Рішення

від 13.10.2011 по справі 5023/7062/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/7062/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р.                                                            Справа № 5023/7062/11

вх. № 7062/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Удовиченко А.Р., директор

3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "АЙЯ 77", м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ "Парітек", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 27674,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙЯ 77" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек" (відповідач) про стягнення з відповідача боргу у розмірі 27674,52 грн., який складається з основної заборгованості та пені. Окрім того, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 13.10.2011 р. за вх. № Д1854, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 13.10.2011 р.  за вх. № 19755 надав заяву про залучення до матеріалів справи доказів направлення ТОВ "Парітек" копії позовної заяви з додатками. Надане клопотання було задоволено судом, надані документи залучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

03.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айя 77" (позивач по справі) та Товариством з  обмеженою відповідальністю "Парітек" (відповідач по справі)  було укладено договір постачання № 18/10 (надалі договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання своїх зобов'язань за договором, ТОВ "Айя 77" здійснило поставку ТОВ "Парітек" товару згідно видаткових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме: № 2464 від 18.11.2010 р. на суму  109,20 грн., № 2463 від 03.12.2010 р. на суму 109, 20 грн., № 2655 від 16.12.2010 р. на суму 288,00 грн., № 2920 від 27.12.2010 р. на суму 109,20 грн., № 173 від 12.01.2011 р. на суму 288,00, № 231 від 14.01.2011 р. на суму 288,00грн., № 402 від 24.01.2011 р. на суму 288,00 грн., № 1314 від 03.02.2011 р. на суму 3832,80 грн., № 686 від 03.02.2011 р. на суму 576,00 грн., № 875 від 15.02.2011 р. на суму 288,00 грн., № 1315 від 15.02.2011 р. на суму 4841,75 грн., № 1299 від 03.03.2011 р. на суму 252,00 грн., № 1300 від 03.03.2011 р. на суму 2928,00 грн., № 1302 від 03.03.2011 р. на суму 12,00 грн., № 1301 від 03.03.2011 р. на суму 471,16 грн., № 1704 від 18.03.2011 р. на суму 300,00 грн., № 1703 від 18.03.2011 р. на суму 2726,78 грн., № 1803 від 23.03.2011 р. на суму 4348,93 грн., № 1804 від 23.03.2011 р. на суму 28,80 грн., № 1977 від 29.03.2011 р. на суму 2453,49 грн., № 3225 від 12.05.2011 р. на суму 1695,43 грн.  

Відповідач вказаний товар отримав, про що свідчить підпис уповноваженого представника на зазначених накладних.

Відповідно до п.2.1. договору сторони визначили порядок оплати товару - шляхом перерахування покупцем (відповідач по справі) грошових коштів на рахунок постачальника (позивач по справі) не пізніше ніж 30 днів з моменту поставки товару.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого станом на 10.08.2011 року утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 26234,74 грн., яка до цього часу не погашена.  

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 26234,74 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 26234,74 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договорів, перевіривши розрахунки позивача пені та враховуючи те, що відповідачем не було надано до суду контррозрахунку відповідних сум, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1439,78 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 276,05 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Дослідивши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, суд, керуючись вимогами ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи думку викладену в роз'яснені Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" від 23.08.1994 р. №02-5/611, інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Дослідивши матеріали справи господарським судом було встановлено, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження необхідності вжиття таких заходів, а саме того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача за клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову безпідставні та не підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні цього клопотання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парітек" (адреса: 61036, м. Харків, вул. Матросова, 20, код 32033367, п/р 2600206161899 у ПАТ КБ "Правекс Банк", м. Харків, МФО 321983, п/р 260083011145 ПХФПАТ АКБ "Базис", МФО 351599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЯ 77" (поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, кв. 75, юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 95, код ЄДРПОУ 36458760, п/р 26000243537500 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) 26234,74 грн. основного боргу, 1439,78 грн. пені, 276,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Доленчук Д. О.

          Повний текст рішення підписаний 18.10.2011 року.