Постанова

від 14.08.2008 по справі 34/245а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/245а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

14.08.08 р.                                                                             Справа № 34/245а

      Зала судових засідань - кабінет № 212

                                                                              місто Донецьк, вулиця Артема, 157

 Господарський суд Донецької області  у складі судді Кододової О.В.

при  секретарі судового засідання  Клішиній Н.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Державного підприємства „Донецьквантажтранс” , м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі  м. Донецька   

про визнання повністю недійсними податкових повідомлень-рішень №0002831640/0/8936 від 10.07.2006року на суму 1680,63грн., №0002881640/0/8937 від 10.07.2006року на суму 576,80грн., №0002871640/0/8938 від 10.07.2006року на суму 4775,33грн., №0002861640/0/8939 від 10.07.2006року на суму 7508,00грн., №0002851640/0/8940 від 10.07.2006року, №0002841640/0/8941 від 10.07.2006року на суму 1439,69грн., №0002821640/0/8942 від 10.07.2006року на суму 1396,11грн., №0002831640/0/8943 від 10.07.2006року на суму 1441,70грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Чеверда Г.О., Херувімов Ю.В. (за дорученнями)

від відповідача: Сичова І.О.(за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державним підприємством „Вугілля України” в особі Відокремленого підрозділу „Вантажно-транспортного управління” Держаного підприємства „Вугілля України” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі  м. Донецька   про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002831640/0/8936 від 10.07.2006року на суму 1680,63грн., №0002881640/0/8937 від 10.07.2006року на суму 576,80грн., №0002871640/0/8938 від 10.07.2006року на суму 4775,33грн., №0002861640/0/8939 від 10.07.2006року на суму 7508,00грн., №0002851640/0/8940 від 10.07.2006року, №0002841640/0/8941 від 10.07.2006року на суму 1439,69грн., №0002821640/0/8942 від 10.07.2006року на суму 1396,11грн., №0002831640/0/8943 від 10.07.2006року на суму 1441,70грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 липня 2008року було здійснено заміну позивача Державним підприємством „Вугілля України” в особі Відокремленого підрозділу „Вантажно-транспортного управління” Держаного підприємства „Вугілля України” його правонаступником Державним підприємством „Донецьквантажтранс” , м. Донецьк у зв'язку із реорганізацією.

Додатковою заявою від 06.05.2008року (вхід. №02-41/13625) позивач змінив підстави адміністративного позову, позовні вимоги залишилися незмінними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що підставою внесення даних  в облікову картку платника податків не можуть бути листи, акти прийому-передачі податкового боргу або акти перерозподілу податкової заборгованості по видам податків без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації  в податкових зобов'язаннях платника до бази даних  передбачені п.2.2 Інструкції „Про порядок ведення  органами державної податкової служби оперативного обліку податків та зборів (обов'язкових платежів), які перераховуються  до бюджету та державних цільових фондів”. Позивач зазначає, що  до вказаних документів зокрема відносяться  податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті по результатам розгляду скарг платників податків в адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочку або відстрочку податкового боргу та інше. Відсутність вказаних документів робить неможливим встановлення узгодженої суми податкових зобов'язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Відповідач у запереченнях від 07 вересня  2007року (вхід.№02-41/33695) проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що пп.17.1.7 п.17 ст.17 Закону України “Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму  податкового  зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач був структурним підрозділом і входив до складу ДП „Вугілля України”. Згідно Положення від 28.07.2005року п.3.2 підрозділ не є юридичною особою (т.1 а.с.13). Відповідно до довідки від 12.01.2006року №221 (т.1 а.с.29)  ВП „Вантажно – транспортне управління” ДП Вугілля України був взятий на податковий облік 19.08.2005року №3992 до ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька та отримав свідоцтво платника ПДВ 23.01.2006року (т.1 а.с.30).

