Постанова

від 24.10.2011 по справі 5002-28/2706-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-28/2706-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2011 року Справа № 5002-28/2706-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Балюкової К.Г.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід")

відповідача: не з'явився (приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання")

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 25 липня 2011 року у справі № 5002-28/2706-2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід" (вул. Артема, 21, місто Київ 53, 04053)

до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про стягнення 3676,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

                  Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „ТЛК-Захід”, звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання”, про стягнення суми заборгованості в розмірі 3654,26 грн., пені в розмірі 22,64 грн. та судових витрат.

                  Вимоги позову мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції № 88 від 31 березня 2011 року щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3654,26 грн. на яку позивачем, на підставі норм чинного законодавства та умов договору, нарахована пеня у розмірі 22,64 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання.

                  Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року у справі № 5002-28/2706-2011 позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТЛК-Захід” суму основного боргу у розмірі 3654,26 грн., пеню у розмірі 22,64 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

                  Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати поставленого товару, суд першої інстанції виходив із доведеності як факту виконання позивачем умов договору у вигляді поставки ним товару відповідачеві згідно наданих товарно-транспортних накладних так й факту отримання повноважним представником відповідача товару за даними накладними, відсутності доказів оплати суми товару з боку відповідача.

                  Не погодившись з постановленим судовим актом, приватне підприємство „Центральне торгове об'єднання” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

                  Апеляційна скарга мотивована посиланнями приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання” на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

                  Так, заявник апеляційної скарги вказує на те, що позивачем не надано доказів отримання товару уповноваженою на те особою відповідача, і фактично не доведено отримання товару відповідачем, а судом не досліджено наявність у накладних даних довіреностей на отримання товарів, з зазначенням підписів уповноважених згідно довіреностей осіб.

                  Більш детальніше доводи викладені в тексті апеляційної скарги.

                  Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Лисенко В.А., суддів Волкова К.В. та Гоголя Ю.М.

                  За розпорядженням заступника голови суду від 10 жовтня 2011 року, у зв'язку з хворобою судді Лисенко В.А., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М., Волков К.В.

                  За розпорядженням заступника голови суду від 12 жовтня 2011 року, у зв'язку з відпусткою судді Волкова К.В., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.

                  12 жовтня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи податкової декларації з податку на додану вартість з додатком № 5 та належним чином завірені копії податкових накладних №№ 95, 96, 97 (а.с. 54-67).

                  За розпорядженням від 24 жовтня 2011 року, у зв'язку з хворобою судді Дмитрієва В.Є., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді Гоголь Ю.М., Волков К.В.

                  Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 5002-28/2706-2011 було зобов'язано Державну податкову інспекцію в Центральному районі міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 45, місто Сімферополь, 95000) перевірити факт включення приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015) податку на додану вартість за податковими накладними №№ 95, 96, 97 від 15 квітня 2011 року, до складу податкового кредиту у звітний податковий період.

                  20 жовтня 2011 року  копію ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2011 року у справі № 5002-28/2706-2011, яка була скерована на адресу Державної податкової інспекції в Центральному районі міста Сімферополя, було повернуто у зв'язку з відсутністю за вказаною адресою.

                  Враховуючи той факт, що двомісячний строк розгляду справи у суді апеляційної інстанції закінчується 24 жовтня 2011 року та відсутністю у суду права його продовжувати за власної ініціативи, судова колегія вирішила закінчити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

          В судове засідання, яке призначено на 24 жовтня 2011 року, сторони по справі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03 червня 2009 року № 2-7/10608-2008.

          Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, відповідач виклав свої доводи у апеляційній скарзі, враховуючи те, що згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

 Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                  31 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК –Захід»(далі - Постачальник) та приватним підприємством «Центральне торгове об'єднання»(далі - Покупець) був укладений договір поставки № 88 (далі –Договір) (а.с. 14).

                  Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

                  Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (пункт 1.3 Договору).

                  Пунктом 3.3 Договору сторони визначили, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару, протягом 21 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

          Згідно пункту 8.5 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

                  Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід" до господарського суду стали обставини невиконання приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання" свого обов'язку, щодо оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3654,26 грн.

                  Як зазначалось вище, на підтвердження своїх доводів позивачем по справі надано накладні ТТН № 0000000095, ТТН № 0000000096, ТТН № 0000000097 від 15 квітня 2011 року (а.с. 15-17).

                  На вимогу суду позивачем по справі надано податкову декларацію з податку на додану вартість з додатком № 5 та податкові накладні №№ 95, 96, 97, які свідчать про поставку відповідачу товару на загальну суму 3654,26 грн. (а.с. 54-67).

