Постанова

від 20.10.2011 по справі 5023/3405/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІ ЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3405/11

Колегія суддів у скла ді:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Білецька А.М., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача - не з' явився,

відповідача - не з' я вився,

ДПІ - ОСОБА_1 за дов іреністю від 30.11.2010 р. №5739/9/10-035,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміще нні Харківського апеляційно го господарського суду апеля ційну скаргу ДПІ у Московськ ому районі м. Харкова (вх. № 4256Х/3-11) на рішення господарс ького суду Харківської облас ті від 10.05.2011 року по справі № 5023/3405/1 1

за позовом ТОВ "Электр обытприбор", м. Харків

до ПП "Твіт-Тер", м. Харкі в

про визнання недійсни м договору

встановила:

04 травня 2011 р. ТОВ «Електр обудприлад»звернулося до ПП «Твіт - Тер»з позовом про ви знання угоди поставки товарі в №0103/1 від 01.03.011 р. недійсним.

Позов мотивований посилан ням на ряд норм діючого закон одавства, які містять вимоги , яким повинна відповідати ци вільна угода, зокрема, ст..ст. 207 , 208, 228 ЦК України, однак конкретн ого зазначення ознак супереч ності угоди закону або поруш ення нею публічного порядку позов не містить.

10 травня 2011 р. позивач подав до суду заяву про зміну позовни х вимог, в який, посилаючись на ряд норм діючого законодавс тва про договір, зокрема ст.ст . 626, 627, 628 ЦК України, ст. 180 ГК Україн и, просив визнати договір №0103/1 від 01.03.011 р. дійсним.

Рішенням господарського с уду Харківської області від 10.05.2011 р. позовні вимоги були зад оволені в повному обсязі, дог овір №0103/1 від 01.03.011 р. визнаний дій сним.

23 вересня 2011 р. з апеляційної с каргою на зазначене рішення місцевого господарського су ду звернулася Державна подат кова інспекція у Московськом у районі м. Харкова.

В обґрунтування апеляційн ої скарги ДПІ у Московському районі м. Харкова зазначила, щ о місцевим господарським суд ом допущені порушення норм п роцесуального права, які пол ягали у неповному з' ясуванн і обставин, що мають значення для справи.

Так, апелянт послався на те, що дані податкової перевірк и учасників спірної угоди св ідчать про фінансову та госп одарську неможливість викон ання угоди її учасниками, що с відчить про те, що угода була с прямована на безпідставну зм іну розміру податкових зобов ' язань її учасників. Посила нням на цей висновок апелянт обґрунтував і свій процесуа льний інтерес на подання апе ляції. На підставі викладено го апелянт просив суд скасув ати рішення господарського с уду Харківської області від 10.05.2011 р. у справі №5023/3405/11 та винести нове рішення, яким в задоволе нні позову відмовити в повно му обсязі.

Ухвалою Харківського апел яційного господарського суд у від 29.09.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до пр овадження та запропоновано п озивачу та відповідачу надат и на адресу апеляційного суд у відзив на апеляційну скарг у з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиц ії по справі та докази на підт вердження своїх заперечень.

Позивачем та відповідачем відзиву на апеляційну скарг у надано не було.

В судове засідання, признач ене на 19.10.2011 р., з' явився предст авник ДПІ.

Представники позивача та в ідповідача до суду не з' яви лися, про місце та час вирішен ня спору були повідомлені на лежним чином та своєчасно.

Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції створ ено учасникам спору всі необ хідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування за конодавства, вжито заходи до належного повідомлення про час та місце розгляду справи і позивач з відповідачем не с користалися своїм правом при йняти участь у вирішення спо ру судом апеляційної інстанц ії, колегія суддів вважає за м ожливе вирішення спору за ві дсутності представників сто рін.

