Рішення

від 25.10.2011 по справі 5/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/166 25.10.11

За позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Денрос»

до Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «С.М.С.-Груп»

про стягнення 15 847,40 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА _1 за довіреністю № 59 від 26.04.2011 р .;

від відповідача: не з' явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денрос» з вернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відп овідальністю «С.М.С.-Груп» про стягнення з відповідача на к ористь позивача 15 847,40 грн., а сам е: 7 355,60 грн. - основний борг, 8 235,74 г рн. - штраф, 120,67 грн. - збитки ві д інфляції, 135,38 грн. - 3% річних. Т акож позивач просить судові витрати по розгляду даної сп рави покласти на відповідача .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач поси лався на невиконання відпові дачем умов Договору купівлі- продажу № 44 від 08.06.2010 р. та Догово ру купівлі-продажу № 13 від 10.01.2011 р . щодо оплати переданих товар ів, що зумовило виникнення у Т овариства з обмеженою відпов ідальністю «С.М.С.-Груп»забор гованості перед позивачем.

Ухвалою господарського су ду міста Києва від 05.10.2011 р. поруш ено провадження у справі № 5/166, розгляд справи призначено на 25.10.2011 р.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. п редставником позивача підтр имано позовні вимоги в повно му обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.10.2011 р. не з'яв ився, вимоги ухвали господар ського суду міста Києва від 05. 10.2011 р. про порушення проваджен ня у справі № 5/166 не виконав, зая в чи клопотань не подав і не на діслав, про час і місце провед ення судового засідання пові домлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа В ищого господарського суду Ук раїни від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосуван ня норм Господарського проце суального кодексу України, п орушені у доповідних записка х про роботу господарських с удів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських с удів не віднесено установлен ня фактичного місцезнаходже ння юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - уч асників судового процесу на час вчинення тих чи інших про цесуальних дій. Тому відпові дні процесуальні документи н адсилаються господарським с удом згідно з поштовими рекв ізитами учасників судового п роцесу, наявними в матеріала х справи.

Водночас законодавство Ук раїни, в тому числі Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з' ясовувати фактичне місцезна ходження іншої сторони (стор ін) у справі (якщо воно не спів падає з її місцезнаходженням , визначеним згідно зі статте ю 93 Цивільного кодексу Україн и) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальни х документах.

В разі коли фактичне місцез находження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповіда є її місцезнаходженню, визна ченому згідно з законом, і дан а особа своєчасно не довела п ро це до відома господарсько го суду, інших учасників проц есу, то всі процесуальні насл ідки такої невідповідності п окладаються на цю юридичну о собу.

Слід також зазначити, що вищ езгаданий інформаційний лис т відправляє до пункту 4 інфор маційного листа Вищого госпо дарського суду України від 02.0 6.2006 р. № 01-8/1228 “Про деякі питання пр актики застосування норм Гос подарського процесуального кодексу України, порушені у д оповідних записках про робот у господарських судів у 2005 роц і” (із змінами від 08.04.2008 р.), в яком у зазначається, що примірник и повідомлень про вручення р екомендованої кореспонденц ії, повернуті органами зв'язк у з позначками “адресат вибу в”, «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних об ставин справи можуть вважати ся належними доказами викона ння господарським судом обов 'язку щодо повідомлення учас ників судового процесу про в чинення цим судом певних про цесуальних дій.

Особи, які беруть участь у с праві, вважаються повідомлен ими про час і місце розгляду ї ї судом, якщо ухвалу про поруш ення провадження у справі на діслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищо го Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики засто сування Господарського проц есуального кодексу України” ).

Відомості про місцезнаход ження відповідача є правомір ними, оскільки підтверджені витягом з ЄДРПОУ, наданим поз ивачем.

Відповідно до ст. 75 Господар ського процесуального кодек су України справа розглядаєт ься за наявними в ній матеріа лами.

