Постанова

від 11.10.2011 по справі 21/1970

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/1970

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 21/1970  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Тимошенко О.М.

суддя                                                                             Савченко Г.І. ,

 суддя                                                                             Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Томашівка" на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.10 р. у справі № 21/1970

за позовом Прокурор Дунаєвецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Дунаєвецької районної державної адміністрації

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Томашівка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Головне управління Державного казначейства у Хмельницькій області

про стягнення в сумі 140 600 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від органу прокуратури - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача -  не з'явився

від третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.02.2010 року у справі № 21/1970 (суддя Огороднік К.М.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Томашівка" на користь Управління агропромислового розвитку Дунаєвецької районної державної адміністрації коштів в сумі 140600 грн. 00 коп. Також стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Томашівка" в дохід державного бюджету України 1406,00 грн. державного мита та 236,00 грн. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги  відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема вказує, що згідно з пунктом 11 Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою КМУ від 29.03.2002 р. № 415, кошти із вказаного джерела виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що вказується у рішенні про виділення коштів. В розпорядженні КМУ від 28.07.2008 р. № 1010-р, відповідних розпорядженнях Хмельницької обласної державної адміністрації та Дунаєвецької районної державної адміністрації не обумовлено повернення головними розпорядниками отриманих асигнувань, то ці кошти слід вважати такими, що не підлягають поверненню до державного бюджету (відповідна точка зору відображена і в листі Міністерства юстиції України від 10.10.2009 р. № 13860-0-33-09-20, в листі Головного фінансового управління Хмельницької обласної державної адміністрації № 2-12/682-02 від 22.05.2009 р., листі-роз'ясненні Міністерства фінансів України). Таким чином, Управління виконало технічну функцію щодо перерахування на безповоротній основі коштів ТОВ "Томашівка" в розмірі 127400,00 грн. та в розмірі 13200,00 грн., згідно уже затвердженого розпорядження Хмельницької обласної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 4285/2008-р. розподілу коштів. Також вказує, що судом першої інстанції надано невірну оцінку договору № 1 про надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 28.07.2008 р.

З огляду на викладені обставини просить апеляційну скаргу задоволити.

Позивач - Управління агропромислового розвитку Дунаєвецької райдержадміністрації у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скаржник безпідставно наголошує на тому, що Управління виконувало лише технічну функцію щодо перерахування коштів з державного бюджету. Вказує, що згідно постанови Кабінету Міністрів України, управління визначається як головний розпорядник коштів, а тому мало всі підстави на укладення з відповідачем договору № 1 про надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 28.07.2008 р. Оскільки відповідачем не виконано умови договору та не оспорювались його умови, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Третя особа - Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області в поданому відзиві на апеляційну скаргу вказує, що заборгованість по даній позичці в органах Державного казначейства не обліковується. Разом з цим відзначає, що укладений між сторонами договір № 1 від 28.07.2008 р. є дійсним, а відтак рішення суду першої інстанції є правомірним.

В судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомденнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Поряд з цим від апелянта надійшла телеграма, у якій останній просить відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через стан здоров'я.

Колегією суддів зазначене прохання відхилено з огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались. Відтак, нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.   

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2010 р. у справі № 21/1970 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням агропромислового розвитку Дунаєвецької районної державної адміністрації м. Дунаївці (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Томашівка" с. Томашівка Дуаєвецького району (надалі - відповідач) було укладено договір № 1 надання та використання коштів резервного фонду державного бюджету від 28.07.2008 року.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач надав, а відповідач отримав кошти, виділені відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2008 року № 1010-р "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталися в Хмельницькій області для закупівлі паливно-мастильних матеріалів, насіння, садивного матеріалу, міндобривів, гербіцидів, протруйників" та розпорядження голови облдержадміністрації № 428/2008-р від 12.08.2008 року. "Про розподіл коштів, виділених Кабінетом Міністрів України на часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася в червні - липні 2008 року на території Хмельницької області"

Згідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 415 "Про затвердження Порядку використання коштів резервного фонду державного бюджету" та п. 3.3. даного договору, відповідач зобов'язаний повернути надані кошти повністю до 01.07.2009 року.

Факт отримання вказаної суми коштів підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10.09.2008 року за № 421 на суму 127400,00 грн. та платіжного доручення від 29.12.2008 року за № 717 на суму 13200,00 грн.

Оскільки відповідач отримані кошти в сумі 140600,00 грн. резервного фонду державного бюджету позивачу не повернув, прокурор Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Управління агропромислового розвитку Дунаєвецької районної державної адміністрації звернувся  до господарського суду про примусове їх стягнення.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 11 Постанови  Кабінету Міністрів України № 415 від 29.03.2002 року "Порядок використання коштів резервного фонду", кошти з резервного фонду бюджету виділяються на безповоротній основі або на умовах повернення, про що зазначається у рішенні про виділення коштів з резервного фонду бюджету. Кошти із резервного фонду бюджету суб'єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб'єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1010-р. від 28.07.2008 року "Про часткову компенсацію витрат сільськогосподарських підприємств, які зазнали збитків внаслідок стихії, що сталася у Волинській, Львівській, Рівненській та Хмельницькій областях" надано відповідачеві кошти в сумі 140600,00 грн., про що між ними укладено договір.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томашівка" не засноване на державній формі власності. Доказів наявності у статутному фонді товариства корпоративних прав держави не надано. Відтак, укладення договору № 1 від 28.07.2008 року не суперечить вимогам п. 11 Постанови КМУ № 415 від 29.03.2002 р.

Твердження апелянта, що договір укладено не на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2008 року № 1010-Р; договір не підтверджує наявність у відповідача будь-якої заборгованості  перед Управління, а також те, що по даному договору у сторін взагалі не виникло будь-яких зобов'язань судом до уваги не приймається, оскільки спростовуються умовами договору № 1 від 28.07.2008 року та фактичними доказами у справі.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не доведено суду та не надано відповідних доказів того, що договір № 1 від 28.07.2008 року є недійсним в силу закону або він визнаний недійсним в судовому порядку.

Відтак, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 140600,00 грн. підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема договором від 28.07.2008 року № 1, платіжними дорученнями, іншими доказами та відповідачем не спростований. Доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.  

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.11.2010 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Томашівка" від 25.02.2010 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.02.2010 року у справі № 21/1970 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

01-12/14470/11