Рішення

від 14.07.2008 по справі 16-14/363-07-8592

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-14/363-07-8592

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2008 р.Справа  № 16-14/363-07-8592

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Досковській В.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача:           Гловацька  Л.М. за дов. від 08.01.2008р.;

Від відповідача:       Бахов С.І. –директор приватного підприємства „ЛІДЕР”.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом селянсько –фермерського господарства „Прогрес” до приватного підприємства „ЛІДЕР” про стягнення 22118,89 грн., -  

ВСТАНОВИВ:

Селянсько–фермерське господарство „Прогрес” (далі по тексту СФГ „Прогрес”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з приватного підприємства „ЛІДЕР”  (далі по тексту ПП „ЛІДЕР”) 86229,00 грн. основного боргу по договору купівлі-продажу від 03.04.2006р., 12721,74 грн –пені, 11808,00 грн. -  штрафу, а всього 110758,74 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ПП „ЛІДЕР” договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від СФГ „Прогрес” товару.

Під час розгляду даної справи СФГ „Прогрес” позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною у заяві від 18.06.2008р.,  позивач просить суд стягнути з відповідача 22118,89 грн. боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або   зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог СФГ „Прогрес”, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 18.06.2008р.,  є остаточною, у зв'язку з чим, відповідно до  ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній позовних вимог.

Відповідачем позовні вимоги  СФГ „Прогрес” були залишені на розсуд суду.     

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно з накладною № 47  від 22.03.2006р. представником  ПП „ЛІДЕР” на підставі довіреності сер. ЯЕТ  № 674666 від 20.03.2006р. було одержано від СФГ „Прогрес”  одержано ячменю  кількістю 85,7т на загальну суму у розмірі 137120,00 грн.

Крім того, відповідно до накладної № 126 від 03.05.2006р. СФГ „Прогрес”  було поставлено, а представниками ПП „ЛІДЕР” по довіреності серії ЯЕТ  № 674668 від 03.05.2006р –одержано ячменю  кількістю 24,96т на загальну суму у розмірі 39936,00 грн.

Положеннями  ст. 208 Цивільного кодексу  України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV (далі по тексту –ЦК України ) передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. N 436-IV (далі по тексту –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 655 ЦК України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України суд доходить висновку, що шляхом підписання сторонами по справі  накладної № 47 від 22.03.2006р. та накладної № 126 від 03.05.2006р. з додержанням встановленої законом форми між  сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу товарів, що були передані за вказаними накладними. Наведене свідчить про належне  з дотриманням вимог ст. 655 ЦК України виконання позивачем  прийнятих за вказаними угодами зобов'язань з передачі покупцю товарів.

Крім того, між СФГ „Прогрес” (Продавець) та ПП „ЛІДЕР” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.04.2006р., відповідно до умов п.п. 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власністю Покупцю  18450 т ячменю на загальну суму 29520,00 грн., а Покупець прийняти та сплатити зазначений товар.  

Відповідно до п.п. 2.1 вищезазначеного договору,  остаточний розрахунок за отриманий товар Покупець зобов'язався здійснити до 15 квітня 2008р.  При цьому, строк поставки товару був обумовлений сторонами до 15.04.2006р.

Умовами  п.п. 3.2.1 договору купівлі-продажу від 03.04.2006р. було передбачено обов'язок Покупця  за несвоєчасну оплату товару сплатити  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення  платежу.  

На виконання умов договору купівлі-продажу від 03.04.2006р., вимог ст. 655 ЦК України, згідно накладної № 62 від 03.04.2006р. СФГ „Прогрес”  було поставлено, а представниками ПП „ЛІДЕР” по довіреності серії ЯЕТ № 674667 від 03.04.2006р. –одержано ячменю  кількістю 21,75 т на загальну суму у розмірі 34800,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем було отримано товару більшої кількості ніж передбачено договором купівлі-продажу від 03.04.2006р., суд вважає за необхідне звернутися до положень ст. 670 ЦК України.  Відповідно до ч. 2, 3 ст. 670 ЦК України,  якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. При цьому, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Таким чином на підставі накладних № 47  від 22.03.2006р.,  № 62 від 03.04.2006р. № 126 від 03.05.2006р., відповідачем було одержано ячменю у кількості 132, 41т на загальну суму у розмірі 211856,00 грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін згідно з накладною №3 від 21.03.2006р. на загальну суму 142647,00грн., накладною №6 від 06.05.2006р. на загальну суму 43550,00 грн, накладною № 1 від 26.03.2008р. на загальну суму 43100,00 грн.   СФГ „Прогрес”  було одержано від ПП „ЛІДЕР” ядохімікатів та гербіцидів  на загальну суму у розмірі 229297 грн. Слід зазначити, що, шляхом підписання сторонами по справі вказаних  накладних  з додержанням встановленої законом форми між  сторонами у справі було вчинено правочин купівлі-продажу товарів, що були передані за вказаними накладними.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, між СФГ „Прогрес” та ПП „ЛІДЕР” було досягнуто домовленість  щодо часткове зарахування зустрічних однорідних вимог по оплаті отриманих ними товарів, а саме: у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за відповідачем за правочинами купівлі-продажу ячменя,   за накладною № 6 від 06.05.2006р. було зараховано у погашення заборгованості лише 16436,00 грн.

Таким чином, суд доходить висновку про існування заборгованості  ПП „ЛІДЕР” перед СФГ „Прогрес” у розмірі 9673,00 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку відповідачем не сплачено.

