Постанова від 04.08.2008 по справі 17980-2007а

17980-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.08.2008Справа №2-27/17980-2007А

За позовом – ТОВ «Східно – Кримська фондова компанія», м. Феодосія, вул. Перемоги, 2.       

До відповідача –   ДПІ в м. Феодосія АР Крим, м. Феодосія,  вул.. Кримська, 82 –В.

За участю третіх осіб    -  1.  СПД Рижкова Владлена Миколаївна,  м. Феодосія, пров. Тамбовський, буд. 1, кв. 8;

                                            2.  гр.  Яровий Сергій Миколайович,   м. Феодосія, б-р Старшинова, буд. 19, кв. 101.

Про визнання   нечинним   податкового повідомлення – рішення.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –       Харманська, дор. у  праві.            

Від відповідача –    Крекотинь, дор. у справі; Доронін, дор. у справі.   

Від третіх осіб  -      1. не з'явився.

                                  2. не з'явився.  

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача  про визнання нечинним   податкового повідомлення – рішення № 001131(0000012201/1 ) від 17.09.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим,  що  гр. Рижкова В. М. не є пов'язаною з  позивачем особою, вона є лише начальником структурного підрозділу позивача, не має прав здійснювати від імені позивача юридично значимі дії,  спрямовані на встановлення, зміну і зупинення правових відносин. А таким чином, до господарських відносин між позивачем гр. Рижковою В. М. не повинно застосуватися поняття «звичайна ціна».  Також вказує на те, що відповідач для визначення звичайної ціни не звертався до позивача з відповідним запитом про обґрунтування рівня договірних цін. Позивач сам надав вказане обґрунтування відповідачу, яке ним не було прийняте до уваги.

На підставі викладеного,  просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач заявою від 08.02.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення -  рішення №001132 ( 0000012201/2 ) від 10.12.2007 р. і №001133 ( 0000022201/2 ) від 10.12.2007 р.   Також просить визнати нечинною першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Також позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії першої податкової вимоги №1/37 від 09.01.2008 р. до винесення рішення ГС АР Крим по даній справі. Також просив  суд забезпечити позов шляхом заборони ДПІ в м. Феодосія АР Крим вчиняти будь – які дії, спрямовані на виконання податкових повідомлень – рішень    №001132(0000012201/2 ) від 10.12.2007 р., №1133(0000022201/2 ) від 10.12.2007 р. , що були винесені ДПІ в м. Феодосія АР Крим,  до вирішення спору по суті.  

Ухвалою ГС АР Крим від 08.02.2008 р. вказане клопотання було задоволено у повному обсязі.

Заявою від 22.02.2008 р. позивач доповнив позовні вимоги  та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення -  рішення №001132 ( 0000012201/2 ) від 10.12.2007 р. і №001133 ( 0000022201/2 ) від 10.12.2007 р.   Також просить визнати нечинними першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р. і другу податкову вимогу №2/138 від 14.02.2008 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Також позивачем було заявлено клопотання від 28.02.2008 р. про забезпечення позову шляхом зупинення дії другої податкової вимоги №2/138 від 14.02.2008 р.

Однак судом встановлено, що рішенням ДПІ в м. Феодосія АР Крим від 18.03.2008 р. №2046/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги відповідачем було відмінено другу податкову вимогу №2/138 від 14.02.2008 р. і задоволено скаргу позивача по справі.

В зв'язку з вказаним,  позивач відкликав  клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії другої податкової вимоги №2/138 від 14.02.2008 р.

В зв'язку з вказаним, суд ухвалою від 25.03.2008 р.  залишив вказане клопотання без розгляду.

Також на підставі вищенаведеного,  суд ухвалою від 25.03.2008 р.  залишив позов в частині визнання нечинною другої податкової вимоги №2/138 від 14.02.2008 р.  без розгляду.   

Позивач заявою від  28.03.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд  визнати нечинними податкові повідомлення -  рішення  0000012201/2  від 10.12.2007 р. і № 0000022201/2  від 10.12.2007 р.   Також просить визнати нечинною першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд вирішив за необхідне залучити до участі у справі у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору – СПД Рижкову Владлену Миколаївну ( м. Феодосія, пров. Тамбовський, буд. 1, кв. 8) та Ярового Сергія Миколайовича ( м. Феодосія, б-р Старшинова, буд. 19, кв. 101),  про що було винесено ухвалу від 21.04.2008 р.

Відповідач у додаткових поясненнях по справі повідомив про те, що треті особи по справі є  юридично і фактично  залежними від позивача через фізичну особу, яка здійснює контроль на платником податків директором позивача гр. Смородського І. І.

