Рішення

від 08.07.2008 по справі 4769.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4769.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2008Справа №2-28/4769.1-2008

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі ЕйчМодус» ЛТД, м. Ялта,

до відповідача – Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта,

про стягнення 300 000,00 грн.

                                                                                        Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

17.06.2008 р.

25.06.2008 р.

Від позивача – Гришина Г.В. – представник по довіреності від 20.12.2006 р.;                 Ручка С.П. – головний  бухгалтер, довіреність № 10 від 01.04.2008 р. (довіреності у справі)

Від відповідача – Кромська О.М. – начальник юридичного відділу, довіреність від 25.01.2008 р. (к/копія довіреності у справі)

08.07.2008 р.

Від позивача – Веремчук М.А. – представник по довіреності від 20.12.2007 р.;                 Ручка С.П. – головний  бухгалтер, довіреність № 10 від 01.04.2008 р. (довіреності у справі)

Від відповідача – Кромська О.М. – начальник юридичного відділу, довіреність від 25.01.2008 р. (к/копія довіреності у справі)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ді Пі Ейч Модус" ЛТД,                м. Ялта, звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, про стягнення 300 000,00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат.

29.05.2007 р. позивач надав суду заяву № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, в якій збільшив та уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 450 490,47 грн. збитків.

Рішенням  господарського  суду  АР  Крим  від  15-22 червня 2007 року у справі           № 2-2/3410-2007 позов задоволений та з Ялтинського морського торговельного порту, м. Ялта, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ді Пі Ейч Модус" ЛТД, м. Ялта, стягнуто 450 490,47 грн. збитків, 4 504,90 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання цього рішення, 02.07.2007 р. господарським судом був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 2-2/3410-2007.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від              16.08.2007 року апеляційна скарга Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт залишена без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15-22.06.2007 року у справі № 2-2/3410-2007 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року касаційну скаргу Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, було задоволено частково, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 року та рішення господарського суду АР Крим від 15-22.06.2007 року у справі № 2-2/3410-2007 - скасовано.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим та доручено судді Альошиній С.М. під номером 2-28/4769.1-2008.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 17.06.2008 р., позовні вимоги, з урахуванням заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням вищевказаної № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, не погодився, однак, на виконання вимог ухвал господарського суду АР Крим від 25.04.2008 р. та від 27.05.2008 р., письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень суду не представив.    

Однак, представник відповідача надав суду письмове клопотання від           17.06.2008 р., в якому просив суд вести технічну фіксацію процесу (звукозапис).

Клопотання представника відповідача було судом задоволене та була оголошена перерва у судовому засіданні до 12 години 30 хвилин для підготування звукозаписувального технічного засобу та для здійснення подальшого фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників сторін.

Представники позивача у судовому засіданні, яке було продовжено 17.06.2008 р., позовні вимоги, з урахуванням заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду надав суду пояснення                     № Ю-1274 від 26.05.2008 р., в якому відповідач, обґрунтувавши свої заперечення проти позовних вимог, просив у позові відмовити.

Також, представник відповідача надав суду клопотання від 17.06.2008 р., в якому просив призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу, запропонувавши ряд питань для поставлення на вирішення експерта.

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 25.06.2008 р. до 16 години 00 хвилин, для надання сторонами додаткових документів і доказів у справі, в обґрунтування своїх доводів та заперечень, зокрема, позивачем – письмового пояснення щодо вищевказаного клопотання представника відповідача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю тих самих представників позивача та відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2008 р., позовні вимоги, з урахуванням заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у цьому ж засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням вищезазначеної заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, не погодився з мотивів, викладених у вищевказаному поясненні                     № Ю-1274 від 26.05.2008 р., та просив у позові відмовити.

Вищевказане клопотання представника відповідача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи було судом відхилене, у зв'язку з тим, що суд не вбачає необхідності призначення у даній справі такої експертизи, оскільки у матеріалах справи наявні всі матеріали для постановлення обґрунтованого рішення у даній справі.

