Рішення

від 04.09.2006 по справі 16/4032

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/4032

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2006 р.                                                                      Справа №  16/4032

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.,    при секретарі: Захарова А.Г. , за участю представників сторін:

позивача: Князьський О.С. - за довіреністю;  

відповідачів : ТОВ "Італхолод" - Горєлов О.А. - за довіреністю;

                        ДВС:

                        ВКФ "Віко" : не з'явився;

треті особи: Горєлов О.А. - за довіреністю від  АКБ "Інтегралбанк";

інші треті особи: представники не з'явилися;

розглянувши справу за позовом Компанії "Pridek Marketing Ltd" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віко", Відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Італхолод" про визнання права власності на майно та виключення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про визнання за позивачем права власності на 270 морозильних камер типу "скриня", які знаходилися за адресою м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108 на зберіганні ТОВ "Юрія-Фортуна", а також зобов'язати відділ ДВС виключити це майно з акту опису та арешту майна серії АА № 149936 від 16.02.2005 року та серії АА 149934 від 30.11.2004 року.  В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

Представник ТОВ "Італхолод" просить у задоволенні позову відмовити в зв"язку із його недоведеністю та вирішенням питання про право власності на морозильні камери рішенням господарського суду АРК Крим, яке ним надано до справи.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності учасників процесу, які не з'явилися до суду, оскільки вони були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що він поставив ВКФ "Віко" спірні морозильні камери за договором № 31 від 01.07.2004 року, вартість яких складає 231 405,37 грн. У відповідності до акту приймання-передачі від 18.07.2004 року, позивач передав ВКФ "Віко" 283 камери, за які покупець розрахунок не провів.  За доводами позивача, сторони домовилися про розірвання договору купівлі-продажу та повернення позивачу морозильних камер. У відповідності до додаткової угоди № 1 від 30.09.2004 року до договору № 31,   сторони також погодили, що право власності на камери залишається за позивачем до часу проведення повного розрахунку за товар.

У відповідності до актів опису і арешту майна серії АА № 149934 та АА № 149936  органом державної виконавчої служби було арештовано морозильні камери в кількості 270 шт. як майно ВКФ "Віко" та морозильні камери в кількості 270 шт. як майно ТОВ "Італхолод". Арешт проведено за адресою вул. Вербовецького, 108 у м. Черкаси.  

В порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", позивач, як особа, що вважає, що майно належить їй, а не боржникові, пред'явив позов до ТОВ "Італхолод" та до ВКФ "Віко"  про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

          04 жовтня 2005 року Господарським судом Автономної республіки Крим  було прийнято рішення по справі № 2-1/7204-2005 за позовом Компанії "Pridek Marketing Ltd" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віко" про витребування майна.  Предметом спору були морозильні камери типу скриня SC 40 GT/R 404 A Cod ECF 245905 ( виробник Mondial Elite S.r.l. Румунія), які позивач продав ВКФ "Віко" за договором № 31 від 01.07.2004 року. Судом було встановлено, що за умовами даного договору ВКФ "Віко" стає  власником морозильних камер до часу їх оплати продавцю. Зміни до договору в частині його розірвання та укладення додаткової угоди № 1 від 30.09.2004 року про те, що право власності на товар залишається за продавцем до моменту повної оплати товару, суд розцінив як домовленості сторін,  які стосуються лише наступних партій товару, які могли б поставлятися за договором № 31 від 01.07.2004 року. За результатами вирішення спору суд прийшов до висновку, що власником морозильних камер в кількості 270 штук  є ВКФ "Віко" і з цих підстав відмовив позивачу  у задоволенні позову про витребування майна.

            Фактично даним рішенням було встановлено факт приналежності спірного майна           ( морозильних камер)  ВКФ "Віко" на праві власності.

             У відповідності до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

         Позивачем надано в матеріали справи постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.02.2006 року, у відповідності до якої  було скасовано арешт з описаного та арештованого майна   за актом серія АА № 881063 ( АА № 149936) ( 270 морозильних камер за виконавчим документом про стягнення боргу з ТОВ "Італхолод" на користь АКБ "Інтегралбанк").             