Третя особа №1 явку в судове засідання жодного разу не забезпечила, у поясненнях по справі повідомила про те,  що протягом 2006 р. вона працювала на позивача на посаді начальника БЕК – офісу. Вказана посада не передбачає здійснення від імені позивача юридично значимих  дій,  на вказані посаді третя особа №1 не мала права самостійно укладати право чини та здійснювати фінансові операції,  тому вважає, що  вона не є пов'язаною особою з позивачем у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».    

На підставі викладеного, вважає,  що позовні вимоги позивача в частині взаємовідносин третьої особи №1  і позивача   вважає обґрунтованими і просить суд їх задовольнити.

Третя особа №2 явку в судове засідання жодного разу не забезпечила, пояснень по справі не представила, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 29.05.2007 р. по 16.06.2007 р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №1653/22-0/24862692 від 22.06.2007 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено  порушення  п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п.п 7.6.1 п. 7.6 ст. 7,  п. п. 7.4.2,  7.4 ст. 7, п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  в результаті чого  завищено об'єкт оподаткування за 1 квартал 2006 р на суму 117267,00 грн.  вказане привело до заниження податку на прибуток на 2006 р. в сумі 18226,50 грн., у тому числі:   за 1 квартал 2006 р. -  у розмірі 18226,50 грн.; за 1 півріччя 2006 р. -  у розмірі 26439,60 грн.; за 2006 р. -  у розмірі 35419,25 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено   податкове повідомлення – рішення №0000012201/0 від 06.07.2007 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 24936,10 грн., з  якого 18861,00  грн. -  за основним платежем і 6075,10  грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з адміністративною скаргою №249 від 17.07.2007 р. до ДПІ в м. Феодосія.

Рішенням ДПІ в м. Феодосія  від 02.08.2007 р.  №4140/10/25-0 строк розгляду скарги було продовжено до 14.09.2007 р.

Рішенням ДПІ в м. Феодосія  від 14.09.2007р. №5051/10/25-010  у задоволенні первинної скарги було відмовлено.

Також по результатам розгляду скарги було винесено  податкове повідомлення – рішення  №0000012201/1  від 17.09.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з  повторною скаргою від 27.09.2007 р. №329 до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим рішенням від 19.10.2007 р. продовжила строк розгляду повторної скарги позивача до 28.11.2007 р.

ДПА в АР Крим рішенням від 27.11.2007 р. №2766/10/25-021 про результати повторної скарги  у задоволенні повторної скарги відмовила.

Також по результатам розгляду скарги було винесено  податкові повідомлення – рішення  №0000012201/2  від 10.12.2007 р. відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 24936,10 грн., з  якого 18861,00  грн. -  за основним платежем і 6075,10  грн. штрафних санкцій  і № 0000022201/2  від 10.12.2007 р., відповідно до якого було нараховано штрафні санкції у розмірі 1886,10 грн.    

Не погодившись з  вказаним, позивач оскаржив вказані податкові повідомлення – рішення   в судовому порядку, вказаний позов було отримано судом 10.12.2007 р.  

Не зважаючи на вказаний факт, відповідач склав та направив на адресу позивача першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р., відповідно до якої  вбачається,  що позивачем значиться податковий борг   в сумі 26822,20 грн., в тому числі по податку на прибуток у розмірі 18861 грн. та штрафні санкції у розмірі 7961,20 грн.

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено,  що позивач надає в оренду приміщення під офіс загальною площею 376,7 кв. м. і підвальне приміщення площею 44,8 кв. м. відповідно до договору оренди б/н від 02.06.2005 р. і договору оренди б/н від 31.05.2006 р.   орендарем ПП Рижкова В. Н., яка одночасно являлася також працівником позивача -  начальником БЕК – офісу.  Вартість оренди за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. складала 9,90 грн. за 1 кв. м.   приміщень і 1,35 грн. за 1 кв. м. підвальних приміщень.   

Судом встановлено, що   третя особа №1 по справі була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця від 26.04.2004 р. №21450170000003154.

Одночасно вказана фізична особа в період з 01.02.2003 р. по 21.11.2007 р. працювала у позивача на посаді начальника БЕК – офісу, що підтверджується довідкою позивача вих.. №114 від 24.12.2007 р., наявною в матеріалах справи.

02.06.2005 р. між позивачем ( орендодавець ) і третьою особою №1 по справі ( орендар ) було укладено договір оренди нежитлових приміщень б/н, предметом оренди за вказаним договором були нежитлові приміщення загальною площею 379,7 кв. м. і підвальні приміщення площею  44,8 кв. м.. що розташовані за адресою: м. Феодосія, вул.. Победи, 2.

Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору від 01.01.2006 р. за оренду вказаних приміщень було встановлено орендну плату у розмірі  9,90 грн. за 1 кв. м.   нежитлових приміщень і 1,35 грн. за 1 кв. м. підвальних приміщень.   Строк дії даного договору було встановлено до 01.06.2006 р.

