Рішення

від 23.04.2008 по справі 5/32-796

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23"

квітня 2008 р.

Справа №

5/32-796

 

Господарський суд Тернопільської області

у

складі   судді Андрушків Г.З.            

Розглянув

справу

за

позовом  Відкритого акціонерного товариства

"Шумське автотранспортне підприємство- 16145", вул. Миру, 1, м.

Шумськ, Тернопільської області, 47100       

до 

Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю представники

від:

Позивача:

Шергей В.І. -представник (дор.№11/052 від 01.12.2007р.)

Відповідача:

не з'явився

Суть

справи :

       Відкрите акціонерне товариство

"Шумське АТП - 16145" звернулося в господарський суд з позовом до підприємця

ОСОБА_1 про звільнення останнім від металевого кіоску асфальтної площадки, яка

знаходиться в м. Шумськ по вул.Миру-1 і зазначена в укладеному між сторонами договорі

оренди №12-1 від 01.09.2005р., про зобов'язання відповідача не чинити позивачу

перешкод в користуванні вказаною асфальтною площадкою та про стягнення з

відповідача 1260,00грн. заборгованості по орендній платі. 

       Відповідач в судове засідання не

з'явився, у  відзиві на позов позовні

вимоги відхилив повністю, посилаючись на те, що такі позивачем обґрунтовуються

правом постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі

державного акту ІІ-ТР№000916 від 26.03.1996р., виданого АТП 16145, проте згідно

п. 2 ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування надається

підприємствам, установам, організаціям державної форми власності, однак з

30.04.1996р. - з моменту переходу державного підприємства в іншу

організаційно-правову форму, позивач втратив статус державного підприємства,

тому на підставі п.6 перехідних положень Земельного Кодексу України, останній

зобов'язаний був переоформити право постійного користування земельною ділянкою

до 01.01.2005р. на право власності або право строкового користування за плату

(оренду), що не було зроблено, а тому договір оренди №12-І від 01.09.2005р.,

яким позивач обґрунтовує позов, є недійсним правочином (нікчемним) з позиції п.

2 ст. 215 Цивільного кодексу України, також його недійсність випливає з

положень ст.ст. 4, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 Земельного

кодексу України, згідно яких орендодавцями земельних ділянок комунальної

власності визнано органи місцевого самоврядування, державної власності -органи

виконавчої влади, а позивач не є одним з цих органів, орендодавцями земельних

ділянок визнано власників або уповноважених ними осіб, також договір оренди є

недійсним у разі відсутності однієї з істотних умов договору або у разі

порушення ст.. 4 Закону, а як вбачається із договору №12-І в ньому відсутні

такі умови, як розмір земельної ділянки, умови використання та цільове

призначення, умови збереження об'єкта оренди, умови і строки передачі та

повернення землі, існуючі обмеження використання землі, розподіл ризиків при

пошкодженні, знищенні об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін,

також даний договір не зареєстровано відповідно до ст.. 20 Закону, у зв'язку з

чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

       Позивач у запереченнях на відзив та його

представник в судовому засіданні зазначив, що спірною земельною ділянкою

позивач користувався на підставі державного акту на право постійного

користування серії 11-ТР №000916 від 26.03.1996р. Шумської селищної ради

народних депутатів, а з 12.04.2005р. користується нею на підставі договору

оренди землі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.04.2005р.

№0405651014, а щодо тверджень відповідача про недійсність правочину з позиції

п.2 ст. 215 ЦК України та положень Закону України «Про оренду землі»та

Земельного кодексу України, то зазначив, що дані норми законодавства визначають

недійсність та нікчемність договору оренди землі, а предметом договору №12-1

від 01.09.2005р. виступає не земельна ділянка, а асфальтна площадка, яка

взагалі не рахується землею і до об'єкта землі не входить, оскільки згідно ст..

3 ЗУ «Про оренду землі»об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що

перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній

власності, а згідно зазначеного договору предметом є асфальтна площадка, яка

числиться в ВАТ «Шумське АТП-16145»на балансі, що підтверджується довідкою №009

від 22.02.2008р., і яка розташована на земельній ділянці, що належить Шумській

міській раді, з якою позивачем укладено договір оренди землі на дану земельну

ділянку.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

        01 вересня 2005 року між  Відкритим акціонерним товариством

"Шумське автотранспортне підприємство - 16145", (Орендодавець),

підприємцем ОСОБА_1, (Орендар), укладено договір оренди асфальтової площадки

№12-1, далі -договір, згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв

у тимчасове користування асфальтову площадку за адресою: м.Шумськ, вул..Миру-1,

для торгівлі; розмір плати за оренду об'єкту складає 90,00грн. на місяць, яка

сплачується Орендарем не пізніше 15 числа наступного місяця.

Сторони

передбачили, що термін дії договору складає один рік з 01.09.2005р. по

01.09.2006р. Якщо жодна із сторін в термін до 30 календарних днів до закінчення

терміну дії договору не заявить про припинення дії або зміну умов договору -то

договір автоматично продовжується на наступний рік на тих же умовах.