Дослідивши матеріали спра ви, а також викладені у апеляц ійній скарзі, заслухавши у су довому засіданні пояснення Д ПІ, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль ного права, а також повноту вс тановлення обставин справи т а відповідність їх наданим д оказам, та повторно розгляну вши спір в порядку ст. 101 ГПК Укр аїни, колегія суддів вважає, щ о апеляційна скарга ДПІ у Мос ковському районі м. Харкова з адоволенню не підлягає, а оск аржене рішення підлягає скас уванню.

Колегією суддів в ході розг ляду справи встановлені такі факти та відповідні їм право відносини.

01.03.2011 р. між ТОВ «Электробытпр ибор»та ПП «Твіт-Тер»був укл адений договір поставки това рів №0103/1, за умовами якого прод авець - позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов' язується п ередати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умо вах, визначених у цьому догов орі, зобов' язується прийнят и та оплатити товар у кількос ті та за ціною, що визначаютьс я згідно видаткових накладни х. Накладні на товар, що додают ься є невід' ємними частинам и цього договору, прирівнюют ься сторонами до специфікаці ї та мають її силу.

Відповідно до п.2.1. договору п родавець зобов' язаний не пі зніше 100 календарних днів з дн я набрання чинності цим дого вором передати покупцю товар , а відповідно п.2.2. договору пок упець зобов' язаний прийнят и товар і розрахуватися за нь ого в 3-місячний термін.

Згідно п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється покупц ем за визначеною п.1.1 цього дог овору ціною шляхом перерахув ання покупцем грошових кошті в на банківський поточний ра хунок Продавця або шляхом ем ітування векселя на зазначен у суму.

В якості підтвердження вик онання умов договору позивач ем були представлені суду ко пії видаткових накладних, а с аме: №16 від 01.03.2011 р. на суму 321772,83 грн. , №17 від 01.03.2011 р. на суму 253791,52 грн., №18 в ід 01.03.2011 р. на суму 347919,26 грн., №19 від 01. 03.2011 р. на суму 256694,26 грн., №20 від 01.03.2011 р . на суму 312446,11 грн., №21 від 01.03.2011 р. на с уму 238668,20 грн., №22 від 01.03.2011 р. на суму 361500,31 грн., №23 від 01.03.2011 р. на суму 462889,86 г рн., №24 від 01.03.2011 р. на суму 2934052,91 грн., №25 від 01.03.2011 р. на суму 2665362,71 грн., №26 в ід 01.03.2011 р. на суму 1914512,33 грн., №27 від 01 .03.2011 р. на суму 2366072,04 грн., №28 від 01.03.2011 р . на суму 2897389,32 грн., №29 від 01.03.2011 р. на суму 2500628,04 грн., №30 від 01.03.2011 р. на сум у 1561739,42 грн., №31 від 01.03.2011 р. на суму 260644 9,12 грн., №32 від 01.03.2011 р. на суму 2857894,10 гр н., №33 від 01.03.2011 р. на суму 3128444,44 грн., № 34 від 01.03.2011 р. на суму 2180534,53 грн., №35 ві д 01.03.2011 р. на суму 3079400,73 грн., №36 від 01.03. 