Рішення

від 19.06.2008 по справі 2044-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2044-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

19.06.2008Справа №2-7/2044-2008

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А) в особі  Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18а, ідентифікаційний код 26225110)

До відповідача Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» (смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 64, ідентифікаційний код 13784782)

Про стягнення   1575,27  грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Семіголовський В. С., предст., дов. від 08.01.2008 р.

Від відповідача  - не з'явився (клопотання).

        Суть справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду АР Крим в особі  Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» з позовом до Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» про стягнення  1575,27  грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній вартості поставленої йому позивачем за договором №408 від 01.11.2006 р. теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» за період з  01.11.2006 р. по 31.08.2007 р. складає  1318,69 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 78,39 грн., 3% річних  у сумі 22,06 грн. та 156,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав суду письмові пояснення на відзив відповідача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представнику через хворобу.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не надані суду докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.11.2006 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго»  (Теплопостачальна організація) в особі Джанкойської філії та Малим приватним підприємством фірмою «ЮС БС» (Споживач) був укладений договір №408 на відпуск теплової енергії, згідно з розділом 1 якого Теплопостачальна організація зобов'язується відпускати Споживачу теплову енергію для опалення приміщень по вул. Жовтневій, 64.

Згідно з п. 5.1 Договору підставою для оплати є рахунок Теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 5.2 Договору розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором на поставлялися теплова енергія відповідачу, на оплату якої виставлялися наступні рахунки із зазначенням кількісних показників наданих послуг, тарифу та загальної суми до сплати:

- за листопад 2006 року – рахунок-фактура №116408 від 17.11.2006 р. на суму 37,10 грн.;

- за грудень 2006 року – рахунок-фактура №126408 від 17.12.2006 р. на суму 246,05 грн.;

- за січень 2007 року – рахунок-фактура №17408 від 17.01.2007 р. на суму 51,40 грн.;

- за лютий 2007 року – рахунок-фактура №27408 від 17.02.2007 р. на суму 59,12 грн.;

- за березень 2007 року – рахунок-фактура №37408 від 17.03.2007 р. на суму 57,73 грн.;

- за квітень 2007 року – рахунок-фактура №47408 від 17.04.2007 р. на суму 207,96 грн.;

- за травень 2007 року – рахунок-фактура №57408 від 17.05.2007 р. на суму 223,54 грн.;

- за червень 2007 року – рахунок-фактура №67408 від 17.06.2007 р. на суму 186,34 грн.;

- за липень 2007 року – рахунок-фактура №77408 від 17.07.2007 р. на суму 223,54 грн.;

- за серпень 2007 року – рахунок-фактура №87408 від 17.08.2007 р. на суму 223,54 грн.;

Отже, загальна суму наданих позивачем послуг становить 1516,32 грн.

У той же час, наявні в матеріалах справи банківські квитанції (а. с. 38, 40, 44, 45, 46) свідчать, що відповідачем були оплачені послуги на загальну суму 256,75 грн.

Таким чином, заборгованість Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» за період з  01.11.2006 р. по 31.08.2007 р. складає 1259,57 грн., а не 1318,69 грн., як стверджує позивач в своїй заяві.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати ним заборгованості у сумі 1259,57 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1259,57 грн.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача про те, що договір №408 від 01.11.2006 р. є недійсним через наявність в ньому посилань на Правила користування тепловою енергією, які в подальшому були зняті з реєстрації в Мін'юсті. Так, з цього приводу суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак, відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не надав суду доказів наявності судового рішення, яке б свідчило про недійсність договору №408 від 01.11.2006 р.

Не є переконливими також і посилання Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» на розірвання договору №408 від 01.11.2006 р. в квітні 2007 року. З цього приводу суд повідомляє, що в п. 7.2 Договору сторони передбачили, що дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін або за рішенням господарського суду. Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності відповідної згоди сторін на припинення договору, оформленої письмовою угодою, або рішення суду про розірвання цього договору. Більш того, відповідач взагалі не надав доказів вжиття ним заходів, направлених на розірвання договору шляхом пред'явлення позову до суду, у порядку, передбаченому статтями 651, 652 Цивільного кодексу України та статтею 188 Господарського кодексу України.