За результатами судового засідання було оголошено перерву до 08.07.2008 р. до 15 години 00 хвилин, для надання сторонами додаткових документів і доказів у справі (якщо такі є), в обґрунтування своїх доводів та заперечень, та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач, 03.07.2008 р., до продовження розгляду справи у засіданні суду, передав через канцелярію господарського суду АР Крим клопотання від 02.07.2008 р., в якому просив залучити до матеріалів справи копію банківської виписки від            02.10.2007 р., яка свідчить про сплату відповідачем позивачу 455 113,37 грн., у тому числі 450 490,47 грн. збитків, 4 504,90 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих рішенням господарського суду АР Крим у справі № 2-2/3410-2007.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю представників позивача та відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами, з урахуванням вищезазначеної заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, не погодився з мотивів, викладених у вищевказаному поясненні № Ю-1274 від 26.05.2008 р., та просив у позові відмовити.

Також, представник відповідача усно підтвердив, що 450 490,47 грн. збитків, а також 4 504,90 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, Державним підприємством Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, позивачу оплачені.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався та у судових засіданнях оголошувались перерви, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю представлення сторонами суду додаткових доказів у справі, зокрема, відповідачем - письмового пояснення щодо суті даного спору, з урахуванням вказівок, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами були укладені договори                № 278 від 13.09.2000 р., № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р.

Сторонами також були укладені: доповнення  № 11 від 04.03.2004 р. та додаткові угоди № 12 від 09.04.2004 р. і  № 15а від 24.03.2005 р. до договору № 188п від 17.04.2001 р.

Відповідно до п. 1.1. договору № 278 від 13.09.2000 р. предметом цього договору є надання теплоходу «Маргейт» оператору (позивачу) для організації морських прогулянок та екскурсій з портів Ялта, Севастополь, Феодосія та приписаних до них портопунктів у навігацію 2001 року.

Згідно з п. 1.1. договору № 496 від 31.03.2003 р. «порт» (відповідач) зобов'язувався надати «оператору» (позивачу) теплохід "Саманта Смит" на час організації морських прогулянок і екскурсій з порту Ялта і приписаних до нього портопунктів, а оператор – організовувати у встановлений ним час морські прогулянки та екскурсії з порту Ялта і приписаних до нього портопунктів на наданому портом судні.

Відповідно до п. 1.1. договору № 188п від 17.04.2001 р., зміненого                              п. 1 доповнення № 11 від 04.03.2004 р., «Порт» (відповідач) зобов'язувався надати «оператору» (позивачу) теплохід "Костянтин Паустовський" на час організації морських прогулянок і екскурсій з порта Ялта і приписаних до нього портопунктів на наданому портом «Судні» у період з 30 квітня до 18 вересня, передбачений                          п. 2.1.2. договору, зміненим додатковою угодою № 15а від 24.03.2005 р.

Згідно з п. 6.1 вказаного договору № 188п від 17.04.2001 р. цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2001 р.

Додатковими угодами № 12 від 09.04.2004 р. і № 15а від 24.03.2005 р. був змінений, зокрема, п. 6.1 договору, і передбачалось, що договір набирав сили з моменту його підписання і діяв до 31 грудня 2005 р. та до 31 грудня 2006 р., відповідно.

Пунктом 6.3. договору № 188п від 17.04.2001 р. встановлено, що зміна чи розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Листом № 6 від 27.04.2005 р. позивач просив відповідача виконати умови договору № 188п, з урахуванням додаткової угоди № 15а, та надати теплохід "Костянтин Паустовський" з 30.04.2005 р.

Однак відповідач, направив позивачу листи № Ю-809 від 27.04.2005 р. і                     № Ю-835 від 29.04.2005 р., в яких в однобічному порядку відмовився виконати договірні зобов'язання, посилаючись на неможливість надання теплоходу "Костянтин Паустовський", у зв'язку з необхідністю роботи судна в інтересах судновласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Вищевказані листи, згідно норм чинного законодавства України, не є підставою для розірвання договору № 188п від 17.04.2001 р., оскільки вони не містили пропозиції відповідача про розірвання договору № 188п від 17.04.2001 р., тоді як згідно ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Жодних доказів розірвання договорів № 278 від 13.09.2000 р., № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р., у встановленому чинним законодавством України порядку, відповідачем суду представлено не було.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Факт реальної можливості отримання позивачем прибутку, у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов'язань по наданню теплоходів, підтверджується укладеним 25.04.2005 р. між ТОВ «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД,             м. Ялта, (фірма) та СПД Говалло Н.В., м. Ялта, (реалізатор) договором № 09.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 цього договору фірма доручала, а реалізатор брав на себе зобов'язання по залученню пасажирів і реалізації білетів на морські прогулянки та екскурсії, що організуються фірмою.