2011 р. на суму 2972029,77 грн., №37 від 01.03.2011 р. на суму 2734151,46 грн., №38 від 01.03.2011 р. на с уму 1958236,97 грн., №39 від 01.03.2011 р. на суму 2667839,49 грн., №40 від 01.03.2011 р. на суму 2919329,85 грн., №41 від 01.03.2011 р. на суму 1555045,23 грн ., №42 від 02.03.2011 р. на суму 459648,23 грн., №43 в ід 02.03.2011 р. на суму 2324002,09 грн., №44 від 02 .03.2011 р. на суму 2648853,33 грн., №45 від 02.03.2011 р . на суму 2756532,09 грн., №46 від 02.03.2011 р. на суму 294978,26 грн., №47 від 02.03.2011 р. на сум у 310987,82 грн., №48 від 02.03.2011 р. на суму 295127, 46 грн., №49 від 02.03.2011 р. на суму 330645,68 грн ., №50 від 02.03.2011 р. на суму 3147744,47 грн., №51 в ід 02.03.2011 р. на суму 354607,03 грн., №52 від 02. 03.2011 р. на суму 238751,18 грн., №53 від 02.03.2011 р . на суму 451639,50 грн., №54 від 02.03.2011 р. на с уму 261960,30 грн., №55 від 02.03.2011 р. на суму 373949,11 грн., №56 від 02.03.2011 р. на суму 226449,60 г рн., №57 від 02.03.2011 р. на суму 393751,60 грн., № 58 від 02.03.2011 р. на суму 562093,94 грн., №59 від 02.03.2011 р. на суму 209081,54 грн., №60 від 02.03.2011 р. на суму 307911,19 грн., №61 від 02.03.2011 р. на суму 370912,98 грн., №62 від 02.03.2011 р. на сум у 447173,96 грн., №63 від 02.03.2011 р. на суму 445816, 22 грн., №64 від 02.03.2011 р. на суму 354815,50 грн ., №65 від 02.03.2011 р. на суму 157651,22 грн., №66 в ід 02.03.2011 р. на суму 321704,65 грн., №67 від 02. 03.2011 р. на суму 294832,04 грн., №68 від 02.03.2011 р . на суму 294616,66 грн., №70 від 02.03.2011 р. на с уму 361085,35 грн., №71 від 02.03.2011 р. на суму 360831,43 грн., №72 від 02.03.2011 р. на суму 352697,23 г рн., №73 від 02.03.2011 р. на суму 294839,95 грн., № 74 від 02.03.2011 р. на суму 459539,54 грн., №75 від 02.03.2011 р. на суму 322595,83 грн., №76 від 02.03.2011 р. на суму 347925,19 грн., №77 від 02.03.2011 р. на суму 439038,55 грн., №78 від 02.03.2011 р. на сум у 294764,86 грн., №79 від 02.03.2011 р. на суму 198088, 49 грн., №80 від 02.03.2011 р. на суму 308701,58 грн ., №81 від 02.03.2011 р. на суму 462889,86 грн., №82 в ід 02.03.2011 р. на суму 513121,75 грн., №83 від 02. 03.2011 р. на суму 357808,15 грн., №84 від 02.03.2011 р . на суму 233685,71 грн., №85 від 02.03.2011 р. на с уму 322595,83 грн., №87 від 02.03.2011 р. на суму 526545,71 грн., №88 від 02.03.2011 р. на суму 430540,76 г рн., №86 від 02.03.2011 р. на суму 276161,81 грн.

