Постанова

від 24.10.2011 по справі 5002-17/2493-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-17/2493-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2011 року Справа № 5002-17/2493-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Лакта")

відповідача: не з'явився (приватне підприємство "Залізничне торгове об'єднання")     

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 18 липня 2011 року у справі №5002-17/2493-2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2, місто Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" (просп. Кірова, 1, місто Сімферополь, 95011)

про стягнення загальної суми заборгованості  за договором поставки № 5 від 03.01.2011 року в розмірі 12018,00 грн., штрафних санкцій в сумі 3482,69 грн., пені в розмірі 550,81 грн., 3 % річних в розмірі 106,60 грн., інфляційних витрат в розмірі 388,72 грн. та грошових коштів, витрачених на проведення бухгалтерського дослідження в розмірі 700 грн.

ВСТАНОВИВ:

                  10 червня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лакта" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" про стягнення суми заборгованості за договором поставки, штрафних санкцій, пені, процентів річних, суми втрат від інфляції та коштів, витрачених на проведення бухгалтерського дослідження (а.с. 2-8, т. 1), обґрунтовуючи вимоги тим, що приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" неналежним чином виконуються умови договору сторін про поставку № 5 від 03 січня 2011 року щодо своєчасної та повної оплати за отриману продукцію, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 12018,00 грн. Також, у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі 3482,69 грн., пеню у розмірі 550,81 грн., 3 % річних у розмірі 106,60 грн. та інфляційні витрати у розмірі 388,72 грн. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрачених на проведення бухгалтерського дослідження коштів у розмірі 700 грн.

                  Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2011 року у справі № 5002-17/2493-2011 позовні вимоги задоволені (а.с. 50-54, т. 2).

          Стягнуто з приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" заборгованість за договором поставки № 5 від 03 січня 2011 року у розмірі 12018,00 грн., штрафні санкції в сумі 3482,69 грн., пеня в розмірі 550,81 грн., 3% річних в розмірі 106,60 грн., інфляційні витрати в розмірі 388,72 грн., судові витрати з державного мита в сумі 165,47 грн. та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                  Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог, які грунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджені належними доказами. Стосовно відмови у стягненні витрачених позивачем коштів на проведення бухгалтерського дослідження у розмірі 700 грн. судом вказано на відсутність доказів, які підтверджують факт сплати такої суми позивачем третій особі, що проводила дослідження.   

                  Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Залізничне торгове об'єднання" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

        Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають значення для справи, а саме, судом не встановлений факт отримання уповноваженою особою відповідача продукції від позивача. Також, до  відповідача застосована подвійна міра відповідальності за одне й те саме правопорушення, а саме застосовано пеню і штрафні санкції.

     Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Волков К.В., Гонтар В.І.)  від 23 серпня 2011 року у справі № 502-17/2493-2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 57-59, т. 2).

                  За розпорядженнями від 19 вересня 2011 року, у зв'язку з відпустками судді Дмитрієва В.Є., Волкова К.В. та Гонтаря В.І. відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Борисова Ю.В., судді: Голик В.С., Плут В.М.

                  22 вересня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на законність рішення.

                  За розпорядженням від 17 жовтня 2011 року, у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М., відповідно до пунктів 3.1.6, 3.1.7 Положення про автоматизовану систему  документообігу суду та рішення зборів суддів Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу  України склад колегії з розгляду апеляційної скарги  змінений: головуючий суддя –Борисова Ю.В., судді: Голик В.С., Гонтар В.І.

          В судове засідання, яке призначено на 24 жовтня 2011 року, сторони у справі явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, відповідач виклав свої доводи у апеляційній скарзі, а позивач – у відзиві на неї, враховуючи те, що згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

   Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

        Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта" (далі –Продавець) та приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" (далі –Покупець) укладено договір поставки № 5 (далі –Договір) (а.с. 22-23, т. 1).

      Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Продавець зобов'язується поставити у асортименті молочну продукцію, сири тверді, плавлені, а Покупець зобов'язуєьтся купити продукцію зазначену у накладних на умовах, визначених даним договором.

        Відповідно до пункту 1.2 Договору поставка продукції оформляється накладною, яка завірюється підписами уповноважених осіб сторін, а також відбитками печаток сторін, якщо інше не передбачено діючим законодавством України.

        Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Договору доставка продукції Продавцем  здійснюється на підставі замовлення Покупця. Доставка продукції здійснюється Продавцем наступного дня після отримання замовлення за умов, якщо замовлення було отримано не пізніше 15 годин.

        Пунктом 3.3 Договору встановлено, що Покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару, на розрахунковий рахунок Продавця.

        Відповідно до пункту 7.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором та відшкодовують спричиненні збитки у відповідності з діючим законодавством України.

        Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку прострочення оплати за отриману продукцію Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за весь строк наявності заборгованості та штраф у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

        Пунктом 8.1 Договору встановлено, що він вступає в силу з 03 січня 2011 року та діє до 03 січня 2013 року.

        Отже, вказаний Договір є діючим, оскільки сторонами не розірваний та в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

        31 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта" та приватним підприємством "Залізничне торгове об'єднання" складений та підписаний акт звірки взаємних розрахунків. Згідно вказаного акту заборгованість відповідача перед позивачем складає 12018,00 грн. (а.с. 24, т. 1).

        11 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лакта" направило на адресу приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" лист за вих. № 46, в якому просило сплатити заборгованість у розмірі 12018,00 грн. (а.с. 26, т. 1).

        Приватне підприємство "Залізничне торгове об'єднання" у добровільному порядку не сплатило заборгованість, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" до господарського суду з даним позовом.

        Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення - зміні, у зв'язку з наступним.

        Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  

        Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 174 господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

        Аналогічні норми містяться у статтях 11 та 509 Цивільного кодексу України.

        Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір поставки № 5 від 03 січня 2011 року.          

        Згідно з нормами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

        Норми статей 662 та 689 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором, та обов'язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору.

        Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

        Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

        З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 5 від 03 січня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Лакта" було поставлено приватному підприємству "Залізничне торгове об'єднання" продукції на загальну суму 12018,00 грн.