У зв'язку із реорганізацією згідно п.4 наказу Міністерства вугільної промисловості України від 25.09.2006року №478 (т.1 а.с.135) Відокремлений підрозділ „Вантажно – транспортне управління” був виділений із складу ДП „Вугілля України” та створене на його базі Державне підприємство „Донецьквантажтранс”. Згідно Статуту, Довідки ЄДРПОУ, Свідоцтва поро держреєстрацію (т.1 а.с.138-141) Державне підприємство „Донецьквантажтранс” є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34828840, та був взятий на  податковий облік 26.12.2006року №4642 (довідка ДПІ т.1 а.с.142).

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт невиїзної документальної перевірки від 06.07.2006року №1446, яким з боку позивача встановлено порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, а саме :

Граничний термін сплати   Фактично сплачена сума   Кількість днів затримки      

02.10.2005                          2884,00                                   85

02.10.2005                          2883,39                                   148

02.10.2005                          2786,22                                   169

02.10.2005                          3361,25                                   193

02.10.2005                          2879,37                                   198

02.10.2005                          3357,51                                   216

02.10.2005                          15016,00                                 257

02.10.2005                             9550,66                                   263

          У акті перевірки зазначено, що  згідно даних особового рахунку  підприємства сплата заборгованості проведена  наступними платіжними дорученнями:

дата сплати      Фактично сплачена       Кількість днів             % ставка

                                   сума                           затримки

26.12.2005           2884,00                     85                              20

27.02.2006           2883,39                     148                            50

20.03.2006           2786,22                     169                            50

13.04.2006           3361,25                     193                            50

18.04.2006           2879,37                     198                            50

06.05.2006           3357,51                      216                           50

16.06.2006         15016,00                     257                        50

22.06.2006          9550,66                      263                        50

Направлення платежу відповідно АРМу Облік податків та платежів: Рішення про правонаступництво № РТU від 01.10.2005р.

За який період відповідачем зараховувалася оплата податкових зобов'язань та за якими деклараціями в акті перевірки не зазначено.

Відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення

-          №0002811640/0/8943 від 10.07.2006року щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1441,70грн. за затримку на 148 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  2883,39 грн.;

-          №0002821640/0/8942 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1393,11грн. за затримку на 169 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  2786,22 грн.;

-          №0002841640/0/8941 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1439,69грн. за затримку на 198 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  2879,37грн.;

-          №0002851640/0/8940 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1678,76грн. за затримку на 216календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  3357,51 грн.;

-          №0002861640/0/8939 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 7508,00грн. за затримку на 257 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  15016,00грн.;

-          №0002871640/0/8938 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 4775,33грн. за затримку на 263 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  9550,66 грн.;

-          №0002881640/0/8937 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 576,80грн. за затримку на 85 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  2884,00грн.;

-          №0002831640/0/8936 від 10.07.2006р. щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1680,63грн. за затримку на 193 календарних днів  граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі  3361,25 грн.

Штрафні санкції нараховані відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.                           

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідачем в рахунок сплати податкового зобов'язання було зараховано рішення про правонаступництво № РТU від 01.10.2005р.

Відповідно до п. 13.3 ст. 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.

Водночас чинним законодавством не передбачена можливість зарахування у рахунок сплати податкових зобов'язань рішень про реорганізацію. Відповідачем не надано доказів того, що відповідачем взагалі здійснювалася оплата податкових зобов'язань в період за який проведена перевірка.  

Тобто відповідач належними доказами не довів правомірність своїх дій по погашенню податкових зобов'язань позивача згідно рішення про правонаступництво № РТU від 01.10.2005р. та застосування штрафних санкцій у розмірі 20494грн.

Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм  справляння  податків і зборів (обов'язкових платежів),  за  винятком  особливих  видів  мита, не  можуть  встановлюватися  або змінюватися іншими законами України,  крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом про оподаткування.  