Вивченням змісту накладни х встановлено, що вони не міст ять зазначення ПІБ осіб, що зд ійснили вказані позивачем го сподарські операції.

Довіреності на отримання т оварно-матеріальних цінност ей суду не надані.

Крім того, позивачем до суду подані податкові накладні н а вказані в у видаткових накл адних суми, а саме: №0000016 від 01.03.2011 р ., №0000017 від 01.03.2011 р., №0000018 від 01.03.2011 р., №0000019 від 01.03.2011 р., №0000020 від 01.03.2011 р., №0000021 від 01.03.2011 р., №0000022 від 01.03.2011 р., №0000023 від 01.03.2011 р ., №0000024 від 01.03.2011 р., №0000025 від 01.03.2011 р., №0000026 від 01.03.2011 р., №0000027 від 01.03.2011 р., №0000028 від 01.03.2011 р., №0000029 від 01.03.2011 р., №0000030 від 01.03.2011 р ., №0000031 від 01.03.2011 р., №0000032 від 01.03.2011 р., №0000033 від 01.03.2011 р., №0000034 від 01.03.2011 р., №0000035 від 01.03.2011 р., №0000036 від 01.03.2011 р., №0000037 від 01.03.2011 р ., №0000038 від 01.03.2011 р., №0000039 від 01.03.2011 р., №0000040 від 01.03.2011 р., №0000041 від 02.03.2011 р., №0000042 від 02.03.2011 р., №0000043 від 02.03.2011 р., №0000044 від 02.03.2011 р ., №0000045 від 02.03.2011 р., №0000046 від 02.03.2011 р., №0000047 від 02.03.2011 р., №0000048 від 02.03.2011 р., №0000049 від 02.03.2011 р., №0000050 від 02.03.2011 р., №0000051 від 02.03.2011 р ., №0000051 від 02.03.2011 р., №0000053 від 02.03.2011 р., №0000054 від 02.03.2011 р., №0000055 від 02.03.2011 р., №0000056 від 02.03.2011 р., №0000057 від 02.03.2011 р., №0000058 від 02.03.2011 р ., №0000059 від 02.03.2011 р., №0000060 від 02.03.2011 р., №0000061 від 02.03.2011 р., №0000062 від 01.03.2011 р., №0000063 від 02.03.2011 р., №0000064 від 02.03.2011 р., №0000065 від 02.03.2011 р ., №0000066 від 02.03.2011 р., №0000067 від 02.03.2011 р., №0000068 від 02.03.2011 р., №0000070 від 02.03.2011 р., №0000071 від 02.03.2011 р. №0000072 від 02.03.2011 р., №0000073 від 02.03.2011 р ., №0000074 від 02.03.2011 р., №0000075 від 02.03.2011 р., №0000076 від 02.03.2011 р., №0000077 від 02.03.2011 р., №0000078 від 02.03.2011 р., №0000079 від 02.03.2011 р., №0000080 від 02.03.2011 р ., №0000081 від 02.03.2011 р., №0000082 від 02.03.2011 р., №0000083 від 02.03.2011 р., №0000084 від 02.03.2011 р., №0000085 від 02.03.2011 р., №0000087 від 02.03.2011 р., №0000088 від 02.03.2011 р ., №0000086 від 02.03.2011 р.

Будь-яких доказів, що підтве рджують фактичне переміщенн я товару від продавця до поку пця (товарно-транспортні нак ладні, путьові листи; наряди н а виконання робіт по транспо ртуванню, тощо) позивачем суд у не надано.

Зі змісту наданого апелянт ом акту документальної невиї зної перевірки ТОВ «Электроб ытприбор»(ЄДРПОУ 32136050) з питань не подання податкових декла рацій з податку на додану вар тість за період лютий, березе нь 2011 р. від 04.05.2011 р. №1782/182/32136050 виплива є, що зазначене підприємство за місцем своєї реєстрації н е знаходиться, в зв' язку з чи м складений акт відсутності підприємства за юридичною ад ресою від 21.04.2011 р.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Электробытприбор»анульов ане 03.03.2011 р. на підставі абзацу ж ) п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Податкова звітність з ПДВ Т ОВ «Электробытприбор»за бер езень 2011 р. отримала статус «не дійсна», оскільки заповненн я даного звіту не відповідає вимогам Наказу ДПАУ №41 від 25.01.20 11 р. та ряду норм Податкового к одексу України.

Крім того, відносно іншого у часника угоди - ТОВ «Твіт - Тер»12.05.2011 р. також складено дові дку від 12.05.2011 р. №1384 про відсутніс ть суб' єкта господарювання за юридичним /фактичним місц езнаходженням.

Відповідно до даних деклар ації про податок на прибуток основні засоби у ТОВ «Твіт - Тер»відсутні; витрати на пол іпшення основних фондів відс утні, амортизаційні відрахув ання відсутні.

Відповідно до податкового розрахунку комунального под атку чисельність працюючих у ТОВ «Твіт - Тер»складає нул ь осіб.

Вирішуючи спір, колегія суд дів опирається на наступні н орми законодавства.

Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має пр аво на захист свого цивільно го права у разі його порушенн я, невизнання або оспорюванн я. Кожна особа має право на зах ист свого інтересу, який не су перечить загальним засадам ц ивільного законодавства.

Аналіз гіпотези норми ст. 15 Ц К України приводить колегію суддів до висновку про те, що п ідставою отримання особою ци вільного захисту є порушення , невизнання або оспорювання її права, а також спричинення шкоди охоронюваному законом інтересу.