В судовому засіданні 25.10.2011 р. с удом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представника позив ача, всебічно і повно з'ясув авши фактичні обставини, на я ких ґрунтується позов, об'є ктивно оцінивши докази, які м ають значення для розгляду с прави і вирішення спору по су ті, господарський суд міста К иєва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010 р. між Товариством з о бмеженою відповідальністю « Денрос»(далі - Продавець) та Товариством з обмеженою від повідальністю «С.М.С.-Груп» (да лі - Покупець) укладено Дого вір № 44 купівлі-продажу (далі - Договір-1), відповідно до умов якого Продавець зобов'язує ться продати, а Покупець купи ти товари народного споживан ня (далі - товар) (п. 1.1 Договору-1).

Відповідно до п. 1.2 Договору-1 , Покупець зобов'язується п ередати у власність Покупцев і, а Покупець зобов'язуєтьс я прийняти та сплатити товар відповідно до накладних, узг оджених по асортименту, ціна м та кількості, які є невід'є мною частиною цього Договору .

Згідно з п. 2.3 Договору-1, момен том поставки вважається відм ітка Покупця про отримання т овару на накладній Продавця.

Пунктом 3.1 Договору-1 сторона ми погоджено, що ціна товару, я кий Продавець передає Покупц ю, визначається в специфікац іях (накладних) або в документ ах, що супроводжують товар, як і є невід'ємним додатком до даного Договору.

Покупець зобов'язаний оп латити вартість товару в пов ному обсязі з моменту отрима ння рахунку-фактури або това ру за накладною на протязі 30 (т ридцяти) календарних днів на розрахунковий рахунок Прода вця в національній валюті Ук раїни (п. 5.1 Договору-1).

Пунктом 10.1 Договору-1 встанов лено строк дії Договору-1, який вступає в дію з моменту його п ідписання сторонами (08.06.2010 р.) і д іє до 31.12.2010 р., а в частині взаємор озрахунків - до моменту повн ого виконання сторонами зобо в'язань (п. 10.2 Договору-1).

Сторони вирішили продовжи ти співпрацю та 10.01.2011 р. уклали Д оговір № 13 купівлі-продажу (да лі - Договір-2) на тих самих ум овах, що і Договір.

Пунктом 10.1 Договору-2 встанов лено строк його дії, який всту пає в дію з моменту його підпи сання сторонами (10.01.2011 р.) і діє до 31.12.2011 р., а в частині взаєморозра хунків - до моменту повного виконання сторонами зобов' язань (п. 10.2 Договору-2).

З матеріалів справи вбачає ться, що на виконання умов Дог овору-1 та Договору-2 позивачем за видатковими накладними: № РНП-003490 від 08.12.2010 р. на суму 773,59 грн., № РНП-003644 від 21.12.2010 р. на сум у 2 289,48 грн., № РНП-000022 від 12.01.2011 р. на су му 1 547,72 грн., № РНП-000173 від 27.01.2011 р. на с уму 2 744,82 грн., поставлено відпов ідачу товар на загальну суму 7 355,61 грн.

Проте, відповідач, в порушен ня покладеного на нього вказ аними Договорами та чинним з аконодавством України обов' язку по сплаті переданого то вару не виконав, внаслідок чо го у Товариства з обмеженою в ідповідальністю «С.М.С.-Груп» виникла заборгованість пере д позивачем в розмірі 7 355,61 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільно го кодексу України зобов'яз анням є правовідношення, в як ому одна сторона (боржник) зоб ов'язана вчинити на користь д ругої сторони (кредитора) пев ну дію (передати майно, викона ти роботу, надати послугу, спл атити гроші тощо) або утримат ися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржн ика виконання його обов'язк у. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статт ею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного к одексу України підставами ви никнення цивільних прав та о бов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 173 Господарськ ого кодексу України визначен о, що господарським визнаєть ся зобов'язання, що виникає мі ж суб'єктом господарювання т а іншим учасником (учасникам и) відносин у сфері господарю вання з підстав, передбачени х цим Кодексом, в силу якого од ин суб'єкт (зобов'язана сторон а, у тому числі боржник) зобов' язаний вчинити певну дію гос подарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (вико нати роботу, передати майно, с платити гроші, надати інформ ацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (уп равнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони вик онання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільно го кодексу України, договоро м є домовленість двох або біл ьше сторін, спрямована на вст ановлення, зміну або припине ння цивільних прав та обов'яз ків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господа рського кодексу України, суб 'єкти господарювання та інш і учасники господарських від носин повинні виконувати гос подарські зобов'язання нал ежним чином відповідно до за кону, інших правових актів, до говору, а за відсутності конк ретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах з вичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господ арського кодексу України заз начено, що кожна сторона пови нна вжити заходів, необхідни х для належного виконання не ю зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та з абезпечення загальногоспод арського інтересу.

