Постанова

від 17.10.2006 по справі 9/302/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/302/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" жовтня 2006 р. Справа № 9/302/06

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.,

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання  Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: Філевський Р.М.

від ІІІ особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу „Зеленоярське”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 06.09.2006 р.

у справі № 9/302/06

за позовом Миколаївської районної адміністрації

до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу „Зеленоярське”

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДПІ у Малиновському районі Миколаївської області

про стягнення 5199,29 грн. заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди земельної ділянки № 10-557 від 01.06.2004 р. (сторони та суть спору зазначається згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2006 р. позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з СВК „Зеленоярське” (далі –Орендар) заборгованість по орендній платі за землю в сумі 5199,29 грн. та розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.06.2004 р. № 10-557. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на невиконання Орендарем п. п. 9, 11 договору оренди, ст. ст. 629, 651 ЦК України,  п. 38 договору від 01.06.2004 р., п. 2 ч. 1 ст. 66, п. 2 ч.1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про плату за землю”.

Ухвалою суду від 08.08.2006 р. в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача залучено ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 2357,50 грн. заборгованості по договору та розірвати договір оренди від 01.06.2004 р. № 10-557 з посиланнями на перерахування Орендарем 21.02.2005 р. та 30.03.2005 р. до бюджетів усіх рівнів 2700 грн., що підтверджується копіями виписок з Держказначейства.  

Рішенням господарського суду від 06.09.2006 р. (суддя Філінюк І.Г.) позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 01.06.2004 р. № 10-557, укладений між Миколаївською районною державною адміністрацією та СВК „Зеленоярське”, з відповідача на користь позивача  стягнуто 2357,50 грн. заборгованості з посиланнями на ст.ст. 525, 526, 651 ЦК України, п. „д” ст. 141 ЗК України, доведеність та відповідність позовних вимог умовам договору та закону.    

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, СВК „Зеленоярське” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник вважає, що рішення суду необґрунтоване, неправомірне, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи (за 2004 р. відповідачем сплачено орендну плату в сумі 5057,5 грн., платіжними дорученнями від 21.02.2005 р. № 89 - 500 грн., від 29.03.2005 р. № 173 - 2200 грн., від 18.05.2005 р. № 269 – 2357,50 грн.), з невірним застосуванням норм матеріального (ч. ч. 2-4 ст. 188 ГК України, ст. 11 ГПК України, п. „д” ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України „Про оренду землі” та процесуального права (ст. ст. 44, 45, 46, 69 ГПК України).

17.10.2006 р. Миколаївська районна адміністрація (далі –Адміністрація) направила до суду заяву про укладення мирової угоди, в якій відмовилась від позовних вимог щодо розірвання договору оренди, та просила закрити провадження у справі.

Зазначена вище заява Адміністрації задоволенню не підлягає з врахуванням приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, яка містить імперативний припис про можливість скористатись позивачем таким своїм правом лише до прийняття рішення по справі, тобто до прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судова колегія, приходить до наступного.

          01.06.2004 р. між Адміністрацією (орендодавець) та СВК „Зеленоярське” (орендар) укладено договір оренди землі, згідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Нечаянської сільської ради (п. 1). Відповідно до п. 2 договору в оренду передалась земельна ділянка загальною площею 81,5 га, в тому числі 81,5 га - поліпшені пасовища. По п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 578022 грн. Договір укладено на п'ять років (п. 8). Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 8670 грн. на рік та підлягає індексації згідно чинного законодавства України (п. 9). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року у грошовому виразі (п. п. 10, 11). Відповідно до п. 13 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз в три роки. По п. 38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. При цьому в абзаці першому п. 39 договору сторони домовились, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а в абзаці другому цього ж пункту визначили, що умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.          

Відповідно до акту прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку 81,5 га.

В зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за вказаним договором позивач звернувся з вищевказаним уточненим позовом.

Оскаржуваним рішенням задоволено уточнені позовні вимоги, з мотивів викладених в описовій частині постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства  та матеріалам справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

Так, обгрунтовучи свої висновки суд першої інстанції посилався як на єдину підставу, на те, що Орендар має заборгованість по орендній платі в сумі 2357,50 грн. Разом з тим, згаданий висновок суду, суперечить наявним в матеріалах справи та доданим до апеляційної скарги доказам, які залучені до матеріалів справи, а саме: довідкам Миколаївської ДПІ про відсутність у орендаря заборгованості з податків і зборів від 23.05.2006 р. ( а. с. 18) та від 03.08.2006 р. (а. с. 36), акту звіряння заборгованості юридичних осіб Миколаївського району по орендній платі за земельні ділянки, складеному 14.06.2006 р. фінансовим управлінням Адміністрації та ДПІ у Миколаївському районі, з якого вбачається, що орендар не включений в перелік осіб, котрі мають заборгованість,  платіжними дорученнями від 21.02.2005 р. № 89 на суму 500 грн., від 29.03.2005 р. № 173 на суму 2200 грн. та від 18.05.2005 р. № 269 на суму 2357,50 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що навпаки, обставина відсутності заборгованості відповідача по орендній платі на дату звернення з позовом доведена. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, апеляційна інстанція приймає до уваги, що на будь-які інші порушення орендарем його зобов'язань за договором оренди Адміністрація не посилалась. Крім того, Законом України № 2505-ІУ від 25.03.2005 р. внесені зміни до ст. 27 Закону України „Про плату за землю” № 2535-ХІІ та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності покладено на органи державної податкової служби. Отже, після набрання чинності зазначених змін, тобто після 31.03.2005 р., Адміністрація не може являтись належним позивачем щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, оскільки таким належним позивачем можуть бути лише органи державної податкової служби, в даному випадку - ДПІ у Миколаївському районі, яка залучена 3-ю особою по справі.

З огляду на викладене, посилання позивача, з врахуванням саме предмету спору, апеляційною інстанцією до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать наведеним вище, встановленим судовою колегією, обставинам справи, а правова позиція Адміністрації протирічить умовам договору і принципам зобов'язального права щодо неможливості розірвання договору в односторонньому порядку (ст. 188 ГК України).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначені вище обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.     

Доводи апеляційної скарги приймаються до уваги в частині, що не суперечить наведеним вище положенням.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.          

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

                                                  П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.09.2006 р. по справі № 9/302/06 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації на користь СВК „Зеленоярське” 51 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.  

Головуючий суддя                                                                                   М.В.Сидоренко

Суддя                                                                                                       Н.Б.Таценко

Суддя                                                                                                       М.А.Мишкіна