                  Також, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 30 квітня 2011 року, який складений та підписаний між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЛК –Захід та приватним підприємством "Центральне торгове об'єднання". Згідно вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем по зазначеним вище видатковим накладним складає 3654,26 грн. (а.с. 18).   

                  Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

                  Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  

                  Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 174 господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

                  Аналогічні норми містяться у статтях 11 та 509 Цивільного кодексу України.

                  Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

                  Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір поставки продукції.          

                  Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                  Норми статей 662 та 689 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором, та обов'язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору.

                  Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

                  Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

                  Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

                  Умовами договору № 88 від 31 березня 2011 року встановлений обов'язок позивача по справі (Постачальник) продати та поставити товар, та обов'язок відповідача по справі (Покупець) купити та оплатити отриманий товар.

                  Як зазначалось вище, позивач, на виконання умов договору № 88 від 31 березня 2011 року, поставив відповідачу по справі товар на загальну суму 3654,26 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме, накладними ТТН № 0000000095, ТТН № 0000000096, ТТН № 0000000097 від 15 квітня 2011 року, податковою декларацією з податку на додану вартість з додатком № 5, податковими накладними №№ 95, 96, 97 та актом звірки взаємних розрахунків складеним станом на 30 квітня 2011 року.

                  Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                  Однак відповідачем не доведено факту належного виконання умов договору, а саме, проведення оплати за отриманий товар.

                 Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 3654,26 грн.

                  Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 22,64 грн. також  підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

                  Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                  Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

                  Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.   

                  Згідно з пунктом 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

                  Судова колегія перевірила правильність розрахунку позивачем пені та дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 22,64 грн.

                  Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів отримання товару уповноваженою на те особою відповідача, оскільки судом не встановлено осіб, яки отримали товар від імені відповідача, не встановлено їх відношення до відповідача, не надано довіреностей на отримання продукції, які є суттєвою вимогою при постачанні продукції, слід зазначити наступне.

                  Згідно з пунктом 1.3 Договору право власності на товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту підписання уповноваженими особами накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

                  Як вбачається з матеріалів справи, а саме, копій накладних ТТН № 0000000095, ТТН № 0000000096, ТТН № 0000000097 від 15 квітня 2011 року, вони підписані та завірені відповідними штампами з боку приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" та товариства з обмеженою відповідальністю „ТЛК-Захід”.

                  Зміст вказаних видаткових накладних вбачається, що документи містять підпис особи та печать підприємства, що отримало товар. На відбитку печаті зазначено: приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання" ("ЧП "Центральное торговое объединение" ОКПО 36228438").

                  Слід зазначити, що для привільного вирішення спору, необхідною умовою є встановлення фактичного отримання відповідачем поставленого товару.

                  Колегія суддів вважає, що підприємство повинно контролювати за тим, на яку підпис ставиться його печать. Тобто, по суті, наявність печаті на підпису особи, що отримала товар, підтверджує її повноважність на вчинення такої дії. Такі обставини хоча і вказують на порушення підприємствами порядку здійснення господарських операцій, проте не спростовують самого факту поставки товару від позивача відповідачу.  

                  Також, зазначені видаткові накладні на загальну суму 3654,26 грн. відображені  у податковій декларації позивача з податку на додану вартість з додатком № 5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)) та податкових накладних №№ 95, 96, 97 із зазначенням виду цивільно-правового договору, а саме, договору поставки № 88 від 31 березня 2011 року, які є документами строгої фінансової звітності юридичної особи перед державою, а тому дані податкові звіти є належним доказом господарських відносин сторін за вказаним договором.          Також, наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків складеним станом на 30 квітня 2011 року.

                  Отже наявні у даній справі докази та оцінка їх у сукупності, відповідно до норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України, дає достатні підстави для встановлення факту отримання відповідачем товару за договором № 88 від 31 березня 2011 року на загальну суму 3654,26 грн.             

                  Стосовно відсутності довіреностей на отримання товарно матеріальних цінностей слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак відповідачем не надано належних доказів того, яка особа відповідача була уповноважена на отримання товару від товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід" саме 15 квітня 2011 року.

                  Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.          

                  Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

                 Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                  1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання” залишити без задоволення.

                  2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2011 року у справі № 5002-28/2706-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            К.Г. Балюкова

Судді                                                                                          К.В. Волков

                                                                                                      Ю.М.Гоголь

Розсилка:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЛК - Захід" (вул. Артема, 21, місто Київ 53, 04053)

2. Приватному підприємству "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.