           Крім того, у відповідності до довідки від 27.07.2006 року  Державного реєстратора Попова М.Ю. Сімферопольської райдержадміністрації АРК,  було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віко" , ідентифікаційний код 32177736, вул. Радгоспна, 10 с. Зарічне Сімферопольський р-н), який є відповідачем по справі.

            У відповідності до п. 5 ст. 111 ЦК України, юридична особа є ліквідованою  з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

              У відповідності до п. 6 ст. 80 ГПК  України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами по справі, ліквідовано.

         За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віко" слід припинити.           

        Сторонами по справі було надано суду  копії вантажно-митних декларацій, з яких вбачається, що спірні морозильні камери поставлялися від позивача на користь ПП ВКФ "Віко" ( господарська угода) та від Компаній "Chatem Invest Limited" на користь ТОВ "Італхолод" (як внесок до статутного фонду цього підприємства).  Тип камер CS 40 GT R 404 A однаковий по вантажно-митних деклараціях, які надали і позивач по справі і ТОВ "Італхолод", але серійні номери, які б дозволили ідентифікувати і відділити партії морозильних камер, в деклараціях не казані.

             Переконливих доказів про те, що ТОВ "Італхолод" заволодів морозильними камерами, які позивач по справі поставив на користь ПП ВКФ "Віко" , позивач суду не надав.

                Крім того, в останнє судове засідання позивачем по справі надано копію протоколу проведення аукціону від 15.11.2005 року про те, що арбітражним керуючим ПП ВКФ "Віко" реалізовано морозильні камери типу скриня CS 40 GT  в кількості 270 одиниць як майно даного підприємства. Покупцем майна виступило ТОВ "Теком" м. Київ, з яким було укладено договір купівлі-продажу від 17 листопада 2005 року.  В подальшому, за договором купівлі-продажу від 24.11.2005 року ТОВ "Теком" продало морозильні камери ТОВву "Мірекл" м. Херсон.                         Таким чином, оскільки позивач претендує на визнання права власності на морозильні камери, які він поставляв на користь ПП ВКФ "Віко" і вони перейшли у власність ТОВ "Мірекл", то у задоволенні позову до ПП ВКФ "Віко" та до ТОВ "Італхолод" про визнання права  власності на майно позивачу слід відмовити ще і з цієї підстави.

               На підставі викладеного, зважаючи та ту обставину, що рішенням господарського суду АРК Крим від 04.10.2005 року вже вирішено питання про право власності на спірні морозильні камери і встановлено, що вони належать на праві власності ПП ВКФ "Віко", а самі камери в даний час належать на праві власності іншим особам, ніж позивач вказав у позові, то у задоволенні позову про визнання права власності на майно до ТОВ "Італхолод" позивачу слід відмовити повністю.

                 В частині позовних вимог до ПП ВКФ "Віко" провадження у справі слід припинити в зв'язку із ліквідацією підприємства.

                 В частині виключення майна з-під арешту та опису провадження у справі слід також припинити за відсутністю предмету спору, оскільки відділ ДВС скасував арешт при закритті виконавчого провадження стосовно стягнення заборгованості з ТОВ "Італхолод" ( акт АА № 149936 від 16.02.2005 року).  В частині скасування іншого акту АА 149934 від 30.11.2004 року, яким накладено арешт на морозильні камери як на майно ПП ВКФ "Віко", то в позові позивачу слід відмовити в зв'язку із відмовою у задоволенні позову про визнання права власності на майно стосовно цих морозильних камер.

            На підставі статті 49 ГПК України при відмові у позові судові витрати на відповідачів не покладаються.

           Керуючись статтями 49, п. 1-1, 6 ст. 80, ст.  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі в частині позову  до ПП ВКФ "Віко" припинити в зв'язку з ліквідацією підприємства.

2.          Провадження у справі в частині вимог про  виключення морозильних камер типу "скриня" з акту опису та арешту АА № 149936 від 16.02.2005 року припинити за відсутністю предмету спору.  

3.  В решті позовних вимог в позові відмовити повністю.

     Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

         СУДДЯ                                                                                                      Н.М. Спаських