Крім того, лист №123 від 06.04.2007 р. суд розцінює як неналежний доказ у справі, оскільки зазначений лист не містить будь-яких відомостей стосовно того, ким та як він був переданий та чи отриманий адресатом.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 5.6 Договору №408 від 01.11.2006 р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань за договором Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що дії в період, за який сплачується пеня.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, пеня за несвоєчасну сплату рахунків повинна нараховуватися з дня, наступного за граничним для оплати. Крім того, суд приймає до уваги те, що позивачем нарахована пеня за період з 01.04.2007 р. по 01.09.2007 р.

Як вже було вказано вище, пунктом 5.2 Договору було передбачено, що рахунки підлягають оплаті не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає пеня у наступних розмірах:

1)          за рахунком №126408 від 17.12.2006 р.:

-          за період з 01.04.2007 р. по 31.05.2007 р. – 6,99 грн. (246,05 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 61 день);

-          за період з 01.06.2007 р. по 11.07.2007 р. – 4,42 грн. (246,05 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 41 день).

2)          за рахунком №47408 від 17.04.2007 р.:

-          за період з 11.05.2007 р. по 31.05.2007 р. – 1,60 грн. (156,56 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 22 дня);

-          за період з 01.06.2007 р. по 01.09.2007 р. – 6,38 грн. (156,56 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 93 дня).

3)          за рахунком №57408 від 17.05.2007 р.:

-          за період з 11.06.2007 р. по 01.09.2007 р. – 8,13 грн. (223,54 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 83 дня).

4)          за рахунком №67408 від 17.06.2007 р.

-          за період з 11.07.2007 р. по 01.09.2007 р. – 4,33 грн. (186,34 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 53 дня).

5)          за рахунком №77408 від 17.07.2007 р.:

-          за період з 11.08.2007 р. по 01.09.2007 р. – 2,16 грн. (223,54 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 22 дня).

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 34,01 грн.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» 3% річних  у сумі 22,06 грн. та 156,13 грн. інфляційних втрат.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, при обчислені суми інфляційних втрат позивачем також були допущені помилки, оскільки, як вже було зазнаено вище, сума заборгованості складає 1259,57 грн., а відповідачем сплачена вартість теплової енергії у сумі 256,75 грн. Виходячи з викладеного, сума інфляційних втрат позивача становить 108,28 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Аналогічні помилки допущені при розрахунку процентів річних. Так, суд зазначає, що помилки виникли, у тому числі, через те, що сплачені відповідачем кошти перераховувалися позивачем, незважаючи на призначення платежів, на погашення боргу, що виник раніше.

Однак, вказані дії суперечать чинному законодавству України. Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.. 22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8). П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових  прав  підприємця. Отже діючим законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розгляд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави та інших осіб. Тобто, отримувач коштів не вправі самостійно, без згоди на це платника, змінювати призначення платежу.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі  Джанкойської філії підлягають річні у наступних розмірах:

- за рахунком №126408 від 17.12.2006 р. – за період з 11.01.2007 р. по 30.11.2007 р. – 6,55 грн. (246,05 грн. х 3% : 365 дн. х 324 дн.);

- за рахунком №47408 від 17.04.2007 р. – за період з 11.05.2007 р. по 30.11.2007 р. – 2,61 грн. (156,56 грн. х 3% : 365 дн. х 203 дн.);

- за рахунком №57408 від 17.05.2007 р. – за період з 11.06.2007 р. по 30.11.2007 р. – 3,16 грн. (223,54 грн. х 3% : 365 дн. х 172 дн.);

- за рахунком №67408 від 17.06.2007 р. – за період з 11.07.2007 р. по 30.11.2007 р. – 2,19 грн. (186,34 грн. х 3% : 365 дн. х 143 дн.);

- за рахунком №77408 від 17.07.2007 р. – за період з 11.08.2007 р. по 30.11.2007 р. – 2,06 грн. (223,54 грн. х 3% : 365 дн. х 112 дн.);

- за рахунком №87408 від 17.08.2007 р. – за період з 11.09.2007 р. по 30.11.2007 р. – 1,49 грн. (223,54 грн. х 3% : 365 дн. х 81 дн.).

Отже, загальна сума річних, яка підлягає стягненню з Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» на користь позивача, складає 18,06 грн.

За таких обставин, позов Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі  Джанкойської філії підлягає частковому задоволенню.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимоги згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

 З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства фірми «ЮС БС» (смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 64, ідентифікаційний код 13784782) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) в особі Джанкойської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (96100, м. Джанкой, вул. Совхозна, 18а, ідентифікаційний код 26225110) заборгованість у розмірі 1259,57 грн., пеню у розмірі 34,01 грн., 108,28 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 18,06 грн., 91,94 грн. державного мита та 106,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.