Слід зазначити, що відповідно до уточнень позовних вимог від 18.06.2008р., СФГ „Прогрес” висуваються вимоги про стягнення з відповідача 22118,89 грн. При цьому, заявлена до стягнення з ПП „ЛІДЕР” сума у розмірі 22118,89 грн. була позначена  позивачем як основний борг, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами купівлі-продажу ячменю, укладеними між сторонами по справі, яка, за думкою позивача, складається з 9673,00грн. –недоотриманих коштів за проданий товар, 11485,89грн. –нарахованої пені, 960,00 грн. –витрат, пов'язаних з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин, отриманих від  ПП „ЛІДЕР”.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати, насамперед, правову оцінку правомірності нарахованої позивачем суми пені у розмірі 11485,89 грн.  Як вбачається з розрахунку пені доданого до уточнень до позовної заяви від 18.06.2008р., розмір пені був визначений позивачем за період з 22.07.2006р. до 26.03.2008р. виходячи з заборгованості у сумі 69209,00 грн., в подальшому з 26.03.2008р. до 12.06.2008. пеня нараховувалася на суму 9673,00грн. При цьому, заборгованість, на яку нараховувалася пеня, виникла внаслідок несплати відповідачем отриманого від СФГ „Прогрес”  товару як за договором   купівлі-продажу від 03.04.2006р., так і накладними № 47 від 22.03.2006р. та  № 126 від 03.05.2006р., передача ячменю за якими здійснювалося поза межами вказаного договору.

Приймаючи до уваги наведене,  суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом  статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно із законом чи договором неустойкою (штрафом, пенею). Отже майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 1  Закону  України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від  22.11.1996 року N 543/96-ВР  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, вирішуючи спори, пов'язані зі стягненням пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та за затримку зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банку, господарські суди повинні виходити з такого. Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (роз'яснення Вищого  арбітражного  суду  України  від 29.04.94 р. № 02-5/293 ”Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”)

Однак, при передачі на  підставі накладних № 47  від 22.03.2006р. та № 126 від 03.05.2006р. сторонами за правочином купівлі-продажу ячменю товарів, зазначених у вказаних накладних, не було досягнуто згоди щодо обов'язку Покупця за вказаними угодами сплатити пеню Продавцю у разі їх неналежного виконання, а відтак не було визначено і її розміру.

З огляду на викладене, а  також враховуючи, що позивачем розрахунок пені був здійснений  виходячи фактично з загальної суми заборгованості відповідача, яка існувала у відповідний період, включаючи при цьому і суму заборгованості за накладними № 47  від 22.03.2006р. та № 126 від 03.05.2006р., суд доходить висновку щодо необґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача  суми пені у розмірі   11485,89 грн.

Крім того, аналізуючи зміст позовних вимог СФГ „Прогрес”, суд звертає увагу позивача на наступному. Як було зазначено по тексту рішення вище, заявлена до стягнення з ПП „ЛІДЕР” сума у розмірі 22118,89 грн. була позначена  позивачем як основний борг, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу ячменю, укладеним між сторонами по справі, яка, за думкою позивача,           включає   і витрати, пов'язані з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин, отриманих від  ПП „ЛІДЕР”, у розмірі 960,00 грн. З цього приводу, суд зазначає, що умови договору купівлі-продажу від 03.04.2006р. не містять жодних положень, якими б на Покупця був покладений обов'язок відшкодовувати  витрати, пов'язані з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність підстав для включення зазначеної суми до суми боргу  за договором купівлі-продажу від 03.04.2006р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, позивачем з дотриманням вимог ст.ст.32, 33 ГПК України не було надано суду жодних документів на підтвердження  здійснення СФГ „Прогрес” витрат, пов'язаних з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин, у сумі 960,00 грн.,  що, в сукупності, безумовно свідчить про недоведеність та безпідставність позовних вимог про стягнення зазначеної суми.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження позивача про обґрунтованість розміру пені та витрат, пов'язаних з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин у сумі 960,00 грн.,  з огляду на наявний у матеріалах справи акт звірки, відповідно до якого відповідачем було визнано факт їх існування, оскільки вказаний акт не є безперечним та належним доказом вказаних обставин.

Відповідно до ст. 610 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На думку суду, розмір основного боргу у сумі 9673,00 грн.  ПП „ЛІДЕР” перед СФГ „Прогрес”  витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, підтверджується накладними  про передачу  ПП „ЛІДЕР”  обумовленого товару, довіреностями  на одержання представниками відповідача ячменю, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог в цій частині позову. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог СФГ „Прогрес” в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9673,00 грн. та недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення з ПП „ЛІДЕР” 11485,89грн. –нарахованої пені та 960,00 грн. –витрат, пов'язаних з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин, отриманих від  ПП „ЛІДЕР”.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне  позовні вимоги СФГ „Прогрес”  в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9673,00 грн. задовольнити, при цьому  в частині стягнення з ПП „ЛІДЕР” 11485,89грн. –нарахованої пені та 960,00 грн. –витрат, пов'язаних з хімічним  аналізом засобів  захисту рослин слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід розподілити  згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 615, 655 ЦК України,  ст. 32, 33, 44, 49, 82-85  ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „ЛІДЕР” /Одеська область, смт Тарутіно, вул. Красная, 26, код ЄДРПОУ 31034366/ на користь селянсько – фермерського господарства „Прогрес”  /66133, Одеська область, Балтський район, с. Плоске, р/р 26009231901 в ВАТ „МБТ” м. Іллічівська, МФО 328168,  код ЄДРПОУ 30129481 / 9673 грн. 00 коп. /дев'ять тисяч шістсот  сімдесят три грн.. 00 коп./ –основного боргу; 96 грн.73коп. /дев'яносто шість грн.. 73 коп./  - витрат на оплату держмита; 51 грн. 60 коп. /п'ятдесят одна грн..60 коп. /  - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.  

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

      Рішення підписане 28.07.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.