Постанова

від 14.07.2008 по справі 8820-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8820-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.07.2008Справа №2-27/8820-2007А

Суддя господарського суду АР Крим Н.В. Воронцова, розглянувши матеріали адміністративної справи № 2-27/8820-2007А 14.07.2008р. у судовому засіданні, що почалося у 10:20 за участю секретаря судового засідання Пономаренко Н.О.

За участю представників:

Від позивача –   Хребтова І.А.., дор. у справі.   

Від відповідача –  Мілютіна  Т.В., дор. у справі   

ухвалив постанову по адміністративної справі № 2-27/8820-2007А

За позовом  Приватної фірма «Андріс», 95017, м.Сімферополь, вул.Київська,73, офіс 306, ідентифікаційний код 22258064

До відповідача Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополь, в АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул.Гагаріна,14а, ЗКПО

Про визнання нечинними рішень                                                                                     

Сутність спору

          Позивач - Приватна фірма «Андріс», (95017, м.Сімферополь, вул.Київська,73, офіс 306),  звернувся до Господарського Суду АР Крим з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополь, в АР Крим, (95026, м. Сімферополь, вул.Гагаріна,14а) про визнання нечинними рішень відповідача №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн., з мотивів невірного застосування відповідачем норм чинного законодавства.

16.06.07р., ухвалою Господарського Суду АРК вказаний позов було прийнято до розгляду та порушено провадження по справі №2-27/8820-2007А.

24.07.07р. в судовому засіданні позивач надав доповнення до адміністративного позову, згідно якому просить  визнати нечинними рішення  відповідача №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн. та стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідач  проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених  в запереченнях на позовну заяву, які надав в судовому засіданні 07.08.07р.

20.08.07р., в судовому засіданні позивач надав відгук на заперечення до адміністративного позову та просить  задовольнити позовні вимоги, згідно з раніше наданими доповненнями до адміністративного позову.

    Оскільки в  ході розгляду справи виникли питання у галузі бухгалтерського обліку, потребуючі спеціальних знань, суд дійшов висновку призначити  по справі судово – бухгалтерську  експертизу, яку доручив ТОВ “Науково – дослідна лабораторія судових експертиз”, про що було винесено ухвалу від 06.09.2007 р.

   Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008 р.

Ухвалою Господарського Суду АРК від 25.02.08р. провадження по справі було поновлено.

22.04.2008р., в  судовому засіданні відповідач заперечував проти висновку судово-бухгалтерської експертизи, з мотивів, вказаних в  запереченнях на висновок судово-бухгалтерської експертизи.

18.06.08р., в судовому засіданні позивач надав відгук на заперечення відповідача, щодо висновку судово-бухгалтерської експертизи, відповідно до якого вважає дійсний висновок обґрунтованим та таким, що  відповідає чинному законодавству.

24.06.2008р., в судовому засіданні., позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить  визнати нечинними рішення  відповідача №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2787,32 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

27.06.2008р. до Господарського Суду АРК надійшло клопотання позивача про залучення до матеріалів справи роз'яснення Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим № 4846/06-12 від 26.06.08р.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання по справі було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд,  -            

В С Т А Н О В И В :

          Відповідачем з 23.04.07р. по 25.04.07р. була проведена планова перевірка ПФ  «Андріс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування  страхових внесків  на загальнодержавне пенсійне страхування в період з 31.07.2000р. по 31.03.2007р., своєчасності нарахування  та перерахування авансових платежів за період з 01.01.2004р. по 20.04.2007р. та достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за 2004,2005,2006,2007 звітні роки.

          За результатами перевірки було складено акт № 33-Ю від 16.05.2007р., відповідно до якого були виявлені слідуючі порушення:

-          зменшення ФОП та інші виплати, на які нараховуються страхові внески по ставкам 32%,32,3%,31,8%,32,3% на загальну суму 382грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-0,00грн.;

-          донарахування ФОП та інших виплат, на які нараховуються страхові внески по ставкам 32%,32,3%,31,8%,32,3% на загальну суму 382грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-1,00грн.