До виконання господарськи х договорів застосовуються в ідповідні положення Цивільн ого кодексу України з урахув анням особливостей, передбач ених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного ко дексу України, договір є обов 'язковим для виконання стор онами.

Зобов'язання має виконув атись належним чином, відпов ідно до умов договору та вимо г Цивільного кодексу України , інших актів цивільного зако нодавства, а за відсутності т аких умов та вимог - відпові дно до звичаїв ділового обор оту або інших вимог, що звичай но ставляться (ст. 526 Цивільног о кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодек су України встановлено, що од ностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зм іна його умов не допускаєтьс я, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільно го кодексу України передбаче но, що якщо у зобов'язанні вс тановлений строк (термін) йог о виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Відповідно до ст. 610 Цивільно го кодексу України, порушенн ям зобов'язання є його невико нання або виконання з поруше нням умов, визначених змісто м зобов'язання (неналежне вик онання).

За своєю правовою природою Договір № 44 купівлі-продажу в ід 08.06.2010 р. та Договір № 13 купівлі -продажу від 10.01.2011 р. є договорам и купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Циві льного кодексу України, за до говором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає а бо зобов'язується передати м айно (товар) у власність другі й стороні (покупцеві), а покупе ць приймає або зобов'язуєтьс я прийняти майно (товар) і спла тити за нього певну грошову с уму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного ко дексу України, продавець зоб ов'язаний передати товар пок упцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає зм оги визначити цей строк, - відп овідно до положень статті 530 ц ього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивіль ного кодексу України, покупе ць зобов'язаний оплатити тов ар за ціною, встановленою у до говорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є о платним, відтак одним із осно вних обов'язків покупця є опл ата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товар у за його кількісну одиницю. Ц іна товару, як правило, визнач ається у договорі за згодою с торін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Ц ивільного кодексу України, п окупець зобов'язаний оплатит и товар після його прийняття або прийняття товаророзпоря дчих документів на нього, якщ о договором або актами цивіл ьного законодавства не встан овлений інший строк оплати т овару.

Покупець зобов'язаний спла тити продавцеві повну ціну п ереданого товару.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Відповідачем всупереч заз начених приписів діючого зак онодавства України не надано суду доказів на спростуванн я повідомлених позивачем та доведених ним належними дока зами обставин.

Разом з тим, суд додатково з азначає, що між позивачем та в ідповідачем було складено та підписано акт звірки № б/н ста ном на 07.06.2011 р. (оригінал якого су дом оглянуто в судовому засі данні, а належним чином завір ена копія наявна в матеріала х справи), з якого вбачається, що сторонами погоджено розмі р основної заборгованості за взаємними розрахунками відп овідача перед позивачем, яка становить 7 355,60 грн., зауважуючи , що вказаний акт звіряння № б/ н згідно з Законом України «П ро бухгалтерський облік та ф інансову звітність в Україні »не є первинним документом.

Крім того, позивачем на адре су відповідача в порядку ч. 2 с т. 530 Цивільного кодексу Украї ни направлено вимогу № 105 від 03. 08.2011 р. з проханням сплатити існ уючу заборгованість.

