Постанова

від 05.08.2008 по справі 31/333а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/333а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.08.08 р.                                                                             Справа № 31/333а

м. Донецьк, вул.Артема,157,                                           зал судових засідань №212

Господарський суд Донецької області у складі  суді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Клішеній Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  Малого приватного підприємства “Азоввуглезбуд”  м. Маріуполь

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському р-ні м. Маріуполя.

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.08.2004р. №0000982340/0 та № 0000992340/0.

За участю представників сторін:

Від позивача Семигук О.Ю., Прудун А.М., Родіков П.М. (за дорученнями)

Від відповідача Сорокіна Н.О. (за довіреністю)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мале приватне підприємство "Азоввуглезбут" м. Маріуполь звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень від 25.08.2004р. № 0000982340/0 та № 0000992340/0, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 181575,90 грн. та фінансова санкція у сумі 90788 грн. та ПДВ у сумі 18550 грн. та штрафна санкція у сумі 9275 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення порядку проведення перевірки, неприйняття до уваги всіх наявних у нього документів щодо спірних правовідносин, невідповідність висновків ДПІ нормам податкового законодавства.

У додаткових поясненнях (т.6 а.с.49-53) позивач посилається на те, що надання інформаційно – консультаційних та маркетингових послуг підтверджується актами приймання – передачі виконаних робіт, звітами та графіками обліку персоніфікації праці, податковими накладними та витратами на придбання зазначених послуг позивачем. Розрахунки проводилися у безготівковій формі. Понесені витрати віднесені до складу валових витрат за першою подією, що відповідає п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивач вважає, що віднесення понесених витрат за договорами до складу валових витрат у відповідності до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 та .п.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підтверджує правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 18550грн.

Позивач зазначає, що чергова перевірка ДПІ за період з 01.07.2004року по 31.03.2006року за результатами якої був складений акт від 21.08.2006року №1477/23-011/23428261, не встановила порушень формування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Благодійний фонд „Відродження Приазов'я”  на суму 4000,00грн. (ПДВ -666,67)

Відповідач проти позову заперечує, доводи позивача вважає необґрунтованими і посилається на те, що позивачем порушені вимоги п.5.2.1 та п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що спричинило завищення ним валових витрат по операціям з отримання інформаційно - консультаційних та маркетингових послуг по договорам з ПП Данно, ПП Костоглодовою та ТОВ Благодійний фонд "Відродження Приазов'я" в 3 кв. 2002р. на 51779 грн., в 4 кв. 2002р. на 103929 грн., в 2003р. на 312005,3 грн., за 1 півріччя 2004р. на 160147,7 грн.

Відповідач посилається на те, що оскільки     в актах приймання-передачі, звітах на надання інформаційно – консультаційних маркетингових   послуг      відсутня   інформація   про фактично   досягнуті результати пошуку  цих послуг, а саме які маркетингові та інформаційно- консультаційні послуги були надані, в чому вони полягали та як можуть буди використані в подальшій  господарській діяльності позивача, то на думку відповідача зазначені послуги не можуть бути віднесені до складу валових. Таким чином, відповідачем встановлено заниження податку на прибуток у сумі 181 575,9грн. та податку на додану вартість у сумі 18 550грн.

У запереченнях від 26.03.2007року ( вхід. №02-41/12776) (т.6  а.с.61-63) відповідач посилається на те, що  ВАС України в ухвалі від 06.12.2006р. зауважив, що в рішеннях судів попередніх інстанцій не дана оцінка, тим фактам, що у акті планової перевірки ПП "Азоввуглезбут" та актах зустрічних перевірок ПП Костоглодової та ПП Данно значаться різні суми за виконані та отримані роботи та у таблиці наводить суми розбіжностей (т.6 а.с.62).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.2005року позовні вимоги задоволенні повністю. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2005року зазначене рішення залишене без зміни. Вищим адміністративним судом України 06.12.2006р.  касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі М.Маріуполя задоволена частково, рішення Господарського суду Донецької області від 12.01.2005р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 09,08.2005р. скасовані, справа №31/ЗЗЗа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та додатково надані документи, встановлено наступне.

На підставі посвідчень  від 12.07.2004р. №000751/1627, від 06.08.2004р. №001063/1781, від 06.08.2004р. №1289/1770, від 12.07.2004р. №000749/1625 ДПІ в Орджонікдзевському районі м. Маріуполя здійснена планова комплексна документальна перевірка у позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 30.06.2004р., про що складено акт перевірки від 20.08.2004р. № 639/23-111/23428261.