Підпункт  17.1.7  пункту  17.1  статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами,  внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Підпунктом 17.1.7. п.17.1 Закону №2181 встановлений обов'язок платника податків сплатити штраф, зокрема у розмірі десяти відсотків від узгодженої суми податкового зобов'язання, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, тобто самим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого його преамбули та п. 19.6. ст. 19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання доволі чітко встановлені цим законом у п. 5.3.1. ст. 5 та передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному року. При цьому, цей підпункт (з урахуванням останнього речення частини другої) пов'язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним) періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавстві відсутні повноваження податкового органу на зарахування у рахунок сплати податкових зобов'язань рішень про реорганізацію платників податків.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

У даному випадку відповідачем не визначалося податкове  зобов'язання, а була застосована штрафна санкція, яка згідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є  - платою у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п.4 ст.70 обставини,   які  за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Стаття 86 КАСУ передбачає, що суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункти 1 та 9 абзацу 3 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст.20   Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю та своєчасністю справляння  податків і   зборів   (обов'язкових   платежів)   здійснюється   державними податковими  органами  та  іншими  державними  органами  в   межах повноважень, визначених законами.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України №2181-111 від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посадові особи органів ДПС зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні").

Матеріалами справи доведено, що відповідач в рахунок сплати податкового зобов'язання зарахував рішення про правонаступництво № РТU від 01.10.2005р.          

Відповідачем не надано жодного документу, що підтверджує декларування позивачем податкових зобов'язань, сплату позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток на початок 2006року.  Відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень – рішень №0002831640/0/8936 від 10.07.2006року на суму 1680,63грн., №0002881640/0/8937 від 10.07.2006року на суму 576,80грн., №0002871640/0/8938 від 10.07.2006року на суму 4775,33грн., №0002861640/0/8939 від 10.07.2006року на суму 7508,00грн., №0002851640/0/8940 від 10.07.2006року, №0002841640/0/8941 від 10.07.2006року на суму 1439,69грн., №0002821640/0/8942 від 10.07.2006року на суму 1396,11грн., №0002831640/0/8943 від 10.07.2006року на суму 1441,70грн. і вимоги позивача про визнання їх повністю недійсними обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.

Суд відхилив клопотання відповідача від 04.08.2008року (вхід. №02-41/26160 від 07.08.2008року) про витребування доказів за тих підстав, що ухвалою від 17.07.2008року суд закінчив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 07.08.2008року та зобов'язав відповідача надати заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову, рішення про правонаступництво, на підставі якого відповідач здійснив погашення податкового боргу, Декларації ВТУ на підставі яких було визначене податкове зобов'язання та строки сплати, документи які підтверджують фактичну сплату, письмові пояснення щодо взяття позивача на податковий облік в т.ч. з боргом, який визначений за податковими повідомленнями – рішеннями. Відповідач не надав доказів здійснення заходів щодо витребування цих документів  у іншого податкового органу, а саме у СДПІ.

Відповідно до приписів ст.ст.7,11  КАСУ одним із принців адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі, яке передбачає, що розгляд  і  вирішення  справ  в   адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.  Суд  вживає  передбачені  законом  заходи,  необхідні  для з'ясування всіх обставин у справі,  у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд ухвалою від 17.07.2008року з власної ініціативи витребував у відповідача документи, які б підтверджували правомірність прийнятих податкових повідомлень – рішень.

Відповідач ухвалу не виконав та не надав витребувані судом документи. Відтак, відповідач заперечуючи  проти адміністративного позову, не виконав вимоги пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку  доказування правомірності свого рішення.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” №2181-111 від 21.12.2000року, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,69-71,73, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктом 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі  м. Донецька   №0002831640/0/8936 від 10.07.2006року на суму 1680,63грн., №0002881640/0/8937 від 10.07.2006року на суму 576,80грн., №0002871640/0/8938 від 10.07.2006року на суму 4775,33грн., №0002861640/0/8939 від 10.07.2006року на суму 7508,00грн., №0002851640/0/8940 від 10.07.2006року, №0002841640/0/8941 від 10.07.2006року на суму 1439,69грн., №0002821640/0/8942 від 10.07.2006року на суму 1396,11грн., №0002831640/0/8943 від 10.07.2006року на суму 1441,70грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Донецьквантажтранс” , м. Донецьк  ( 83000, м. Донецьк, вул.Постишева,30, ЄДРПОУ 23418050, п/р 26004175188610 в ДОФ АКБ УСБ                    м. Донецька, МФО 334011 )  судові витрати по сплаті  судового збору у сумі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 12.08.2008року.

Суддя                                                                                              Кододова О.В.