Рішення

від 24.10.2011 по справі 5010/1883/2011-28/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2011 р.   

Справа № 5010/1883/2011-28/91   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Приватного підприємства  "Тахосервіс ВТМ"

                           вул. Сковороди, 9/11, м. Львів, 79010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шум-Транс"

                           вул. Промислова, 2, м. Долина, Івано-Франківської області, 77500

про                     стягнення  4662 грн. 04 коп., з яких:

                           4368 грн. 00коп. - основний борг;

                          110 грн.58 коп - 3% річних;

                          183 грн.46 коп. - інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача:    ОСОБА_1. - представник, (довіреність № 17 (вих. № 41) від 05.10.11).

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

          Приватне  підприємство  "Тахосервіс ВТМ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шум-Транс" про стягнення 5000 грн. 69 коп., з яких: 4368 грн. 00 коп. - основний борг, 178 грн. 42 коп. - 3% річних, 454 грн.27 коп. - інфляційних втрат.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання  відповідачем зобов”язань з оплати наданих послуг,  у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі  4368 грн. 00 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 178 грн. 42 коп.  3% річних, 454 грн. 27 коп.  інфляційних втрат.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.10.11.           

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.11, в зв”язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 24.10.11.           

          24.10.11 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 23.09.11 (вих. №17058) та від 10.10.11 (вих. № 18083).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  24.10.11  не надходило.

          Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

          За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином  повідомлений  про час і місце розгляду справи,  зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

          Представник позивача в судовому засіданні, на виконання вимог ухвали, подав суду обгрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 43, 44) і просить суд стягнути з відповідача 183 грн. 46 коп. інфляційних втрат та 110 грн. 58 коп. 3% річних (заява вх.№ 8816/2011-с вх; а.с. 42). Відповідно до заяви позивача вх.№ 8816/2011-с вх від 24.10.11, позивачем зменшено розмір позовних вимог.

          Згідно приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 8816/2011-с вх від 24.10.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.          

          При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.                    

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з”ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає  задоволенню з таких підстав.            

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач - ПП "Тахосервіс ВТМ" надав відповідачу - ТзОВ "Шум-Транс" послуги по ремонту тахографа АТЗ Вольво АТ 85-94 АЕ  та автономного опалювача АТЗ Вольво АТ 85-94 АЕ на загальну суму 4368 грн. 00 коп., що підтверджується  наявним в матеріалах справи (а.с. 10) актом № ОУ-100326 здачі-прийняття робіт (надання послуг). Зазначений вище акт підписаний уповноваженими представниками сторін (від відповідача за довіреністю серія ЯОЗ № 314787 від 22.03.10 (а.с.13) та скріплений печатками юридичних осіб. Розрахунку за надані послуги відповідачем - ТзОВ "Шум-Транс", не здійснено.

          З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено чотири претензії: № 31 від 01.12.10 (а.с. 14), №7 від 20.04.11 (а.с.15), № 11 від 15.06.11 (а.с. 16-17) та № 16 від 14.07.11 (а.с. 19) з вимогою погасити існуючий борг. Докази направлення відповідачеві претензій наявні в матеріалах справи (а.с. 36-41). Отримання відповідачем претензій підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21-22). Проте, вимоги щодо сплати заборгованості залишені без відповіді та задоволення.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.                                                                                                                                               Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.                                               

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.                                                                                                          

          За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.                                                                                                                      

          Відповідно до  ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється  на засадах змагальності.                                                                                  Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.                                                         Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.          

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.                                                                       Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4368 грн. 00 коп. за послуги по ремонту тахографа АТЗ Вольво АТ 85-94 АЕ  та автономного опалювача АТЗ Вольво АТ 85-94 АЕ, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога про стягнення з відповідача 4368 грн. 00 коп. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.           

          З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов”язання.           

          Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.                                                                                                                                            Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов”язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.                                                                                                         Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст.  612, 625 ЦК України).                                                                                                                                                          Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем  3 % річних  та  інфляційних втрат.  Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 43,44) є  арифметично вірним.                                                                                    Зважаючи на те, що  факт прострочки  виконання  зобов”язання відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення                     183 грн. 46 коп. інфляційних втрат і 110 грн. 58 коп. 3% річних  обґрунтовані та підлягають задоволенню.                                                                                                                                                             Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.                                                                                                     

    На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України,                            ст.ст. 175, 193 ГК України,  ст.ст.  526, 530, 612, 625 ЦК України, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 49, 55, 75,  ст. 82,   ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Приватного підприємства "Тахосервіс ВТМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шум-Транс" про стягнення 4662 грн. 04 коп., з яких: 4368 грн. 00 коп.  основний борг, 110 грн. 58 коп.  3% річних, 183 грн. 46 коп. інфляційних втрат  задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шум-Транс"                                    (вул. Промислова, 2,    м. Долина, Івано-Франківської області, 77500; код 36092363) на користь Приватного підприємства "Тахосервіс ВТМ" (вул. Сковороди, 9/11, м. Львів, 79010; код 35186256) –4368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім)грн. 00 коп.основного боргу, 110 (сто десять)грн. 58 коп. 3% річних, 183 (сто вісімдесят три)грн. 46 коп. інфляційних втрат , 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.          

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                            І.П. Кавлак           

Повне рішення складено 28.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"