-          зменшення загального доходу оподаткування, з котрого утримуються страхові внески за ставкою 0,5-2%- 582,00грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-0,00грн.;

-          донарахування загального доходу оподаткування, з котрого утримуються страхові внески за ставкою 0,5-2%- 544,09грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-362,09грн.;

-          зменшення страхових внесків на суму 175,18грн.,  у тому числі й в період з 01.01.2004р.-45,30грн.; за ставкою 32%,32,3%,31,8%,32,3%-122,24грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-0,00грн.; за ставкою 0,5-2%-52,94грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-45,30грн.;

-          донарахування страхових внесків на суму 135,43грн.,  у тому числі й в період з 01.01.2004р.-1,40грн.; за ставкою 32%,32,3%,31,8%,32,3%-134,35грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-0,32грн.; за ставкою 0,5-2%-1,08грн., у тому числі й в період з 01.01.2004р.-1,08грн

-          зменшення податкового зобов'язання на суму 254,28грн, у тому числі й в період з 01.01.2004р.-80,69грн.;

-          донарахування податкового зобов'язання на суму 165,42грн, у тому числі й в період з 01.01.2004р.-0,00грн.;

-          зменшення залишків по розрахункам з Пенсійним фондом України на 01.01.02р.-75,68грн.

          Не погодившись з  результатами перевірки та дійсним актом, ПФ «Андріс» надало заперечення до акту перевірки (вих..№41 від 18.05.07р.).

          Не прийнявши до уваги заперечення позивача до акту Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя на підставі дійсного акту було винесені рішення №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за наявністю порушень п.4.2.2.б,п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами), №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в відповідності п.3.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р. та №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн., в відповідності п.5.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р.

Оскільки в  ході розгляду справи виникли питання, потребуючі спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку, суд дійшов висновку призначити  по справі судово – бухгалтерську  експертизу, яку доручив ТОВ “Науково – дослідна лабораторія судових експертиз”, про що було винесено ухвалу від 06.09.2007 р.

   Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008 р.

На вирішення експерту ставилось запитання, чи підтверджуються висновки Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополь, викладені в акті перевірки від 16.05.07р. за № 33-Ю  первинним документам ПФ «Андріс».

Експертизу проводила судовий експерт Плетньова Л.В., яка має вищу економічну освіту та кваліфікацію судового експерта по спеціальності «11.1- дослідження документів бухгалтерського обліку та звітності », стаж експертної роботи-8 років, свідоцтво №45 від 30.05.03р.

Згідно з висновком №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008 р., висновки Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополь, викладені в акті перевірки від 16.05.07р. за № 33-Ю  первинним документам ПФ «Андріс» підтверджуються частково, а саме:

-          рішення №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за наявністю порушень п.4.2.2.б,п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами)- необґрунтовано;

-          рішення №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в відповідності п.3.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р.-необгрунтовано;

-          рішення №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн., в відповідності п.5.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р.- обґрунтовано частково, в розмірі застосування штрафних санкцій-170,00грн.

В зв'язку з чим суд вважає зазначити наступне.

Приватна фірма «Андріс» зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  за реєстраційним  № 13-02-1331, дата реєстрації 06.06.95р..

З 01.01.2004 р. вступив в силу Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058. До вступу в силу вказаного Закону нарахування і  стягнення страхових внесків здійснювалося у відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181.

Згідно преамбулі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат  застрахованим особам, членам їх сімей і іншим особам, передбаченим вказаним Законом.

Статтею  1 вказаного Закону визначено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, яке було чинним раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  згідно з чинним Законом. А  страхувальники – це роботодавці та інші особи, які згідно з чинним Законом сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, дійсний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Як вибачається з матеріалів справи, застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в відповідності п.3.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р (рішення № №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.,), були прийняте відповідачем, в зв'язку з тим, що ним в процесі перевірки  книги по заробітної платні ПФ «Андріс» було встановлено, що при  її заповненні при визначені заробітної плати застрахованої особи припущено заниження загальної суми на 01,00грн.   

Згідно з положенням п.9. ч.3.ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р., за   приховування   (заниження) страхувальником    суми заробітної плати (виплат,  доходу),  на які нараховуються страхові внески,  накладається  штраф  у  розмірі  всієї  суми   прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом  року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Згідно  до Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами , організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.10.01р. №16-6, п.14.4. «Контроль на підприємствах, в установах та організаціях здійснюється шляхом перевірки  бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інших виплат, начисленням збору, платіжних доручень про перерахування сум збору на рахунок Пенсійного фонду, документів, які пов'язані зі сплатою збору…».