З аналізу заяви про зміну по зовних вимог від 10.05.2011 р. виплив ає, що вона не містить зазначе ння, яке саме право позивача п орушене, не визнається або ос порюється. Аналогічним чином в заяві відсутнє посилання н а факти порушення права або і нтересу або наявність об' єк тивної можливості спричинен ня шкоди охоронюваним законо м інтересам позивача.

Дослідивши матеріали спра ви у їх сукупності, колегія су ддів не вбачає порушень будь -яких цивільних прав суб' єк та звернення з позовом, або не обхідності захисту його інте ресів.

Так, під цивільним правом сл ід розуміти юридичну можливі сть визначеного суб'єкта впл ивати на конкретне благо (май нове чи немайнове).

Цивільне право суб' єкта з авжди є правом на певну цінні сть - матеріальну або духовну , що вирізняє таку юридичну мо жливість від правоздатності особи як абстрактної можлив ості бути суб'єктом цивільни х правовідносин, мати суб'єкт ивні права та обов'язки.

Зміст цивільного права заз вичай становлять три юридичн і можливості (правомочності) : а) можливість вести себе певн им чином (право "на власні дії" ); б) можливість вимагати певно ї поведінки від інших (право "н а чужі дії"); в) можливість захи сту порушеного права в юриcди кційному порядку (в судовому порядку, шляхом звернення до державних органів, третейсь кого суду тощо).

Оскільки відповідно до пра вової позиції позивача угода виконана в повному обсязі; ст орони угоди не мають одне до о дного жодних претензій; прав а третіх осіб угодою не поруш ені; угода є законною та легал ьною, твердження позивача пр о порушення права є безпідст авним.

Визначення охоронюваного законом інтересу міститься у Рішенні Конституційного Суд у України від 1 грудня 2004 р. у спр аві N 1-10/2004 за конституційним под анням 50 народних депутатів Ук раїни щодо офіційного тлумач ення окремих положень частин и першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., з окрема, тлумачення поняття "о хоронюваний законом інтерес ". В цьому Рішенні КСУ визначив , що "поняття "охоронюваний зак оном інтерес", яке вживається в частині першій статті 4 Циві льного процесуального кодек су України та інших законах У країни у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", тре ба розуміти як прагнення до к ористування конкретним мате ріальним та/або нематеріальн им благом, як зумовлений зага льним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у с уб'єктивному праві простий л егітимний дозвіл, що є самост ійним об'єктом судового захи сту та інших засобів правово ї охорони з метою задоволенн я індивідуальних і колективн их потреб, які не суперечать К онституції і законам України , суспільним інтересам, справ едливості, добросовісності, розумності та іншим загально -правовим засадам".

Виходячи з цього визначенн я, колегія суддів доходить до висновку, що у спірних правов ідносинах відсутній охороню ваний законом інтерес позива ча, який підлягає судовому за хисту.

Окрім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне п іддати правовому аналізу мож ливість отримання позивачем обраного ним способу захист у у вигляді визнання угоди ді йсною.

Очевидно, що даний спосіб не є передбаченим законом захи стом в порядку ч.2 ст. 220 ЦК Украї ни.

Тому даний спосіб захисту к олегія суддів вважає таким, щ о ґрунтується на приписах ч.2 с т. 16 ЦК України - суд може захис тити цивільне право або інте рес іншим способом, що встано влений договором або законом .

Такий спосіб захисту перед бачений ст. 6.3. договору №0103/1 від 01.03.011 р., що свідчить про наявніс ть у позивача процесуального права на звернення в суд із да ною вимогою.

Оцінюючи матеріальні підс тави до задоволення такої ви моги, колегія суддів зазнача є, що обраний позивачем спосі б захисту не призводить до зм іни правового стану сторін, т обто є нікчемним.

