Постанова

від 21.04.2008 по справі 10/159-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/159-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2008 р.                                                                                    № 10/159-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:О. Кота,І. Воліка (доповідача), С. Шевчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Альянс Фурнітура"

на постановувід 01.11.2007 року

Київського міжобласного апеляційного господарського суду  

у справі№ 10/159-06

за позовомСпоживчого товариства "Полтавабудматеріали"

до1)          Виконавчого комітету Полтавської міської ради;2)          Виконавчого комітету Київської районної ради;3)          ТОВ "Альянс Фурнітура";

4)          ТОВ "Спеценергомаш"

третя особа1)          Колективне підприємство (КП) Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"2)          Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

провизнання права власності

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаВасиленко Я.А. (голова); Спиця В.Я. (дов. від 06.03.2008 № 34);

відповідача-1Дзюбло О.І. (дов. від 05.10.2007 № 02-17/1/2502);

відповідача-2не з'явились;

відповідача-3Наливайко Є.О. (дов. від 10.01.2008 № 7-юр);

відповідача-4 та третіх осібне з'явились;

ВСТАНОВИВ:

СТ "Полтавабудматеріали" звернулось до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради, виконавчого комітету Київської районної ради, ТОВ "Альянс Фурнітура" про визнання права власності на нерухоме майно по вул. Клінкерній, 1, у місті Полтава, а також про визнання недійсним договору купівлі –продажу № 5386 від 14.09.2005 та додаткової угоди від 21.10.2005, укладених між ТОВ "Спеценергомаш" та ТОВ "Альянс Фурнітура" в частині продажу окремої частини нежитлового приміщення, про усунення перешкод у виконанні договору послуг по поставці продукції № 1-т від 13.01.2006, а саме: забезпечення працівникам споживчого товариства і його дочірнього підприємства "Виробничо-технологічного управління" вільного доступу до обладнання, майна, дільниці по виробництву мармурової плитки і можливість здійснювати роботи по виконанню договору (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог № 14 від 06.04.2007).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2007 по справі № 10/159-06 (суддя Л. Плеханова), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2007 (колегія суддів: М. Яковлєва, П. Міщенко, К. Тарасенко), визнано за СТ "Полтавабудматеріали" право власності на нежиле приміщення дільниці по виробництву мармурової плитки по вул. Клінкерній, 1, у м. Полтаві площею 1353,8 кв. м.; визнано недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу № 5386 від 14.09.2005 та додаткову угодою № 6222 від 21.10.2005, укладені між ТОВ "Спеценергомаш" та ТОВ "Альянс-Фурнітура", в частині нежилого приміщення площею 1353,9 кв.м. по вул. Клінкерній, 1, у м. Полтаві, яке розташоване поруч із приміщенням цеху № 12, що відчужувалося, зобов'язано ТОВ "Альянс-Фурнітура" подати документи для внесення відповідних змін державного реєстру прав на нерухоме майно; витребувано від ТОВ "Альянс-Фурнітура" на користь СТ "Полтавабудматеріали", як власника майна на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області і як правонаступника відкритого акціонерного товариства "Полтавабудматеріали", нерухоме майно дільниці по виробництву мармурової плитки по вул. Клінкерній, 1, у м. Полтаві; зобов'язано ТОВ "Альянс-Фурнітура" в строк до 01.10.2007 усунути перешкоди у здійсненні права СТ "Полтавабудматеріали" на нежитлове приміщення дільниці по виробництву мармурової плитки, розташованої по вул. Клінкерній, 1, у                 м. Полтаві, та інше майно; зобов'язано ТОВ "Альянс-Фурнітура" в строк до 01.10.2007 припинити дії, що порушують право СТ "Полтавабудматеріали" виконувати договір про надання послуг у виготовленні продукції № 1-т від 13.09.2006, мати вільний доступ працівникам СТ "Полтавабудматеріали" і його дочірнього підприємства "Виробничо-технологічного управління" до обладнання, інвентаря та виробничої сировини дільниці по виробництву мармурової плитки, розташованої за адресою: м. Полтава, вул. Клінкерна, 1, та безперешкодно здійснювати роботи по виконанню договору, судові витрати покладені на                ТОВ "Альянс Фурнітура".

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Альянс Фурнітура" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень процесуальних норм права та просить про їх скасування, і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем належними доказами підтверджено право власності на будівлю та майно мармурової дільниці, однак з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій не можна погодитись, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно                позбавлений права власності, право власності є непорушним.

Отже, майно, що продається повинно належати на праві власності продавцю або боржнику, у випадку його примусового продажу.

Як вбачається з оскаржуваних рішень у даній справі, спірне майно знаходилось на балансі позивача, в той же час, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлення факту проведення приватизації                    ВАТ «Малобудищанський завод будівельних матеріалів»та ВАТ «Полтавабудматеріали», яка відбувалася згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 18.06.1996 № 402-Пр, а також на підставі двох Планів розміщення акцій створених товариств відповідно до указу Президента України від 26.11.1994 року № 699/94, в яких чітко визначено розподіл майна між утвореними товариствами.

За ВАТ «Полтавабудматеріали»було визначено наступне майно: Лохвицький цегельний завод, Козельщинський цегельний завод, Полтавське виробничо-технологічне управління «Полтавабудматеріали», яке знаходилось за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 54.

За ВАТ «Малобудищанський завод будівельних матеріалів»визначено, крім іншого майна, майно по вул. Клінкерній, 1, в місто Полтава.

Отже, факт внесення до статутного фонду позивача приміщення дільниці по виробництву мармурової плитки по вул. Клінкерна, 1, в м. Полтаві, матеріалами справи не підтверджується.

За наведених обставин, господарські суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок про визнання права власності на спірне майно за позивачем та визнання договору купівлі - продажу від 14.09.2005 та додаткової угоди до нього від 21.10.2005, укладені між TOB «Альянс Фурнітура»та TOB «Спеценергомаш», недійсними з моменту укладання.

Всупереч наявним матеріалам справи, господарські суди першої та апеляційної інстанції посилаються на наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області № 212-ПР від 19.07.2005 про затвердження переліку майна, що передано в статутний фонд ВАТ «Полтавабудматеріали», при цьому не враховуючи той факт, що цей наказ складений згідно акту інвентаризаційних описів ВАТ «Полтавабудматеріали»від 01.04.1996, яке на той час взагалі не існувало.

ВАТ «Полтавабудматеріали»як юридична особа було створено лише у липні 1996 року. До часу створення ВАТ «Полтавабудматеріали»це майно належало державі і знаходилось у оперативному управлінні Полтавського обласного державного комунального підприємства "Полтавабудматеріали".

Не встановивши в повному обсязі таких суттєвих обставин по справі, не можна вирішити правильно спір по суті.

Згідно зі статтею 47 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Стаття 38 ГПК України зобов'язує господарський суд не обмежуватись поданими документами і матеріалами, якщо подані сторонами докази є недостатніми, а й витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, розглядаючи вказаний спір, суди обох інстанцій на вищевказане  уваги не звернули.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Альянс Фурнітура" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2007 та рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2007 у справі № 10/159-06 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суддів.

    Головуючий, суддя                                                                 О. Кот

       Судді :                                                                                        І. Волік

                                                                                                          С. Шевчук