Постанова

від 26.06.2008 по справі 1328-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1328-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.06.2008Справа №2-27/1328-2008А

За позовом – Колективне багатопрофільне підприємство «Астрон», м. Джанкой, вул. Леніна, 5.

До відповідача – Джанкойська ОДПІ АР Крим, м. Джанкой, вул.. Дзержинського, 30.

Про визнання нечинними податкових повідомлень – рішень.  

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –       Косованова, дор. у справі.            

Від відповідача –    Казанцева, дор. у справі.  

Сутність спору:

Позивач  звернулось до Господарського суду АРК до відповідача  з  позовом визнання нечинними податкових повідомлень – рішень  Джанкойської ОДПІ АР Крим №000849/23-1/3, №000848/23-1/3, №000850/17-01/3 від 08.01.2008 р. в сумі 27602,55 грн.  

     Позовні вимоги обґрунтовано   тим,  що спірні податкової повідомлення – рішення винесенні протиправно,  з порушенням норм чинного законодавства України, а висновки, викладені в акті перевірки,  не відповідають фактичним обставинам справи.  

Відповідач  у запереченнях на позов повідомив про те, що визначення звичайних цін при перевірці позивача було зроблено шляхом оцінки ( аналізу ) реалізації однорідного товару позивача особам, не пов'язаних з  платником податків із застосуванням форми розрахунку відмінної від товарообмінної ( бартет ). Рівень звичайної ціни було визначено відповідно до п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і п.п. 4.3.2 Закону України   Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» шляхом оцінки ( аналізу )  реалізації однорідного товару позивача.

На підставі викладеного, просить  у позові відмовити.

Позивач заявою від 08.05.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення – рішення  Джанкойської ОДПІ АР Крим №000849/23-1/0, №000848/23-1/0, №000850/17-01/0 від 02.07.2007 р.;  №000849/23-1/1, №000848/23-1/1, №000850/17-01/1 від 15.08.2007 р.; №000849/23-1/2, №000848/23-1/2, №000850/17-01/2 від 23.10.2007 р.; №000849/23-1/3, №000848/23-1/3, №000850/17-01/3 від 08.01.2008 р.   Вказане обґрунтовує тим,  що в процесі адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкової повідомлення -  рішення за дрібню 0, 1, 2.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях  на позов.      

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 31.05.2007 р. по 18.06.2007 р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з  питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 01.10.2004 р. по 31.12.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №772/23-1/25147632 від 25.06.2007 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

1.  п. п. 7.1,  7.4 ст. 7, п.п. 7.1.1. 7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  в результаті чого занижено податок на прибуток за 2005 р. в сумі 9500 грн., в тому числі по періодах: декларація по податку на прибуток за 2005 р. – 9500 грн.;

2.  п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»,  в наслідок чого занижено податок на додану вартість за 2005 р. на суму 7585 грн., в тому числі по періодах: грудень 2005 р. -  7585 грн.;   

3.  п.п. 4.2.9 «Г» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,  а саме порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування. перерахування податку з  доходів фізичних осіб до бюджету за 2005  - 2006 р. р. на суму 658,35 грн.     

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено наступні  податкові повідомлення – рішення №000849/23-1/0 від 02.07.2007 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на прибуток у розмірі 14250 грн., з  якого 9500 грн. -  за основним платежем і 4750 грн. штрафних санкцій; №000848/23-1/0 від 02.07.2007 р., відповідно до якого було визначено податкове забовязання по податку на додану вартість у розмірі 11377,5 грн., з якого 7585,00 грн. за основним платежем і 3792,5 грн. штрафу; №000850/17-01/0 від 02.07.2007 р.,  відповідно до якого було визначено забовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1975,05 грн., з якого 658,35 грн. за основним платежем і 1316,70 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з адміністративною скаргою від 16.07.2007 р. до Джанкойської ОДПІ.

Рішенням Джанкойської  ОДПІ від 02.08.2007 р. вих.. №3622/10/31-3 у задоволенні первинної скарги було відмовлено.

Також по результатам розгляду скарги було винесено  податкові повідомлення – рішення  №000849/23-1/1, №000848/23-1/1, №000850/17-01/1 від 15.08.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з  повторною скаргою від 15.08.2007 р. №108 до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим рішенням про результати повторної скарги від 16.10.2007 р. №2453/10/25-021 у задоволенні повторної скарги відмовила.

Також по результатам розгляду скарги було винесено  податкові повідомлення – рішення  №000849/23-1/2, №000848/23-1/2, №000850/17-01/2 від 23.10.2007 р.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою ( вхід. №10187/6 від 05.11.2007 р. ) до ДПА України.

ДПА України рішенням від 25.12.2007 р. №12931/6/25-0115 у задоволенні повторної скарги було відмовлено.

Також по результатам розгляду скарги було винесено  податкові повідомлення – рішення  №000849/23-1/3, №000848/23-1/3, №000850/17-01/3 від 08.01.2008 р.   

При таких обставинах справи,  позовні вимоги необхідно задовольнити,    виходячи з наступних підстав.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вказаної норми у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою   оплатою   їх   вартості   коштами  у  межах  бартерних (товарообмінних)  операцій,  здійснення  операцій  з   безоплатної передачі товарів (робіт, послуг),  натуральних  виплат  у  рахунок оплати  праці  фізичним  особам,   що   перебувають   у   трудових відносинах з платником податку, передачі товарів  (робіт,  послуг) у межах балансу платника податку для  невиробничого  використання, витрати на  яке  не  відносяться  до  валових  витрат  виробництва (обігу)  і  не  підлягають  амортизації,  а  також  пов'язаній   з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької  діяльності,  який  не зареєстрований   як   платник    податку,    база    оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої  за звичайні ціни.