01.06.2006 р. між позивачем ( орендодавець ) і третьою особою №1 по справі ( орендар ) було знов укладено договір оренди б/н  тих  же самих приміщень та тих же самих умовах.  

В подальшому вказаний договір було розірвано за згодою сторін 31.01.2007 р.

Також частину отриманих в користування від позивача приміщень третя особа №1 здавала в суборенду іншим особам, зокрема, ФФ ЗАТ «ТАС», ПП Довгих, ПП «Самсон», ДП «Фактор – Преса», КП «Гранд –С», КП «Ост – Крим», ТОВ «Алевс», ПП Тимошенко, Центр допомоги інвалідам та іншим, відповідно до договорів суборенди, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.  Розмір орендної плати за вказаними договорами суборенди складав від 20 грн.  до 40 грн. за 1 кв. м.

Таким чином, відповідач під час проведення перевірки зробив висновок про те, що звичайна ціна при здачі позивачем в оренду вищевказаних приміщень пов'язаній особі складає 25 грн. за 1 кв. м., а не 9,90 грн.

Також  28.03.2006р. між  позивачем  та Яровим С.М. було укладено договір комісії №К-2/06, відповідно до якого Яровий С.М. (Комітент) доручив позивачу  ( Комісіонер ) придбати   цінні    папери:   пpocтi  іменні   акції    ВАТ   „Шахта   „Комсомолець   Донбасу" номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості : 359853 шт.

На виконання цього договору 29.03.2006р. між позивачем  та ДТ „ІНКО-Довіра" було укладено  договір  №К-2/06/1   купівлі - продажу  цінних  пaпepiв.   Згідно  до  зазначеного договору позивач, діючи на підставі договору коміciї №K-2/06 від 28.03.2006р., укладеного з Яровим С.М., купило у ДТ „ІНКО-Довіра" пpocті  iмeннi акції  BAT „Шахта „Комсомолець Донбасу" номінальною вартістю 0,25 грн. у кількост1 359853 шт. за ціною 89963,25 грн. (тобто за ціною 0,25 грн. за акцію). До вказаного договору сторонами було складено   акт   прийому-передачі   цінних   пaпepів   від    29.03.2006 р.   та   акт   виконаних зобов'язань від 27.04.2006р.

   29.03.2006р. позивачем  та Яровим СМ. було підписано звіт  комісіонера  до договору комісії  №К-2/06. За вказаним звітом Яровий СМ. був повинен сплатити позивачу  плату за комісійні  послуги в cyмi 1000 грн. Оплата даної суми підтверджується квітанцією №ПН 169 від 11.04.2006р.  

30.03.2006р.  між  Яровим  С.М.  та  позивачем   було  укладено  договір  №Т-191/06, віповідно до якого Яровий С.М. продав позивачу пpocтi іменні  акції ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу" номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості  180000 шт.   Загальна сума договору становить 79560 грн., тобто ціна за одну акію склала 0,442 грн. До вказаного договору сторонами було підписано акт прийому передачі цінних пaпepiв від 30.03.2006р. та акт виконаних зобов'язань від 10.04.2006р.

31.03.2006р.  між  Яровим  С.М.  та  позивачем   було  укладено  договір №Т-192/06, відповідно до якого Яровий СМ. продав позивачу  пpocті іменні  акції ВАТ „Шахта „Комсомолець Донбасу" номінальною вартістю 0,25 грн. у кількості  179853 шт.   Загальна сума договору становить 79500 грн., тобто ціна за одну акцію склала 0,442 грн. До вказаного договору сторонами було підписано акт прийому - передачі цінних пaпepiв від 31.03.2006р. та акт виконаних зобов'язань від 26.04.2006р.

З вказаного відповідач зробив висновок,  що звичайною ціною в даному випадку є  ціна у розміру 0,25 грн.   

Відповідно до п. 1.26 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа -  особа,  що  відповідає  будь-якій  з наведених нижче ознак:

    - юридична особа,  яка здійснює контроль над платником податку, або  контролюється  таким  платником  податку,  або  перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

    -  фізична особа або члени сім'ї фізичної особи,  які здійснюють контроль над  платником  податку.  Членами  сім'ї  фізичної  особи вважаються її чоловік або дружина,  прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи,  так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або  дружина  будь-якого  прямого  родича  фізичної  особи  або її чоловіка (дружини);

    -  посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії,  спрямовані на  встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.  

Відповідачем не було надано жодного доказу того,  що треті особи по справі відповідають ознакам, наведеним у даної статті.

До того ж, відповідно до  довідки позивача вих.. №114 від 24.12.2007 р.  третя особа №1 не мала права підпису фінансових документів та не вчиняла від імені позивача юридично значимих дій.  