У акті перевірки  №639/23-111/23428261 від 20.08.2004р. відповідачем встановлено, що позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2. п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесено суму 627 861грн. за період з 01.07.2002р.  по  30.06.2004р.   з    придбання     інформаційно - консультаційних послуг від ПП Костоглодової  (ИНН №  2408210508) та маркетингових послуг  від ТОВ БФ «Відродження Приазов'я" (код 13496215) та ПП Данно (ИНН № 2862221539).  Зазначені витрати включені позивачем до складу валових на підставі договорів №30/1  від 09.07.2002р.  та №68  від  30.12.2003р.  укладених  з ТОВ  БФ   „Відродження  Приазов'я”  на  суму 92750грн., №1 від 01.04.2002р., №2 від 03.01.2003р. , №5/1 від 09.01.2004р. на 170872грн. з ПП Данно , №1/1 від 09.01.2002р. від 09.01.2002р., №1 від 03.01.2003р., №3 від 06.01.2004р. з ПП Костоглодовою.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення № 0000982340/0 від 25.08.2004р. щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 181575,90 грн. та штрафної санкції у сумі 90788 грн., та № 0000992340/0 від 25.08.2004р., яким визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 18550,00 грн. та штрафні санкції у сумі 9275 грн.

Згідно спірних податкових повідомлень - рішень, донарахування податку на прибуток здійснено податковим органом відповідно до п. "б" п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначення податкового зобов'язання з ПДВ здійснене за порушення п. 7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", штрафні санкції застосовані відповідно до п. 17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Зазначені послуги позивачем були придбані згідно договорів № 30/1 від 09.07.2002р. (т.2 а.с.48-49) та № 68 від 30.12.2003р. укладеного з ТОВ "БФ "Відродження Приазов'я" (т.2 а.с.64, 61-63), № 1 від 01.04.2002р.(т.1 а.с.53-59), № 2 від 03.01.2003р. (т.1 а.с.79-86), № 5/1 від 09.01.2004р. (т.1 а.с.74-78) з  Приватним   підприємцем   Данно;   №   1/1   від   09.01.25002р. (т.1 а.с.60-67),   №   1   від 03.01.2003р. (т.1 а.с.45-52), №3 від 06.01.2004р. (т.1 а.с.68-73) з приватним підприємцем Костоглодовою Ю.В.

Як вбачається із змісту укладених договорів, предметом договору є послуги по наданню інформації замовнику щодо покупців, дослідження ринку збуту та придбання металопрокату, проведення маркетингового аналізу, а також надання іншої інформації, пов'язаної з безпосередньою діяльністю замовника.

Умовами договорів передбачений порядок виконання та приймання виконаних робіт (п.2,3 договору), згідно яких під позитивним результатом виконаних робіт слід розуміти не кількість наданих (укладених) замовнику договорів, а дії, які забезпечили реальне виконання договорів з реальними грошима та з урахуванням використаного виконавцем часу і коштів. За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду на підставі актів приймання - передачі послуг із зазначенням їх вартості.

До зазначених договорів були внесені доповнення шляхом укладення додаткових угод (додаткова угода від 09.01.2002р. до договору № 1/1 від 09.01.2002р. та від 06.01.2004 до договору № 3 від 06.01.2004р. з підприємцем Костоглодовою Ю.В., від 03.01.2003р. до договору № 2 від 03.01.2003р., від 01.04.2002р. до договору № 1 від 01.04.2002р. та до договору № 5/1 від 09.01.2004р. з підприємцем Данно О.С., від 03.07.2002р. до договору № 30/1 та від 30.12.2003р. по договору № 68 від 30.12.2003р., якими передбачено, що оплата за виконану підприємцями роботу здійснюється почасово у розмірі 150 грн. за годину з коригуванням розрахунків по закінченню кожного кварталу з оформленням звіту виконавцем.

Доповненнями до договорів з ТОВ "БФ "Відродження Приазов'я" було передбачено, що виконавець надає послуги по практичній реалізації договорів замовника (організація відвантаження, врегулювання конфліктних ситуацій при наявності претензій покупців замовника, надання інформації щодо надійності і платоспроможності контрагентів замовника). Розмір оплати визначається в актах виконаних робіт без складання калькуляції і передбачено надання річного звіту про виконані зобов'язання по договору.

Надання інформаційно - консультативних та маркетингових послуг підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, звітами та графіками обліку персоніфіковані праці (по підприємцям), податковими накладними, розрахунковими документами і витрати на придбання зазначених послуг позивачем віднесені до складу валових витрат за першою із подій.

Відповідач зменшив валові витрати на суму 627861 грн. в тому числі в 3 кв. 2002р. на суму 51779 грн., 4 кв. 2002р. на суму 51779 грн., 4 кв. 2002р. на суму 103929 грн., за 2003 р. у сумі 312005,3 грн., за 2004р. у сумі 160147,7 грн., виходячи з того, що в ході перевірки позивач не надав матеріали, які конкретизують характер маркетингових послуг, калькуляцію, розцінки, зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача, а саме закупкою та реалізацією металопродукції, а також результати маркетингових досліджень на ринку закупки та збуту сталі оцинкової (розрахунки, графіки, бізнесі плани та інше) в сфері реалізації якої спеціалізується МПП "Азоввуглезбут".