З

матеріалів справи  випливає, після

закінчення терміну дії договору -01.09.2006р., сторони не відмовилися від його

виконання, а отже договірні стосунки відповідно до умов договору продовжилися

на строк до 01.09.2007р. на тих же умовах.

        Матеріали справи свідчать про те, що

між позивачем та відповідачем у справі 

виникли зобов'язання з договору (найму) оренди, згідно якого, в силу ст.

759 ЦК України, ст. 283 Господарського кодексу України, орендодавець

(наймодавець) передає або зобов'язується передати  наймачеві (орендарю) майно у користування за

плату на певний строк, для здійснення господарської діяльності.

           Відповідно ст. 762 ЦК України відповідач повинен

виконати взяті на себе зобов'язання по оплаті орендної плати в установлений

договором строк.

Відповідно

до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського

кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити

на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати

роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор

має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного

кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна

його  умов не допускається.

Позивач

стверджує, що відповідач всупереч умов укладеного договору та вимог

законодавства протягом грудня 2006р. -січня 2008р. свої зобов'язання щодо

внесення орендної плати не виконував, у зв'язку і його заборгованість становить

1260,00грн., яку станом на день заявлення позову останній не погасив.

          Статтею 291 Господарського кодексу

України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку на

який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди

визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом

України.

          Відповідно до ст. 188 Господарського

кодексу України, сторона  договору,  яка 

вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,

повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона

договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний

строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її

розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору

або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу

поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення

суду.

Як

вбачається з матеріалів справи, 

позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору

02.07.2007р. (вих..№ІІ-034) відповідачу направлено повідомлення про розірвання

та припинення терміну дії договору оренди асфальтової площадки №12-1 від

01.09.2005р., яке останньому вручено 06.07.2007р., про що свідчить повідомлення

про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах

справи, а відтак позивачем дотримано всіх передбачених договором та

законодавством вимог щодо розірвання договору, тому такий припинив свою дію з

01.09.2007р.

Відповідно

до приписів ст. 785 ЦК України у разі припинення дії договору найму наймач

зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була

одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в

договорі.

Якщо

наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право

вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування

річчю за час прострочення.

Позивач

стверджує, що відповідач станом на 12.12.2007р. асфальтову площадку від

встановленого на ній самовільно металевого кіоску не звільнив та продовжує

користуватися нею на даний час, чим порушує права володіння, користування та

розпорядження майном позивача.

Згідно

вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у

справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Відповідач

на день розгляду справи не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про

протилежне, а тому відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України позовні вимоги

про звільнення останнім від металевого кіоску асфальтної площадки, яка знаходиться

в м. Шумськ по вул.Миру-1, підлягають до задоволення як такі, що ґрунтуються на

вимогах закону, договору та підтверджуються матеріалами справи.

Щодо

позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкод в

користуванні вказаною асфальтною площадкою, то приймаючи до уваги, що позивачем

відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України не надано суду доказів чинення

відповідачем будь-яких перешкод в користуванні спірною асфальтовою площадкою, а

тому такі задоволенню не підлягають.

Що

стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу по сплаті

орендної плати, то приймаючи до уваги, що договір оренди припинив свою дію

01.09.2007р., і відповідно у відповідача відсутні зобов'язання сплачувати

орендну плату після 01.09.2007р., враховуючи, що відповідачем на день розгляду

справи не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про сплату орендної

плати за грудень 2006р. -серпень 2007р., а тому відповідно до вимог ст.ст.33,34

ГПК України позовні вимоги  підлягають

задоволенню в частині стягнення з останнього 810,00грн. орендної плати (за

період грудень 2006р. -серпень 2007р.).

Позовні

вимоги в частині стягнення 450,00грн. боргу заявлені безпідставно і задоволенню

не підлягають.

Твердження

відповідача, викладені у відзиві на позов щодо недійсності правочину з позиції

п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, положень ст.ст. 4, 15 Закону України

«Про оренду землі», ст. 93 Земельного кодексу України, а також у зв'язку з

відсутністю в укладеному договорі істотних умов та не здійсненням державної

його реєстрації відповідно до ст.. 20 Закону, 

до уваги судом не приймаються, оскільки як встановлено судом вище, між

сторонами укладено не договір оренди земельної ділянки, як зазначає відповідач,

а договір оренди асфальтової площадки.

        Державне мито і витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України,

покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.     

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України,

господарський суд                                                                                                   

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати фізичну особу -підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в десятиденний строк з моменту

набрання рішенням суду законної сили звільнити від металевого кіоску асфальтову

площадку, яка знаходиться за адресою: м.Шумськ, вул..Миру-1.

3.          Стягнути з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, с. Крижі, Кременецького району, Тернопільської області,

ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Відкритого акціонерного

товариства "Шумське автотранспортне підприємство- 16145", вул. Миру,

1, м. Шумськ, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14051544, - 810грн.00коп.

боргу по орендній платі, 150грн.57коп. витрат по сплаті державного мита,

75грн.85коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати після набрання рішенням

суду законної сили.

5.          В решті позову -відмовити.

 

           На рішення господарського суду, яке

не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а

прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)

рішення „___”

---

2008р. через місцевий господарський суд.

 

 

 

Суддя                                                                                         

Г.З. Андрушків