В п. 3.1.5.1 акту перевірки перевіряючими відображені факти реалізації соняшникової олії за ціною нижче звичайної,  на цій підставі зроблені виводи про заниження податкового забовязання по ПДВ, в зв'язку з чим були застосовані штрафні санкції у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17  Закону України   Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 1.18 ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» Звичайні   ціни   розуміються  та  застосовуються  за правилами,  визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України  "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг) використовується  інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,  послуги)  договори  з  ідентичними  (однорідними) товарами  (роботами,  послугами)  у  співставних умовах.  Зокрема, враховуються такі умови договорів,  як кількість  (обсяг)  товарів (наприклад,  обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови  платежів,  звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші об'єктивні  умови,  що  можуть  вплинути на ціну.  При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт,  послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не  впливає  на  ціну,  або  може  бути економічно  обґрунтована.  При  цьому  враховуються  звичайні  при укладанні угод між непов'язаними особами  надбавки  чи  знижки  до ціни.  Зокрема,  але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними  та  іншими  коливаннями  споживчого  попиту  на  товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням  (наближенням  дати  закінчення)   строку   зберігання (придатності,  реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів;  маркетинговою політикою,  у тому  числі  при  просуванні товарів  (робіт,  послуг)  на ринки;  наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ідентичні товари   (роботи,   послуги)   -   товари  (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні  характеристики,   які   не   впливають   на   їх   якісні характеристики  і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару,  якість  і  репутація  на  ринку,  країна  походження   та виробник.  Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до п.п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає   рівню  звичайної  ціни  у  випадках,  визначених  цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.  При  проведенні  перевірки  платника  податку податковий орган має право  надати  запит,  а  платник  податку  зобов'язаний обґрунтувати  рівень  договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що  під час проведення перевірки перевіряючими не було направлено запити з метою підтвердження відповідності ціни договору звичайній ціні. Тому застосування  вказаної в акті перевірки ціни суд вважає необгрунтованим.

Відповідно до п.п. 1.20.10 ст. 1   Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Донарахування   податкових   зобов'язань    платника податку  податковим  органом  внаслідок  визначення  звичайних цін здійснюється за процедурою,  встановленою законом для  нарахування податкових  зобов'язань  за  непрямими  методами.

Відповідно до п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» Методика  визначення  суми  податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною  для  всіх платників   податків.

Однак судом встановлено, що вказана методика визначення сум податкових забовязань за непрямими методами законом не затверджена.

Таким чином, суд вважає, що винесення податкового повідомлення -  рішення по донарахуванню податкового забовязання із застосуванням звичайних цін не відповідає чинному законодавству України.

Також в ході проведення перевірки було виявлено порушення п.п. 7.1.1., п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  що виразилося у заниженні бази оподаткування порівняно з  рівнем звичайних цін при бартерних операціях і операціях з  зв'язаними особами.

Суд вважає донарахування податкового забовязання по податку на прибуток із застосуванням звичайних цін не відповідаючим вимогам чинного законодавства України по обставинам. що були вище викладені.

Також в ході проведення перевірки було встановлено  порушення    п.п. 4.2.9 «Г» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,  а саме порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності нарахування,  перерахування податку з  доходів фізичних осіб до бюджету за 2005  - 2006 р. р. на суму 658,35 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.  ст. 4   Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»   до складу загального місячного доходу оподаткуваня включаються, зокрема, дохід,  отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо; суми грошового або майнового відшкодування будь – яких витрат і втрат платника податку.

Відповідно до п.п. 1.1 ст. 1   Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові  блага - кошти, матеріальні  чи  нематеріальні цінності,  послуги,  інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику  податку  його  працедавцем  (самозайнятою особою),  якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою,  відшкодуванням чи компенсацією  за  цивільно-правовими  угодами,  укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

В п. п. 3.1.7.1 акту перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення законодавства, що виразилося в оплаті рахунків на послуги мобільного зв'язку гр. Бальшакової І. Ф. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В матеріалах справи наявний наказ №02а від 01.02.2005 р., підписаний директором позивача С. І. Сузим, відповідно до якого вбачається, що гр. Большакової І. Ф. проводиться відшкодування послуг мобільного зв'язку по виробничим справам фірми у відповідності до звітів і виписок оператора мобільного зв'язку. Тобто позивачем вказаній особі здійснювалося відшкодування витрат. понесених в зв'язку з  виробничою необхідністю, а саме: переговори з  постачальниками, підрядниками, покупцями та таке інше.

Таким чином, суд не може вважати таке відшкодування як додаткове благо.     

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Згідно  ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись положень Конституції і Законов України, іншіх нормативно-правових актів, прав та інтересів громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, і повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.  Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідачем вказане належним чином зроблено не було.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Постанову проголошено 26.06.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 01.07.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1.  Позов задовольнити.

2.  Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення  Джанкойської ОДПІ АР Крим №000849/23-1/0, №000848/23-1/0, №000850/17-01/0 від 02.07.2007 р.;  №000849/23-1/1, №000848/23-1/1, №000850/17-01/1 від 15.08.2007 р.; №000849/23-1/2, №000848/23-1/2, №000850/17-01/2 від 23.10.2007 р.; №000849/23-1/3, №000848/23-1/3, №000850/17-01/3 від 08.01.2008 р.   

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь колективного багатопрофільного підприємства «Астрон», м. Джанкой, вул. Леніна, 5, ( ЗКПО 25147632, р/р 26006301360779 в «Промінвестбанку», м. Красноперекопськ, МФО 324418 )    3,40  грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

           У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.