          Відповідно до п.5.1.1. п.5.1. розділу 5 Інструкції «Про порядок обчислення і нарахування страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03р. №21-1, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 19.01.04р. за № 64/8663 (далі Інструкція №21-1), обчислення страхових внесків здійснюються що місячно по ставках, визначених п.4.1.,4.2.,4.5. цієї  Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких здійснюється нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), виходячи із розміру страхового внеску, який діє на день нарахування виплат (доходу).  

          Згідно  з вказівкою ДПА України (лист № 13059/7/20-3012 від 27.08.99р.) «Про методичні  вказівки, щодо обчислення бази оподаткування », що напрямлено на виявлення додаткових доходів за рахунок легалізації тіньової економіки, щодо зясування поняття заховання|приховання| об'єкту оподаткування відноситься заниження сум фактично виплаченої заробітної платні, а ні сум нарахованої заробітної платні.

    Таким чином, суд вважає зазначити наступне.

          Як  вибачається з висновку судової –економічної експертизи (розділ дослідження), не зважаючи на те, що згідно бухгалтерським документам, в січні 2005р. в графі «нарахована заробітна платня за січень 2005р.» в рядку «робітник – Андруцький С.Н.» було записано помилково сума 543,58 грн., фактично утримано та перераховано страхових внесків з суми заробітної платні за січень 2005р. Андруцького С.Н. в розмірі -544,58грн.

Тобто фактично мало місце невірне заповнення бухгалтерських документів позивачем.  

Проте, не зважаючи на наявність помилки (сума 543,58грн.) в бухгалтерських документах, сума страхового внеску була внесена повністю, із розрахунку 544,58грн., та фактично заниження загальної суми на 01,00грн. не було.

Посилання відповідача на неправомірність застосування експертом вказівки ДПА України (лист № 13059/7/20-3012 від 27.08.99р.) «Про методичні  вказівки, щодо обчислення бази оподаткування », не можу братися судом до уваги по наступним підставам.

          Як вибачається з положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р, він не визначає, що є приховування, зниження  страхувальником сум заробітної плати (доходу), таким чином, суд вважає, посилання експерту, щодо надання такого поняття згідно з вказівкою ДПА України (лист № 13059/7/20-3012 від 27.08.99р.) «Про методичні  вказівки, щодо обчислення бази оподаткування », що напрямлено на виявлення додаткових доходів за рахунок легалізації тіньової економіки, щодо з'ясування поняття заховання|приховання| об'єкту оподаткування, не суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовна вимога ПФ «Андріс», щодо визнання нечинним  рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя № 377 від 07.06.07р., щодо донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в відповідності п.3.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р. обґрунтована та є такою, що підлягає задоволенню.

Як вибачається з матеріалів справи, відповідачем також було прийняте рішення №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за наявністю порушень п.4.2.2.б,п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами), на підставі того, що останнім було донараховано страхових внесків на суму- 165,42грн.

В зв'язку з чим, суд вважає зазначити наступне.

          Стаття 4 п.4.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами) передбачає визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відповідно до п.4.2.1. дійсного Закону, якщо  згідно  з  нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим  законом.  

              П. 4.2.2., передбачає, що контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму  податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

     а) платник  податків  не подає у встановлені строки податкову декларацію;   б) дані  документальних  перевірок   результатів   діяльності платника  податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Стаття 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами) передбачає накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, а саме:

Відповідно до п.17.1.3., у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на  який припадає така недоплата,та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.  (  Підпункт 17.1.3  пункту 17.1статті  17  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 550-IV( 550-15 ) від 20.02.2003 ).

          Крім цього, слід зазначити також й те, що Інструкція «Про порядок обчислення і нарахування страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03р. №21-1, на яку посилається відповідач, була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.01.04р. за № 64/8663 (далі Інструкція №21-1)

Таким чином, розрахунок   сум страхових внесків  до січня 2004р., мусив складаться  відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами , організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.10.01р. №16-6, (додаток №22).