Відповідно до п. 1.18 ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні   ціни   розуміються  та  застосовуються  за правилами,  визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,  послуги)  договори  з  ідентичними  (однорідними) товарами  (роботами,  послугами)  у  співставних умовах.  Зокрема, враховуються такі умови договорів,  як кількість  (обсяг)  товарів (наприклад,  обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови  платежів,  звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші об'єктивні  умови,  що  можуть  вплинути на ціну.  При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,  послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не  впливає  на  ціну,  або  може  бути економічно  обґрунтована.  При  цьому  враховуються  звичайні  при укладанні угод між непов'язаними особами  надбавки  чи  знижки  до ціни.  Зокрема,  але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними  та  іншими  коливаннями  споживчого  попиту  на  товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням  (наближенням  дати  закінчення)   строку   зберігання (придатності,  реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;  маркетинговою політикою,  у тому  числі  при  просуванні товарів  (робіт,  послуг)  на ринки;  наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ідентичні товари   (роботи,   послуги)   -   товари  (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні  характеристики,   які   не   впливають   на   їх   якісні характеристики  і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару,  якість  і  репутація  на  ринку,  країна  походження   та виробник.  Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає   рівню  звичайної  ціни  у  випадках,  визначених  цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.  При  проведенні  перевірки  платника  податку податковий орган має право  надати  запит,  а  платник  податку  зобов'язаний обґрунтувати  рівень  договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що  під час проведення перевірки перевіряючими не було направлено запити з метою підтвердження відповідності ціни вищевказаних  договорів оренди звичайній ціні. Позивач сам надав вказане обґрунтування відповідачу, яке ним вказане обґрунтування  не було прийняте до уваги.

Відповідно до п.п. 1.20.10 ст. 1   Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування   податкових   зобов'язань    платника податку  податковим  органом  внаслідок  визначення  звичайних цін здійснюється за процедурою,  встановленою законом для  нарахування податкових  зобов'язань  за  непрямими  методами.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» методика  визначення  суми  податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною  для  всіх платників   податків.

Однак судом встановлено, що вказана методика визначення сум податкових забовязань за непрямими методами законом не затверджена.

Таким чином, суд вважає, що винесення податкового повідомлення -  рішення по донарахуванню податкового забовязання із застосуванням звичайних цін не відповідає чинному законодавству України.

Також відповідач  направив на адресу позивача першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р., відповідно до якої  вбачається,  що позивачем значиться податковий борг   в сумі 26822,20 грн., в тому числі по податку на прибуток у розмірі 18861 грн. та штрафні санкції у розмірі 7961,20 грн.

Відповідно до п. п. 5.2.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181 день закінчення   процедури   адміністративного    оскарження вважається   днем  узгодження  податкового  зобов'язання  платника податків.  При  зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання   недійсним   рішення   контролюючого   органу  податкове зобов'язання  вважається  неузгодженим до розгляду судом справи по суті  та  прийняття  відповідного рішення.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 10.12.2007 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ГС АР Крим.  

Не зважаючи на той  факт, позивач оскаржує до суду спірні податкові повідомлення – рішення, ДПІ в м. Феодосія АР Крим  на адресу позивача було надіслано першу податкову вимогу №1/37 від 09.01.2008 р., відповідно до якого вбачається,  що позивачем значиться податковий борг   в сумі 26822,20 грн., в тому числі по податку на прибуток у розмірі 18861 грн. та штрафні санкції у розмірі 7961,20 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що  винесення відповідачем спірної першої податкової вимоги є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України, а  зайво сплачена сума у розмірі 5,10 грн. підлягає поверненню  з бюджету на підставі виконавчого листа ГС АР Крим.

Постанову проголошено 04.08.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 11.08.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1.  Позов задовольнити.

2.  Визнати нечинними податкові повідомлення -  рішення державної податкової інспекції  в м. Феодосія АР Крим  0000012201/2  від 10.12.2007 р. і № 0000022201/2  від 10.12.2007 р.  

3.   Визнати нечинною першу податкову вимогу державної податкової інспекції  в м. Феодосія АР Крим  №1/37 від 09.01.2008 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з  обмеженою відповідальністю  «Східно – Кримська фондова компанія», м. Феодосія, вул. Перемоги, 2, ( ЄДРПОУ 24862692, банківські реквізити не відомі )   3,40  грн. судового збору.

           5. Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь товариства з  обмеженою відповідальністю  «Східно – Кримська фондова компанія», м. Феодосія, вул. Перемоги, 2, ( ЄДРПОУ 24862692, банківські реквізити не відомі )   зайво сплачену суму судового збору у розмірі 5,10 грн.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.