При цьому відповідач в акті перевірки посилався в обґрунтування порушень на п. 5.2.1 та п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств".

Ухвалою господарського суду Донецької області (суддя Наумова К.Г.) по справі №31/333а була призначена судово – економічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту – бухгалтеру Доброхотову О.В.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткуванні прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній формах, здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використанні у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат (п.5.2.1 ст.5 Закону) включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду; зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку ( п.5.3 ст.5 Закону).

Правила ведення податкового обліку визначені в ст. 11 даного Закону відповідно до яких (п.11.2 ст.11) датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якої відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника подати

на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -

день їх видачі з каси платника податку;

-          або  оприбутковування  платником  податку  товарів,   а  для робіт

(послуг) - дата фактичного отримання платником податку результати

робіт (послуг).

Як вбачається із експертного висновку по взаємовідносинам з ПП ДанноА.С, ТОВ „БФ Відродження Приазов'я” обсяг сплачених послуг, які зазначені у актах приймання – передачі, відповідають обсягу послуг по даним звітів, графіку обліку персоніфікації праці, за перірод з 01.07.2002року по 30.06.2004року. По взаємовідносинам с ПП Костоглодовою встановлені розбіжності із обсягом оплачених та наданих послуг за 3 квартал 2003року на суму 900грн. Однак експертом встановлено, що дана розбіжність не вплинула на формування валових витрат за тих підстав, що валові витрати формувалися по даті підписання актів – приймання передачі, а не фактичній оплаті (обліковується кредиторська заборгованість).

В результаті здійсненного експертного дослідження та аналізу наданих до дослідження документів, експерт дійшов висновку, що документально не підтверджуються виводи акту перевірки в частині порушень позивачем вимог: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  щодо заниження податку на прибуток у розмірі 181575,90грн. в результаті віднесення до складу валових витрат суму 627861грн. за інформаційно – консультаційні послуги, які отримані від ПП Косо глодової, за маркетингові послуги отримані від ТОВ БФ „Відродження Призов'я” та ПП Данно; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо заниження податку на додану вартість в сумі 18550грн. в результаті віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у зв'язку із придбанням послуг від ТОВ БФ „Відродження Приазов'я”.

Суд погоджується із висновком експертизи з огляду на наступне:

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

          Пунктом 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

          Відповідно до п.2 ст.9 цього закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що дані послуги придбавались з метою використання їх в господарській діяльності і були пов'язані з продажем продукції. Використання наданих послуг в господарській діяльності підтверджується і договорами, які були укладені з с контрагентами в результаті надання зазначених послуг, тому посилання відповідача на те, що відсутність калькуляції, розцінок та інших матеріалів в підтвердження характеру цих послуг і зв'язку їх з господарською діяльністю судом не може бути прийняте до уваги, як підстава для зменшення сум валових витрат у відповідних податкових періодах.

Суд вважає, що у позивача були наявні всі необхідні розрахункові документи, які давали йому право на формування витрат та віднесення їх до складу валових витрат відповідно до п.5.2.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Відтак вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000982340/0 від 25.08.2004року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 181575,90грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 90788,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що ним при здійсненні зустрічних перевірок ПП Костоглодової та ПП Данно були встановлені розбіжності у обсягах виконаних робіт, за тих підстав, що матеріалами справи та висновком експертизи підтверджується правомірність формування позивачем валових витрат по господарським операціям з вищенаведеними контрагентами. Та обставина, що ПП Костоглодова та ПП Данно по факту надання та оплати послуг не формували у себе валові доходи є підставою для здійснення податковим органом своїх функцій щодо донарахування останнім податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем валових витрат, то відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ( у редакції яка діяла під час спірних правовідносин) позивач мав право на податковий кредит який складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу).

Відтак вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000992340/0 від 25.08.2004року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18550,00грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 9275,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування”  встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням  адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно  до п.3 ст.2 цього Кодексу  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          За приписами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Суд вважає, що відповідач, в даному випадку, не довів правомірність прийнятих спірних рішень, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

  Керуючись Конституцією України, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу VЙЙ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,  -

                                                 П О С Т А Н О В И В:

Позов Малого приватного підприємства "Азоввуглезбут" м. Маріуполь до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень від 25.08.2004р. №0000982340/0 та № 0000992340/0, про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 181575,90 грн. та фінансової санкція у сумі 90788 грн. та ПДВ у сумі 18550 грн. та штрафної санкції у сумі 9275грн.,  задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 25.08.2004року: №0000982340/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 181575,90 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 90788 грн. , № 0000992340/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 18550 грн. та штрафної санкції у сумі 9275грн.

Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11.08.2008року

Суддя                                                                                              Кододова О.В.