Згідно з колективним договором  ПФ «Андріс», заробітна платня нараховувалась та виплачувалась 2 рази на місяць, а саме: за другу половину попереднього місяця та за фактично відпрацьовану першу половину звітного місяця.

Як  вибачається з матеріалів справи, в рядку 5 розділу 11 Розрахунку сум страхових внесків, встановлено відхилення на загальну суму 88,86грн., у тому числі завищення суми на 254,28грн. (за січень, квітень, червень, липень, листопад 2002р., січень, березень, травень, червень, липень, серпень, листопад 2003р., січень 2004р.), зменшення суми на 165,42грн. (жовтень 2002р., лютий, квітень,вересень,жовтень,грудень2003р.).

Як вибачається з висновку №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008 р., при проведенні перевірки відповідачем  не була врахована сума завищення в розмірі 254,28грн.,  а безпосередньо податкове зобов'язання, щодо сплати та заповнення Додатку 22 до Інструкції з боку ПФ «Андріс» розраховувались та перераховувались в відповідності з діючим законодавством на той час.

Крім цього, як вибачається з доводів Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополь, наданих в запереченнях до позову, а також в запереченнях до  судового експертного висновку, ними застосовувалися положення  Інструкції «Про порядок обчислення і нарахування страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.03р. №21-1, а як зазначено раніше, для розрахунку сум страхових внесків  до січня 2004р., мусив складатися  відповідно до Інструкції «Про порядок обчислення та сплати підприємствами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.10.01р. №16-6, (додаток №22).

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд вважає, що позовна вимога ПФ «Андріс», щодо визнання нечинним рішення №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за наявністю порушень п.4.2.2.б,п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами), на підставі того, що останнім було донараховано страхових внесків на суму- 165,42грн. є  також обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

          Щодо позовної вимоги позивача, про визнання нечинним рішення №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн., в відповідності п.5.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р., то вона підлягаю задоволенню  частково, в розмірі застосування штрафних санкцій-170,00грн., по наступним підставам.

          Відповідно до п.п.4 ч.2.ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р, як одне з зобов'язань страхувальника, є обов'язок, щодо надання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлена Пенсійним фондом.

          На виконання Закону постановою правління ПФУ від 10.06.04р. №7-6, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.08.04р. за № 1000/9599, затверджений Порядок формування та подання органам ПФУ  відомостей про застраховану особу, що використовується  в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі Порядок).

          Відповідно до ст..21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03р. та п.1.1. Порядку, органи ПФУ ведуть облік застрахованих осіб та персоніфікований облік відомостей про суми заробітної плати (доходу) та облік сплати страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, що пов'язані з  визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розміру за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.  