Згідно з пунктами 3.2. і 3.3. Розділу 3 вказаного договору 60% суми виручки від реалізації екскурсійних білетів та 99% від оплати за морські прогулянки і екскурсії реалізатор мав перераховувати фірмі, а 40% і 1%, відповідно, - мали належати реалізатору як агентська винагорода за надані послуги.

У зв'язку з відмовою Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, від виконання умов договорів № 278 від 13.09.2000 р.,          № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, не були фактично виконані умови вищевказаного договору № 09 від 25.04.2005 р. в частині його зобов'язань перед СПД Говалло Н.В., у зв'язку з чим рішенням господарського суду АР Крим від 30.10.2006 р. у справі № 2-14/13053-2006 позов СПД Говалло Н.В., м. Ялта, був задоволений частково та з ТОВ «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, на її користь було стягнуто 445 929,66 грн. неодержаного прибутку, 4 459,30 грн. державного мита та 101,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у позові відмовлено.

За даними позивача, вказане рішення господарського суду АР Крим від           30.10.2006 р. у справі № 2-14/13053-2006 оскаржене не було та набрало законної сили.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані кошти були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, Суб'єкту підприємницької діяльності Говалло Н.В., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договорами № 278 від 13.09.2000 р., № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р., а також доповненням № 11 від  04.03.2004 р. і додатковими угодами № 12 від 09.04.2004 р. і № 15а від 24.03.2005 р. до договору № 188п від 17.04.2001 р., належним чином, позивач одержав би прибуток за організацію морських прогулянок і екскурсій на теплоходах відповідача у сумі 445 929,66 грн.

У відповідності зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачено відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно – наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або, у даному випадку, відмова від виконання зобов'язання.

З вищенаведеного вбачається, що відмова Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, від виконання умов договорів № 278 від 13.09.2000 р., № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р., тобто відмова надати вищевказані теплоходи, є винною протиправною дією відповідача, яка потягнула спричинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, збитків.

Таким чином, в поведінці відповідача - Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, м. Ялта, наявні всі ознаки правопорушення, а саме:

-          протиправна дія, виражена в односторонній відмові відповідача від виконання зобов'язань за договорами № 278 від 13.09.2000 р., № 188п від 17.04.2001 р. та № 496 від 31.03.2003 р., тобто відмова відповідача надати судна (порушення ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України );

-          вина відповідача, тобто невжиття заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату;

-          причинно – наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), тобто виражений у неможливості позивача організувати морські прогулянки і екскурсії, пов'язані з ненаданням суден, та одержати прибуток від них;

-          шкідливий результат протиправної дії, тобто спричинення позивачу збитків в сумі 450 490,47 грн., у тому числі 445 929,66 грн. неодержаного прибутку, 4 459,30 грн. державного мита та 101,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих з позивача рішенням господарського суду АР Крим від 30.10.2006 р. у справі № 2-14/13053-2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За викладених обставин, відповідач має бути притягнутий до господарсько – правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто він має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських  відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

З вимог даної норми випливає, що обов'язок по доведенню застосування мір, спрямованих на зменшення збитків закон покладає на сторону господарського відношення, що порушила зобов'язання, тобто на відповідача у даній справі - Державне підприємство Ялтинський морський торговельний порт.

Жодних доказів вжиття заходів, спрямованих на зменшення збитків, відповідач суду не представив.

На підставі викладеного, дослідивши всі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви № 32 від 25.05.2007 р. про збільшення (зміну) позовних вимог, підтверджуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Проте, як було зазначено вище, позивачем було надано суду клопотання від 02.07.2008 р. про залучення до матеріалів справи копії банківської виписки від 02.10.2007 р., яка свідчить про сплату відповідачем позивачу 455 113,37 грн., у тому числі 450 490,47 грн. збитків, 4 504,90 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих рішенням господарського суду АР Крим у справі № 2-2/3410-2007.

Факт оплати вказаних коштів також підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідачем сплачено позивачу              455 113,37 грн., у тому числі 450 490,47 грн. збитків, 4 504,90 грн. держмита та            118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то на день розгляду справи відсутнє порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ді Пі Ейч Модус» ЛТД, м. Ялта, яке потребує захисту у встановленому чинним законодавством України порядку, у зв'язку з чим у позові повинно бути відмовлено.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 11.07.2008 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.