        Вказаний факт підтверджується витратними накладними, які надані позивачем, а саме: № 000001880 від 05.01.2011 р. на загальну суму 474,72 грн.; № 000001917 від 06.01.2011 р. на загальну суму 305,96 грн.; № 000001962 від 10.01.2011 р. на загальну суму 259,48 грн.; № 000002024 від 12.01.2011 р. на загальну суму 544,25 грн.; № 000002028 від 12.01.2011 р. на загальну суму 453,25 грн.; № 000002071 від 13.01.2011 р. на загальну суму 194,14 грн.; № 000002113 від 14.01.2011 р. на загальну суму 228,58 грн.; № 000002205 від 18.01.2011 р. на загальну суму 216,72 грн.; № 000002259 від 19.01.2011 р. на загальну суму 387,24 грн.; № 000002256 від 19.01.2011 р. на загальну суму 346,08 грн.; № 000002353 від 24.01.2011 р. на загальну суму 229,80 грн.; № 000002403 від 25.01.2011 р. на загальну суму 600,99 грн.; № 000002453 від 26.01.2011 р. на загальну суму 360,34 грн.; № 000000136 від 05.02.2011 р. на загальну суму 447,79 грн.; № 000000209 від 08.02.2011 р. на загальну суму 276,90 грн.; № 000000236 від 09.02.2011 р. на загальну суму 1311,69 грн.; № 000000267 від 10.02.2011 р. на загальну суму 426,66 грн.; № 000000470 від 17.02.2011 р. на загальну суму 192,99 грн.; № 000000577 від 22.02.2011 р. на загальну суму 288,70 грн.; № 000000662 від 23.02.2011 р. на загальну суму 258,20 грн.; № 000000682 від 24.02.2011 р. на загальну суму 230,90 грн.; № 000000734 від 26.02.2011 р. на загальну суму 278,27 грн.; № 000000785 від 28.02.2011 р. на загальну суму 526,33 грн.; № 000000063 від 02.03.2011 р. на загальну суму 262,11 грн.; № 000000026 від 01.02.2011 р. на загальну суму 375,27 грн.; № 000000038 від 02.02.2011 р. на загальну суму 331,61 грн.; № 000000040 від 02.02.2011 р. на загальну суму 173,47 грн.; № 000000076 від 03.02.2011 р. на загальну суму 328,56 грн.; № 000000077 від 03.02.2011 р. на загальну суму 258,71 грн.; № 000000114 від 04.02.2011 р. на загальну суму 186,09 грн.; № 000000132 від 05.02.2011 р. на загальну суму 259,59 грн.; № 00000058 від 02.03.2011 р. на загальну суму 188,90 грн.; № 000000061 від 02.03.2011 р. на загальну суму 219,82 грн.; № 000000705 від 24.02.2011 р. на загальну суму 234,00 грн.; № 000000661 від 23.02.2011 р. на загальну суму 102,68 грн.; № 000000656 від 23.02.2011 р. на загальну суму 392,58 грн.; № 000000532 від 19.02.2011 р. на загальну суму 113,81 грн.; № 000000534 від 19.02.2011 р. на загальну суму 182,48 грн.; № 000000448 від 16.02.2011 р. на загальну суму 178,42 грн.; № 000000529 від 19.02.2011 р. на загальну суму 116,62 грн.; № 000000479 від 17.02.2011 р. на загальну суму 140,28 грн.; №000000 294 від 11.02.2011 р. на загальну суму 202,29 грн.; № 000000455 від 16.02.2011 р. на загальну суму 474,26 грн.; № 000000451 від 16.02.2011 р. на загальну суму 203,47 грн.; № 000000232 від 09.02.2011 р. на загальну суму 405,22 грн.; № 000002542 від 31.01.2011 р. на загальну суму 226,08 грн.; №000002508 від 29.01.2011 р. на загальну суму 397,99 грн.; № 000002510 від 29.01.2011 р. на загальну суму 452,13 грн. (а.с. 105-129, т. 1; 10-29, 44-46, т. 2).

        Загальна сума поставленої продукції складає 12018,00 грн.

        Вказані витратні накладні також перелічені у акті звірки взаємних розрахунків, який складений та підписаний сторонами у справі, в якому відображена сума заборгованості відповідача у розмірі 12018,00 грн.

        Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        Аналогічні норми містяться у статті 526 Цивільного кодексу України.

        Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        У даній справі тягар доказування відсутності заборгованості покладений на відповідача.

        В свою чергу відповідач не надав суду доказів оплати сум за отриману продукцію у розмірі 12018,00 грн.

        Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості за договором № 5 від 03 січня 2011 року у розмірі 12018,00 грн.

        Стосовно інших вимог позову, заявлених у зв'язку з неналежним виконанням контрагентом умов договору, судова колегія зазначає наступне.

        Згідно з частиною 1 та 3 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

        Відповідно до частини 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

        Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

        Аналогічні норми містять у статтях  546, 549-552, 610, 611 Цивільного кодексу України.     

        Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.   

        Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.         

        Як зазначалось вище, пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати за отриману продукцію Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу за весь строк наявності заборгованості та штраф у розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

        Таким чином, враховуючи, що судом встановлений факт порушення з боку приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" умов договору поставки № 5 від 03 січня 2011 року щодо оплати за отриману продукцію, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12018,00 грн., судова колегія дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум штрафних санкцій у розмірі 3482,69 грн., пені у розмірі 550,81 грн., 3 % річних у розмірі 106,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 388,72 грн.