Опираючись на положення ч.1 ст. 16 ЦК України, колегія судді в вважає, що право на судовий з ахист виникає у особи у разі п орушення цивільного права чи інтересу і такий захист пови нний бути конкретний, тобто з астосовується такий спосіб з ахисту, який залежить від вид у порушення та від наявності чи відсутності між сторонам и зобов'язальних правовіднос ин. Тобто, потерпіла особа не з вертається з усіма передбаче ними вимогами до суду, а обира є саме той засіб захисту, який відповідає характеру поруше ння його права чи інтересу.

Так, статтею 204 ЦК України зак ріплена презумпція правомір ності правочину - правочин є п равомірним, якщо його недійс ність прямо не встановлена з аконом або якщо він не визнан ий судом недійсним.

Договір №0103/1 від 01.03.011 р. на день вирішення спору не визнаний недійсним.

Жодний з суб' єктів цивіль ного обороту не зробив заяви про нікчемність цього право чину або про застосування на слідків нікчемності правочи ну до договору №0103/1 від 01.03.011 р.

За таких умов надання захис ту є неможливим, оскільки нем ожливо поновити право, яке не порушене і не оспорюється. А налогічним чином не вбачаєть ся підстав до захисту цивіль ного інтересу.

Викладене свідчить про те, щ о право або охоронювані інте реси позивача не порушені, а о браний ним спосіб захисту не може призвести до зміни прав ового стану сторін, в силу чог о колегія суддів доходить до висновку про відсутність пр авових підстав до задоволенн я позовних вимог.

Оцінюючи аргументи апеляц ійної скарги ДПІ у Московськ ому районі м. Харкова (далі - Д ПІ), колегія суддів не знаход ить підстав до її задоволенн я.

Так, з аналізу апеляційної с карги вбачається, що на думку апелянта, обидві сторони спо ру діяли з протиправною мето ю штучної зміни податкових з обов' язань.

Саме цим посиланням ДПІ обґ рунтовує власний процесуаль ний інтерес на подання апеля ційної скарги.

Між тим, відповідно до припи сів ст. 91 ГПК України право на а пеляційне оскарження є похід ним від вирішення судом у ріш енні питання про права та обо в' язки апелянта.

З матеріалів справи вбачає ться наявність інтересу ДПІ до спірної угоди, однак не вба чається впливу оскарженого р ішення на права та обов' язк и даної державної установи.

Так, в межах виконання своїх функцій як фіскального орга ну держави, ДПІ не позбавлена права самостійно кваліфікув ати спірний правочин як нікч емний і відповідним чином ви значити обсяги податкових зо бов' язань учасників даних п равочинів та застосувати зах оди фіскального примусу до у часників правовідносин.

Винесене судом рішення жод ним чином не перешкоджає в зд ійсненні зазначених дій, оск ільки не містить адресованих на адресу ДПІ приписів.

З огляду на зазначені обста вини, колегія суддів вважає з а необхідне в задоволенні ап еляційної скарги ДПІ відмови ти.

Вирішуючи питання перегля ду рішення місцевого господа рського суду, з урахуванням ф акту відмови в задоволенні а пеляційної скарги, колегія с уддів керується приписами ч. 2 ст. 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господар ський суд не зв' язаний дово дами апеляційної скарги і пе ревіряє законність і обґрунт ованість рішення місцевого г осподарського суду в повному обсязі.

За таких умов колегія судді в вважає за доцільне скорист атися наданим законом процес уальним правом перегляду ріш ення суду першої інстанції і скасувати дане рішення як та ке, що винесено при невірному застосуванні норм матеріаль ного права і є незаконним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, ч.2 ст. 101, п.2 ч.1 с т. 103, п. 4 ч.1 ст. 104 ГПК України, колег ія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харк ова на рішення господарськог о суду Харківської області в ід 10.05.2011 року у справі № 5023/3405/11 зали шити без задоволення.

Рішення господарського су ду Харківської області від 10.0 5.2011 року по справі № 5023/3405/11 скасув ати та прийняти нове рішення , яким в задоволенні позову ві дмовити.

Головуючий суддя М.М. Слободін

суддя Т.В. Гончар

суддя А .М. Білецька

Повний текст поста нови складено та підписано 20.1 0.2011 року.