Таким чином, судом встановл ено, що станом на час подачі по зову заборгованість відпові дача за передані товари стан овить 7 355,61 грн., яку останнім не погашено станом на час прийн яття судового рішення.

Зважаючи на встановлені фа кти та вимоги вищезазначених правових норм, а також врахов уючи, що відповідач в установ леному порядку обставини, як і повідомлені позивачем, не с простував, господарський суд дійшов висновку, що позов в ч астині стягнення основного б оргу нормативно та документа льно доведений, та підлягає з адоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь пози вача підлягає стягненню 7 355,60 грн. заборгованості за переданий товар.

В зв'язку з тим, що відпові дач припустився простроченн я по платежах, позивач на підс таві п. 6.3 Договору-1 та Договору -2 просить суд стягнути з Товар иства з обмеженою відповідал ьністю «С.М.С.-Груп»на свою кор исть 8 235,74 грн. - штрафу.

Пунктом 6.3 Договору-1 та Догов ору-2 сторонами погоджено, що п ри затримці оплати товару по над 10 (десять) календарних дні в Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми про строченої заборгованості за кожен календарний день звол ікання.

Стаття 611 Цивільного кодекс у України передбачає, що у раз і порушення зобов'язання на стають правові наслідки, яки ми зокрема є сплата неустойк и.

Згідно з приписами ст. 549 Циві льного кодексу України, неус тойкою (штрафом, пенею) є грошо ва сума або інше майно, які бор жник повинен передати кредит орові у разі порушення боржн иком зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикона ного або неналежно виконаног о зобов'язання. Пенею є неусто йка, що обчислюється у відсот ках від суми несвоєчасно вик онаного грошового зобов'язан ня за кожен день простроченн я виконання.

З аналізу п. 6.3 вказаних Догов орів вбачається, що сторони н евірно визначили правову при роду передбачених штрафних с анкцій у вигляді 0,5% від суми пр остроченої заборгованості з а кожен календарний день зво лікання, як штраф, оскільки зі змісту наведеної правової н орми вбачається, що саме пеня обчислюється у відсотках ві д суми несвоєчасно виконаног о грошового зобов'язання за к ожен день прострочення викон ання. За вказаних обставин, су д дійшов висновку, що пунктом 6.3 Договору-1 та Договору-2 стор они передбачили саме нарахув ання пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господ арського кодексу України нар ахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобо в'язання, якщо інше не встанов лено законом або договором, п рипиняється через шість міся ців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у період з 07.01.2011 р. по 09.03.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарськ ого кодексу України законом щодо окремих видів зобов'яза нь може бути визначений розм ір штрафних санкцій, зміна як ого за погодженням сторін не допускається.

При цьому, в силу приписів с т. ст. 1, 3 Закону України “Про ві дповідальність за несвоєчас не виконання грошових зобов' язань” платники грошових кош тів сплачують на користь оде ржувачів цих коштів за прост рочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбач ений статтею 1 цього Закону, об числюється від суми простроч еного платежу та не може пере вищувати подвійної обліково ї ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховую чи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивіл ьного кодексу України свобод у договору, сторони при уклад ені договору мають право виз начити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаюч и спір та встановивши наявні сть підстав до стягнення пен і, повинен обмежувати її розм ір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України “Про відповідальність за не своєчасне виконання грошови х зобов'язань”

Отже, розрахунок пені здійс нений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки ост анній не відповідає наведени м вимогам чинного законодавс тва.

Разом з тим, відповідно до п . 18 Листа Вищого господарськог о суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 го сподарський суд у розгляді с прави не зобов'язаний здійсн ювати "перерахунок" замість п озивача розрахованих останн ім сум штрафних санкцій, річн их тощо. Однак з огляду на вимо ги частини 1 статті 47 ГПК щодо п рийняття судового рішення за результатами обговорення ус іх обставин справи та частин и 1 статті 43 ГПК стосовно всебі чного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сук упності суд повинен перевіри ти обґрунтованість і правиль ність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в раз і, якщо їх обчислення помилко ве - зобов'язати позивача здій снити перерахунок відповідн о до закону чи договору або зр обити це самостійно.