        Відносно вимог про стягнення з приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" коштів за проведення бухгалтерського дослідження в розмірі 700 грн., яким розраховані суми позовних вимог, судова колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для їх задоволення через відсутність доказів, які б свідчили про дійсність понесених позивачем витрат. До того ж слід зазначити, що заявлені до стягнення кошти не є судовими витратами, а природа вищевказаної суми витрат позивачем не визначена, як і не виначені правові підстави для її стягнення.

        Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що до відповідача застосована подвійна міра відповідальності за одне й те саме правопорушення, а саме застосовано пеню і штрафні санкції, слід зазначити наступне.

        Судом першої інстанції стягнуто штраф і пеню, які є різновидом неустойки, та є мірою відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання,  а тому це не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору (пункт 7.2 Договору). Також, судом правомірно стягнуто 3% річних та індекс інфляції на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає сплату боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

        Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

        Стосовно доводів скарги щодо невстановлення судом факту отримання уповноваженою особою відповідача продукції від позивача, судова колегія зазначає, що, наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що вони складенні у двосторонньому порядку та скріпленні відповідними штампами. Більш того, згідно з умовами договору № 5 від 03 січня 2011 року сторони визнають наявність відбитків печаток (штампів) та підпису Покупця у накладній, яка і є доказом, що продукція Покупцем прийнята належним чином.

        Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними, через що й відсутні підстави для її задоволення.

        Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, відповідно до вимог чинного законодавства. Втім, з огляду на деяку невідповідність висновків суду, викладених у резолютивній частині судового рішення, висновкам, що містяться у його мотивувальній частині, за переконанням суду апеляційної інстанції, оскаржуване рішення підлягає зміні.

        Так, з мотивувальної частини рішення вбачається висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення суми заборгованості у розмірі 12018,00 грн., штрафних санкцій в сумі 3482,69 грн., пені в розмірі 550,81 грн., 3% річних в розмірі 106,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 388,72 грн., судових витрат з державного мита в сумі 165,47 грн., та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. А у стягненні витрачених позивачем коштів на проведення бухгалтерського дослідження у розмірі 700 грн. судом відмовлено у зв'язку з недоведеністю.

        Однак, в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено, що позов підлягає задоволенню повністю, а висновок щодо стягнення 700,00 грн відсутній.

        На підставі цього, враховуючи, що додаткового рішення судом першої інстанції не приймалось, а спір по даній справі вирішено в межах чинного законодавства, судова колегія вирішила можливим змінити резолютивну частину рішення, виклавши її у іншій редакції.

        Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

        Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

        1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" залишити без задоволення.

        2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2011 року у справі №5002-17/2493-2011 змінити.

        Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

        „Позов задовольнити частково.

        Стягнути з приватного підприємства "Залізничне торгове об'єднання" (просп. Кірова, 1, місто Сімферополь, 95011; ідентифікаційний код: 36228464; р/р 260020602281110 КРУ Приватбанк в місті Сімферополі, МФО 384436) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2, місто Сімферополь, 95000; р/р 26007000131304 в АКБ ЧБРР, МФО 384577; ідентифікаційний код: 32843343) заборгованість за договором поставки № 5 від 03 січня 2011 року у розмірі 12018,00 грн., штрафні санкції у розмірі 3482,69 грн., пеню у розмірі 550,81 грн., 3% річних у розмірі 106,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 388,72 грн., судові витрати з державного мита в сумі 165,47 грн. та 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        В частині стягнення коштів за проведення бухгалтерського дослідження у розмірі 700 грн –відмовити”.

        3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.                                                  

                    Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

         Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                          В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакта" (вул. Западна, 2, місто Сімферополь, 95000)

2. Приватному підприємству "Залізничне торгове об'єднання" (просп. Кірова, 1, місто Сімферополь, 95011)

3. до господарського суду Автономної Республіки Крим.