          Відповідно до п.4.4 Інструкції №21-1, розміри страхових внесків встановлюються, для  платників,  зазначених  у підпунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.6-2.2.12,  2.2.17  пункту 2.2 цієї Iнструкції, - 2 відсотка із сум  доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового   договору,   сум  грошового  забезпечення,  що включається  до  складу загального оподатковуваного доходу { Абзац пункту  4.4  із  змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду  N  2-2 ( z0071-07  ) від 18.01.2007, в редакції Постанови Пенсійного фонду N 3-3 ( z0125-08 ) від 25.01.2008 }  Для платників,  визначених у підпункті 2.2.1 пункту 2.2  цієї Iнструкції,   з числа  осіб  льотних  екіпажів  повітряних  суден цивільної    авіації    (пілотів,   штурманів,     бортінженерів, бортмеханіків,      бортрадистів,      льотчиків-наглядачів)     і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах:      1 відсоток  сум  доходу  у  вигляді  заробітної плати,  інших виплат та винагород,  нарахованих (виплачених)  платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу,  якщо він  становить менше 150 гривень;     2 відсотки сум  доходу  у  вигляді  заробітної  плати,  іншихвиплат та винагород,  нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до  складу загального оподатковуваного доходу,  якщо він становить від 150 до 250 гривень;      3 відсотки  сум  доходу  у  вигляді заробітної плати,  інших виплат та винагород,  нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу,  якщо він  становить від 250 до 350 гривень;4 відсотки сум  доходу  у  вигляді  заробітної  плати,  інших виплат та винагород,  нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до  складу загального оподатковуваного доходу,  якщо він становить від 350 до 500 гривень;      5 відсотків  сум  доходу  у  вигляді заробітної плати,  інших виплат та винагород,  нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу,  якщо він  перевищує 500 гривень.     Для платників,  визначених у підпунктах 2.2.1, 2.2.6 та 2.2.8 пункту 2.2 цієї Iнструкції,  які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких араховується до трудового стажу,  що  дає  право  на  одержання пенсії відповідно до Законів України "Про державну  службу"  (  3723-12  ),  "Про  прокуратуру"( 1789-12 ), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів"  (  540/97-ВР  ),  "Про  наук ову  і науково-технічну  діяльність"  ( 1977-12 ),  "Про статус народногодепутата України" ( 2790-12 ),  "Про  Національний  банк  України"( 679-14  ), "Про  службу  в  органах  місцевого  самоврядування"( 2493-14 ),  Митного кодексу України (  92-15  ),  Положення  про помічника-консультанта  народного депутата України,  затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995  року  N379( 379/95-ВР ) (із змінами):     1 відсоток з частини сум доходу у вигляді  заробітної плати,інших   виплат  та  винагород,  нарахованих  (виплачених)  платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового  договору,  що включаються  до  складу загального оподатковуваного доходу,  що не перевищує 150 гривень;     2 відсотки  з частини сум доходу у вигляді заробітної плати, інших  виплат  та  винагород,  нарахованих  (виплачених)  платнику відповідно  до умов трудового або цивільно-правового договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;     3 відсотки з частини сум доходу у вигляді  заробітної плати, інших  виплат  та  винагород,  нарахованих  (виплачених)  платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового  договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;     4 відсотки  з  частини сум доходу у вигляді заробітної плати, інших  виплат  та  винагород,  нарахованих  (виплачених)  платникувідповідно  до умов трудового або цивільно-правового договору, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу в розмірі від 351 до 500гривень;     5 відсотків з частини сум доходу у вигляді заробітної  плати, інших  виплат та  винагород,  нарахованих  (виплачених)  платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового  договору,  що включаються до складу загального оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

          Згідно з п.5.2.3. Інструкції № 21-1, нарахування  страхових  внесків  на  суми доходу  у вигляді заробітної плати,  інших виплат та винагород,  нарахованих(виплачених) платнику   відповідно   до   умов   трудового   або цивільно-правового  договору,  що включаються до складу загального місячного  оподатковуваного  доходу,  період  яких  більше  одного місяця  (допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю,  оплата щорічної відпустки),  здійснюється за ставкою, що діє на момент їх нарахування.   При цьому,   застосування  максимальної  величини здійснюється  окремо за кожний місяць. {Підпункт 5.2.3 пункту 5.2 в  редакції  Постанови  Пенсійного  фонду  N  3-3 ( z0125-08 ) від 25.01.2008 }

Інструкція  по статистики заробітної плати, що  затверджена Міністерством статистики України від 11.12.95р. за № 323, в п.1.2. надає поняття структури заробітної платні, а саме, що витрати на оплату праці складаються з фонду основної заробітної платні, фонду додаткової заробітної платні, інших заохочувальних виплат. При цьому, основна заробітна платня – це винагорода за виконану роботу в відповідності  з встановленими нормами труда, та встановлюється в вигляді тарифних ставок та окремих розцінок для робочих та посадових окладів службовців, додаткова заробітна платня- це винагорода за труд понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість особливі умови праці. Включає до себе надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, що передбачені законодавством. Відповідно до п.2.27 Інструкції, також й суми виплат, що пов'язані з індексацією заробітної платні робітників. Під заохочувальними та компенсаційними виплатами розуміються виплати по підсумкам робіт за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства або які здійснюються понад встановлених законодавчими актами норм.

Відповідно до п.1.4. Інструкції «Суми засобів, що нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються до фонду оплати труда звітного місяця тільки в сумі, що приходиться на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які приходяться на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати труда в наступному місяці».

