент розгляду спору, за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Біготті Україна" за договором від 29.02.2008р. про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03.12.2007р. у розмірі 52 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором від 29.02.2008р. у розмірі 52 000,00 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України однією за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організовувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу , забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлене законом, іншими нормативно-правовими актами. Водночас ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором від 03.12.2007р., позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 52000,00 грн., в якості передплати за послуги, які будуть надані в подальшому   ПП "Стіл".

Разом з тим, за взаємною згодою 29.02.2008 року між сторонами укладено договір про достроково розірвати договору транспортного експедирування від 03.12.2007 року.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств;     2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;         3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору  від 29.02.2008р. про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03.12.2007р. не суперечать положенням законодавства України та є такими, що породжують для ПП "Стіл" обов'язок щодо повернення грошових коштів у розмірі 52000,00 грн.

Отже, суд вважає правомірним виникнення у ПП "Стіл" грошового зобов'язання перед ТОВ "Біготті Україна" у розмірі 52000,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не надано будь яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини та підтверджували відсутність заборгованості перед ТОВ "Біготті Україна"

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором від 29.02.2008р. про дострокове розірвання договору транспортного експедирування від 03.12.2007р., а саме не здійснив повернення суми передплати внесеної за договором транспортного експедирування від 03.12.2007р., в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Біготті Україна" у розмірі 52 000,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Біготті Україна" про стягнення суми боргу у розмірі 52 000,00 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 520,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Стіл" (м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, ід. код 30259764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна" (юридична адреса: 65058, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 15/3; фактична адреса: 65085, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, код ЄДРПОУ 33780557) 52 000/п'ятдесят дві тисячі/грн. 00 коп. основного боргу, 520/п'ятсот двадцять/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                 Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 31.10.2011р.