Враховуючи зазначене, суд в важає за необхідне зробити п ерерахунок нарахованої пені , виходячи із подвійної облік ової ставки Національного ба нку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, су дом здійснено перерахунок пе ні, внаслідок чого з Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «С.М.С.-Груп»на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю «Денрос» підлягає с тягненню 572,00 грн. - пені за поруш ення відповідачем зобов'яз ань, встановлених Договорами .

Крім того, позивач просить с уд на підставі ст. 625 Цивільног о кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 12 0,67 грн. та 135,38 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільно го кодексу України, боржник, я кий прострочив виконання гро шового зобов'язання, на вим огу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахув анням встановленого індексу інфляції за весь час простро чення, а також 3% річних від про строченої суми.

Розмір процентів річних ви значається сторонами в догов орі. Якщо сторони в договорі н е передбачили сплату процент ів річних та їх розмір, підляг ають сплаті три проценти річ них від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу і нфляції та процентів річних є способами захисту його май нового права та інтересу, сут ь яких полягає у відшкодуван ні матеріальних втрат кредит ора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційни х процесів та отриманні комп енсації (плати) від боржника з а користування утримуваними ним грошовими коштами, належ ними до сплати кредиторові; о тже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річ них входять до складу грошов ого зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахуван ня позивачем збитків від інф ляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскіль ки судом встановлено простро чення виконання грошового зо бов'язання по оплаті переда ного товару за вказаними Дог оворами у визначений період.

Судом здійснено перерахун ок 3% річних та збитків від інф ляції в межах періодів, визна чених позивачем, та встановл ено, що з Товариства з обмежен ою відповідальністю «С.М.С.-Гр уп»на користь позивача підля гає стягненню 3 % річних в розм ірі 135,38 грн. та 120,67 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 44 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, до судових витрат відн есені державне мито, суми, що п ідлягають сплаті за проведен ня судової експертизи, призн аченої господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом т а дослідженням речових доказ ів у місці їх знаходження, опл ата послуг перекладача, адво ката, витрати на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу та інших витрат , пов'язаних з розглядом справ и.

При цьому, на підставі ст. 49 Г осподарського процесуально го кодексу України, стороні н а користь якої відбулося ріш ення, господарський суд відш кодовує державне мито за рах унок другої сторони, а також в итрати на інформаційно-техні чне забезпечення судового пр оцесу.

Приймаючи до уваги вищевик ладене, судові витрати у відп овідності до ст. 49 Господарськ ого процесуального кодексу У країни покладаються на сторо ни пропорційно розміру задов олених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити ча стково.

2. Стягнути з Товариства з об меженою відповідальністю «С .М.С.-Груп» (02068, м. Київ, вул. Анни А хматової, б. 5; код ЄДРПОУ 36824654) на користь Товариства з обмежен ою відповідальністю «Денрос »(04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, б . 14; код ЄДРПОУ 32346869) 7 355 (сім тисяч т риста п'ятдесят п'ять) грн . 60 коп. - основного боргу, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 38 коп. - 3 % річних, 120 (сто двадцять) грн. 67 к оп. - збитків від інфляції, 572 (п 'ятсот сімдесят дві) грн. 00 ко п. - пені, 81 (вісімдесят одну) гр н. 83 коп. - державного мита та 12 1 (сто двадцять одну) грн. 86 коп. - витрат на інформаційно-техні чне забезпечення судового пр оцесу.

3. В іншій частині в позові ві дмовити.

4. Після вступу рішення в зак онну силу видати наказ.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя В.С. Л омака

Повне рішення складено 26.10.2011 р.