П.2.1., 2.2.,2.4.,2.5,2.7,2.23. Інструкції передбачають, що в фонду заробітної платні включаються заробітна плата, що  нарахована за виконану роботу в відповідності з встановленими норами труда за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робочих та посадовими окладами, незалежно від форм та  систем оплати труда на підприємстві; суми відсоткових або комісійних нарахувань в залежності від об'єму доходів (прибутку), що отримані від реалізації продукції (робіт, послуг), в випадках, коли вони є основною заробітною платнею; надбавки та доплати к тарифним ставкам та посадовим окладам, в розмірах, передбачених діючим законодавством; премії робочим, керівникам, фахівцям та іншим службовцям за виробничі результати, зокрема премії за економію певних видів матеріальних ресурсів; винагороди (відсоткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи на дійсному підприємстві), що передбачені діючим законодавством; оплата труда робітників, що не знаходяться у штаті підприємства , за виконання робіт відповідно договорів цивільно-правового характеру, включно договори підряду, за умовами, що розрахункі з робітниками за виконану роботу здійснюється безпосередньо дійсним підприємством. Розмір засобів, на оплату труда таких робітників, визначається, виходячи з кошторисів на виконання таких робіт (послуг ) по договору, і платіжних документів; оплата щорічних та додаткових відпусток в відповідності до чинного законодавства, грошовими компенсаціями за невикористані відпустки та інше.

Відповідно до Інструкції  по статистики заробітної платні, що затверджена наказом Державного  комітету статистики України від 13.01.04р. №5, к фактично нарахованої заробітної платні  слід включати кошти, що нараховані за дні відпустки. Суми коштів,  що нараховані за щорічні та додаткові відпустки, вносяться відповідно в місяці тільки в той сумі, що приходиться на дні відпустки в цьому місяці. Суми, що приходяться на дні відпустки в наступному місяці, включаються в наступному місяці.

          Стаття 2 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03р., надає поняття об'єкту оподаткування, а саме: для платників збору, відповідно до п.1,2 статті 1 цього Закону- фактичні витрати на оплату труда робітників, які включають витрати на виплату основної  та додаткової заробітної платні, інших заохочувальних та компенсаційних  виплат, які визначаються в відповідності до нормативно-правових актів, що прийняті в відповідності до Закону України «Про оплату труда» (окрім сум виплат, які не враховуються при визначенні  бази нарахування  страхових внесків в відповідності до ст..5 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) по угодам цивільно-правового характеру..».

          Згідно з ст..2 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян » від 26.12.92р. № 13-92 зі змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний податком дохід за календарний рік, отриманий з різних джерел, як на території України, так й за її межами…

          Як вибачається з акту перевірки № 33-Ю від 16.05.07р., відповідачем, у процесі перевірки виявлені порушення позивачем, порушення п.4.4. п.4.,п.5.2.3. п.5.2. Інструкції №21-1, п.3.8.п.3.Інструкції по статистики заробітної платні, реквізиту 19 Порядку формування та подання органам ПФУ  відомостей про застраховану особу, що використовується  в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі Порядок),  щодо відображенню невірних  даних в відомостях в системі персоніфікованого звіту.

          Як вибачається з вищенаведеного під відображенням невірних даних  в системі персоніфікованого обліку слід розуміти відповідність  даних про розмір заробітної платні, страхових внесків, підстави для пільгового розрахунку внесків, періодів, за які нараховані внески, що вказані страхувальником в індивідуальних відомостях про застраховану особу, які відображуються в документах первинного обліку  страхувальника та інших документах, які підтверджують підстави для обліку страхового стажу, відповідність ідентифікаційного номеру в індивідуальній відомості про застраховану особу.   

          Факт відображення невірних відомостей у системі персоніфікованого обліку ПФ «Андріс» в період за 2004-2006роки,  відображений також у висновку №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008р.

          На підставі вищевказаних порушень відповідачем були застосовані штрафні санкції у розмірі 2957,32 грн., в відповідності п.5.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р.

          При цьому, суд вважає зазначити наступне.

          Стаття 106  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р., передбачає застосування виконавчими  органами   Пенсійного   фонду      до страхувальників фінансові санкції.

Згідно з п.5.ч.9.,за   неподання,   несвоєчасне   подання,   подання  не  за встановленою формою  або  подання  недостовірних  відомостей,  що використовуються  в  системі персоніфікованого  обліку  та  іншої звітності,  передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного  фонду  накладається  штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків,  які були  сплачені  або  підлягали  сплаті  за відповідний  звітний період,  за кожний повний або неповний місяць затримки  подання  відомостей,  звітності, але  не  менше  десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

     Проте, відповідно до абз.19 листа Пенсійного Фонду України № 6018/05-11 від 10.04.07р., підприємства…, які в звітному періоді не мали порушень строків та порядку надання звітності в органи ПФУ, своєчасно та в повному обсязі сплачували  страхові внескі та виконували інши обов'язки  страхувальника, передбачені у ст..17 Закону, фінансові санкції в відповідності до п.5.ч.9. ст..106 можуть бути застосовані в розмірі 170,00 грн. (10 неоподаткованих мінімумів  доходів громадян).

Відповідно до абз.24 листу Пенсійного Фонду України № 6018/05-11 від 10.04.07р., «Про систему персоніфікованого обліку», при проведені органами ПФУ документальної перевірки та при встановлені факту  подання підприємством недостовірних відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, в період з 2004по 2006р.р., виноситься одне рішення з урахуванням дворічного періоду.      

          Крім цього, відповідно до листа Головного Управління ПФУ в АР Крим № 4846/06-12 від 26.06.08р., відповідно до якого надавалось роз'яснення, що для визначення суми фінансової санкції необхідно враховувати не тільки розмір страхових внесків, та й наявності факту порушення строків надання  звітності в систему персоніфікованого обліку.  

          Крім цього,  згідно до роз'яснення Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим № 4846/06-12 від 26.06.08р., при визначені суми фінансових санкцій необхідно враховувати не тільки розмір страхових внесків, а також й наявність факту порушення строків надання звітності в систему персоніфікованого обліку.

          Як вибачається з матеріалів справи, відсутні докази несвоєчасності надання звітності в систему персоніфікованого обліку, а стосовно порушення, яке припущено позивачем по справі, може бути застосована фінансова санкція в розмірі 170,00грн.

          Таким чином, суд вважає, що заперечення відповідача до висновку  висновку №42 судово – бухгалтерської експертизи від 31.01.2008р., не може бути взятий до уваги, а сам висновок  може використатися як доказ по справі, так як зроблений в відповідності з вимогами діючого законодавства, та фахивцім в даній галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

За таких обставинах, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є  частково обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Відповідно до ст. 87 КАСУ судові витрати складаються із судового  збору  та  витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать,  зокрема, витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст.. 92 КАСУ  витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз,  несе сторона,  яка заявила  клопотання  про  виклик  свідків,  залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

У підтвердження вказаного факту,  позивачем було надано платіжне доручення №384 від 29.11.2007 р. ( т. 2,  а. с. 26 ),  відповідно до якого вбачається, що позивачем було оплачено витрати на проведення судово – бухгалтерської  експертизи у розмірі 600 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені  нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Оскільки здійснення витрат на проведення судової експертизи підтверджено документально,  суд дійшов висновку стягнути з Державного бюджету України витрати на проведення судово – економічної експертизи у розмірі 600 грн.  

Постанову оголошено 14.07.2008р.

Постанову у повному обсязі складено 17.07.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати нечинними рішення №378 від 07.06.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. за наявністю порушень п.4.2.2.б,п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. (з доповненнями та змінами); рішення №377 від 07.06.2007 р. про донарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., в відповідності п.3.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від  09.07.03р.; рішення №379 від 07.06.2007 р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 2957,32 грн., в відповідності п.5.ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  №1058 від 09.07.03 р., частково, в розмірі застосування штрафних санкцій-170,00грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Приватної фірма «Андріс», (95017, м.Сімферополь, вул.Київська,73, офіс 306, ідентифікаційний код 22258064)   3,40  грн. судового збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь Приватної фірма «Андріс», (95017, м.Сімферополь, вул.Київська,73, офіс 306, ідентифікаційний код 22258064)   600  грн. витрат на проведення судово – бухгалтерської  експертизи.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.