Постанова

від 16.04.2008 по справі 6/21/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16"

квітня 2008 р.

Справа

№  6/21/08

за

позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1

до

відповідачаДПІ в Березанському 

р-ні  Миколаївської області,

Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 80.

про

Скасування

рішення.

Суддя                                                                                             Ткаченко   О.В.

Секретар                                                                                          

Бєлова  А.І.

Представники:

Від

позивача

ОСОБА_2.,  ОСОБА_1.

Від

відповідача

Кіпчарська

Л.М., Єфімова Н.І., Долгошея Ю.Я.

Суть

спору:  За результатами планової перевірки (акт

№14000945/23-50 від 09.08.07р.) щодо контролю за здійсненням підприємством

господарських операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку податковою

службою прийнято рішення №0000532303/0 від 04.09.2007 року, яким до підприємця

застосовані штрафні санкції в сумі 3975грн.

Санкції

застосовані за порушення п.1,6,13 ст.3 Закону України від 06.07.1995  № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а

саме непроведення розрахункової операції через РРО, не зберігання книги обліку

і незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків

сумі коштів, яка зазначена у даному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Підприємство,

не погодившись з рішенням, звернулося з позовом про його скасування,

посилаючись на порушення порядку проведення перевірки  і на те, що вона на час перевірки не

здійснювала підприємницьку діяльність. Особа, яка здійснювала реалізацію товару

-Безпалько О.Б., не знаходилась з нею у трудових відносинах і діяла самостійно,

без її доручення.

Відповідач

позов не визнав, вказавши, що факт порушення підтверджується актом перевірки ,

а перевірка проведена не у відповідності з ст.11-1 Закону від 04.12.1990  № 509-XII “Про державну податкову службу в

Україні”, а згідно з п.2 ст.11 цього Закону і “Методичними рекомендаціями щодо

порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії

між структурними підрозділами при їх проведенні”, затвердженими Наказом  ДПА України від 11.10.2005  № 441.

Господарський

суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що рішення є неправомірним і

підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно

до ст. 3 Закону України від 06.07.1995  №

265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг” проводити розрахункові операції

через РРО, забезпечувати  

зберігання   використаних   книг  

обліку і забезпечувати 

відповідність  сум  готівкових 

коштів  на місці проведення

розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора

розрахункових операцій, зобов'язані саме суб'єкти підприємницької діяльності.

Отже

доводи позивача, що порушення допущено іншою особою, судом не приймаються,

оскільки саме на нього, а не інших осіб, покладено обов'язок виконання вимог

зазначеного Закону.

Проте,

відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони не тільки на

законних підставах і у межах повноважень, а 

також у спосіб і у порядку, що передбачені Конституцією та законами

України.

Згідно

з  п.2 ст.11 Закону від 04.12.1990  № 509-XII “Про державну податкову службу в

Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в

межах своєї компетенції та у порядку, встановленому законами України.

Статтею

15 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”  контроль за додержанням

суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари

(послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової

служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із

законодавством України.

Такі

ж вимоги до дій податкової служби зазначені в статті 3 Закону “Про державну

податкову службу в Україні” - Органи державної податкової служби України у

своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими  нормативно-правовими  актами 

органів  державної влади.

Отже

податковій службі для прийняття правомірного рішення щодо додержання порядку

проведення готівкових розрахунків недостатньо мати тільки право на таку

перевірки. Крім цього, податкові органи зобов'язанні проводити такі перевірки у

порядку, визначеному діючим законодавством.

В

обґрунтування додержання такого порядку 

представник відповідача у судовому засіданні послався на те, що

перевірка проведена відповідно плану-графіку, затвердженому згідно з

“Методичними рекомендаціями щодо порядку складання плану-графіка перевірок

суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх

проведенні”, затвердженими Наказом  ДПА

України від 11.10.2005  № 441.

Статтею

2 Закону “Про державну податкову службу в Україні” передбачено право податкової

служби приймати у  випадках, передбачених

законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендацій з питань

оподаткування.

Отже

при проведенні перевірки податкова служба керувалась не законами України  або 

іншими  нормативно-правовими

актами, а методичними рекомендаціями, що є порушенням вимог ст.19 Конституції

України і Закону “Про державну податкову службу”.

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України,

господарський суд

П О С Т А Н О В И В 

:

Позовні

вимоги задовольнити.

Скасувати

рішення ДПІ в Березанському  р-ні  Миколаївської обл. №0000532303/0 від

04.09.2007р.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву

про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає

законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Про апеляційне оскарження рішення  суду 

першої  інстанції спочатку

подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної

інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного

суду апеляційної інстанції через суд 

першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Заява

про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Заява

про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення

строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд

апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для

поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко